Рішення

від 21.02.2022 по справі 904/7043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022м. ДніпроСправа № 904/7043/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°", м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Державний заклад "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 96 207,01 грн. та зобов`язання повернути майно

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°" за договором оренди нерухомого майна від 10.10.2012 № 12/02-5023-ОД заборгованість у сумі 96 207,01 грн., яка складається з суми орендної плати у розмірі 20 233,19 грн. та 75 973,82 грн. - неустойки, також позивач просить зобов`язати ТОВ "Гетман-К°" повернути балансоутримувачу (Державному закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" - третя особа) нерухоме майно - частину бетонного замощення площею 11,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Дніпро, площа Жовтнева, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі відповідно до умов Договору від 10.10.2012 № 12/02-5023-ОД.

Ухвалою від 14.01.2020 позовну заяву залишено без руху, Позивачу запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати лист Балансоутримувача від 06.02.2017 № 261/18

- надати рекомендоване поштове повідомлення, яке підтверджує, що лист від 0.03.2017 № 11-02-01225 отриманий відповідачем 29.03.2017.

20.01.2020 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державний заклад "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України".

Зупинено провадження у справі № 904/7043/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2390/18.

19.11.2021 судом направлено запит до Господарського суду міста Києва з проханням повідомити про результати розгляду справи № 911/2390/18.

06.12.2021 до суду від судді Господарського суду міста Києва Смирнової Ю.М. надійшла відповідь на запит за № 01-37.1/467/21 від 29.11.2021, в якій повідомляється, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 911/2390/18 позов задоволено частково. Повний текст рішення підписано та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.11.2021.

Ухвалою суду від 20.12.2021 поновлено провадження у справі № 904/7043/20. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

21.02.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

10.10.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°" (далі - Відповідач) укладено договір №12/02-5023-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

На підставі Акту приймання-передачі від 10.10.2012 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно, а саме: частину замощення площею 11,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева,2, що перебуває на балансі Державного закладу Дніпропетровська медична академія МОЗ України .

Згідно п. 10.1. договору, він діє з 10.10.2012 по 08.10.2015 включно. Додатковою угодою від 20.10.2015 передбачено продовження строку дії договору по 08.09.2018 включно.

Позивач зазначає, що 09.02.2017 отримав лист від третьої особи № 261/18 від 06.02.2017, в якому орендарю повідомлялося про невиконання ним умов договору в частині сплати орендної плати, у зв`язку з чим балансоутримувач просив розірвати договір оренди.

Позивач листом № 1-02-01225 від 06.03.2017 повідомив відповідача про відмову від договору оренди та вимагав сплатити заборгованість з орендної плати та пені, а також повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Наказом від 25.04.2017 № 12/02-079-ПО договір оренди № 12/02-5023-ОД від 10.10.2012 розірвано з 29.03.2017, з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавя про відмову від оренди.

Позивач зазначає, що листом № 11-02-02555 від 28.04.2017 повідомив відповідача про розірвання договору оренди, сплату заборгованості та необхідність терміново повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Позивач наголошує, що відповідач не виконав свої зобов`язання в частині своєчасної оплати орендної плати за майно за період з 15.01.2017 по 15.02.2020 у розмірі 20 233,19 грн.

Крім того, за порушення умов п. 5.5. договору в частині своєчасності повернення майна, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за період з 30.03.2017 по 15.12.2020 у розмірі 75 973,82 грн.

Також позивач просить зобов`язати ТОВ "Гетман-К°" повернути балансоутримувачу (Державному закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" ) нерухоме майно - частину бетонного замощення площею 11,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Дніпро, площа Жовтнева, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі відповідно до умов Договору від 10.10.2012 № 12/02-5023-ОД.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

ПОЗИЦІЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Третя особа про наявність справи у суді повідомлена належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 33, 60), пояснення по справі не надала.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, припинення договору оренди та факт повернення орендованого майна, а також правомірність заявлених до стягнення розміру орендної плати та неустойки та повернення майна.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°" (далі - Відповідач) укладено договір №12/02-5023-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) від 10.10.2012.

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно частина бетонного замощення (далі-майно) площею 11,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева,2, що перебуває на балансі ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України (далі- балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 26.07.2012 і становить за незалежною оцінкою 31 352,0 грн.

Майно передається в оренду з метою: іншого використання (розміщення сторожки).(п.1.2.Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі від 10.10.2012 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно, а саме: частина бетонного замощення площею 11,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева,2.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 194,98грн.;

- 50 % балансоутримувачу у розмірі 194,98 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець переіоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11.Договору)

Відповідно до п.5.19. Договору, орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

Згідно п. 10.1. договору, він діє з 10.10.2012 по 08.10.2015 включно. Додатковою угодою від 20.10.2015 передбачено продовження строку дії договору по 08.09.2018 включно.

Позивач зазначає, що 09.02.2017 отримав лист від третьої особи № 261/18 від 06.02.2017, в якому орендарю повідомлялося про невиконання ним умов договору в частині сплати орендної плати, у зв`язку з чим балансоутримувач просив розірвати договір оренди.

Позивач листом № 1-02-01225 від 06.03.2017 повідомив відповідача про відмову від договору оренди та вимагав сплатити заборгованість з орендної плати та пені, а також повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Наказом від 25.04.2017 № 12/02-079-ПО договір оренди № 12/02-5023-ОД від 10.10.2012 розірвано з 29.03.2017, з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавя про відмову від оренди.

Листом № 11-02-02555 від 28.04.2017 позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди, сплату заборгованості та необхідність терміново повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Відповідач отримав даний лист, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 27).

Згідно розрахунку заборгованості з орендної до державного бюджету за Договором оренди №12/02-5023-ОД від 10.10.2012, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 15.01.2017 по 15.12.2020 становить 20 233,19 грн.

Згідно розрахунку заборгованості з неустойки до державного бюджету за Договором оренди за №12/02-5023-ОД від 10.10.2012, заборгованість відповідача зі сплати неустойки за період з 30.03.2017 по 15.12.2020 становить 75973,82 грн.

Наведене і є причиною звернення з позовом до суду.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п.10.11. договору, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Уразі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Як вже зазначалося, пунктом 3.11. договору передбачено повернення майна за актом приймання-передачі у разі припинення (розірвання) договору.

Доказів повернення орендованого майна за спірним договором оренди матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що договір оренди припинив свою дію з 29.03.2017, орендар безпідставно використовує майно у власних цілях, наявні усі підстави для повернення орендованого майна.

Враховуючи відсутність доказів повернення спірного майна в матеріалах справи, суд позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ "Гетман-К°" повернути балансоутримувачу (Державному закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України") нерухоме майно - частину бетонного замощення площею 11,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Дніпро, площа Жовтнева, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі відповідно до умов Договору від 10.10.2012 № 12/02-5023-ОД підлягають задоволенню.

За період використання орендарем майна, що належить державі та перебуває на балансі Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України", позивач нарахував відповідачу 20 233,19 грн. орендної плати за період з 15.01.2017 по 15.02.2020 та 75 973,82 грн. неустойки за період з 15.04.2017 по 15.12.2020.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2).

У відповідності до ст.ст. 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, із закінченням строку договору оренди, такий договір є припиненим, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки, однак не зумовлює продовження дії договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду. Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є неправомірним користуванням майном.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому слід застосовувати або положення ст. 762 ЦК України, або 785 ЦК України.

Ці норми не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Верховний Суд в постанові у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021 зазначив, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди) , оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Щодо правомірності одночасного стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати за прострочення повернення орендованого майна за той самий період користування орендованим майном.

Користування майном після припинення договору найму є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. В такому випадку у наймодавця виникає право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи викладене, стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця є застосування неустойки - самостійної форми майнової відповідальності.

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди. Припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі за відповідним актом.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки пояснюється тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Здійснюючи оцінку правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо повернення майна в контексті його поведінки як контрагента за договором оренди.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки. Застосування неустойки з огляду на викладене згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України не виключається.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у відповідача.

Тобто, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), який було підтримано постановою колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Після закінчення договору оренди відповідач не виконав обов`язку щодо повернення позивачу об`єкта оренди, продовжує ним користуватися.

Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося з вини орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача такого виду відповідальності як неустойка, що передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що наказом Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області № 12/02-079-ПО від 25.04.2017 передбачено розірвання договору оренди № 12/02-5023-ОД від 10.10.2012 з 29.03.2017, отже нарахування орендної плати слід здійснювати за період з 15.01.2017 по 28.03.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 221,25 грн.

В частині стягнення орендної плати у розмірі 19 011,94 грн. слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки за період з 30.03.2017 по 15.12.2020 у розмірі 75 973,82 грн., суд також зазначає, що нарахування неустойки слід виконувати за період з 29.03.2017 по 15.12.2020, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, атому до стягнення підлягає неустойка в розмірі 75 973,82 грн. за визначений позивачем період.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°", Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Державний заклад "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 96 207,01 грн. та зобов`язання повернути майно - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°" (79008, м. Львів, площа Соборна, буд. 14, ідентифікаційний код 31874868) повернути балансоутримувачу Державному закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9, ідентифікаційний код 02010681) нерухоме майно - частину бетонного замощення площею 11,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Дніпро, площа Жовтнева, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі відповідно до умов Договору від 10.10.2012 № 12/02-5023-ОД, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетман-К°" ( 79008, м. Львів, площа Соборна, буд. 14, ідентифікаційний код 31874868) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) 1 221,25 грн. - заборгованості з орендної плати, 75 973,82 грн. - неустойки та 3 788,61 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача 19 011,94 грн. заборгованості з орендної плати, 415,39 грн. судового збору - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 21.02.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко