Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/20354/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2022Справа № 910/20354/21

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Криптон айрон Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСК Україна" простягнення 29 213 грн 60 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Криптон айрон Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСК Україна" про стягнення 29 213 грн 60 коп. заборгованості за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2, в тому числі: основної заборгованості у розмірі 6 500 грн 00 коп. та збитків у розмірі 22 713 грн 60 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 04.10.2021 № 04-10-2 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо неповернення грошових коштів за поставку неякісного товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 500 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 22 713 грн 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20354/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

03.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Криптон айрон Україна" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МСК Україна" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 04-10-2 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник за замовленням покупця зобов`язується передати йому у власність металопрокат чи залізні вироби (далі - товар) в строки та на умовах, передбачених договором та специфікацією, що є невід`ємною його частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором та специфікацією.

Ціна, порядок розрахунку між сторонами, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється по даному договору вказується у договорів, специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору (пункт 1.2. договору).

За змістом пункту 1.3. договору в ціну товару включена вартість послуг по навантаженню товару на відкритий транспортний засіб.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється протягом 15-ти (п`ятнадцяти) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100 % вартості товару шляхом відвантаження товару автотранспортом постачальника або самовивозом зі складу постачальника відповідно до умов даного договору, якщо інший порядок поставки не передбачено специфікацією.

Згідно з пунктом 2.2. договору разом з товаром постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару видаткову накладну на товар; товарно-транспортну накладну (за умови використання послуг перевізника), копію сертифіката якості виробника на товар (за вимогою покупця).

У пункті 3.3. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати 100 % вартості товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дня виставлення постачальником рахунку-фактури, якщо інший порядок оплати не передбачений специфікацією.

Пунктом 4.1. договору визначено, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем з моменту підписання видаткової накладної постачальника та товаротранспортної накладної при поставці товару автомобільним транспортом постачальника.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору постачальник передає, а покупець приймає товар по кількості - у відповідності до ваги, зазначеній у видатковій накладній та в поряду, що передбачений Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товару народного споживання за кількістю" № П-6 від 15.06.1965 зі змінами і доповненнями; по якості - у відповідності до сертифікату якості та в порядку, що передбачений Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товару народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями.

У випадку непогодження покупця із якістю або фактично відвантаженою кількістю товару проти якості чи кількості товару, вказаної у видаткових накладних/товаросупровідних документах, виклик представника постачальника для складання акту є обов`язком. В акті повинні бути зазначені конкретні претензії щодо невідповідності товару по кількості або якості, коментарі постачальника та підписи сторін.

Повернення доставленого за адресою покупця товару з причин, що не стосуються невідповідності товару державним стандартам, технічним умовам, нормам і правилам, визначених технічною документацією не допускається. У випадку здійснення необґрунтованої відмови від приймання товару покупцем, вартість доставки та повернення товару покладається на покупця.

Після отримання покупцем товару, претензії по кількості, якості, сортаменту поставленого товару постачальник не приймає і не розглядає.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення дійсними печатками сторін та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором зобов`язань. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про припинення договірних відносин не пізніше ніж за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 8.1. договору).

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору поставки від 04.10.2021 № 04-10-2) відповідач зобов`язувався поставити позивачу рельс КР 70 на суму 150 092 грн 15 коп.

Умови оплати, зазначені у специфікації: шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 80 % від вартості товару, що зазначена у специфікації. Решта оплати здійснюється відповідно до фактичної ваги товару, що визначається на складі постачальника на підставі нового рахунку. Виїзд авто з товаром зі складу постачальника на склад покупця здійснюється після його зважування та зарахування 100 % вартості товару на рахунок постачальника. Організація доставки покладається на постачальника. Строк поставки становить 7 робочих днів з моменту зарахування на рахунок постачальника попередньої оплати.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 04.10.2021 № 3399 на суму 159 566 грн 40 коп., який був повністю оплачений позивачем платіжними дорученнями від 07.10.2021 № 188 на суму 150 092 грн 15 коп. та від 07.10.2021 № 191 на суму 9 474 грн 25 коп.

08.10.2021 у складі представників позивача та головного технолога АТ "Дніпропетровський стрілочний завод" складено акт про виявлені недоліки поставленого товару № 08/10 за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2, відповідно до якого встановлено, що рельс КР 70 вже перебував у вжитку, має значні сліди зносу, присутні ознаки проведених ремонтних робіт, зварювання; наявні наскрізні отвори, вибоїни, а строк виготовлення товару критично не відповідає заявленому постачальником строку виготовлення, зазначеному у наданому сертифікаті якості, маються зразки 1980 року виготовлення.

В акті зазначено, що про виявлені недоліки повідомлено менеджера постачальника. Водночас у виїзді представником постачальника було відмовлено з посиланням на відсутність представника товариства у м. Дніпро.

Позивач двічі звернувся до відповідача із заявами на повернення грошових коштів за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2 у розмірі 159 566 грн 40 коп., у зв`язку із виявленням, що рельс КР 70 вже перебував у вжитку, має ознаки проведених ремонтних робіт та строк виготовлення товару не відповідає заявленому постачальником строку виготовлення, заявленим у наданому сертифікаті якості.

У відповідь на лист позивача щодо повернення грошових коштів за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2, відповідач листом повідомив, що у зв`язку з тим, що покупець відмовився від приймання товару з причин, що не стосуються невідповідності товару державним стандартам, технічним умовам, нормам і правилам, визначених технічною документацією, вартість доставки товару покладається на покупця, відтак, постачальником повернуто грошові кошти у розмірі 153 066 грн 40 коп. за вирахуванням вартості доставки, яка становить 6 500 грн 00 коп.

Після цього позивач знову звернувся до відповідач з листом про повернення коштів у розмірі 6 500 грн 00 коп.

Крім того, позивач звернувся до відповідача із претензією про повернення 6 500 грн 00 коп. за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у випадку здійснення необґрунтованої відмови від приймання товару покупцем, вартість доставки та повернення товару покладається на покупця. Також, відповідач заперечив щодо стягнення з нього збитків, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом пунктів 4.3. та 4.4. договору у випадку непогодження покупця із якістю або фактично відвантаженою кількістю товару проти якості чи кількості товару, вказаної у видаткових накладних/товаросупровідних документах, виклик представника постачальника для складання акту є обов`язком. В акті повинні бути зазначені конкретні претензії щодо невідповідності товару по кількості або якості, коментарі постачальника та підписи сторін.

Повернення доставленого за адресою покупця товару з причин, що не стосуються невідповідності товару державним стандартам, технічним умовам, нормам і правилам, визначених технічною документацією не допускається. У випадку здійснення необґрунтованої відмови від приймання товару покупцем, вартість доставки та повернення товару покладається на покупця.

Як встановлено судом вище та вбачається з матеріалів справи, позивач двічі звертався до відповідача із заявами на повернення грошових коштів за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2 у розмірі 159 566 грн 40 коп., у зв`язку із виявленням, що рельс КР 70 вже перебував у вжитку, має ознаки проведених ремонтних робіт та строк виготовлення товару не відповідає заявленому постачальником строку виготовлення, заявленим у наданому сертифікаті якості.

Водночас, 08.10.2021 у складі представників позивача та головного технолога АТ "Дніпропетровський стрілочний завод" складено акт про виявлені недоліки поставленого товару № 08/10 за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2, відповідно до якого встановлено, що рельс КР 70 вже перебував у вжитку, має значні сліди зносу, присутні ознаки проведених ремонтних робіт, зварювання; наявні наскрізні отвори, вибоїни, а строк виготовлення товару критично не відповідає заявленому постачальником строку виготовлення, зазначеному у наданому сертифікаті якості, маються зразки 1980 року виготовлення.

В акті зазначено, що про виявлені недоліки повідомлено менеджера постачальника. Водночас у виїзді представником постачальника було відмовлено з посиланням на відсутність представника товариства у м. Дніпро.

Суд приймає вказаний акт як належний доказ поставки товару неналежної якості.

Посилання відповідача на телефонні розмови, в яких позивач підтвердив придбання спірного товару, попередньо його оглянувши, відхиляються судом, оскільки долучений до відзиву диск із записом розмов не є належним та допустимим доказом, оскільки суд позбавлений можливості перевірити осіб, які вели розмови.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору поставки від 04.10.2021 № 04-10-2 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки обумовленого у договорі товару, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати у розмірі 6 500 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення авансу або поставки обумовленого у договорі товару на суму 6 500 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2 та факту наявності заборгованості відповідача у розмірі 6 500 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22 713 грн 60 коп. збитків.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі

Відповідно частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

В обгрунтування стягнення з відповідача збитків позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач був змушений укласти договір з іншим контрагентом щодо поставки аналогічного товару, який коштував на 22 713 грн 60 коп. дорожче.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2021 між позивачем, як покупцем, та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 953/2021, відповідно до умов якого постачальник передав у власність покупця рейки КР-70А, що підтверджується копіями видаткових накладних від 02.11.2021 № 10868 та від 02.11.2021 № 10867.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів не вбачається, що товар за договором від 21.10.2021 № 953/2021 був придбаний у зв`язку із поверненням товару за договором, укладеним із відповідачем.

За таких обставин, суд не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача, що призвели до виникнення у позивача збитків у розмірі 22 713 грн 60 коп.

Отже, судом встановлено, що позивачем не доведено факту завдання відповідачем збитків на суму 2 713 грн 60 коп. внаслідок поставки товару неналежної якості за договором поставки від 04.10.2021 № 04-10-2 та наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 22 713 грн 60 коп. є необґрунтованими, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСК Україна" (вулиця Академіка Корольова, будинок 1, офіс 2/2, місто Київ, 03134, ідентифікаційний код 43526618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Криптон айрон Україна" (вулиця Шевченка, будинок 37, місто Дніпро, 49044, ідентифікаційний код 44275534) 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основної заборгованості та витрати по сплаті судового збору у розмірі 505 (п`ятсот п`ять) грн 07 коп.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 22 713 грн 60 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька