Рішення
від 09.02.2022 по справі 922/4812/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4812/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва", смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, про стягнення 15897349,04 грн, за участю представників:

позивача - Мицька Н.М. (довіреність № 242-д від 28.12.2021);

відповідача - Стеця М.Л. (довіреність б/н від 16.12.2021);

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрхімтрансаміак", м.Київ, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 4812/21 від 06.12.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального виробництва", смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, про стягнення з відповідача відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15282738,44 грн; інфляційних втрат у розмірі 614610,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 10.4 Договору № СW14.85 від 22.08.2014 та приписів чинного законодавства, не повернув попередню оплату в сумі 8656487,28 грн після відмови позивача від Договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/4812/21 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 31.12.2021, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 614610,60 грн за період січень-серпень 2021 року. В частині стягнення відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15282738,44 грн відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що зі змісту договору та обставин, встановлених судом у справі № 922/328/21, випливає, що обовязок повернути суми отриманого авансу виник у відповідача 08.12.2020, а прострочення виконання цього обов`язку почалося 18.12.2020. При цьому, відповідач вважає п. 10.5 Договору суперечливим, оскільки за змістом цього пункту договору право нараховувати відсотки від суми грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернення зазначених грошових коштів замовнику, виникає лише у разі прострочення боржником (виконавцем) свого обов`язку з повернення авансу, і має ознаки відповідальності. Отже, відповідач вважає, що застосування п. 10.5 Договору після його розірвання є неможливим, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 25% річних за період з 16.01.2021 по 23.09.2021 в сумі 1475277,66 грн не підлягають задоволенню.

12.01.2022 позивачем було надано до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, зазначив, що посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/1238/17 та № 918/631/19 є безпідставним, оскільки характер спірних правовідносин у цих справах не є релевантним правовідносинам, що склалися у справі № 922/4812/21. Також позивач не погодився з доводами відповідача щодо невідповідності п. 10.5 Договору засадам, встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Висновки відповідача про неможливість нарахування договірних санкцій після розірвання Договору у даному випадку, на думку позивача, є такими, що суперечать положенням ч.2 ст.615 ЦК України, а тому не можуть прийматись судом до уваги при вирішенні даного спору. Заперечуючи проти розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилався на ненадання відповідачем: розрахунку суми судових витрат; жодного доказу витрат, що підлягають компенсації; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; жодного документу, що свідчив би про високу кваліфікаціюадвоката чи фахівця в галузі права, що сулугувало б підставою для встановлення більш високих тарифів для оплати роботи адвоката.

Протокольною ухвалою господарського суду від 01.02.2022 строку підготовчого провадження у справі № 922/4812/21 було закрито; розгляд справи по суті призначено на 10.02.2022.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.02.2022, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, проти позовних вимог в частині стянення та нарахування відсотків річних заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; просив суд задовольнити заяву відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22.08.2014 між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (нова назва - Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (відповідач) було укладено Договір № СW14.85.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного Договору, відповідач, як виконавець, зобов`язався на власний ризик, власними та/або залученими силами й засобами виконати роботи з модернізації існуючої системи зв`язку (надалі - Система) з переобладнанням на цифрове телекомунікаційне обладнання на дільницях НС10 - КС15 УДП "Укрхімтрансаміак" (надалі - Роботи), а позивач, як замовник, зобов`язався здійснити приймання та сплатити вартість виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість робіт за Договором згідно із Протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт та Договірною ціною становить 12366410 (дванадцять мільйонів триста шістдесят шість тисяч чотириста десять) грн 40 коп., разом з ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору сторони встановили, що проведення розрахунків за цим Договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок виконавця, у наступному порядку:

- 70% (сімдесят відсотків) від вартості робіт, зазначених у п. 2.1 Договору, після підписання даного Договору та отримання рахунку від виконавця;

- 30% (тридцять відсотків) від вартості робіт, зазначених у п. 2.1 Договору, протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та введення системи в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, 29.08.2014 позивач, згідно платіжного доручення №1289, перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 8 656 487,28 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальний строк виконання робіт та етапність їх виконання зазначені в Календарному плані (Додаток № 3 до Договору, що є його невід`ємною частиною).

Календарним планом на виконання робіт, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2/CW14.85 від 15.11.2017 до Договору, сторони встановили, що роботи виконуються поетапно, а саме:

1. Проведення лінійних вимірювань - до 16.07.2018.

2. Роботи по модернізації на дільниці HC10-НС11 - до 16.10.2018.

3. Роботи по модернізації на дільниці HC11-НС12 - до 16.12.2018.

4. Роботи по модернізації на дільниці HC12-НС13 - до 16.02.2019.

5. Роботи по модернізації НС13 - ЦПУ - до 16.04.2019.

6. Налагоджувальні роботи - до 16.09.2019.

Пунктом 5.1 Договору сторони встановили, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, 2 примірники якого виконавець передає замовнику в день завершення виконання робіт за Договором.

Згідно з п. 5.3 Договору, роботи вважаються виконаними в повному обсязі після підписання сторонами Акту приймання - передачі виконаних робіт.

Пунктом 10.3 Договору сторони встановили, що замовник має право у будь-який час в односторонньому порядку відмовитися від Договору без застосування до нього штрафних санкцій шляхом направлення виконавцю письмового повідомлення про це. При цьому, збитки, завдані виконавцю такою відмовою, не відшкодовуються.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у випадку перерахування попередньої оплати на момент відмови замовника від Договору в порядку, передбаченому п. 10.3 Договору, виконавець зобов`язується протягом 7 (семи) банківських днів з дати направлення замовником повідомлення про відмову від Договору перерахувати на поточний рахунок замовника різницю між сумою перерахованої замовником попередньої оплати та вартістю фактично виконаних та прийнятих замовником на момент відправлення відмови від Договору робіт.

08.12.2020 ДП "Укрхімтрасаміак" листом № 1/02.1-1513 повідомило ТОВ "НВС "Концептуальне будівництво" про відмову від Договору та просило повернути аванс в сумі 8 656 487,28 грн.

Отже, відповідач був зобов`язаний повернути вказані грошові кошти в строк до 17.12.2020 включно.

Проте, зобов`язання щодо повернення грошових коштів у визначений Договором строк відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу 8656487,28 грн, 3% річних за період з 18.12.2020 по 15.01.2021 в сумі 20585,13 грн та інфляційні втрати за грудень 2020 року в сумі 77908,39 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 по справі №922/328/21 позовні вимоги ДП "Укрхімтрансаміак" задоволено в повному обсязі.

Постановою від 26.07.2021 по вказаній справі Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" залишив без задоволення, а рішення без змін.

Вищевказане рішення місцевого господарського суду виконано, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 7663_9Н01М/164 від 17.09.2021 на суму 3697916,44 грн;

- № 7808_9О01Х/82 від 24.09.2021 на суму 5115517,82 грн;

- № 7759_9О01L/243 на суму 72871,25 грн,

що разом становить 8886305,51 грн.

За умовами п. 10.5 Договору, у разі порушення строків повернення виконавцем замовнику грошових коштів (попередньої оплати), у випадках передбачених п. 10.4 даного Договору, виконавець зобов`язується сплатити замовнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних від суми сплачених грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернення зазначених грошових коштів замовнику.

Отже, у звязку з несвоєчасним поверненням відповідачем грошових коштів (попередньої оплати), позивачем нараховано відсотки річних за користування чужими грошовими коштами на підставі п. 10.5 Договору за період з 29.08.2014 по 23.09.2021, включно, в розмірі 15282738,44 грн, а також інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України за період з січня по серпень 2021 року в розмірі 614610,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов"язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов"язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Факт порушення відповідачем строку повернення позивачеві грошових коштів в сумі 8656487,28 грн було встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/328/21.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи визнання позову в цій частині відповдачем, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня по серпень 2021 року в розмірі 614610,60 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд не погоджується з нарахуванням позивачем відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15282738,44 грн.

Так, в обгрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на п.10.5 Договору, згідно з яким у разі порушення строків повернення виконавцем замовником грошових коштів (попередньої оплати), у випадках передбачених п. 10.4 даного Договору, виконавець зобов`язується сплатити замовнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних від суми сплачених грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернейня зазначених грошових замовнику.

При цьому, у п. 10.4 Договору сторони визначили, що у випадку перерахування попередньої оплати на момент відмови замовника від Договору, в порядку, передбаченому п. 10.3 Договору, виконавець зобов`язується протягом 7 (семи) банківських днів з дати, направлення замовником повідомлення про відмову від Договору перерахувати на поточний рахунок замовника різницю між сумою перерахованої замовником попередньої оплати та вартістю фактично виконаних та прийнятих замовником на момент відправлення відмови від Договору робіт.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на вказані положення договору та встановлених обставин судом у справі № 922/328/21, суд дійшов висновку, що обов`язок повернути суми отриманого авансу виник у відповідача лише 08.12.2020 (дата направлення замовником повідомлення про відмову від Договору), а прострочення виконання цього обов`язку почалося з 18.12.2020. Таким чином, до 18.12.2020 відповідач правомірно користувався сумою отриманого авансу, і лише з 18.12.2020 таке користування набуло ознак неправомірності.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача, що п. 10.5 Договору є доволі суперечливим, оскільки з одного боку він встановлює право нараховувати 25% річних від суми сплачених грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернення зазначених грошових коштів замовнику, а з іншого боку, він може застосовутися лише у разі порушення строків повернення виконавцем замовнику грошових коштів (попередньої оплати), лише у випадках, передбачених п.10.4 Договору.

Тобто, за змістом цього пункту договору право нараховувати відсотки від суми сплачених грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернення зазначених грошових коштів замовнику, виникає лише у разі прострочення боржником (виконавцем) свого обов`язку з повернення авансу, і має ознаки відповідальності.

Проте, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною (висновок, викладений у Постанові Великої ГІалати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Крім того, можливість нараховувати відсотки від суми сплачених грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернення зазначених грошових коштів замовнику, на тлі безумовного права позивача на односторонню відмову від договору суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Отже, як зазначалося вище, обов`язок з повернення суми авансу виник у відповідача лише 08.12.2020, а неправомірне користування цими коштами відбулося у період з 18.12.2020 по 16.09.2021 щодо всієї суми авансу, і з 17.09.2021 по 23.09.2021 щодо залишку авансу в сумі 5188389,07 грн.

Норми права, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, також дозволяють нарахування відсотків виключно за період неправомірного користування грошовими коштами за час прострочення виконання грошового зобовязання.

Вказане опосередковано підтверджується і розрахунком позивача, де за період з 18.12.2020 по 15.01.2021 розрахунок відсотків здійснений з урахуванням 3% річних, що були стягнуті рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 по справі № 922/328/21 на підставі 625 ЦК України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25% річних за період з 29.08.2014 по 17.12.2020 в сумі 13656084,79 грн, а також 22% річних за період з 18.12.2020 по 15.01.2021 в сумі 151375,99 грн, є такими, що не відповідають вимогам закону, а тому не підлягають задоволенню.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 по справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).

Крім того, суд звертає увагу, що 18.04.2018 Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 753/11000/14-ц, (провадження № 61-11сво17) зазначив про принцип contra proferentem chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю,такої умови. Це правило застосовуєть`єя не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluenpe-of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Vоlovik v. Ukraine, №15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).

Враховуючи, що Договір укладений із позивачам, який є державним підприємством на підставі Закону України "Про державні закупівлі", то саме позивач має нести ризики, пов`язані з неясністю його умов.

Якщо розглядати п. 10.5 як умову Договору під відкладальною обставиною - тобто право нараховувати відсотки від суми сплачених грошових коштів, які підлягають поверненню, з моменту їх отримання до моменту фактичного повернення зазначених грошових коштів замовнику виникає у замовника у разі його відмови від договору та прострочення виконавцем обов`язку з повернення вказаних коштів, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Тому, прострочення, обов`язку з повернення суми авансу не може бути визначено відкладальною обставиною, оскільки заздалегідь відомо, що аванс має бути повернуто, адже взяті на себе зобов`язання повинні виконуватися належним чином (ст. 526 Цивільного кодексу України). Визначати відкладальною обставиною ризик неповернення авансу або несвоєчасного повернення неправомірно, оскільки це буде порушенням зобов`язання зі сторони договору, що повинно тягнути за собою інші правові наслідки (зокрема, передбачені ст.625 ЦК України).

Відкладальною є лише така обставина, яка не залежить від волі сторін договору. Односторонню відмову від договору, несвоєчасне поверення суми авансу, не можна розцінювати як подію, що знаходиться поза межами волі сторін договору.

За приписами ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору.

Після цієї дати можна застосовувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, тобто інфляційні та 3% річних, оскільки з моменту розірвання договору, він більше не діє.

За таких обставин, застосування п. 10.5 Договору після його розірвання неможливо, а відтак позовні з частині стягнення 25% річних за період з 16.01.2021 по 23.09.2021 в сумі 1475277,66 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Водночас, з Договору про надання професійної правничої допомоги № 16/12 від 16.12.2021, укладеного між відповідачем - ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" та адвокатом Стецєм Максимом Леонідовичем, вбачається, що послуги адвоката по захисту прав і свобод клієнта здійснюється згідно окремого додатку, який є невід`ємною частиною цього договору, та який сторони зобов`язуються не розголошувати іншим особам, надавши йому статус комерційної конфіденційної інформації (стаття 4 Договору).

Додатковою угодою № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 16/12 від 16.12.2021 сторони, зокрема, встановили:

1. В якості ставок адвокатського гонорару сторони погодили застосувати рекомендовані ставки, прийняті Рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021.

2. Оплата послуг адвоката здійснюється наступного банківського дня після набрання чинності судовим рішенням по справі, вказаній в ст. 1 Договору про надання професійної правничої допомоги № 16/12 від 16.12.2021.

3. Сторони за цим договором домовились, що варстість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги становить 10% (десять відсотків) від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено.

В орієнтовному розрахунку судових витрат, який був викладений у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складають 10% від суми позовних вимог, в задоволенні яких буде судом відмовлено, які будуть сплачені адвокату після набрання чинності відповідним судовим рішенням.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.02.2022, представник відповідача просив покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу саме у вищевказаному розмірі.

Отже, сума гонорару в укладеному між відповідачем та адвокатом договорі визначена в твердому розмірі під відкладальною умовою та є розумною і співмірною із ціною позову та складністю справи.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції", "гонорар успіху" є домовленістю, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Отже, "гонорар успіху" є складовою частиною гонорару адвоката, передбаченого договором про надання правничої допомоги, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Заперечуючи проти розміру заявлених відповідачем до стягнення судових витрат на правничу допомогу, позивач посилається на те, що відповідачем не надано: розрахунку суми судових витрат; жодного доказу витрат, що підлягають компенсації; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом; жодного документу, що свідчив би про високу кваліфікацію адвоката, чи фахівця в галузі права, що слугувало б підставою для встановлення більш високих тарифів для оплати роботи адвоката.

Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки відповідно до п.п. 2, 3 додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 16/12 від 16.12.2021, гонорар адвоката становить 10% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено, та його оплата здійснюється наступного банківського дня після набрання чинності судовим рішенням у даній справі.

Тобто розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд зазначає, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ГПК за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що позивач, як особа, яка заперечує зазначений відповідачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі №1.380.2019.002578.

Однак, матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених позивачем обставин, відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

При цьому, суд вважає за необхідне застосувати правовий висновок, викладений в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2000 у справі № 910/13071/19, , що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.42 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, а саме в розмірі 1528273,84 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Енергетична, буд. 1-А, кв. 19; код ЄДРПОУ: 38509391) на користь Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. Е.Сверстюка, буд. 15; код ЄДРПОУ: 31517060) - інфляційні втрати в розмірі 614 610,60 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 219,16 грн.

В частині стягнення відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15282 738,44 грн у позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. Е.Сверстюка, буд. 15; код ЄДРПОУ: 31517060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Енергетична, буд. 1-А, кв. 19; код ЄДРПОУ: 38509391) - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1528 273,84 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "21" лютого 2022 р.

СуддяН.М. Кухар

Дата ухвалення рішення09.02.2022
Оприлюднено23.02.2022

Судовий реєстр по справі —922/4812/21

Постанова від 07.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пуль Олена Анатоліївна

Ухвала від 05.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пуль Олена Анатоліївна

Ухвала від 15.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пуль Олена Анатоліївна

Постанова від 12.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 07.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 04.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 05.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 19.09.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Стойка Оксана Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні