Постанова

від 16.02.2022 по справі 924/455/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Справа № 924/455/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.12.2020 р. у справі №924/455/20 (суддя Вибодовський О.Д., повний текст рішення складено 18.12.2020)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державного підприємства радгосп "Колодіївський"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Форк"

про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444

за участю представників:

прокуратури - Безпалов А.В.,

позивача - не з`явиявся,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

третіх осіб - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.12.2020 р. у справі №924/455/20 позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444 задоволено.

Витребувано у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 р. №22-20386-СГ ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь Хмельницької обласної прокуратури по 1051,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від їх кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" судові витрати.

Вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду, відповідно до вимог КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідчої інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець - Подільського району Хмельницької області, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444.

Отже, скаржник вважає, що з огляду на відсутність витребовуваної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, та накладення арешту ухвалою Хмельницького апеляційного суду, відсутні підстави для витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Хмельницькою обласною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено зокрема, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим скарга підлягає залишенню без задоволення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надано суду пояснення по справі, у яких зазначено, що спірна земельна ділянка перебувала на підставі державного акту на право постійного користування у ДП радгосп "Колодіївський" та відповідне право користування земельною ділянкою не припинялося, земельна ділянка не вилучалася у порядку частини 5 статті 149 Земельного кодексу України. Також подано клопотання про долучення доказів, а саме: ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21 березня 2018 року у справі №686/4632/18, ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №686/2161/18.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 року залучено до участі у справі №924/455/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державне підприємство радгосп "Колодіївський".

В судове засідання, що відбулося 17.02.2022 року, з`явився прокурор, інші учасника справи не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка кадастровий номер 6822484100:02:003:0444 площею 2 га. надана у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.17 № 22-20386-СГ.

Згідно наявних у справі Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:

- від 06.04.2020 №206190724 за ОСОБА_1 22.10.2017 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0444 на підставі наказу № 22-20386-СГ від 13.10.2017 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій обл..

- 06.04.2020 № 206190724 за ТОВ «Форк» 26.10.2017 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0444 на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2017.

Як встановлено в рішенні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 29.10.19 у справі №676/76/19, яке набрало законної сили, гр. ОСОБА_1 , при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надав недостовірну інформацію про те, що він вже використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм встановлених законом. Отже, земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0444, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області (Китайгородської сільської ради), вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області.

Таким чином, даним рішенням визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 року №22-20386-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га., кадастровий номер 6822484100:02:003:0444, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської сільської ради), Кам`янець - Подільського району Хмельницької області.

Як вбачається з вищевказаного рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду, суд встановив, що ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0444 продав ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.17 № 5439.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру в Кам`янець-Подільському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та даних публічної карти України шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером, в тому числі 6822484100:02:003:0444, за заявою ТОВ «Форк», утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 площею 76 га.

В подальшому спірна земельна ділянка, як вбачається з наданих у справу Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого, як об`єкт нерухомого майна закрита шляхом об`єднання. При цьому, в складі об`єднаних (новий об`єкт нерухомості) земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 на даний час перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" та в оренді в ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилався як суд першої інстанції, так і скаржник у апеляційній скарзі, наведено наступні правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також дотримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заступник прокурора Хмельницької області 24.01.2020 року звернувся до в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/1-116вих.20, відповідно до якого просив надати інформацію щодо звернення до суду з позовними заявами з метою витребування (повернення) у державну власність земельних ділянок із незаконного володіння, в тому числі і спірної.

У відповідь на вказаний лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-520/2-20 від 29.01.2020 повідомило прокуратуру Хмельницької області щодо подання позовів про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами: 6822484100:02:003:0037, 6822484100:02:003:0045, 6822484100:02:003:007, 6822484100:02:003:0072. Крім того, зазначено, що основна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем.

27.03.2020 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/1-351вих-20 на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави шляхом пред`явлення позову про витребування на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444.

Також 07.04.2020 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із проханням повідомити про вжитті управлінням заходи, з метою повернення у державну власність земельних ділянок із незаконного володіння, державної реєстрації прав на них за державою, в тому числі і спірної (лист №05/1-351вих-20 лист 07.04.2020).

Листом № 0-22-0.171-174/119-20 від 14.04.2020 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру Хмельницької області, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444 утворена шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок площею 76 га та з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530. Станом на 14.04.2020 відповідно даних ДРРП власник земельної ділянки 6822484100:02:003:0530 - ТОВ «Зарус-Інвест», орендар - ТОВ «Агро-Еко-Граунд».

Отже, з матеріалів справи вбачається, що прокурор неодноразово звертався з листами до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірної у даній справі земельної ділянки, однак ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо її витребування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444, загальною площею 2 га, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 1 статті 317, частини 1 статті 319, частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів статті 388 Цивільного кодексу України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем. Відтак, до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 № 22-20386-СГ громадянину ОСОБА_1 було надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0444) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородська сільська рада) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі вказаного наказу 13.10.2017 за громадянином ОСОБА_1 22.10.2017 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою №206190724 від 06.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.10.19 у справі №676/76/19, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20386-СГ. Зазначеним рішенням встановлено, що всупереч положень ст.ст. 116,121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 двічі безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 № 22-20386-СГ, визнаного недійсним в судовому порядку через його незаконність, колегія суддів дійшла висновку, що вказана земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

Враховуючи приписи ст. 387, 388 ЦК України, а також встановлені судом обставини про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0444, як об`єкт нерухомого майна закрита шляхом об`єднання та в складі об`єднаних (новий об`єкт нерухомості) земельних ділянок, вона на даний час перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" та в оренді в ТОВ "Агро-Еко-Граунд" (у складі новоутвореною земельною ділянкою з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530), колегія суддів дійшла висновку, що прокурором була правомірно заявлена вимога про витребування спірної земельної ділянки від відповідачів ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд», як останніх набувачів майна (власність/оренда).

Апеляційним судом також враховується, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку місцевий суд з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) спірної у даній справі земельної ділянка, яка була поділена та/або об`єднана, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача в тій їх частині, що факт накладеного в кримінальній справі арешту на земельні ділянки, до складу яких увійшли і спірні ділянки, на думку відповідача, робить неможливим задоволення віндикаційного позову, оскільки ухвалення рішення у справі №924/455/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельних ділянок.

В даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Додаткові пояснення представника ТОВ "Агро-Еко-Граунд", в яких зазначено, що прокурор у даній справі мав звернутись із позовом в інтересах саме ДП радгосп "Колодіївський", колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, пункт 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, пункт 8.5 постанови від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20).

Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства, відповідно до якої абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

З урахуванням наведеного, оскільки державне підприємство "Колодіївський" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є воно суб`єктом владних повноважень, тому колегія суддів дійшла висновку, що твердження представника відповідача-2 про необхідність звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі ДП радгоспу "Колодіївський" є безпідставним.

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

При розгляді даної справи, колегією суддів враховано правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Натомість, доводи відповідача-2, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276,281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.12.2020 р. у справі №924/455/20 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Гудак А.В.