Рішення

від 20.02.2022 по справі 915/1824/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Справа № 915/1824/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51; адреса електронної пошти: tnek.office@gmail.com; ідентифікаційний код 40686482)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Грандбуд» (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 39470308)

про: стягнення 38 783,59 грн,

Суть спору:

16.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 16.12.2021 (вх. № 18956/21), в якій просить суд:

1. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Грандбуд» (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109, код ЄДРПОУ 39470308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» (54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51, код ЄДРПОУ 40686482) суму заборгованості за Договором підряду № 02Н-2018 від 02.10.2018 в загальному розмірі 38 783,59 грн, яка складається з:

- 30 000,00 грн основної заборгованості;

- 5 841,96 грн збитків від інфляції;

- 2 697,53 грн три проценти річних в порядку ст. 625 ЦК України;

- 244,10 грн пені.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Грандбуд» (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109, код ЄДРПОУ 39470308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» (54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51, код ЄДРПОУ 40686482) судовий збір в розмірі 2270,00 грн та інші витрати, у разі їх понесення за час розгляду справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору підряду № 02Н-2018 від 02.10.2018 з додатками до нього; Акту про прийняття-передачу виконаних робіт від 17.12.2018; рахунків-фактур № СФ-18-12-01 від 18.12.2018, № СФ-10-11-01 від 10.11.2021, № СФ-18-11-01 від 18.11.2021; листів позивача від 10.11.2021, від 18.11.2021; застосування норм статей 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629, 837 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1824/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 17.01.2022 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145106393.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 31.01.2022 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145106407).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ч. 10 ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Житлово-будівельному кооперативу «Грандбуд» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі № 915/1824/21 є 31.01.2022.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 21.12.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

З вищевикладеного судом встановлено, що датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали слід вважати 31.01.2022.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 15.02.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2018 року між Житлово-будівельним кооперативом, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія», як підрядником, був укладений Договір підряду № 02Н-2018 (далі - Договір) відповідно до предмета якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконувати роботи (далі по тексту - роботи), перелік, обсяг, ціна та термін виконання яких зазначені у додаткових угодах до цього Договору (далі по тексту додаткові угоди). Всі Додаткові угоди до цього Договору, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками сторін є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами наведеного Договору:

- ціна робіт, які підрядник повинен виконати відповідно до п. 1.1 цього Договору, визначається на підставі протоколів узгодження договірної ціни (Додатки до договору), що додаються до цього Договору та складають його невід`ємну частину (п. 2.1);

- замовник оплачує роботи у два етапи: попередня оплата в розмірі 50 % від ціни яка вказана у Додатковій угоді до Договору, здійснюється не пізніше 3-ти (трьох) банківських днів з моменту отримання замовником від підрядника рахунку на оплату; остаточний розрахунок 50 % за цим Договором здійснюється замовником після повного завершення виконання робіт, визначених у Додатковій угоді до Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.3);

- підрядник бере на себе зобов`язання: за рахунок своєї праці виконати доручені роботи якісно, в обсязі і в строки, передбачені цим Договором, і здати роботи замовнику в належному стані (п. 6.1.1);

- замовник бере на себе зобов`язання: оплатити підряднику роботу, виконану в порядку та терміни, встановлені цим Договором (п. 6.3.2);

- за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору. При цьому порушенням зобов`язань за цим Договором є невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання стороною цього Договору будь-якої з умов Договору (п. 7.1);

- в разі порушення терміну оплати робіт, замовник зобов`язаний відшкодувати на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості робіт, оплату яких було построчено, за кожен день такого прострочення, але не більше 3% (п. 7.2);

- усі спори або розбіжності, що можуть виникнути між сторонами під час виконання цього Договору або в зв`язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами (п. 9.1);

- у випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в судах відповідної юрисдикції у встановленому законодавством порядку (п. 9.2);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (з « 02» жовтня 2018 року) та вважається чинним до 02 жовтня 2019року (п. 10.1);

- у випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгований на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 10.2).

Додатком № 1 від 02.10.2018 до Договору сторони погодили виконання робіт вартістю 30 000,00 грн за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. Мостобудівників, буд. 18. Проведення електромонтажних робіт загально-будинкових приміщень на 3-й секції.

Додатком № 2 від 02.10.2018 до Договору сторони погодили виконання робіт вартістю 96 250,00 грн за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. Мостобудівників, буд. 18. Проведення електромонтажних робіт загально-будинкових приміщень на 3-й секції.

Додатком № 3 від 02.10.2018 до Договору сторони погодили виконання робіт вартістю 7 400,00 грн за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. Мостобудівників, буд. 18. Прокладання слабострумових мереж для систем домофонізації.

Вищенаведений Договір з додатками до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, внаслідок порушення останнім зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір підряду № 02Н-2018 від 02.10.2018 з додатками до нього;

- Акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 17.12.2018;

- рахунки-фактури № СФ-18-12-01 від 18.12.2018, № СФ-10-11-01 від 10.11.2021, № СФ-18-11-01 від 18.11.2021;

- листи позивача від 10.11.2021, від 18.11.2021.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

З аналізу вищевказаного укладеного між сторонами Договору вбачається, що Договір № 02Н-2018 від 02.10.2018 за своєю правовою природою є договором підряду.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що спірними правовідносинами у даній справі є ті, що виникли щодо виконання робіт вартістю 30 000,00 грн згідно до Додатку № 1 від 02.10.2018 до Договору.

Так, на виконання умов вищенаведеного Договору 17.12.2018 між сторонами був підписаний та скріплений печатками сторін Акт про прийняття-передачу виконаних робіт, з якого вбачається виконання підрядником робіт (Проведення електромонтажних робіт загально будинкових приміщень на 3-й секції за адресою м. Миколаїв, Центральний район, вул. Мостобудівників, буд. 18) на загальну суму 30 000,00 грн. З акту також вбачається, що послуги надані в повному обсязі та відповідають домовленості сторін. Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної щодо виконаних робіт.

У подальшому, позивачем було оформлено рахунки-фактури № СФ-18-12-01 від 18.12.2018, № СФ-10-11-01 від 10.11.2021, № СФ-18-11-01 від 18.11.2021 на суму виконаних робіт у розмірі 30 000,00 грн.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній своїх зобов`язань щодо оплати виконаних за договором робіт не виконав.

З метою досудового врегулювання спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» двічі зверталося до Житлово-будівельного кооперативу «Грандбуд» з листами від 10.11.2021 та від 18.11.2021 щодо погашення наявної заборгованості, на які відповідач не відреагував, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за Договором підряду у даній справі закон покладає на замовника.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія», які не спростовані та не заперечені Житлово-будівельним кооперативом «Грандбуд», останній оплати за Договором на суму 30 000,00 грн не здійснило.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

- збитки від інфляції за період з 01.01.2019 по 30.11.2021 в розмірі 5 841,96 грн;

- три проценти річних за період з 18.12.2018 по 16.12.2021 в розмірі 2 697,53 грн;

- пеню за період з 11.03.2019 по 17.06.2019 в розмірі 244,10.

Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

За перевіркою суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено в межах приписів чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.2 Договору в разі порушення терміну оплати робіт, замовник зобов`язаний відшкодувати на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості робіт, оплату яких було построчено, за кожен день такого прострочення, але не більше 3%.

Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору оренди позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За перевіркою суду, позивачем суму пені в розмірі 244,10 грн розраховано в межах приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Грандбуд» (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109; ідентифікаційний код 39470308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51; ідентифікаційний код 40686482) за Договором підряду № 02Н-2018 від 02.10.2018 основну заборгованість в розмірі 30 000,00 грн, збитки від інфляції в розмірі 5 841,96 грн, три проценти річних в розмірі 2 697,53 грн, пеню в розмірі 244,10 грн, а також 2270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна Компанія» (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51; ідентифікаційний код 40686482);

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив «Грандбуд» (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109; ідентифікаційний код 39470308).

Повне рішення складено та підписано судом 21.02.2022.

Суддя О.Г. Смородінова