Ухвала

від 20.02.2022 по справі 927/927/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/927/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, пр. Перемоги, 139, офіс №1004, м. Чернігів, 14013, про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від іншої особи

у справі

за позовом (стягувач): Акціонерного товариства "РВС БАНК", код ЄДРПОУ 39849797

вул. Введенська, 29/58, м. Київ, 04071

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача (боржник): Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл", код ЄДРПОУ 14251734

вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014

про стягнення 120 603,77 грн

заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суговат",

код ЄДРПОУ 41202961, б. Шевченка, 266, м. Черкаси, 18002

представники учасників справи:

приватний виконавець: Веремій І.М.,

стягувач: не прибув,

боржник: не прибув,

заінтересована особа: не прибув.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2021 позов Акціонерного товариства "РВС БАНК" задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл" на користь Акціонерного товариства "РВС БАНК" 118 557,10 грн основної заборгованості, 2046,67 грн 30% річних та 2270,00 грн судового збору.

11.11.2021 на примусове виконання вказаного вище судового рішення був виданий відповідний наказ.

09.02.2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від іншої особи, в якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 135605,35грн (сто тридцять п`ять тисяч шістсот п`ять грн) 35 коп. на рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Суговат" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ОІЛ ГРУПП"), код ЄДРПОУ 41202961, юридична адреса: 18002,Черкаська обл., місто Черкаси, б. Шевченка, 266 (попередня юридична адреса: 02081,м. Київ, вул. Дніпровська Набережна,17, оф.10) в межах заборгованості перед Приватним акціонерним товариством "Камвольно-суконна компанія "ЧЕКСІЛ" (14014, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 66, код ЄДРПОУ 14251734) за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 24ЕЕ/36-19 від 25.01.2019 в рахунок задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням № 67844838 від 10.12.2021 з примусового виконання наказу №927/927/21 виданого 11.11.2021 Господарським судом Чернігівської області про: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл" на користь Акціонерного товариства "РВС БАНК" 118 557,10 грн основної заборгованості, 2046,67 грн 30% річних та 2270,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 11.02.2022 вказану заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 21.02.2022.

21.02.2022 на електронну пошту суду від стягувача надійшли письмові пояснення від 18.02.2022, у яких просить суд задовольнити заяву приватного виконавця.

У судове засідання 21.02.2022 прибув приватний виконавець, який підтримав подану заяву.

Представники боржника, стягувача, заінтересованої особи у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану заяву за відсутності представників.

Розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 1 та 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Так, згідно з частиною 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З аналізу означеної норми процесуального права вбачається, що предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду у справі № 925/1048/17 від 23.07.2018, у справі № 912/2199/17 від 10.07.2019, у справі № 927/313/18 від 01.08.2019.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов`язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).

Проте, матеріали справи не містять, а заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що рішенням суду було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суговат" на користь Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл" 135605,35грн, що позбавляє суд можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Суговат" заборгованості перед Приватним акціонерним товариством "Комвольно-суконна компанія "Чексіл".

Крім того суд зазначає, що порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначено у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з частиною 1 цієї статті виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, зі змісту статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що зверненню виконавця до суду передує певна дія, а саме направлення відповідних запитів, установлення строків для надання відповіді, отримання відомостей про належне боржникові майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Метою направлення запитів є, зокрема, збирання доказів на підтвердження наявності та її безспірності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 912/2199/17 від 10.07.2019.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження надіслання ним у порядку, визначеному статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" відповідних запитів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Керуючись ст. 233-235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №927/927/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.02.2022.

Суддя В.В. Моцьор