Рішення

від 15.02.2022 по справі 914/3901/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 Справа № 914/3901/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Промбудприлад», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Бадзай Лесі Андріївни, м. Львів,

предмет позову: стягнення 24 000,58 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору оренди приміщення № 03/01/06/21 від 01.06.2021,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

17.12.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Промбудприлад» до Фізичної особи - підприємця Бадзай Лесі Андріївни про стягнення 24 000,58 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзиву від відповідача не надходило.

11.02.2022 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу 13.12.2021 та 19.01.2022.

У судове засідання 16.02.2022 сторони явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили. Проте, сторони обізнані про дане судове провадження, адже позивачем до судового засідання подано заяву про зменшення позовних вимог, а відповідач отримав ухвалу суду про відкладення судового засідання на 16.02.2022 05.02.2022, що підтверджено відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901414374508.

У судовому засіданні судом розглянуто заяву позивача про зменшення позовних вимог і враховуючи долучення доказів її надіслання іншій стороні, а також враховуючи, що фактично розгляд справи по суті у попередньому засіданні не розпочато через неявку представників сторін, без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про прийняття до провадження заяви про зменшення позовних вимог. Також суд зауважує, що зменшення позовних вимог на суму основного боргу, який сплачений відповідачем, не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні та не зумовлює необхідність відкладення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Такими випадками є неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Судом не встановлено наявності таких обставин.

Більше того, відповідно до п. 2 ч. 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У судовому засіданні 16.02.2022 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами, на переконання позивача, виник внаслідок порушення відповідачем як орендарем нежитлових приміщень умов договору оренди. Так, позивач стверджує, що відповідач має заборгованість з червня по грудень 2021 в сумі 22 410,00 грн. За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 307,76 грн. інфляційних втрат, 196,61 грн. 3 % річних, 1 086,21 грн. пені. У процесі розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги на суму сплачених 22 410,00 грн. та відповідно до заяви просить стягнути з відповідача 307,76 грн. інфляційних втрат, 196,61 грн. 3 % річних, 1 086,21 грн. пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проте, під час розгляду справи сплатив суму основного боргу.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

01.06.2021 Приватне акціонерне товариство «Промбудприлад» (згідно з договором - орендодавець, по тексту рішення - позивач) і Фізична особа - підприємець Бадзай Леся Андріївна (згідно з договором - орендар, по тексту рішення - відповідач) уклали договір оренди приміщення № 03/01/06/21, відповідно до умов якого орендодавець передає у строкове платне користування нежитлові приміщення, площею 24,9 кв. м., відповідно до поверхового плану адміністративного корпусу за адресою м. Львів, вул. Сахарова, 42, к. № 319. Нежитлове приміщення надається для використання його як офісного приміщення.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди сторонами підписано 01.06.2021 акт передання приміщення, яке знаходиться на 3 поверсі вул. Сахарова, 42 у м. Львів.

Позивачем складено рахунки на суму 3 735,00 грн. кожен 30.06.2021, 01.07.2021, 02.08.2021, 01.09.2021, 01.10.2021, 01.11.2021.

Сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт: 30.06.2021 за червень 2021 на суму 3 735,00 грн., 31.07.2021 за липень 2021 на суму 3 735,00 грн., 31.08.2021 за серпень 2021 на суму 3 735,00 грн., 30.09.2021 за вересень 2021 на суму 3 735,00 грн., 31.10.2021 за жовтень 2021 на суму 3 735,00 грн., 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 3 735,00 грн., тобто всього на суму 22 410,00 грн.

Станом на 30.11.2021 сторонами також підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість перед позивачем за період червня - липня 2021 становить 22 410,00 грн.

Згідно з претензією від 08.11.2021 позивач попередив відповідача про необхідність погашення до 15.11.2021 заборгованості по орендній платі в розмірі 47 310, 00 грн.

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку 13.12.2021 відповідачем здійснено платежі за оренду приміщення в загальній сумі 14 940,00 грн., а 19.01.2022 - в загальній сумі 7 470,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище, з 01.01.2018 між сторонами на підставі договору оренди існують правовідносини оренди складських приміщень.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, позивачем надано відповідачу в користування нежитлові приміщення, а відповідач зобов`язався оплачувати послуги оренди. Строк та умови оплати визначені договором, а саме орендна плата за користування орендованими приміщеннями за один місяць становить з ПДВ 3 735,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.6 договору орендар сплачує орендну плату за звітний місяць до 5 числа цього ж звітного місяця (кожного звітного місяця) на підставі виставленого рахунку орендодавця.

Відповідно до п. 3.7 договору погоджено, що сторони щомісяця до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписують акт здачі-прийняття наданих послуг з оренди приміщення, який готується та надсилається орендодавцем.

Позивачем подано рахунки на оплату за червень - листопад 2021. Так, немає доказів їх надіслання чи особистого вручення, проте, крім рахунків наявні також акти здачі-прийняття наданих послуг з оренди, які сторони підписували без зауважень в кінці кожного звітного місяця. У відповідних актах здійснено посилання на конкретний рахунок, долучений до позовної заяви та описаний вище, і жодних заперечень, зауважень зі сторони орендаря не висловлювалось. Більше того, відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків та підтверджено заборгованість в розмірі 22 410,00 грн., що відповідає загальній вартості послуг за шість місяців. Також суд зауважує, що вартість орендної плати щомісяця була сталою та відповідала вартості, визначеній договором, про умови якого обізнаний орендар. Більше того, вказану суму відповідачем сплачено 13.12.20211 та 19.01.2022. Тому суд розглядає спір з урахуванням зменшених позовних вимог, якими є вимоги про стягнення 307,76 грн. інфляційних втрат, 196,61 грн. 3 % річних, 1 086,21 грн. пені.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки договором визначено строк оплати - не пізніше 5 числа кожного звітного місяця, то з кожного 6 числа місяця, починаючи з червня 2021 до листопада 2021, відповідач вважається таким, що прострочив кожен черговий платіж в сумі 3 735,00 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили, що за неналежне виконання орендарем обов`язків по сплаті належних з нього платежів орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 7.2).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Позивачем правильно нараховано пеню на розмір щомісячної орендної плати окремо по кожному місяцю та з урахуванням шестимісячного періоду нарахування такої. Тому вимога по стягнення пені в розмірі 1 086,21 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Як вбачається з розрахунку позивача, такий здійснено за періоди прострочення, аналогічні з пенею. Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд зазначає, що такий здійснено позивачем правильно і заявлена до стягнення сума 196,61 грн. підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати позивачем нараховано за періоди: червень - жовтень 2021, липень - жовтень 2021, серпень - жовтень 2021, вересень - жовтень 2021, з виведенням сукупного індексу інфляції, що допускається згідно з положеннями п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань». Разом з тим, відповідно до п. 3.2 вказаної постанови розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Оскільки платіж за червень мав бути здійснений у червні, то червень у першому періоді не включається до періоду нарахування інфляційних втрат, адже такий починається із липня. Аналогічно з наступними платежами, які мали бути здійснені в липні, серпні та вересні, у зв`язку з чим інфляційні втрати нараховуються за такі періоди: липень - жовтень 2021, серпень - жовтень 2021, вересень - жовтень 2021, жовтень 2021. Здійснивши такий перерахунок, суд зазначає, що інфляційні втрати становлять 258,69 грн., а не 307,76 грн., як вказано позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд зазначає про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення у обсязі, описаному вище.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. За зменшення розміру позовних вимог судовий збір не може бути повернутим, оскільки він сплачений у мінімальному розмірі.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бадзай Лесі Андріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Промбудприлад» (ідентифікаційний код юридичної особи 31588943, 79012, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 42) 1 086,21 грн. пені, 258,69 грн. інфляційних витрат, 196,61 грн. 3% річних, 2 199,86,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 49,07 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.02.2022.

Суддя Матвіїв Р.І.