Рішення

від 20.02.2022 по справі 914/3647/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 Справа № 914/3647/21

м.Львів

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Громадської спілки «Всеукраїнське об`єднання «Громадський рух «Єдність», м.Львів

про стягнення 11485,05 грн. заборгованості

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Громадської спілки «Всеукраїнське об`єднання «Громадський рух «Єдність» про стягнення 11485,05 грн. заборгованості, з якої: 6706,97 грн. заборгованості з орендної плати, 1009,62 грн. пені та 3768,46 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 06.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Ухвала суду від 06.12.2021 надсилалась позивачу на адресу вказану у позовній заяві. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення за номером 7901414304314 вручене адресату (позивачу) 13.12.2021.

Вказану вище ухвалу надіслано відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.14 офіс 3А.

13.01.2022 року поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7901414304306 повернулося до Господарського суду Львівської області не врученим з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Відмітка засвідчена підписом відповідального представника із проставленням відбитка календарного штемпеля.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2019 року між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого державного майна №53.

Відповідно до п. 5.2 Договору визначено, що одним із обов`язків Орендаря є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі та згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми за кожний день прострочення, перерахування орендної плати.

Проте у відповідача - Громадської спілки Всеукраїнське обєднання Громадський рух Єдність виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 6706,97 грн. за період з 01.03.2021 по 27.08.2021. За несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до п. 3.7 Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1009,62 грн.

Оскільки орендарем (відповідачем) не повернено орендоване майно у встановлений термін, позивачем нараховано неустойку відповідно до ст.785 ЦК України, за період з 28.08.2021 по 30.09.2021 у розмірі 3768,46 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив. Доказів погашення заборгованості не подав.

Обставини справи.

26.04.2019 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та Громадської спілки Всеукраїнське обєднання Громадський рух Єдність укладено договір оренди нерухомого державного майна № 53, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення, які знаходяться на третьому поверсі двох-чотириповерхової будівлі (кім. №№ 199, 200) (далі Майно), площею 34,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 30, що перебуває на балансі Державного підприємства Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем.

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна, станом на 31.10.2018 року і становить за незалежною оцінкою 556 755,0 грн.

Відповідно до п.1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Згідно п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

За умовами п.7.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно, згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Сторони у пунктах 3.1 - 3.3, 3.6 договору погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року 1422,66 грн. Розмір орендної плати за перший (повний) місяць оренди січень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць грудень 2018 року на індекс інфляції за січень 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Державною казначейською службою України, а саме: отримувач : ГУК у Львів. обл./м.Львів/22080300, код отримувача (ЄДРПОУ): 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку(МФО): 899998, Номер рахунку: 117094013002; ; - 30% на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, перерахування орендної плати. (п.3.7 договору).

Відповідно до п.3.10 договору Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.2 договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.10 договору).

Поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави (п.4.2 договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26 квітня 2019 року по 25 березня 2022 року включно (п.10.1 договору).

У пункті 10.7 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Згідно п.10.8 договору сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п.10.11 договору).

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.12).

Позивач стверджує, що 26 квітня 2019 року, на виконання умов п.7.1 договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно - нежитлові вбудовані приміщення, які знаходяться на третьому поверсі двох-чотириповерхової будівлі (кім. №№ 199, 200), площею 34,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 30, що підтверджується актом приймання-передавання державного нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2021 у справі №914/941/21 договір від 26.04.2019 №53 розірвано.

30.09.2021 актом приймання-передачі орендар повернув майно балансоутримувачу.

Відповідно до розрахунку заборгованості по орендній платі до Державного бюджету, заборгованість Громадської спілки Всеукраїнське обєднання Громадський рух Єдність складає 6706,97 грн., заборгованість по пені 1009,62 грн. та по неустойці в порядку ст.785 ЦК України - 3768,46 грн.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди нерухомого державного майна №53 від 26.04.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Водночас, оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5.3 договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено у ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до п.3.6 Договору, орендна плата перераховується зокрема до Державного бюджету щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на відповідний рахунок в Головному управлінні державної казначейської служби України у Львівській області та 30% - на рахунок балансоотримувача.

Як уже відзначалося, відповідно до розрахунку заборгованості по орендній платі до державного бюджету, заборгованість відповідача з орендної плати за період 01.03.2021 по 27.08.2021 складає 18772,98 грн.

Позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором №53 від 26.04.2019 у розмірі 6706,97 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п.3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, перерахування орендної плати.

Здійснивши перерахунок пені за несвоєчасну оплату орендної плати за період з 01.03.2021 по 27.08.2021 з урахуванням сум орендної плати за кожен місяць та визначених позивачем періодів, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1009,62 грн.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п.5.9. Договору, у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

У разі припинення або розірвання цього договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу (п.10.9. Договору).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст.251 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 26.04.2019 до 25.03.2022 включно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2021 у справі №914/941/21 договір від 26.04.2019 №53 розірвано. Рішення набрало законної сили 20.08.2021.

Враховуючи викладене, а також те, що з 21.08.2021 по 24.08.2021р. були вихідними днями, останнім днем встановленого Договором строку для повернення орендованого майна (умов п.10.9 договору) був день - 27.08.2021.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Разом з тим, відповідач, у зв`язку із закінчення терміну дії договору від 26.04.2019 №53 повернув орендоване Майно Балансоутримувачу лише 30.09.2021, що підтверджується актом приймання-передачі майна Державного підприємства «Науково-дослідного інституту «Система», що знаходиться у строковому платному користуванні Громадська спілка «ВО «Громадський рух «Єдність» (копія акту міститься в матеріалах справи.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018р. у справі №910/9328/17, від 11.04.2018р. у справі №914/4238/15, від 24.04.2018р. у справі №910/14032/17, від 28.08.2018р. у справі №913/155/17, від 09.09.2019р. у справі №910/16362/18, від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17 та від 19.02.2020р. у справі №925/297/19 зі спорів, що виникли з подібних орендних правовідносин, а саме, що, при розгляді спорів про стягнення неустойки, судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Суд зазначає, що обов`язок надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст.610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Позивач у цій справі довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несвоєчасного повернення орендованого майна (як і наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором), а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідач (щодо вимоги про стягнення неустойки) не довів належними та допустимими доказами наявність обставин вжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин; не довів наявність умов, які б перешкоджали йому вчасно повернути майно у визначений законом строк; не довів наявності з боку орендодавця бездіяльності та вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що майно перебувало у орендаря до моменту складення акту між ним і балансоотримувачем на повернення орендованого майна наймачем.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19 вказав, що визначальним для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі статті 785 ЦК України.

Судом з`ясовано, що позивачем у розрахунок неустойки безпідставно включено дату повернення відповідачем об`єкта оренди - 30.09.2021, проте, 30.09.2021 відповідач фактично уже не використовував об`єкт оренди, оскільки такий був повернутий балансоутримувачу.

Отже, правомірним є нарахування неустойки починаючи з 28.08.2021 (перший день прострочення повернення майна) до 29.09.2021 включно (дати, яка передує даті передачі приміщення) та за цей період має становити 3657,06 грн

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення неустойки підлягає до задоволення частково у розмірі 3657,06 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення неустойки слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Громадської спілки Всеукраїнське об`єднання Громадський рух Єдність (79016, м. Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 14, офіс 3А, код ЄДРПОУ 41822753) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м. Львів, вулиця Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 42899921, (одержувач коштів: ГУК у Львів, обл./м. Львів/22080300, код ЄДРПОУ 38008294, банк одержувача: Казначейство України (ЕАН), код банку (МФО) 899998, рахунок № UA 528999980313030094000013933) 6706,97 грн. заборгованості з орендної плати, 1009,62 грн. пені, 3657,06 грн. неустойки.

3. Стягнути з Громадської спілки Всеукраїнське об`єднання Громадський рух Єдність (79016, м. Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 14, офіс 3А, код ЄДРПОУ 41822753) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м. Львів, вулиця Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 42899921, на рахунок: UA728201720343160002000157855, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, СДРПОУ 42899921) 2247,99 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. з 02.02.2022 по 18.02.2022, підписано 21.02.2022 (у перший робочий день судді).

Суддя Кітаєва С.Б.