Рішення
від 21.02.2022 по справі 910/20653/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022Справа № 910/20653/21 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 157 755,35 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 157 755,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 52.19-506 від 08.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20653/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/20653/21 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/20653/21 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ", вказану ним у позові, що відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулося з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Разом з тим, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 № 925/125/14, від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (Покупець) укладено договір поставки № 52.19-506 (надалі також - Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху код 34630006-2 за ДК 021:2015 (головки, накінечники, насоси, гайки для тролейбусів), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в

асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додасться до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Як встановлено у п. 3.1 Договору, сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною

цього Договору і становить 3 029 199,52 грн. (три мільйони двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 52 копійки) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 605 839,90 грн. (шістсот п`ять тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень 90 копійок), разом ціна Договору становить 3 635 039,43 грн. (три мільйони шістсот тридцять п`ять тисяч тридцять дев`ять гривень 43 копійки) з ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на

поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Строк поставки Товару: протягом строку дії Договору. (п. 5.1 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 08.10.2020 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії нього Договору. (п. 11.1 Договору)

У Додатку № 3 до Договору сторони погодили Порядок приймання-передачі Товару, гарантійні зобов`язання, зокрема:

- Датою поставки Товару то Договорам вважається відповідна дата підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар (п. 1.1),

- Право власності Товару від Постачальника до Покупця переходить після передачі Товару та підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар (п. 1.5),

- Товар поставляється з такими документами: видаткова накладна на Товар; товарно-транспортна накладна Товар; оригінал або копія офіційних документів, які засвідчують якісні, конструктивні, технічні характеристики товару, його походження (копії технічних умов (в тому числі креслення); сертифікатів відповідності; паспортів якості (заводських посвідчень); технічних паспортів (етикеток) з відміткою приймання ВТК (відділом технічного контролю), санітарно-епідеміологічних та гігієнічних висновків, декларацій про відповідність, свідоцтва про визнання та/або інших відповідних документів передбачених законодавством для товарів даного виду) (п. 1.9).

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару позивач надав суду видаткову накладну № 112 від 15.12.2020 на суму 135 289,44 грн та товарно-транспортну накладну № Р112 від 15.12.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 135 289,44 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати поставленого товару позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, пеню у розмірі 9681,53 грн, 3% річних у розмірі 3180,23 грн та інфляційні у розмірі 9604,15 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 135 289,44 грн, що підтверджується видатковою накладною № 112 від 15.12.2020 та товарно-транспортною накладною № Р112 від 15.12.2020.

Факт отримання товару за вказаними документами відповідач не спростував та не заперечив.

З урахуванням визначеного у п. 4.1 Договору строку та припису ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач мав оплатити поставлений до 15.02.2021, а тому з 16.02.2021 розпочався період прострочення відповідача, а не з 14.02.2021, як вважає позивач.

З урахуванням наведених вище доказів судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 135 289,44 грн, факт існування якої відповідачем відповідними засобами доказування не спростований.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 135 289,44 грн.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 135 289,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 9681,53 грн за період прострочення з 14.02.2021 по 14.08.2021.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписам п. 7.3 Договору, за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, на суму 9592,58 грн, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача, який, як вже встановлено вище, розпочався 16.02.2021.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3180,23 грн та інфляційні у розмірі 9604,15 грн за період прострочення з 14.02.2021 по 26.11.2021.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, на суму 9317,23 грн інфляційних та 3157,99 грн 3% річних, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача, який, як вже встановлено вище, розпочався 16.02.2021.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (Набережне шосе, буд. 2, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ" (вул. Бориспільська, буд. 9, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 42169799) борг у розмірі 135 289,44 грн, пеню у розмірі 9592,58 грн, 3% річних у розмірі 3157,99 грн, інфляційні у розмірі 9317,23 грн та судовий збір у розмірі 2360,36 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.02.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко

Дата ухвалення рішення21.02.2022
Оприлюднено23.02.2022

Судовий реєстр по справі —910/20653/21

Рішення від 21.02.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Ухвала від 20.12.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні