Рішення

від 20.02.2022 по справі 910/20943/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2022Справа № 910/20943/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/20943/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Норд"

про стягнення 37015,81 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Норд" (далі - відповідач) про стягнення 37015,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №051021/1231 від 01.10.2021 не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 29400,00 грн, пеню у розмірі 799,84 грн, 15% річних у розмірі 700,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 235,20 грн та штраф у розмірі 5880,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 відкрито провадження у справі №910/20943/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.12.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, місто Київ, вул. Леонтовича, будинок 5, офіс 05.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 була отримана відповідачем - 29.12.2021.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Норд" (далі - покупець) укладено договір поставки №051021/1231 (далі - договір), умовами пункту 1.1 якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до техніки, в подальшому іменовані "товар", відповідно до накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід`ємною частиною даного договору. Під накладною на товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ, що підтверджує передачу товару від постачальника до покупця (наприклад електронна накладна ТОВ «Нова пошта).

Умовами пункту 1.2 договору визначено, що підтвердження факту узгодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару є прийняття покупцем товару.

Згідно із пунктом 4.1 договору, постачальник зобов`язаний передати товар в строки, додатково погоджені з покупцем на умовах: EXW Франко-склад постачальника: Київська обл., м. Київ, вул. Пшенична, 9 (відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 р.). За погодженням сторін товар може бути доставлений на умовах DDP: склад покупця (відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року).

Обов`язки щодо передачі товару вважаються виконаними з моменту передачі товару за видатковою накладною від постачальника покупцю. Підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар розуміється як одержання покупцем одночасно з товаром його приналежностей і документів, що стосуються товару, і які підлягають передачі разом із товаром. При відсутності яких-небудь із приналежностей товару або документів, що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній. У випадку використання експрес-доставки, діють пункти 4.7-4.9 договору. Покупець гарантує, що особа (особи), котра здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання видаткової накладної, матиме достатні повноваження на вчинення таких дій від імені покупця. Покупець несе всі ризики, пов`язані з невиконанням цього обов`язку. Покупець повинен забезпечити надання постачальнику довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, передбаченому чинним законодавством. Підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором. Покупець надає постачальнику на e-mail, зазначений у договорі, перелік осіб, що мають право на отримання товару (в переліку зазначаються в тому числі: посада, зразок підпису кожної уповноваженої особи). Перелік має бути завірений підписом керівника покупця та печаткою. У випадку зміни будь-якої особи з переліку (з причин звільнення або інші), покупець зобов`язаний надати постачальнику перелік уповноважених осіб в новій редакції. До отримання нового переліку особи, зазначені у попередньому переліку, є уповноваженими на отримання товару (пункт 4.2 договору).

Право власності на товар переходить з моменту отримання товару уповноваженим на то представником покупця, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний перерахувати повну (100%) оплату за товар на поточний рахунок постачальника у розмірі, визначеному у видатковій накладній протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару вважається дата передачі товару покупцю, що зазначена у видатковій накладній.

Днем перерахування коштів на поточний рахунок постачальника є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом операційного дня банку постачальника. У випадку зарахування коштів після закінчення операційного дня кошти вважаються перерахованими на наступний банківський день (пункт 5.2.3 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору, оплата за договором здійснюється на підставі рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 5.5 договору, розрахунки за товар здійснюються в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника по банківських реквізитах, зазначеними у розділі 11 даного договору.

Відповідно до пункту 6.5 договору, підпис на видаткових документах або накладних експрес-перевізника/перевізника (отримання товару у експрес-перевізника та/або перевізника) свідчить про те, що претензій до товару покупцем на момент одержання - не заявлено, продавець повністю і належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару покупцю.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 1 (одного) року, але у будь-якому випадку до завершення всіх взаєморозрахунків за даним договором. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний рік (пункт 10.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, 05.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" здійснено поставку узгодженого товару відповідачу, а саме шина R20 12,00 20нс HS268 156/153К з камерою та обідною стрічкою (Kapsen) універсальна на загальну суму 29400,00 грн, що підтверджується видатковою/товарно-транспортною накладною №2377-0057060, яка підписана представниками сторін без заперечень та зауважень та скріплена печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Тоді як, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, у зв`язку з чим виник борг у розмірі 29400,00 грн.

29.11.2021, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих.№29-11-01 від 29.11.2021 про необхідність виконання грошового зобов`язання за договором поставки №051021/1231 від 01.10.2021, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний перерахувати повну (100%) оплату за товар на поточний рахунок постачальника у розмірі, визначеному у видатковій накладній протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару вважається дата передачі товару покупцю, що зазначена у видатковій накладній. Оплата за договором здійснюється на підставі рахунку-фактури (пункт 5.3 договору).

В той же час, судом враховано, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 та від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

Як встановлено судом, поставка товару була здійснена 05.10.2021, а отже з огляду на приписи ст. 530 ЦК України та п. 5.1 договору строк оплати на момент розгляду настав.

Втім, відповідач у встановлений договором строк оплату отриманого товару не здійснив; доказів зворотного суду не надано.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 29400,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктами 6.3, 6.4 договору сторонами узгоджено, що за прострочення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми невиконаного зобов`язання, а у випадку порушення строків перерахування оплати за товар більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів покупець, окрім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 6.3, 6.4 договору нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 799,84 грн та 5880,00 грн штрафу за прострочення оплати поставленого товару понад 30 днів.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 договору сторонами погоджено, що в порядку статті 625 ЦК України, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Таким чином, сторони за взаємною згодою передбачили інший відсоток річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що не суперечить нормі частини другої статті 625 ЦК України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 6.3 договору також нараховано і заявлено до стягнення 15% річних у розмірі 700,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 235,20 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 15% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отриманий товар, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Норд" про стягнення 37015,81 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Норд" (01054, місто Київ, вул. Леонтовича, будинок 5, офіс 05; ідентифікаційний код 13715373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" (01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 14/1, кімната 513; ідентифікаційний код 36926538) основний борг у розмірі 29400 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп., пеню у розмірі 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) грн 84 коп., 15% річних у розмірі 700 (сімсот) грн 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 235 (двісті тридцять п`ять) грн 20 коп., штраф у розмірі 5880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022.

Суддя Т.В. Васильченко