Рішення

від 15.02.2022 по справі 914/3673/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 Справа № 914/3673/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміпак», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Туррон», м. Львів,

предмет позову: стягнення 671 988,64 грн.,

підстава позову: порушення виконання зобов`язань по оплаті прийнятого товару,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

06.12.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміпак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Туррон» про стягнення 671 988,64 грн., з яких 662 218,64 грн. основний борг, 5 959,97 грн. інфляційні втрати, 3 810,03 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У судовому засіданні 26.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.02.2022.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судове засідання 16.02.2022 сторони явку представників не забезпечили. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Щодо систематичної неявки представника відповідача, суд зазначає таке.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі відповідачем не отримана та повернулась до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Повідомлення відповідача про судові засідання в даній справі здійснювалось у визначений ст. 120 Господарського процесуального кодексу України спосіб шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу відповідача, визначену відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою є м. Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 176. Крім цього, ухвали суду надсилались також на адресу керівника відповідача Журавльова Олега Володимировича, оприлюднену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відстеження поштового відправлення за трек-кодом 7901414367820, надісланим на адресу керівника відповідача, таке отримане адресатом 19.01.2022.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інших, крім юридичної, адрес відповідача суду не повідомлено, із матеріалів справи не встановлено.

Судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача та його керівника про дане судове провадження, а неотримання відповідачем ухвал суду залежить від суб`єктивної поведінки адресата.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Причинами для відкладення розгляду справи визначено, зокрема, неявку в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд зазначає, що керівник відповідача обізнаний про дане судове провадження, адже отримав ухвалу суду від 12.01.2022 про відкладення підготовчого засідання. Незважаючи на неотримання відповідачем інших ухвал з незалежних від суду причин, враховуючи розумні строки розгляду справи, відсутність повідомлень про причини неявки та відсутність будь-яких лопотань від відповідача, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні та не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.02.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами, на переконання позивача, виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань по оплаті прийнятого товару, вартістю 662 218,64 грн. За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 5 959,97 грн. інфляційні втрати, 3 810,03 грн. 3 % річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

14.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Каміпак» (по тексту рішення - позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Туррон» (по тексту рішення - відповідач) підписано видаткову накладну № 14/08 на суму 10 782,24 грн. про поставку товару гофроящика. Надалі сторонами підписано такі видаткові накладні:

01.10.2020 № 02/10 на суму 30 864, 48 грн. (товар гофроящик),

05.10.2020 № 08/10 на суму 15 818, 88 грн. (товар гофроящик),

12.10.2020 № 10/10 на суму 21 564, 48 грн. (товар гофроящик),

06.11.2020 № 08/11 на суму 51 276, 00 грн. (товар гофролоток, lotok novorichnyyi),

06.11.2020 № 10/11 на суму 6 750, 00 грн. (товар кутник картонний),

13.11.2020 № 16/11 на суму 65 615, 04 грн (товар гофролоток, гофроящик),

17.11.2020 № 37/11 на суму 9 360, 00 грн (товар turron, кліше),

24.11.2020 № 27/11 на суму 17 660, 04 грн (товар гофролоток),

07.12.2020 № 05/12 на суму 44 040, 00 грн (товар гофролоток),

10.12.2020 № 07/12 на суму 31 812, 00 грн (товар гофролоток),

18.12.2020 № 16/12 на суму 50 205, 60 грн (товар гофролоток),

05.01.2021 № 0000001 на суму 25 351, 20 грн (товар гофроящик),

20.01.2021 № РН-0000004 на суму 40 164, 48 грн (товар гофролоток),

16.02.2021 № РН-0000031 на суму 285 019, 86 грн (товар гофроящик),

11.05.2021 № РН-0000077 на суму 112 276, 80 грн (товар ящик з гофрованого картону),

19.07.2021 № РН-0000128 на суму 42 865, 20 грн (товар виріб з гофрованого картону), тобто всього на суму 861 426,30 грн.

Відповідачем здійснено такі платежі:

06.11.2020 в сумі 20 000,00 грн. оплата накладної від 12.02.2020,

08.12.2020 в сумі 10 000,00 грн. оплата накладної № 02/10 від 01.10.2020,

09.12.2020 в сумі 10 000,00 грн. оплата накладної від 12.02.2020,

22.12.2020 в сумі 4 000,00 грн. оплата накладної № 02/10 від 01.10.2020,

19.03.2021 в сумі 30 207,66 грн. оплата накладної від 12.02.2020,

13.04.2021 в сумі 16 000,00 грн. оплата накладної від 12.02.2020,

19.04.2021 в сумі 9 000,00 грн. оплата накладної № 0000031 від 16.02.2021,

09.07.2021 в сумі 50 000,00 грн. оплата рахунку від 11.05.2021,

28.07.2021 в сумі 50 000,00 грн. оплата накладних, тобто на суму 199 207,66 грн.

За результатами господарських операцій позивачем подано податкові декларації: від 19.07.2021 на суму 42 865, 20 грн., від 11.05.2021 на суму 112 276, 80 грн., від 16.02.2021 на суму 285 019, 86 грн., від 20.01.2021 на суму 40 164, 48 грн., від 05.01.2021 на суму 25 351, 20 грн., від 18.12.2020 на суму 50 205, 60 грн., від 10.12.2020 на суму 31 812, 00 грн., від 07.12.2020 на суму 44 040, 00 грн., від 24.11.2020 на суму 17 660, 04 грн., від 17.11.2020 на суму 9 360, 00 грн., від 13.11.2020 на суму 65 615, 04 грн., від 06.11.2020 на суму 6 750, 00 грн., від 06.11.2020 на суму 51 276, 00 грн., від 12.10.2020 на суму 21 564, 48 грн., від 05.10.2020 на суму 15 818, 88 грн., від 01.10.2020 на суму 30 864, 48 грн., від 14.08.2020 на суму 10 782,24 грн.

26.08.2021 відповідачу надіслано претензію від 25.08.2021 про необхідність погашення заборгованості у строк, що не перевищує 5 календарних днів з моменту отримання претензії. Претензія отримана адресатом 15.09.2021. Відповідь на претензію чи докази сплати грошових коштів у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача в попередніх судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Для договору купівлі-продажу законодавцем не встановлено особливих вимог до форми його укладення, крім договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 Цивільного кодексу України).

В силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі передати майно, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Із матеріалів справи, а саме підписаних сторонами видаткових накладних, часткових оплат, здійснених відповідачем, вбачається, що між сторонами виникли зобов`язання, які мають ознаки договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи та не заперечується і не спростовується відповідачем, упродовж серпня 2020 лютого 2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 861 426,30 грн., а відповідач прийняв такий, про що свідчать скріплені печатками відповідача підписи зі сторони покупця. Більше того, у матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем прийнятого ним товару (199 207,66 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, правовідносини поставки продукції між сторонами виникли внаслідок укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних. Суд зазначає, що видаткові накладні не містять строку оплати отриманого товару. проте, враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що обов`язок оплати настає в момент отримання товару і з наступного дня після кожної поставки, у випадку її неоплати, настає прострочення. Відтак, підписанням сторонами первинного документа видаткової накладної зафіксовано здійснення сторонами господарської операції, що породжує для покупця обов`язок здійснити оплату отриманого товару у встановлений законом строк - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У справі відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару в повному обсязі, незважаючи на те, що з моменту кожної поставки (серпень 2020 лютий 2021) пройшов тривалий час. Докази сплати простроченої суми 662 218,64 грн. суду не подано. Тому така сума визнається судом обґрунтовано заявленою до стягнення в судовому порядку. Тому позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо відсутності підпису особи на видатковій накладній від серпня 2020 суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 вказав, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі). Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 6.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 5.12.2018 у справі №915/878/16.

Щодо оформлення інших видаткових накладних, які не містять посади особи, що прийняла товар, суд враховує, що у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 ВС дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Відповідачем не повідомлено про викрадення в нього печаток, підробку печатки чи інших обставин, які б спростовували обставину підтвердження ним господарських операцій згідно з наданими позивачем видатковими накладними, зокрема щодо поставки товару 14.08.2020. Тому у суду немає підстав не визнавати обставини поставки позивачем і прийняття її відповідачем.

Враховуючи зазначене, позовна вимога в частині стягнення 662 218,64 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в межах даної справи.

Крім стягнення основного боргу, позивач також просить стягнути 5 959,97 грн. інфляційні втрати, 3 810,03 грн. 3 % річних.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Як вбачається з розрахунку позивача, 3 % річних нараховано за період 21.09.2021 29.11.2021, а інфляційні втрати - за жовтень 2021, що відповідає правилам нарахування річних та інфляційних втрат, оскільки такі не обмежуються будь-яким строком. Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд зазначає, що такий здійснено позивачем правильно і заявлена до стягнення сума 3 810,03 грн. 3 % річних підлягає задоволенню. Інфляційні втрати, перераховані судом, відповідають сумі, визначеній позивачем. Тому позовна вимога про стягнення 5 959,97 грн. інфляційних втрат також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд зазначає про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача. Також суд зазначає, що до позовної заяви долучено попередній розрахунок судових втрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Так, позивачем долучено договір № 01-05/21 про надання правничої допомоги від 25.05.2021, відповідно до якого адвокатом надаються послуги шляхом усного консультування, складання проектів необхідних документів, скарг, претензій, позовних заяв, надання послуг щодо захисту інтересів клієнта в органах державної, в тому числі судової, влади, а також перед іншими підприємствами, установами, організаціями.

26.01.2022 позивачем подано додаткову угоду № 2 від 29.11.2021, відповідно до якої визначається порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Туррон» заборгованості, що виникла з поставки товару за період 14.08.2020 29.11.2021. Відповідно до п. 6.1 додаткової угоди надана правнича допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги чи іншому аналогічному документі, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

26.01.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 01-05/21 від 25 травня 2021, відповідно до якого адвокат надав клієнту правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги № 01-05/21 від 25 травня 2021 року та додаткової угоди № 2 від 29 листопада 2021 року до цього договору у справі № 914/3673/21 про стягнення з ТОВ «Кондитерська Фабрика Туррон» заборгованості, що виникла з поставки товару за період з 14.08.2020 по 29.11.2021, що розглядається Господарським судом Львівської області:

- аналіз документів по справі про стягнення заборгованості 1 196,50 гр.,

- консультування клієнта щодо перспектив позасудового врегулювання спору та розгляду справи судом, порядок примусового виконання рішення суду 1 196,50 грн.,

- підготовка позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій та комплектація додатків до позову, направлення матеріалів відповідачу та в суд 2 373,00 грн.,

- участь в двох судових засіданнях - 2 373,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг по правовій допомозі, вказаних у п. 1 цього акту, становить 7 119,00 грн.

Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заяв від іншої сторони у даній справі щодо неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат та їх зменшення не надходило.

Керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обсяг і вартість наданих позивачу послуг правової допомоги, відображеної в акті від 26.01.2022, суд зазначає, що такий відповідає критеріям розумності та реальності понесених витрат, судом не встановлено обставин, які б доводили необхідність зменшення таких, тому, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 119,00 грн.

Суд звертає увагу, що заявником не подано доказів фактичного понесення заявлених до стягнення витрат у спосіб їх сплати адвокату в повному обсязі. Проте, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Туррон» (ідентифікаційний код юридичної особи 39792657, 79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміпак» (ідентифікаційний код юридичної особи 38370572, 79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Митр. Липківського В., будинок 20 А) 662 218,64 грн. основного боргу, 5 959,97 грн. інфляційних втрат, 3 810,03 грн. 3 % річних, 10 079,83 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 7 119,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.02.2022.

Суддя Матвіїв Р.І.