Рішення

від 08.02.2022 по справі 902/1034/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2022 р. Cправа № 902/1034/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

Представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (вул. Електрометалургів, 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІДЖІ" (вул. Мирна, 8Г, с. Зарванці, Вінницький район, Віннийька обл., 23222)

про стягнення 35567,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІДЖІ" про стягнення 35 567,91 грн., з яких: 24 276,51 грн. - пені, 11 291,40 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2101900 від 19.04.2021 в частині несвоєчасної поставки товару.

Ухвалою від 19.10.2021 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

11.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача.

Ухвалою від 19.11.2021 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та підготовче засідання у справі призначити на 21.12.2021 о 10:00 год.

22.11.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.12.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою від 21.12.2021 відкладено підготовче засідання на 13.01.2022, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

04.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

На визначену судом дату 13.01.2022 з`явились представники сторін. За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 09.02.2022 о 14:30 год., про що зазначено в протоколі судового засідання (Протокольна Ухвала).

07.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому поміж іншого зазначено, про підтримання позивачем позовних вимог у повному обсязі з урахуванням відповіді на відзив.

09.02.2022 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, в якій поміж іншого зазначено, що відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

На визначену судом дату 09.02.2022 представники сторін не з`явились.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується клопотанням та заявою про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.02.2022 судом долучено до матеріалів справи вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.04.2021 між Акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (позивач, в договорі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКІДЖІ" (відповідач, в договорі Постачальник) було укладено Договір поставки № 2101900 (далі-Договір), відповідно до п 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики Товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього Договору (п. 2.1. Договору).

Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, шо передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою Сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим Договором цей Договір має переважну силу (п. 3.1. Договору).

Постачальник зобов`язується поставити Товар Покупцеві у визначений у специфікації (додатку) до цього Договору термін поставки, з урахуванням усіх умов, що передбачені у цьому Договорі (п.3.3. Договору).

Поставка Товару здійснюється Постачальником відповідно до п. 3.1 даного Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки Покупця. У письмовому повідомленні (заявці) Покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки Товару в межах періоду поставки, який Сторони вказують у специфікації (додатку) до цього Договору (п. 3.4. Договору).

Постачальник вважається таким, що виконав умови поставки Товару, надавши Товар у розпорядження Покупцю або перевізнику відповідно до умов поставки, визначених у Специфікації до цього Договору в строки, визначені п. 3.3 цього Договору (п. 3.7. Договору).

Датою поставки Товару вважається: Для поставок залізничним транспортом - дата штемпеля станції Нікополь на електронній копії залізничної накладної. Для поставок автомобільним транспортом - дата відмітки у товаротранспортній накладній про доставку Товару на склад Покупця. Для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених підпунктах 1 та 2 цього пункту - дата отримання Товару Покупцем. У разі наявності зауважень Покупця датою поставки Товару вважається наступний день за датою усунення Постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання Товару (п. 3.8. Договору).

Загальна вартість Товару за даним Договором становить суму партій Товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього Договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США па дату підписання кожної специфікації (додатку до даного Договору). Ціна кожного найменування Товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії Товару вказується у специфікації (додатку) до Договору. Ціна і загальна вартість кожної партії Товару, зазначені в п. 4.2 даного Договору, встановлюються у національній валюті України - гривні і не підлягають зміні протягом дії цього Договору, якщо інше не буде передбачено у специфікації (п. 4.1. - 4.3. Договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6. Договору).

Переходом права власності на Товар є акт прийому-передачі Товару, підписаний Сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості Товару умовам договору. Датою переходу права власності на Товар є дата поставки Товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання Товару на складі Покупця. Виключне право підпису актів прийому-передачі Товару має особа, що підписала цей Договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків. Перехід права пласкості до Покупця не звільняє Постачальника від зобов`язання замінити неякісний Товар, якщо його невідповідність буде встановлено після приймання у Покупця (п. 5.8 Договору).

У випадку порушення строку поставки Товару згідно з цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення. Розрахунок виконується з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної дати поставки Товару (включаючи день поставки Товару). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого в строк Товару (п. 10.4.2. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії Договору закінчується через один календарний рік із дати ного укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань Сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного Договору на обумовлений Сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього Договору (п. 12.1. Договору).

19.04.2021 між сторонами підписана Специфікація №1/2101901 до договору №2101900 від 19.04.2021, в якій сторонами зазначено найменування товару, характеристики, одиниця виміру, кількість, термін поставки, ціна, а саме: - Гідроциліндр, тип 154,5-4-4440 Н, комплект, 2, 4-6 тижнів від дати внесення передоплати, 47104,16 грн без ПДВ, загальна сума за Специфікацією із ПДВ становить 113049,98 грн. Крім того в п. 1 даної специфікації сторони зазначили, що ціна на Товар, зазначена у даній специфікації, включає в себе вартість маркування, транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою Товару з урахуванням положень Інкотермс. У разі зміни курсу валюти EUR за Приват Банком бізнес на дату оплати щодо розрахункового (33,25 грн / дол. на 07.04.2021). Вартість продукції підлягає пропорційному перерахунку. А п. 2 Сторони передбачили строк оплати та порядок розрахунків, а саме: Покупець здійснює: - авансовий платіж у розмірі 50 % на банківський рахунок Постачальника за умови виконання п.4.8, пп.4.8.2 цього Договору за 6 тижнів до дати здійснення Постачальником поставки; - платіж у розмірі 50 % на банківський рахунок Постачальника по факту готовності до відвантаження.

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідно до платіжного доручення №252897, позивач 26.04.2021 здійснив оплату 50% вартості товару вказаного в Специфікації №1/2101901 від 19.04.2021. Оплату решти 50% вартості Товару позивач здійснив 16.07.2021 (платіжне доручення №255197 від 16.07.2021) по факту готовності товару до відвантаження (лист б/н від ТОВ «ЕКІДЖІ» про готовність до відвантаження товару по Договору №2101900, отриманий АТ НЗФ 13.07.2021). Тому враховуючи дату здійснення передплати та строк поставки, останнім днем своєчасної поставки було 07.06.2021. Проте відповідно до ТТН №15 від 20.07.2021 фактичною датою поставки Товару є 20.07.2021.

З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, передбачених специфікацією, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 24 276,51 грн. - пені за період з 08.06.2021 по 20.07.2021 та 11 291,40 грн. - штрафу передбачених п. 10.4.2 Договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач поміж іншого зазначає, що відповідно до умов договору поставка товару здійснюється Постачальником відповідно до п.3.1. Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) Покупця (п.3.4.), заявку Постачальником отримано 27.04.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відтак кінцевий день виконання зобов`язання не 07.06.2021, а 08.06.2021, відповідно штрафні санкції повинні нараховуватися з наступного дня після спливу тиміну поставки, тобто з 09.06.2021.

Постачальник був готовий здійснити відвантаження товару ще 13.07.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, проте Покупцем було здійснено повну оплату товару лише 16.07.2021, а заходи щодо отримання Товару здійснено аж 20.07.2021. Тому, відповідач вважає що затримка в передачі товару Покупцеві з 13.07.2021 по 20.07.2021 відбулася не з вини Постачальника, відтак, просить не зараховувати ці 7 днів до часу прострочення виконання зобов`язання, оскільки згідно з умовами пункту 3 Специфікації Товару, умови поставки - FСА, с. Зарванцi, склад Постачальника згідно з Інкотермс, що означає, що товар переходить у власність Покупця з моменту завантаження в транспорт, наданий Покупцем та підписання товарно-супровідних документів.

Відповідач е добросовісним контрагентом оскільки як Постачальник намагався вжити усіх можливих заходів задля уникнення термінів прострочки виконання зобов`язання з незалежних від відповідача причин, так як неодноразово завчасно звертався до Покупця з метою продовження термінів поставки Товару, проте, позивач не надавав згоди на таке продовження з невідомих причин, що свідчить про явні наміри відповідача щодо добросовісного виконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того відповідач зазначає, що має незадовільний майновий стан, що спричинено карантином, введеним Кабінетом Міністрів України з метою боротьби з пандемією, спричиненою коронавірусом COVID-19, а заявлені штрафні санкції є непомірним тягарем для підприємства i джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд врахувати факт виконання зобов`язання відповідачем в повному обсязі та його намагання врегулювати питання прострочення виконання, як тільки йому стало відомо про можливе настання такого прострочення, важкий майновий стан товариства та зменшити штрафні санкції. Разом з цим, просить в основу розрахунку брати не 43 дні, як зазначає позивач, а 35 днів, що відповідає умовам Договору та дійсним обставинам справи.

У відповіді на відзив позивач щодо початку перебігу строку поставки, зазначає наступне.

Згідно умов Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021 до Договору Сторонами було погоджено такий термін поставки: 4-6 тижнів від дати внесення передоплати. Відповідно до платіжного доручення №252897 позивач 26.04.2021 здійснив оплату 50% вартості товару вказаного в Специфікації №1/2101901.Тому враховуючи дату здійснення передплати та строк поставки, останнім днем своєчасної поставки було 07.06.2021, проте відповідно до ТТН №15 від 20.07.2021 фактичною датою поставки Товару є 20.07.2021.

Проте у відзиві відповідачем строк поставки товару розрахований від дати отримання заявки, а не від дати здійснення передплати позивачем, що в свою чергу суперечить умовам Договору та Специфікації.

Що стосується дати відвантаження товару, позивач зазначає, що відповідач, порушуючи на 36 днів виконання свого зобов`язання щодо поставки товару, лише 13.07.2021 повідомив позивача про готовність до відвантаження товару по Договору №2101900.

При цьому, позивач до моменту отримання (13.07.20121) від відповідача повідомлення про готовність до відвантаження товару, не міг здійснити своє зобов`язання щодо оплати решти товару та направити транспорт для здійснення завантаження та поставки товару.

Отже позивач після того як 13.07.2021 отримав лист б/н від ТОВ «ЕКІДЖІ» про готовність до відвантаження товару по Договору №2101900 та на виконання умов Договору, 16.07.2021 здійснив оплату решти 50% вартості Товару (платіжне доручення №255197 від 16.07.2021). Враховуючи умови поставки Товару (FСА, с. Зарванці) по Договору, позивачем 20.07.2021 був направлений до відповідача транспорт для здійснення завантаження та поставки товару. Відповідно до ТТН №15 від 20.07.2021 фактичною датою поставки Товару є 20.07.2021.

Враховую той факт, що Відповідач за Договором №2101900 є одночасно і боржником і кредитором, та не вчинив дії (як кредитор), до вчинення яких позивач (як божник) не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення відповідача. А тому Позивач не вбачає затримки виконання зобов`язання зі свого боку щодо завантаження товару (як зазначено у відзиві на 7 днів з 13.07.2021 по 20.07.2021), адже відповідач першим допустив порушення свого зобов`язання та прострочив виконання свого зобов`язання на 36 днів.

В зв`язку з чим, позивачем вірно визначена дата (20.07.2021) закінчення прострочення виконання зобов`язання та вірно здійснений розрахунок штрафних санкцій.

Таким чином, наведені доводи відповідача у відзиві, на думку позивача, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У заперечені на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що Постачальник був готовий здійснити відвантаження товару ще 13.07.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, проте Покупцем було здійснено оплату товару 16.07.2021, а заходи щодо отримання Товару здійснено аж 20.07.2021. Тому, відповідач вважає, що затримка в передачі товару Покупцеві з 13.07.2021 по 20.07.2021 відбулася не з вини Постачальника, відтак, просить не зараховувати ці 7 днів до часу прострочення виконання зобов`язання, оскільки згідно з умовами пункту 3 Специфікації Товару, умови поставки - FCA, с. Зарванці, склад Постачальника згідно з Інкотермс, що означає, що товар переходить у власність Покупця з моменту завантаження в транспорт, наданий Покупцем та підписання товарно-супровідних документів.

З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд врахувати факт виконання зобов`язання відповідачем в повному обсязі та його намагання врегулювати питання прострочення виконання, як тільки йому стало відомо про можливе настання такого прострочення, важкий майновий стан товариства та зменшити штрафні санкції.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №2101900 від 19.04.2021.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Умови поставки товару визначено у розділі 3 Договору. Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, шо передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою Сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим Договором цей Договір має переважну силу (п. 3.1. Договору). Постачальник зобов`язується поставити Товар Покупцеві у визначений у специфікації (додатку) до цього Договору термін поставки, з урахуванням усіх умов, що передбачені у цьому Договорі (п.3.3. Договору).

Між сторонами підписана Специфікація №1/2101901 від 19.04.2021 до Договору поставки №2101900 від 19.04.2021, в якій сторонами передбачено строк оплати, порядок розрахунків та терміни поставки, а саме: Покупець здійснює: - авансовий платіж у розмірі 50 % на банківський рахунок Постачальника за умови виконання п.4.8, пп.4.8.2 цього Договору за 6 тижнів до дати здійснення Постачальником поставки; - платіж у розмірі 50 % на банківський рахунок Постачальника по факту готовності до відвантаження.

Господарський суд звертає увагу на листування між сторонами, а саме:

Після укладення між сторонами договору, 23.04.2021 відповідач направив на адресу позивача лист в якому повідомив що ТОВ «ЕКІДЖИ» у період карантину працює у штатному режимі. Відвантаження продукції за специфікацією №1/2101901 від 19.04.2021 буде проведено протягом 4-6 тижнів від дати внесення передоплати.

Позивач 26.04.2021 провів попередню оплату в розмірі 57714,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням №252897 та 27.04.2021 направив на електронну адресу відповідача заявку на поставку товару № 44-32/4043 від 26.04.2021.

13.05.2021 відповідач направив на електронну адресу позивача лист в якому підтвердив готовність до відвантаження продукції зі складу у с. Зарванці с 28.05.2021р. по 14.06.2021р. за умови виконання другої частини платежу у розмірі 50% відповідно до п. 2 Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021.

Разом з тим, 01.06.2021 відповідач направив на електронну адресу позивача лист в якому просив зробити зміни в термінах виконання замовлення з 4-6 неділь на 4-8.

У відповідь на даний лист позивач 11.06.2021 направив на адресу відповідача лист №5-4043/6995 в якому просив здійснити поставку Товару визначену у Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021 у найкоротший термін та з метою прискорення поставки просив розглянути можливість поставки Товару від виробника на склад позивача.

11.06.2021 відповідач направив позивачу лист в якому зазначив, що в зв`язку з експортом труб при виготовленні циліндрів виникли проблеми тому дата виготовлення та поставки перенесені, дата завантаження від виробника перенесена на 25.06.2021, а дата доставки товару планується з 02.07.2021 по 09.07.2021.

13.07.2021 відповідач направив на електронну адресу позивача лист в якому повідомив що Товар згідно Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021 знаходиться на складі відповідача і готовий до відвантаження з понеділка по п`ятницю з 8 до 18-00 год.

Також відповідачем виписано рахунок на оплату №367 від 13.07.2021 на суму 112913,98 грн. з ПДВ.

Оцінюючи Договір, Специфікацію до нього та листування сторін, господарський суд доходить висновку, що строк поставки товару між сторонами не змінювався та становить 6 тижнів з моменту внесення авансового платежу позивачем.

Таким чином, строк поставки товару є таким, що настав 08.06.2021, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021 позивач мав провести остаточну оплату за товар в розмірі 50% на банківський рахунок Постачальника по факту готовності до відвантаження, а умовами поставки Товару є FСА, с. Зарванцi, склад Постачальника згідно з Інкотермс, що означає, що товар переходить у власність Покупця з моменту завантаження в транспорт, наданий Покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листування сторін відповідач 13.07.2021 направив на електронну адресу позивача лист в якому повідомив що Товар згідно Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021 знаходиться на складі відповідача і готовий до відвантаження з понеділка по п`ятницю з 8 до 18-00 год та виставив рахунок на оплату №367 від 13.07.2021 на суму 112913,98 грн. з ПДВ.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В рахунку на оплату №367 від 13.07.2021 відповідачем не визначено термінів оплати, однак відповідно до Специфікації № 1/2101901 від 19.04.2021 позивач мав провести остаточну оплату за товар в розмірі 50% на банківський рахунок Постачальника по факту готовності до відвантаження.

Таким чином, позивач мав провести остаточну оплату товару не пізніше 14.07.2021, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а також надати транспорт для завантаження на склад Постачальника згідно з Інкотермс.

Разом з тим, позивач у відповіді на відзив звертає увагу суду на положення ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України де заначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї та на ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України де зазначено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Разом з тим, ч.1 та ч. 3 ст. 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд частково погоджується з твердженням відповідача, що затримка в передачі товару Покупцеві з 13.07.2021 по 20.07.2021 відбулася не з вини Постачальника, разом з тим суд вважає що період затримки передачі товару Покупцеві не з вини Постачальника має обраховуватись з 15.07.2021 по 20.07.2021.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені обґрунтована неналежним виконанням умов договору поставки № 2101900 від 19.04.2021 у частині своєчасної поставки товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як убачається з встановлених судами обставин справи відповідач свої зобов`язання щодо постачання товару виконав несвоєчасно, здійснивши поставку товару пізніше терміну визначеного у Специфікації.

Отже, правомірним є висновком щодо порушення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в обумовлений договором (специфікацією) строк.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).

Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 10.4.2 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення строку поставки Товару згідно з цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення. Розрахунок виконується з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної дати поставки Товару (включаючи день поставки Товару). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого в строк Товару.

Отже, пункт 10.4.2 Договору свідчить про досягнення між сторонами домовленості щодо можливості, у разі порушення зобов`язань, стягнення як пені так і штрафу з винної сторони, якою в даному випадку є відповідач.

Крім того, в даному пункті договору сторони чітко прописали початок здійснення розрахунку, а саме з наступного дня від кінцевої дати поставки та кінцевий термін розрахунку, а саме до дня фактичної дати поставки Товару (включаючи день поставки Товару).

Таким чином, оскільки кінцевим днем поставки товару є 07.06.2021, а датою фактичної поставки товару є 20.07.2021 відповідно до товарно-транспортної накладної №15, позивач, у відповідності до умов договору, вірно визначив період нарахування пені з 08.06.2021 по 20.07.2021.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24 276,51 грн. - пені за період з 08.06.2021 по 20.07.2021 та 11 291,40 грн. - 10% штрафу від вартості Товару.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафу та пені помилок не виявив, а тому заявлені позивачем вимоги 24 276,51 грн. - пені та 11 291,40 грн. - штрафу, є такими що передбачені договором та законом.

Водночас, у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд врахувати факт виконання зобов`язання відповідачем в повному обсязі та його намагання врегулювати питання прострочення виконання, як тільки йому стало відомо про можливе настання такого прострочення, важкий майновий стан товариства та зменшити штрафні санкції.

Дослідивши матеріали справи, суд приймає рішення про зменшення розміру пені на 50% виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища та епідеміологічною ситуацією в країні у зв`язку з COVID-19, незначний строк прострочення відповідачем поставки товару та те що частково затримка в передачі товару відбулася не з вини відповідача, враховуючи положення ст.129 Конституції України, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин які є підставою для зменшення розміру пені на 50%.

Також, судом враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 50% з заявлених 24276,51 грн. до 12138,26 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача, оскільки в частині зменшення судом пені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи таке зменшення.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІДЖІ" (вул. Мирна, 8Г, с. Зарванці, Вінницький район, Віннийька обл., 23222, код ЄДРПОУ 38135398) на користь Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (вул. Електрометалургів, 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200, код ЄДРПОУ 00186520) 12138,26 грн. пені, 11291,40 грн. штрафу та 2270,00 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

3. У частині стягнення 12138,26 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Електрометалургів, 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200)

3 - відповідачу (вул. Мирна, 8Г, с. Зарванці, Вінницький район, Віннийька обл., 23222)