Рішення

від 09.02.2022 по справі 914/2889/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 Справа № 914/2889/21

За позовом: Керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

Позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

Позивача-2: Львівської обласної державної адміністрації

Позивача-3: Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Альтер-Енерджі Груп

про: стягнення 8128414,13грн заборгованості за договором оренди землі від 03.06.2019, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя У.І. Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участі представників:

Від прокуратури: С.С.Максимовська - прокурор

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: Д.В.Смотрич - представник

Від позивача-3: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021, справу №914/2889/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.10.2021.

Ухвалою від 02.11.2021 судове засідання призначено на 16.11.2021.

Ухвалою від 16.11.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та судове засідання призначено на 02.12.2021.

Ухвалою від 02.12.2021 судове засідання відкладено на 28.12.2021.

Ухвалою від 28.12.2021 клопотання про заміну учасників справи їх правонаступником залишено без розгляду, задоволено заяву про зміну предмету позову в частині повернення земельної ділянки в комунальну власність Сколівській міській раді. Підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2022.

Ухвалою від 20.01.2022 та від 01.02.2022 розгляд справи відкладено.

09.02.2022 від прокуратури до суду надійшли письмові пояснення.

10.02.2022 від позивача-3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без повноважного представника. Разом з тим в клопотанні зазначено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представники прокуратури та позивача-2 в судовому засіданні 10.02.2022 підтримали позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 10.02.2022 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

03.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ТзОВ Альтер-Енерджі Груп укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого, орендодавець, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення сонячної електростанції з необхідною інфраструктурою (проїздні дороги, повітряні лінії електропередач та підземні кабелі електромереж, трансформаторні підстанції) яка знаходиться за межами населеного пункту на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області.

Відповідно до п. 2. Договору в оренду передається земельна загальною площею 26,25 га з кадастровим номером 4624555300:04:000:0197.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 3 Договору).

Згідно п. 4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 82 049 600 грн. (з урахуванням коефіцієнту індексації).

Пунктом 6 договору визначено, що такий укладено на 25 років.

Право оренди земельної ділянки державної власності кадастровий номер 4624555300:04:000:0197 на підставі зазначеного вище договору 13.10.2016 зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 7 Договору, орендна плата за використання земельною ділянкою становить 4% від нормативно-грошової оцінки, що складає 3 281 984,00 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно та складає 273 498,70 грн в місяць на розрахунковий рахунок Верхньосиновидненської селищної ради.

У відповідності до п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем щомісячно не пізніше тридцятого числа шляхом перерахування вказаної у п.7 Договору суми на рахунок Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області.

Згідно з п. 28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 33 Договору, дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській від 06.07.2020 та від 15.04.2021 декларації з податку на землю на 2019-2021 роки платником не подано, орендна плата не нарахована та не сплачена.

Згідно із інформацією Верхньосиньовидненської селищної ради від 25.06.2020 з часу укладання договору на рахунок Верхньосиньовидненської селищної ради вказане підприємство не сплатило жодної плати за оренду землі, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 01.06.2020 становить 3 263 751,15 грн.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія Верхньосиньовидненської селищної ради увійшла до території Сколівської територіальної громади і рішенням сесії Сколівської міської ради від 08.12.2020 № 49 «Про реорганізацію шляхом приєднання юридичної особи Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області» Сколівську міську раду визначено правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області.

Як зазначила прокуратура, впродовж 2019-2020 років на дохідний рахунок Верхньосиньовидненської селищної ради та у 2021 році на дохідний рахунок Сколівської міської ради кошти зі сплати орендних платежів від відповідача не надходили.

28.05.2020 Головне управління Держгеокадасту у Львівській області скеровувало на адресу ТзОВ «Альтер-Енерджі Груп» лист про погашення заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, а також претензію від 08.09.2020 щодо сплати заборгованості з орендної плати за землю. Однак, відповіді від ТзОВ «Альтер-Енерджі Груп» не отримано, вказаний лист та претензія залишені без відповіді й задоволення. Головне управління Держгеокадасту у Львівській області не зверталося в суд з позовною заявою про розірвання договору оренди землі, оскільки відсутні кошти для сплати судового збору.

Відповідно до п. 36 договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Як зазначено в позові за період з 01.07.2019 по 01.09.2021 відповідачем в порушення п. 7 Договору постійно допускалася заборгованість з орендної плати за землю, а саме плата не вносилася взагалі, відтак прокуратура вважає, що для захисту порушених прав та інтересів, необхідно припинити правовідносини, а також повернути земельну ділянку Сколівській міській раді Стрийського району Львівської області, оскільки систематична несплата відповідачем орендної плати за землю порушує право держави в особі позивача на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси держави в цілому та, зокрема, органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем в повному обсязі взятих зобов`язань. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про стягнення 7753201,65грн орендної плати й 375212,45грн пені, розірвання договору оренди землі від 03.06.2019 та повернення земельної ділянки.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що орендодавець, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою. Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами позивачів до ТзОВ «Альтер-Енерджі Груп» щодо спірної ділянки, що вказує на невжиття заходів до відповідача, спрямованих на стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення земельної ділянки за наявності для цього підстав.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивачів зазначено про наявність заборгованості за відповідачем та необхідність вжиття заходів реагування. Проте ця обставина залишились поза увагою позивачів. Прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивачів щодо захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

10.08.2021 прокуратура повідомила позивачів про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень наданих ст.ст.23,24 Закону України «Про прокуратуру».

Після подання позову 01.12.2021 державним реєстратором Моршинської міської ради Львівської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624555300:04:000:0197 за Сколівською міською радою.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, Львівською обласною державною адміністрацією та Сколівською міською радою Стрийського району Львівської області, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивачі не зверталися до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивачів свідчать саме про пасивність їх поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, Натомість просить стягнути заборгованість по орендній платі та земельну ділянку повернути міській раді, і не з чужого незаконного володіння, а внаслідок порушення умов договору оренди.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до місцевого бюджету.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку позивачів-1,2 та органу місцевого самоврядування, у повноваження якого володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном. Про порушення умов договору оренди орендодавець - міська рада знала, ще до того, як орган прокуратури звертався з запитами та листами для встановлення підстав для представництва, оскільки не отримувала орендної плати значний період.

Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) позивачі знали про порушення своїх прав та не зверталися до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської обласної державної адміністрації та Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (Сколівської міської ради) та відповідач уклали договір оренди землі від 03.06.2019, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 25 зазначеного Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Аналогічну правову позицію, щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 10.02.2021 у справі 923/1001/19 та від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.

За обставинами цієї справи згідно із інформацією органу місцевого самоврядування протягом дії договору орендна плата не сплачувалась.

Відповідач не надав належних доказів на спростування систематичної несплати орендних платежів, обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога прокуратури про стягнення суми заборгованості за договором оренди землі відповідає обставинам справи та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 7 753 201,65грн.

Щодо вимоги про стягнення 375 212,45грн пені за період з 01.07.2019 до 14.09.2021 суд зазначає таке.

Згідно із п. 11 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що прокуратурою допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивачі не подавали такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 375 212,45грн пені слід задоволити..

Щодо вимоги про розірвання спірного договору оренди від 03.06.2019 укладеного на 25 років слід зазначити таке.

Розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах № 910/16750/18 від 18.11.2019, №911/991/19 від 12.05.2020 та № 911/1442/19 від 14.07.2021.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». За змістом статей 18, 20 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Таким чином, правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Такий правовий висновок складений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.

Як встановлено судом спірний договір підписаний 03.06.2019, державна реєстрація здійснена 04.06.2019. Отже, дія договору припиняється 04.06.2044. Відтак, станом на дату звернення прокуратури до суду та дату прийняття цього рішення спірний договір є чинний.

З огляду на викладене, вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2019-2021 років, господарський суд доходить висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Таким чином, господарський суд вважає, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині невнесення орендних платежів, з огляду на положення чинного законодавства та умов пункту 33 спірного договору, є підставою для розірвання договору.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Зважаючи на встановлені факти систематичної несплати орендних платежів, вимога про розірвання спірного договору та повернення міській раді земельної ділянки (кадастровий номер 4624555300:04:000:0197) площею 26,25га є підставною та підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альтер-Енерджі Груп (82613, Львівська область, Стрийський район, смт.Верхнє Синьовидне, вул.Січових Стрільців, 45, ідентифікаційний код 41643806) на користь Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області (82600, Львівська область, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 37, ідентифікаційний код 04056262) 7 753 201,65грн заборгованості зі сплати орендної плати та 375 212,45грн пені.

3.Розірвати договір оренди землі №252/57-19від 03.06.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтер-Енерджі Груп.

4.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Альтер-Енерджі Груп (82613, Львівська область, Стрийський район, смт.Верхнє Синьовидне, вул.Січових Стрільців, 45, ідентифікаційний код 41643806) земельну ділянку площею 26,25га кадастровий номер: 4624555300:04:000:0197, яка розташована за межами населеного пункту на території Сколівської територіальної громади Стрийського району Львівської області повернути Сколівській міській раді Стрийського району Львівської області (82600, Львівська область, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 37, ідентифікаційний код 04056262).

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альтер-Енерджі Груп (82613, Львівська область, Стрийський район, смт.Верхнє Синьовидне, вул.Січових Стрільців, 45, ідентифікаційний код 41643806) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UА138201720343140001000000774) 126466,21 грн судового збору.

6.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 21.02.2022.

Суддя Ділай У.І.