Рішення

від 20.02.2022 по справі 204/6239/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/6239/21

Провадження № 2/204/396/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

за участю представника позивача адвоката Гапонець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Дніпро», ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування добросовісному набувачеві витрат на утримання, покращення майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні2021року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просила:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро (ЄДРПОУ 43202020, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Тверська, 13/79) на користь ОСОБА_1 кошти сплачені на виконання договору купівлі продаж від 11.11.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким С.І., зареєстрованого реєстрі № 2401, в розмірі 755057 гривень.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за утримання та поліпшення квартири АДРЕСА_1 в розмірі 162252 грн. 44 коп.;

- стягнути з відповідачів судові витрати по 4586 грн. 54 коп., з кожного.

Позовні вимогиобґрунтовано тим,що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2021 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро» і ОСОБА_1 11 листопада 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кобельницьким С.І., реєстровий № 2401 та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, встановлено, що 11.11.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро» в особі Довголюк Лідії Олександрівни, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким С.І., зареєстрованого в реєстрі №2401 року.

З огляду на встановлені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обставини щодо недійсності договору купівлі-продажу, вибуття квартири АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_1 , остання як добросовісний набувач має право на застосування наслідків недійсності правочину та стягнення сплачених на виконання недійсного договору купівлі-продажу від 11.11.2019 року, укладеного між нею та ТОВ «Фелікс-Дніпро».

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Фелікс-Дніпро» (продавцем) передано у власність квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 (покупцем) сплачено за неї 755057 гривень. Отже, кошти сплачені ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі продажу за придбання квартири АДРЕСА_1 в розмірі 755057 гривень підлягають стягненню з ТОВ «Фелікс-Дніпро» в порядку застосувати наслідків недійсності правочину.

Крім того, після придбання квартири ОСОБА_1 в період з 11.11.2019 року по 15.05.2020 року було понесено витрати на утримання та поліпшення майна (спірної квартири) на суму 162 252 грн. 44 коп. Вартість проведеного капітального ремонту квартири складає 162 252 грн. 44 коп., що підтверджується копіями квитанцій, товарних чеків, накладних видаткових накладних, договорів про надання послуг та постачання, договору купівлі-продажу та актів прийому передачі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Фелікс-Дніпро», відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за їх відсутності суду, не надали.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено,що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.11.2019 року, укладеного між ТОВ «Фелікс-Дніпро», як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кобельницьким С.І. серія та номер 2401 виданий 11.11.2019 року та зареєстрований в реєстрі за №34088231, ОСОБА_1 купила квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 вересня 2019 року державним реєстратором Гладковим Ю.В., Комунального підприємства «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» Дніпропетровської області, номер запису про право власності продавця 33196046; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1898955812101, на підставі акту приймання передачі нерухомого майна, виданого Сисоєнко І.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу10.09.2019 року.

За згодою сторін продаж вчинено за суму 755057 грн. (арк.с.8).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «Фелікс - Дніпро» здійснює діяльність за наступними напрямами: неспеціалізована оптова торгівля, купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; будівництво житлових і нежитлових будівель (арк.с.34).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницький Сергій Іванович, Комунальне підприємство «Юридична Реєстрація нерухомості та бізнесу», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування записів задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро» і ОСОБА_1 11 листопада 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кобельницьким С.І., реєстровий № 2401. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 34088231 зареєстрованого на підставі рішення № 49617058 прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кобельницьким С.І., на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна №1898955812101) за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кобельницьким С.І., реєстровий № 2401. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 33196046 зареєстрованого на підставі рішення № 48650866 прийнятого Комунальнимпідприємством «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» державним реєстратором Гладковим Юрієм Володимировичем на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна №1898955812101) за ТОВ «Фелікс-Дніпро» на підставі акту приймання передачі нерухомого майна б/н від 10.09.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Сисоєнко І.В.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 32917647 зареєстрованого на підставі рішення № 48346999 прийнятого Комунальнимпідприємством «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» державним реєстратором Гладковим Юрієм Володимировичем на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна №1898955812101) за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 2-63 від 09.01.1995 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Ягоренко Т.Л. (арк.с.23-25).

Отже, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2021 року, яке має у даній справі преюдиційне значення встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу, який визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відпоідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, між відповідачем ТОВ «Фелікс Дніпро» та позивачем ОСОБА_1 виникли зобов`язання з повернення того, що було одержано за недійсним правочином, а саме позивачу підлягають поверненню відповідачем отримані кошти за договором купівлі продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 11 листопада 2019 року, укладеним між ТОВ «Фелікс Дніпро» та позивачем, так як встановлено факт неправомірності набуття ОСОБА_3 квартири у власність, а також незаконність набуття права власності на квартиру ТОВ «Фелікс Дніпро», яке не мало законного права розпоряджатися зазначеною квартирою.

Таким чином, в даній частині, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на утримання, покращення майна, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст.390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна,добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Тобто, добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.

Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна.

Отже, виходячи з наведених норм, вбачається, що визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню, необхідно виходити з суми, на яку збільшилась вартість майна,або часу з якого майно підлягало поверненню та вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які вимушений здійснити добросовісний володілець починаючи з цього часу.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-389цс16.

Так, на підтвердження витрат на утримання та поліпшення квартири позивачем надано наступні докази: договір про надання послуг № 31/0320 від 10.03.2020 рок, укладений між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якого виконавець зобов`язався виконати монтаж та демонтаж металевопластикових вікон, а замовник зобов`язався сплатити вартість послуги у сумі 2500 грн. (арк.с.9-10); договір купівлі продажу № 9471 від 26.11.2019 року, укладеного між ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про купівлю товару DP1 96 R зовнішнє відкриття, повна комплектація та розширення, ціна товару 8100 грн. (арк.с.11), квитанцію про оплату замірів на суму 100 грн. (арк.с.12), специфікацію (арк.с.13), договір постачання № 31/0320 від 10.03.2020 року, укладений між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар на загальну суму 13900 грн. (арк.с.14); накладну про сплату 90 грн. та товарний чек на суму 6890 грн., відповідно до яких здійснено купівлю сантехнічного обладнання (арк.с.14а); товарні чеки, рахунки фактури та накладні на придбання будівельних матеріалів, обладнання на суму 23875 грн. 05 коп. (арк.с.15,16, 17,18, 19); договір на виконання робіт № 1-03\20-1 від 01.03.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФО ОСОБА_8 , відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи за адресою: АДРЕСА_2 , вартість робіт складає 55000 грн. (арк.с.20); зведену відомість вартості матеріалів та робіт, за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до якої усього виконано роботи на загальну суму 58739 грн. (арк.с.21); Акт здачі-прийняття робіт, відповідно до якого ОСОБА_1 сплачено за послуги прибирання 46950 грн. (арк.с.22).

Однак, дані докази суд не може прийняти, як такі, які підтверджують витрати позивача на поліпшення майна, так як витрати на поліпшення майна визначаються різницею між вартістю майна на дату його набуття та вартістю майна з урахуванням поліпшень, натомість суду відповідного висновку експерта не надано, представником позивача в судовому засіданні клопотання про призначення та проведення експертизи з метою визначення суми витрат на поліпшення майна, не заявлено.

Крім того, суд звертає увагу, що у постановіВерховного Судувід 15травня 2018року усправі №910/15521/17зроблено висновок,що «підпоняттям «необхіднівитрати» розуміютьсятільки тівитрати,які необхіднідля забезпеченнянормального станута зберіганнямайна зурахуванням йогозношеності.Отже,інші витрати,тобто не«необхідні»,відшкодуванню непідлягають». Натомість, позивачем, представником позивача не надано будь яких доказів на обґрунтування необхідності здійснення витрат на поліпшення майна, не заявлено представником позивача клопотань у судовому засіданні про витребування таких доказів.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на поліпшення майна задоволенню не підлягає, у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача ТОВ «Фелікс Дніпро» коштів, сплачених за договором купівлі-продажу квартири у сумі 755057 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 9173, 09 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI) (п. 36 Постанови).

Враховуючи викладене, а також, те що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 755057 грн., з ТОВ «Фелікс Дніпро» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 7550 грн. 57 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,216,236,390 ЦК України, ст.ст.2,3,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Дніпро», ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування добросовісному набувачеві витрат на утримання, покращення майна задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро (ЄДРПОУ 43202020, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Тверська, 13/79) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) кошти сплачені на виконання договору купівлі продаж від 11.11.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким С.І., зареєстрованого реєстрі за № 2401, в розмірі 755057 (сімсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятдесят сім) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Дніпро (ЄДРПОУ 43202020, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Тверська, 13/79) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 7550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 57 (п`ятдесят сім) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук