Рішення

від 20.02.2022 по справі 917/1866/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 Справа № 917/1866/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, ідентифікаційний номер 42149108 (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь», ідентифікаційний номер 03773205 (вул. Шкільна, буд. 4, с. Деревки, Котелевський район, Полтавська область, 38611)

про стягнення 41 540,78 грн,

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 41 540,78 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою від 03.12.2021 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п. 5,8 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України.

Ухвалою від 14.12.2021 строк для усунення недоліків позовної заяви продовжено до 16.12.2021 за клопотанням позивача.

15.12.2021 суд отримав доповнення до позовної заяви на виконання вимог ухвали від 03.12.2021.

Ухвалою від 20.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивач виявив: 1) незаконну вирубку лісу; 2) засмічення відповідачем земельних ресурсів.

Зазначені порушення зафіксовані актом Державної екологічної інспекції Центрального округу №104/07-04 від 21.09.2018.

Шкода у розмірі 41540,78 грн, завдана внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, тому позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про її відшкодування.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов від 05.01.2022 (а.с. 177-186), зокрема, посилається на те, що у період проведення позивачем планової перевірки діяв мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; що позивач вийшов за межі повноважень, визначених постановою КМУ від 18.12.2017 № 1104 в частині можливості у спірний період планового заходу державного нагляду (контролю) виключно про дотримання вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки; що знесення 44 сухостійних дерев було проведено у суворій відповідності до закону, жодних розбіжностей між зазначеними в лісорубному квитку деревами та фактично вирубаними виявлено не було. На час проведення прохідної вирубки товариством не було допущено жодних протиправних дій, лісорубних квиток не анульовано, відповідно жодної шкоди товариством заподіяно не було; стосовно вимог про стягнення 1 140 грн та 180,5 грн збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів екскрементами сечовини та гноєм, відповідач посилається, що позивач не надав належних доказів дійсності фактів засмічення, в період проведення перевірки з 10.09.2018 по 21.09.2018 жодних відборів проб ґрунтів перевіряючими не було здійснено.

Окрім відзиву на позов, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності (а.с. 175). В заяві від 05.01.2022 відповідачем зазначено, що у разі визнання судом позовних вимог обґрунтованими, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з пропущенням строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Відповідач посилається, що трирічний строк позовної давності по акту перевірки від 21.09.2018 № 104/07-04, який є підставою позовних вимог, сплив 21.09.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 07.09.2018 № 107/07-03 (а.с. 11) та направлення від 07.09.2018 № 104/07-04 (а.с. 12) в період з 10.09.2018 по 21.09.2018 проведено планову перевірку щодо дотримання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено незаконну вирубку лісу та засмічення земельних ресурсів.

Так, у ході перевірки позивачем встановлено, що:

1)у 2018 році СТОВ «Промінь» за відсутності затверджених у встановленому порядку, матеріалів лісовпорядкування проводиться прохідна рубка у кварталі 10 виділ 1; СТОВ «Промінь» незаконно видано лісорубний квиток від 27.07.2018 серія ПО ЛРК№001033 на проведення прохідної рубки у кварталі 10 виділ 1 на площі 8,4 га; в адміністративних межах Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області виявлено у кварталі 10 виділ 1 СТОВ «Промінь» знесення 44 сухостійних дерева. Діаметр пнів заміряно 30-ти метровою повіреною рулеткою та занесено до польової переліскової відомості знесених лісонасаджень від 17.09.2018 №1;

2)під час натурного обстеження території біля свинотоварної ферми СТОВ «Промінь», що знаходиться за межами населеного пункту с. Деревки Котелевського району Полтавської області в адміністративних межах Деревківської сільської ради виявлено засмічення земельних ресурсів (ґрунтів) суцільним шаром відходів екскременти сечовини та гній загальною площею 200 м2, що зафіксовано детальним описом засміченої земельної ділянки від 17.09.2018. Площу засмічення земельних ресурсів (ґрунтів) заміряно 30-ти метровою повіреною рулеткою;

3)на відстані 30м від огорожі свино-товарної СТОВ «Промінь» виявлено засмічення земельних ресурсів відходами (екскременти, сечовина та гній код 0121.2.6.03, згідно ДК 005-96, які розміщені у відкритому ґрунті. Під місцем розміщення означених відходів відібрано проби ґрунту.

За результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів позивачем складено відповідний акт від 21.09.2018 № 104/07-04 (а.с. 13-30), в якому зафіксовані виявлені порушення.

Акт відповідачем не підписано. Як свідчить супровідний лист позивача від 21.09.2018 №645/02.2-17 в зв`язку з відмовою від отримання посадовими особами СТОВ «Промінь» акту перевірки, зазначений акт був направлений товариству поштою та отриманий згідно з відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення 28.09.2018 (а.с. 131-132).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу направлено на адресу відповідача претензію № 13/08-17 від 17.10.2018 про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок незаконного вирубування дерев на суму 40220,28 грн та розрахунок розміру шкоди (а.с. 142-145).

У відповідь на претензію відповідач повідомив листом від 20.11.2018 №421 (а.с. 146-147), що 27.07.2018 СТОВ «ПРОМІНЬ» було отримано лісорубний квиток серії ПО ЛРК №001033 в Державному підприємстві «Полтавський лісгосп» для проведення прохідної рубки в лісах площею 8,4 га, розташованих на території Деревківської сільської ради Котелевського району (квартал 10, виділ 1), в лісах, які перебувають в оренді СТОВ «ПРОМІНЬ». Реалізація лісорубного квитка товариству була погоджена з Полтавським обласним управління лісового та мисливського господарства на підставі матеріалів лісовпорядкування. Тому знесення 44 сухостійних дерев про які йдеться у претензії було проведено у суворій відповідності до закону і підстав для застосування до товариства фінансових санкцій відсутні.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу направлено на адресу відповідача претензію № 23/08-17 від 15.03.2019 про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок засмічення земельних ресурсів на суму 1140,00 грн та розрахунок розміру шкоди (а.с. 150-151, 162-163).

У відповідь на претензію відповідач повідомив листом від 25.04.2019 №25-04/3/19 (а.с. 154), що у період проведення позивачем планової перевірки діяв мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в зв`язку з чим своїми діями позивач вийшов за межі своїх повноважень.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу направлено на адресу відповідача претензію № 24/08-17 від 15.03.2019 про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок забруднення земельних ресурсів на суму 180,50 грн та розрахунок розміру шкоди (а.с. 155-161).

Відповідь на вказану претензію матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність сплати відповідачем нарахованих сум збитків, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з даним позовом.

Вирішуючи позов по суті вимог суд виходить з наступного.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про відходи», Законом України «Про охорону земель», Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 324 Цивільного кодексу України, природні ресурси, в тому числі ліси, які знаходяться в межах території України, - є об`єктами права власності Українського народу.

Аналогічне положення закріплене у статті 7 Лісового кодексу України.

Згідно із ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

Згідно із ст. 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Відповідно до ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 ст. 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства (ч. 5 ст. 69 Лісового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» затверджений Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, в якому визначено умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка, як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (надалі - Порядок).

Згідно із п.п. 2, 3 Порядку лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідач у відзиві не заперечує той факт, що він є землекористувачем земельних ділянок, на яких було виявлено порушення. Зазначене також підтверджується планом лісонасаджень СТОВ «Промінь» (а.с. 104-109) та довідкою до акту планового заходу від 10.09.2018 №309 (а.с. 90-93).

Водночас, за змістом ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до ст. 84 Лісового кодексу України з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов`язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).

Згідно із п. 4 Правил поліпшення якісного складу лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 724 підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Ч. 4 ст.48 Лісового кодексу України передбачає, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ч. 5 ст. 48 Лісового кодексу України).

До матеріалів справи залучено наданий відповідачем лісорубний квиток серії ПО ЛРК №001033 від 27.07.2018, який отримано СТОВ «ПРОМІНЬ» в Державному підприємстві «Полтавський лісгосп» для проведення прохідної рубки в лісах площею 8,4 га, розташованих на території Деревківської сільської ради Котелевського району (квартал 10, виділ 1), в лісах, які перебувають в оренді СТОВ «ПРОМІНЬ» (а.с. 190).

Реалізація лісорубного квитка товариству була погоджена з Полтавським обласним управління лісового та мисливського господарства від 20.07.2018 (а.с 191).

Як вбачається зі змісту вказаного вище листа, зазначене погодження було здійснене з урахуванням наявності матеріалів лісовпорядкування та матеріалів відведення.

Водночас, посилання позивача в акті перевірки на відсутність лісовпорядкування та матеріалів відведення не підтверджене будь-якими доказами.

Позивачем не надано суду також докази оспорення та визнання в установленому порядку неправомірними дій Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо погодження видачі відповідачу лісорубного квитка серії ПО ЛРК №001033 від 27.07.2018.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до п. 14 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2005 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Позивачем не надані докази анулювання лісорубного квитка серії ПО ЛРК №001033 від 27.07.2018 в установленому порядку

У відповідності до положень ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями ст. 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З урахуванням обставин, встановлених судом, посилання позивача на неправомірність здійсненої відповідачем рубки дерев, здійсненої на підставах вказаного лісорубного квитка, визнається судом необґрунтованим.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40220,28 грн збитків внаслідок незаконного вирубування дерев задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення збитків за засмічення земельних ресурсів суд враховує наступні обставини.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Приписами статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).

Ч. 1 ст. 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів. (п. 1.3 Методики).

Згідно з пп 3.1 Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

У відповідності до пп. 3.2 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до пп. 3.3. Методики, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Підпунктом 3.4 Методики (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) передбачено, що визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

За приписами пп. 3.4.1 Методики, якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6. цієї Методики.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пп. 3.5 Методики).

Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пп. 3.5.1 Методики).

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Тобто, відповідно до приписів природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

За таких обставин, сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак, для наявності підстав щодо покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель, позивачу необхідно встановити факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, які на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом при виборі і застосування норм права до спірних відносин.

Проте, позивачем, в матеріалах перевірки, не зазначено відомостей на підтвердження висновку про розміщення відходів саме на відкритому ґрунті, а також не встановлено відповідними доказами, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

У відзиві на позов відповідач стосовно вимог про стягнення 1 140 грн та 180,5 грн збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів екскрементами сечовини та гноєм, відповідач посилається, що в період проведення перевірки з 10.09.2018 по 21.09.2018 жодних відборів проб ґрунтів перевіряючими не було здійснено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт наявності засмічення не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

Відповідно до п. 5.2. Методики, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

Згідно з п. 5.7.2. Методики довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до категорій за цільовим призначенням надають територіальні органи Держгеокадастру.

Судом встановлено, що листом від 19.12.2018 вих. №699/109-18 Головне управління держгеокадастру у Полтавській області на запит Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомила, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель не розроблялася, тому надати витяг з технічної документації не має можливості. Також в листі зазначено, що станом на 01.01.2018 значення нормативної грошової оцінки площі ріллі по Полтавської області становить 30283,47 грн.

Листом від 31.01.2019 вих. №45/109-19 Головне управління держгеокадастру у Полтавській області на запит Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомила середні значення нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь Полтавської області станом на 01.01.2019.

Разом з тим, зі змісту вказаних листів не вбачається, щодо яких саме земельних ділянок надавались відповіді. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, нормативну грошову оцінку саме тих земельних ділянок, які належали відповідачу на момент проведення перевірки та на яких було виявлено засмічення.

Отже, розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами, здійснено позивачем із порушеннями вимог чинного законодавства, з огляду на що, суд не приймає вказаний акт як належний доказ.

Враховуючи зазначені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем природоохоронного законодавства, наявності шкоди, спричиненої засміченням земельної ділянки, як обов`язкових елементів складу правопорушення, тому підстави для покладення на нього такої міри деліктної відповідальності обов`язку по відшкодуванню шкоди відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладених вище обставин, встановлених судом, заявлені позовні вимоги про стягнення 41540,78 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є необґрунтованими, а тому відхиляються в повному обсязі.

Разом з тим відповідачем подано заяву про застосування позовної давності вх. № 146 від 10.01.2022 до вимог позивача про стягнення збитків.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У даній справі спір виник щодо порушення відповідачем норм Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки від 21.09.2018 № 104/07-04.

Пунктом 12) Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин.

Останніми змінами до цієї Постанови (постанова КМУ від 15 грудня 2021 р. N 1336 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236») карантин продовжено до 31 березня 2022 р.

Отже, суд не погоджується із доводами відповідача про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення збитків, оскільки він не завершився до часу впровадження карантину і на час звернення з позовом до суду не сплив.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.02.2022.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко