Ухвала

від 15.02.2022 по справі 761/4631/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4631/22

Провадження № 1-кс/761/2960/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у кримінальному провадженні № 12013110000000619, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2013, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справах №761/7303/16-к, №761/7305/16-к, №761/7307/16-к, №761/7309/16-к, №761/7311/16-к, №761/7313/16-к, №761/7315/16-к, №761/7611/16-к у кримінальному провадженні № 12013110000000619, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2013, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110000000619 від 31.05.2013, обставинами якого є те, що у 2013 році фізичні особи, вступивши у злочину змову між собою та іншими невстановленими особами, діючими від імені ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СТАТУС А.В.» (ідентифікаційний код 37515760) та Компанії «ЕШТАУН РІСОРСЕЗ ЛЛП» (Віргінські острови, Британські), використовуючи завідомо підроблені документи, змінили керівника ТОВ «М-20» (ідентифікаційний код 34934725, зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Василя Касіяна, 10-Б), засновником якого є SIENA INVEST SERVICEZ, та у подальшому незаконно заволоділи шляхом обману земельними ділянками, розташованими в с. Петровське Києво-Святошинського району Київської області, що полягає у незаконній передачі за значно заниженою вартістю від ринкової до статутного фонду новостворених підконтрольних (афільованих) юридичних осіб ТОВ «АРТ-ТОП» (ідентифікаційний код 38684596), ТОВ «Атомакс» (ідентифікаційний код 38684617), ТОВ «Базис-12» (ідентифікаційний код 38684622), ТОВ «Далмер» (ідентифікаційний код 38684601), ТОВ «Ди-центр» (ідентифікаційний код 38684643), ТОВ «Крейтор-5» (ідентифікаційний код 38684659), ТОВ «Леттак» (ідентифікаційний код 38684685), ТОВ «Робус-12» (ідентифікаційний код 38684780), ТОВ «Рух-2013» (ідентифікаційний код 38684638), ТОВ «Скимус» (ідентифікаційний код 38684706), ТОВ «Токмак-2013» (ідентифікаційний код 38684580), ТОВ «Триторг» (ідентифікаційний код 386845620) та ТОВ «Форд-9» (ідентифікаційний код 386845575), зареєстрованих за однією адресою: м. Київ, вул. Толстого Льва, 33, офіс 75 та на даний час належних Компанії «ЕШТАУН РІСОРСЕЗ ЛЛП» (Віргінські острови, Британські), а також у вигляді економічно невигідного погашення договору іпотеки, укладеного з ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СТАТУС А.В.» (ідентифікаційний код 37515760), в результаті чого SIENA INVEST SERVICEZ заподіяно матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справах №761/7303/16-к, №761/7305/16-к, №761/7307/16-к, №761/7309/16-к, №761/7311/16-к, №761/7313/16-к, №761/7315/16-к, №761/7611/16-к на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України накладено арешти на земельні ділянки, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,0094 га, кадастровий № 3,0001 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0048, яка належить на праві власності ТОВ «АРТ-ТОП» (ідентифікаційний код 38684596); земельну ділянку загальною площею 5,0466 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0052, яка належить на праві власності ТОВ «ЛЕТТАК» (ідентифікаційний код 38684685); земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0049, яка належить на праві власності ТОВ «ДИ-ЦЕНТР» (ідентифікаційний код 38684643); земельну ділянку загальною площею 0,9999 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0053, яка належить на праві власності ТОВ «РУХ-2013» (ідентифікаційний код 38684638); земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0047, яка належить на праві власності ТОВ «ФОРД-9» (ідентифікаційний код 38684575); земельну ділянку загальною площею 1,0094 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0049, яка належить на праві власності ТОВ «СКИМУС» (ідентифікаційний код 38684706); земельну ділянку загальною площею 1,3841 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0051, яка належить на праві власності ТОВ «АТОМАКС» (ідентифікаційний код 38684617); земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 3222485800:02:009:0068, яка належить на праві власності ТОВ «ДАЛМЕР» (ідентифікаційний код 38684601).

Також в своєму клопотанні адвокат зазначає, що вказане кримінальне провадження розпочате ще в 2013 році за заявою ПАТ «КБ «Надра». На даний час ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є правонаступником ПАТ «КБ «Надра» та за результатами проведення прилюдних торгів, оформлених протоколом електронного аукціону від 22.05.2020, що відбулися на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження умов продажу активів «ПАТ «КБ «Надра» від 12.05.2020, 31.07.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір №GL48N718070_Ur_2 про відступлення прав вимоги, який нотаріально посвідчено та внесено до реєстру за №1020.

Відповідно до умов вказаного договору до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» перейшли права стягувача за наказом у справі № 5011-69/13195-2012.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.01.2014 у справі № 5011-69/13195-2012 задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «М-20» за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 393 від 22.02.2006, договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 391 від 22.02.2006, договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 333 від 14.02.2006, договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 389 від 22.02.2006 та в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Семінал» (код ЄДРПОУ 32657813) перед ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09.02.2006 звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 393, іпотечним договором від 22.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 391, іпотечним договором від 14.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 333, іпотечним договором від 22.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 389, що належить на праві приватної власності ТОВ «М-20», а саме, на відповідні земельні ділянки.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва суд видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 було задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія1 «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача та боржника у наказі від 20.10.2014 та поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання у справі № 5011-69/13195-2012; замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а також замінено боржника ТОВ «М-20» на ТОВ «Скимус», ТОВ «Крейтор-5», ТОВ «Атомакс», ТОВ «Леттак», ТОВ «Рух-2013», ТОВ «Робус-12», ТОВ «ІРМА», ТОВ Інвестиційна компанія «Галант», ТОВ «Токмак 2013», ТОВ «Форд-9», ТОВ «Арт-Топ», ТОВ «Ди-Центр», ТОВ «Триторг», ТОВ «Далмер» у вказаному наказі про звернення стягнення на предмет іпотеки, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014, а саме щодо земельних ділянок, на які накладено арешт.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у даній справі ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 залишено без змін.

Як зазначає адвокат у своєму клопотанні, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відповідні преюдиційні факти. При цьому, іпотекодержатель, зокрема і новий кредитор, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи, може безперешкодно реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об`єкт.

Також в обґрунтування своїх доводів щодо скасування арешту майна адвокат в клопотанні відзначає, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 01.02.2021 у справі

№ 127/221463/19 наголосив, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Відтак, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна перешкоджає ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» скористатися своїм правом іпотекодержателя щодо задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. ст. 37 38 ЗУ «Про виконавче провадження» та мирного володіння майном.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Слідчий СУ ГУ НП у м. Києві, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доводи адвоката, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справах №761/7303/16-к, №761/7305/16-к, №761/7307/16-к, №761/7309/16-к, №761/7311/16-к, №761/7313/16-к, №761/7315/16-к, №761/7611/16-к, арешт на земельні ділянки накладено на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110000000619, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2013. Як зазначає адвокат в своєму клопотанні, вказане кримінальне провадження розпочате за заявою ПАТ «КБ «Надра» ще в 2013 році.

Водночас, в судовому засіданні встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021, у даній справі було задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача та боржника у наказі від 20.10.2014 та поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання у справі № 5011-69/13195-2012; замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а також замінено боржника ТОВ «М-20» на відповідні юридичні особи у вказаному наказі про звернення стягнення на предмет іпотеки, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014, а саме щодо земельних ділянок, на які накладено арешт.

Відтак, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є правонаступником ПАТ «КБ «Надра» щодо прав стягувача за наказом у справі № 5011-69/13195-2012, подальше існування вказаного арешту земельних ділянок перешкоджає іпотекодержателю скористатися своїм правом щодо задоволення вимог.

При цьому, слідчий в судове засідання не з`явився та на день розгляду клопотання жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання та вказували б на наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт зазначеного майна, не надав; будь-які документальні підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є фігурантом даного кримінального провадження, також відсутні.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року визначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що ст. 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення у справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Під час розгляду клопотання встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права недостатньо одного лише посилання на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту, оскільки для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт майна має бути дотримано вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, чітко визначені в ст. ст. 170 173 КПК України.

Крім того,Європейський Судз правлюдини усвоїх рішенняху справах «Бакланов проти Російської Федерації», «Фрізен проти Російської Федерації» наголошує, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Поряд з цим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції того, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відтак, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів на день розгляду клопотання свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також недоведеність факту використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само розумність і співрозмірність обмеження прав завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на ті обставини, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 2013 року, питання про арешт майна вирішено ухвалами слідчого судді від 26.02.2016, тобто з моменту накладення арешту на майно пройшло майже 6 років, а тому орган досудового розслідування зобов`язаний довести необхідність, доцільність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна та актуальність цього питання, з огляду на те, що саме орган досудового розслідування був ініціатором питання про накладення арешту на майно.

Водночас, жодних даних, які б спростовували доводи клопотання адвоката ОСОБА_4 та були б підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчому судді не надано, у зв`язку з чим, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими і потреба у подальшому застосуванні цього заходу відпала.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справах №761/7303/16-к, №761/7305/16-к, №761/7307/16-к, №761/7309/16-к, №761/7311/16-к, №761/7313/16-к, №761/7315/16-к, №761/7611/16-к у кримінальному провадженні № 12013110000000619, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2013, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 98, 170, 173, 174, КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справах №761/7303/16-к, №761/7305/16-к, №761/7307/16-к, №761/7309/16-к, №761/7311/16-к, №761/7313/16-к, №761/7315/16-к, №761/7611/16-к у кримінальному провадженні № 12013110000000619, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2013, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2016, а саме:

-у справі № 761/7313/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 3,0001 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0048, яка належить на праві власності ТОВ «АРТ-ТОП» (ідентифікаційний код 38684596);

-у справі № 761/7305/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 5,0466 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0052, яка належить на праві власності ТОВ «ЛЕТТАК» (ідентифікаційний код 38684685);

-у справі № 761/7311/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0049, яка належить на праві власності ТОВ «ДИ-ЦЕНТР» (ідентифікаційний код 38684643);

-у справі № 761/7315/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 0,9999 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0053, яка належить на праві власності ТОВ «РУХ-2013» (ідентифікаційний код 38684638);

-у справі № 761/7611/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0047, яка належить на праві власності ТОВ «ФОРД-9» (ідентифікаційний код 38684575);

-у справі № 761/7309/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 1,0094 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0049, яка належить на праві власності ТОВ «СКИМУС» (ідентифікаційний код 38684706);

-у справі № 761/7303/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 1,3841 га, кадастровий № 3222485800:02:001:0051, яка належить на праві власності ТОВ «АТОМАКС» (ідентифікаційний код 38684617);

-у справі № 761/7307/16-к на земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 3222485800:02:009:0068, яка належить на праві власності ТОВ «ДАЛМЕР» (ідентифікаційний код 38684601).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1