Постанова

від 16.02.2022 по справі 927/777/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. Справа№ 927/777/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.02.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 (повний текст складено 01.03.2021)

у справі №927/777/20 (суддя Моцьора В.В.)

за позовом Фермерського господарства "Логвиненка М.М."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ"

про стягнення 336 439,59 грн.

В судовому засіданні 17.02.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/777/20 позовні вимоги Фермерського господарства «Логвиненка М.М.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» про стягнення 336 439,59 грн. задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» завдану шкоду у формі реальних збитків у сумі 75 630, 25 грн. (без ПДВ), завдану шкоду у формі упущеної вигоди у сумі 260 809, 34 грн. (без ПДВ), судовий збір у сумі 5046,60 грн. та судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 23535,36 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі № 927/777/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Фермерське господарство «Логвиненка М.М.» (ФГ «Логвиненка М.М.», позивач) звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря», у якому заявлені вимоги:

- стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» на користь ФГ «Логвиненка М.М.» завдану шкоду у формі реальних збитків у сумі 75 630, 25 грн. (без податку на додану вартість);

- стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» на користь ФГ «Логвиненка М.М.» завдану шкоду у формі упущеної вигоди у сумі 260 809, 34 грн. (без податку на додану вартість);

- стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» на користь ФГ «Логвиненка М.М.» понесені судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору у сумі 5 046, 60 грн., на правничу допомогу адвоката у сумі 40 000 грн. та на проведення судово-економічної експертизи у сумі 23 535, 36 грн.

В ході розгляду справи, ухвалою від 09.12.2020 суд задовольнив заяву відповідача про заміну учасника справи його правонаступником; замінив відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» (код ЄДРПОУ 30866217) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» (код ЄДРПОУ 30148071).

В обґрунтування позову позивач посилається на самовільний захват відповідачем земельних ділянок загальною площею 11,2775 га, що позбавило позивача можливості на отримання прибутку та завдало майнової шкоди у формі реальних збитків та упущеної вигоди.

Рішеннями Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.08.2019, 22.08.2019 у цивільних справах №747/287/19 та №747/245/19, залишеними без змін постановами Чернігівського апеляційного суду від 18.12.2019 та від 26.12.2019 встановлено обставини, які не підлягають доведенню, зокрема, що саме відповідач незаконно з 25.04.2019 за відсутності жодних договірних відносин та права оренди земельних ділянок, знищив межові знаки та засіяв земельні ділянки з кадастровими номерами 7425384500:05:001:1087, 7425384500:05:001:0631, 7425384500:05:001:1581, загальною площею 11,2775 га, право оренди на які, мав виключно позивач на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок від 10.08.2018 та від 19.02.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі № 927/777/20 позовні вимоги Фермерського господарства «Логвиненка М.М.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» про стягнення 336 439,59 грн. задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення заявлених вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- 10.10.2018 та 19.02.2019 Фермерським господарством «Логвиненка М.М.» (орендарем) укладено договори оренди земельних ділянок загальною площею 11,2775 га; право оренди підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166424772 від 14.05.2019, №168825189 від 31.05.2019, №168832049 від 31.05.2019;

- на реалізацію своїх прав орендаря восени 2018 року позивач провів всі необхідні сільськогосподарські роботи до підготовки земельних ділянок до засівання;

- відповідач звернувся до Талалаївського районного суду Чернігівської області з позовами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 10.10.2018 та від 19.02.2019, скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 10.09.2013 та від 15.01.2014 та визнання укладеними додаткових угод від 08.10.2018 та від 18.03.2019 до договорів оренди;

- рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області в цивільній справі №747/245/19 від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 26.12.2019, та рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області в цивільній справі №747/287/19 від 21.08.2019, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.12.2019, відмовлено СТОВ Агрофірма «Зоря» у позовах у повному обсязі.

- Талалаївським районним судом Чернігівської області при розгляді вказаних справ встановлено, що у період з 20.04.2019 по 25.04.2019 СТОВ Агрофірма «Зоря» знищило межові знаки та за відсутності будь-якого зареєстрованого права користування, заволоділо зазначеними земельними ділянками загальною площею 11,27 га, повністю підготовленими до засівання кукурудзою та здійснило посів власного посівного матеріалу кукурудзи;

- згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24 розмір документально підтверджених витрат (реальних збитків), які виникли внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,7975га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1087, площею 3,48га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, площею 3,0га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, розташованих на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області підтверджуються у сумі 75 630, 25 грн., розмір умовно розрахованої упущеної вигоди (недоотриманий ФГ «Логвиненка М.М.» прибуток) становить 260 809, 34 грн.

- дослідивши наданий позивачем висновок експерта, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення збитки у формі реальних збитків у сумі 75 630,25 грн. та упущеної вигоди в сумі 260 809, 34 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі відповідач (ТОВ «ТАС Агро Північ») вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим прийнятим з порушенням норм матеріального права і неправильним застосуванням норм процесуального права, з наданням неналежної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- відповідач користувався земельними ділянками протягом місяця після припинення договорів оренди, та не вбачає в цьому будь-якої протиправної поведінки;

- в жодному із рішень судів, наданих позивачем, не встановлено факту самовільного захвату земельних ділянок відповідачем, в тому числі проведення обробітку земельних ділянок, проведення посівів, збирання врожаю тощо, не встановлено вини відповідача;

- у ході досудового розслідування не було встановлено вини відповідача у самовільному зайнятті земельних ділянок, які перебувають в користуванні позивача: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2019 за заявою ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України; у мотивувальній частині постанови зазначено, що 25.04.2019 приблизно о 5-й годині ранку невідомими було здійснено засів зазначених ділянок;

- факт засівання земельних ділянок не досліджувався та не встановлювався у справах про поновлення договорів оренди, на які посилався суд першої інстанції;

- позивач є власником виробленої продукції на земельних ділянках, які перебувають у нього в користуванні, в той же час, позивач звернувся до суду та не додав жодного доказу захисту свого права власності на плоди від використання земельних ділянок, зокрема а ні звернень до будь-яких органів, а ні звернень до самого відповідача, якщо він припускав таке, або до будь-якої іншої особи, яка на його думку заподіяла йому шкоди;

- позивачем не надано до суду доказів розміру збитків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284;

- позивачем не надано документів, які підтверджують наявність сільськогосподарської техніки, яка здійснює обробіток та посів земельних ділянок та перебуває на праві приватної власності чи договорів на надання сільськогосподарських послуг або оренди техніки; які підтверджують факт наявності товарно-матеріальних цінностей на складі, а саме, добрив, насіння, засобів захисту рослин; які б підтвердили наявність складів для зберігання товарно-матеріальних цінностей;

- висновок експерта є недостовірним доказом;

- при розрахунку витрат у висновку були враховані наступні норми внесення добрив КАС-32 - 0, 26 т на 1 га, однак судом першої інстанції не враховано, що зазначені норми витрати унеможливлюють отримання високої врожайності заявленої позивачем; відсутність у експерта спеціальних знань дало можливість позивачу завищити розмір збитків, вплинуло на спотворення даних та призвело до хибних нереальних результатів експертизи;

- експертом не враховано всіх аспектів сільськогосподарського виробництва через відсутність спеціальних знань, що і призвело до значно завищених результатів і кінцеві показники врожайності виявились на 4 т/га вище ніж по області та вдвічі більшими, ніж на суміжних ділянках, які оброблялись відповідачем, що відобразилось на розмірі збитків.

В апеляційній скарзі відповідач також заявив клопотання про призначення комплексної експертизи не менш як двома експертами з різних галузей знань, а саме судово-економічної та судово-агротехнічної експертизи, яку просив доручити провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням на підставі ст. 3 та 7 Закону України «Про судову експертизу» фахівців із спеціальними знаннями із Національного університету біоресурсів і природокористування України та Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/777/20. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/777/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

01.04.2021 матеріали справи № 927/777/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі № 927/777/20 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" оскаржило його до Північного апеляційного господарського суду повторно (документ сформований в системі "Електронний суд" 08.04.2021), просив поновити строк на подання оскаржуваного рішення, поновити строк на подання доказів по справі, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.04.2021 справу №927/777/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2, судді Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/777/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не пізніше 28.04.2021, а саме, подання (надсилання) до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення, а також належним чином оформленого ордеру про надання правової допомоги із підписом адвоката.

На виконання вищезгаданої ухвали, 16.04.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов лист про усунення недоліків, до якої апелянтом долучено, зокрема, ордер серія АІ №1103785 від 07.04.2021, а також докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення - квитанція, опис вкладення в цінний лист на накладна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/777/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 розгляд справи №927/777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 призначено на 22.06.2021.

В судовому зсіданні 22.06.2021 оголошено перерву до 20.07.2021.

На підставі службової записки головуючого судді від 20.07.2021 та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та входить до складу суду, у відпустці з 12.07.2021 по 25.07.2021 включно призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/777/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 замінено склад колегії суддів у справі № 927/777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2, судді Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 справу № 927/777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021, призначену на 20.07.2021, прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2, судді Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" про відкладення розгляду справи №927/777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 задоволено.

Розгляд справи відкладено на 21.09.2021.

Судове засідання 21.09.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 розгляд справи №927/777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 призначено на 09.11.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/629/21 від 28.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/777/20 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_2 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Північ" передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 25.11.2021.

25.11.2021, 20.01.2022 у справі оголошувалась перерва.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 17.05.2021), відповідачем 22.06.2021 подані додаткові пояснення в письмовому вигляді.

Явка представників сторін

Відповідачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення відповідач просив скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, а оскаржуване рішення за поданою ним апеляційною скаргою скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Фермерське господарство «Логвиненка М.М.» є користувачем земельних ділянок: площею 4,7975 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1087; площею 3,48 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631; площею 3,0 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, що розташовані на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, право оренди на які зареєстроване 10.10.2018 та 19.02.2018 на підставі договорів оренди, укладених з фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області в цивільній справі №747/245/19 від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 26.12.2019, відмовлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» в задоволенні позову до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Логвиненка М.М.», Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.10.2018, скасування державної реєстрації речового права, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 та визнання укладеною додаткову угоду від 08.10.2018, до договору оренди від 10.09.2013.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області в цивільній справі №747/287/19 від 21.08.2019, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.12.2019, відмовлено у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» до відповідачів: ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Логвиненка М.М.», Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19.02.2019 та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 та визнання укладеними додаткових угод від 18.03.2019 до договорів оренди від 15.01.2014.

У рішеннях від 22.08.2019 у цивільній справі №747/245/19, від 21.08.2019 у цивільній справі №747/287/19 Талалаївським районним судом Чернігівської області, зокрема встановлено:

- 10.09.2013 між позивачем СТОВ Агрофірма «Зоря» та відповідачем-1 - ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - ріллі, кадастровий номер: 7425384500:05:001:1087, площею 4,7975 га на території Української сільської ради, строком на 5 років, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 2783978 від 09.10.2013 про реєстрацію іншого речового права. Договір набрав чинності згідно із ст. 6 Закону України «Про оренду землі» та умов договору з моменту реєстрації та діяв до 09.10.2018;

- 15.01.2014 між позивачем - СТОВ Агрофірма «Зоря» та відповідачем-1 ОСОБА_4 укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Української сільської ради, а саме: договір оренди землі б/н від 15.01.2014 з кадастровим номером: 7425384500:05:001:0631, загальною площею 3,48 га та договір оренди землі б/н від 15.01.2014, кадастровий номер: 7425384500:05:001:1581, загальною площею 3,00 га, строком на 5 років, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про реєстрацію іншого речового права за № 4714536 від 18.02.2014 за № 4712953 від 18.02.2014 відповідно. Оскільки договори були зареєстровані 18.02.2014, то, в силу положень ст. 6 Закону України «Про оренду землі» та умов договорів, вони діють до 18.02.2019;

- листами-повідомленнями від 31.08.2018, від 18.05.2018 орендодавці повідомили СТОВ Агрофірма «Зоря», що відмовляються поновлювати договори оренди, вважають їх припиненими з 09.10.2018 та 18.02.2019 відповідно, та вимагали повернути земельну ділянку;

- натомість СТОВ Агрофірма «Зоря» в порядку ст.33 Закону України «Про оренду землі» та ст.777 ЦК України, з метою використання переважного права щодо поновлення договорів оренди направлено орендодавцям листи-повідомлення, додатком до яких вказано проект додаткової угоди, відповіді на які не отримано; додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки від 10.09.2013 та від 15.01.2014, не укладалися;

- 10 жовтня 2018 року ОСОБА_3 уклала з ФГ «Логвиненка М.М.» договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 7425384500:05:001:1087 площею 4,7975 га на території Української сільської ради, строком дії на 10 років; право користування земельною ділянкою на умовах оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 43493032 від 16.10.2018;

- 19 лютого 2019 року між ОСОБА_4 та ФГ «Логвиненка М.М.» укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425384500:05:001:0631, загальною площею 3,48 га та 7425384500:05:001:1581, загальною площею 3,00 га, зі строком дії 7 років; право оренди за вказаними договорами зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45665868 від 22.02.2019 та за № 45661596 від 22.02.2019.

- 20 лютого 2019 року проведено виділ земельних ділянок в натурі на місцевості та закріплено їх межовими знаками. ФГ «Логвиненка М.М.» до 20.04.2019 здійснив підготовку земельних ділянок до посівних робіт. У період з 20.04.2019 по 25.04.2019 СТОВ Агрофірма «Зоря» були знищені межові знаки та засіяні земельні ділянки, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , даними витягу із ЄРДР від 25.04.2019 щодо реєстрації кримінального провадження про кримінальне правопорушення за ч 1 ст. 197-1 КК України за заявою ОСОБА_1 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, вимогами до СТОВ Агрофірма «Зоря» щодо негайного припинення використання земельних ділянок. Перебування даних земельних ділянок у обробітку СТОВ Агрофірма «Зоря» з 25 квітня 2019 року визнано СТОВ Агрофірма «Зоря», даний факт підтвердила у судовому засіданні представник товариства.

З посиланням на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, враховуючи, що у цивільних справах №747/245/19, №747/287/19 та господарській справі №927/777/20 беруть участь ті самі особи, суд першої інстанції визнав таким, що не підлягає доказуванню факт самовільного використання земельних ділянок СТОВ Агрофірма «Зоря», які перебували у користуванні ФГ «Логвиненка М.М.» згідно договорів оренди від 10.10.2018 та від 19.02.2019.

Посилання відповідача на те, що він користувався земельними ділянками лише протягом місяця після припинення договорів оренди і спірні земельні ділянки були виведені зі структури оброблюваних площ та не використовувались, і про існування договорів оренди між позивачем і власниками земельних ділянок відповідачу стало відомо лише 24.04.2020, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки рішеннями Талалаївського районного суду Чернігівської області в цивільних справах №747/245/19, №747/287/19 встановлено факт перебування спірних земельних ділянок у обробітку СТОВ Агрофірма «Зоря» з 25 квітня 2019 року. Дані обставини також підтверджені самим відповідачем у позовних заявах №348 від 24.04.20219 та №55 від 16.05.2019, що розглядалися в межах вказаних судових справ, та поясненнями представника СТОВ Агрофірма «Зоря» у судових засіданнях по розгляду цивільних справ №747/245/19 та №747/287/19.

Судом першої інстанції, також, відзначено, що відповідач був достовірно обізнаний про укладення договорів оренди між позивачем і власниками земельних ділянок ще з 18.03.2019 і сам зазначав у вищевказаних позовних заявах, що відповідно до інформаційних довідок з ЄДДРП №159884696 від 18.03.2019 та №164819358 від 24.04.2019 станом на 18.03.2019 та станом на 24.04.2019 у ДРРП міститься інформація про реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок за ФГ «Логвиненка М.М.».

В частині заявлених до стягнення у даній справі збитків у формі реальних збитків у сумі 75 630, 25 грн. та упущеної вигоди в сумі 260 809, 34 грн., всього 336 439, 59 грн., суд першої інстанції врахував, що на підтвердження заявленої суми збитків (упущеної вигоди) позивач надав висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24, оцінку якого здійснено у відповідності до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Розрахунок завданої шкоди у формі реальних збитків, пов`язаних з проведеннях сільськогосподарських робіт з підготовки земельних ділянок до посіву кукурудзи, та упущеної вигоди - неодержаного доходу, який мав би бути реально отриманий фермерським господарством у разі реалізації продукції кукурудзи за мінусом затрат на вирощування, збір та реалізацію позивач провів на підставі наявних бухгалтерських документів та звернувся до Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із замовленням б/н від 04.06.2020 про проведення судово-економічної експертизи.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24 реальними збитками ФГ «Логвиненка М.М.» у зв`язку із займанням земельних ділянок СТОВ Агрофірма «Зоря» у загальному розмірі 11,27 га документально підтверджені понесені витрати, пов`язані із підготовкою земельної ділянки до посіву, зокрема: дискування, культивація, внесення мінеральних добрив та оранка.

Інші витрати на: посів кукурудзи, збирання врожаю, витрати на перевезення зерна з поля до елеватора, витрати на перевезення зерна в порт кваліфікуються, як не понесені витрати при визначенні упущеної вигоди (недоотриманого прибутку), яка розраховані як різниця між недоотриманим доходом та не понесеними витратами за відповідний період.

Розмір документально підтверджених витрат (реальних збитків), які виникли внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,7975га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1087, площею 3,48га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, площею 3,0га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, розташованих на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області підтверджуються у сумі 75 630,25 грн., розмір умовно розрахованої упущеної вигоди (недоотриманий ФГ «Логвиненка М.М.» прибуток) становить 260 809,34 грн.

Дослідивши наданий позивачем висновок експерта, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення збитки у формі реальних збитків у сумі 75 630, 25 грн. та упущеної вигоди в сумі 260 809, 34 грн.

При цьому, судом не прийняті заперечення відповідача щодо незастосування при визначенні розміру збитків Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, оскільки позивач звертався до Талалаївської районної державної адміністрації із заявою про визначення збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки; у відповідь №01-20/761 від 28.05.2020 Талалаївська районна державна адміністрація, посилаючись на п.1 Порядку №284 від 19.04.1993, повідомила, що комісія для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не має повноважень щодо визначення розміру збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок.

Заперечення відповідача про те, що пред`явлені вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) є абстрактними та дійсно не могли бути отримані позивачем, а зроблені експертом перерахунки не встановлюють розмір упущеної вигоди, який є значно меншим через збільшення обсягу витрат ТМЦ, необхідних для врожайності, що була встановлена позивачем, судом не прийняті, оскільки розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, підтверджено наданими позивачем висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24 та належними доказами, що підтверджують реальну можливість отримання відповідних доходів, а саме, даними бухгалтерського обліку та звітності. Теоретичні дані фахівців, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, не є визначальними для кількості врожайності, а тому не є належними доказами по справі. Докази, надані позивачем на підтвердження розміру завданої шкоди, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на її спростування.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, приймаючи до уваги протиправність поведінки відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок, встановленого рішеннями Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22.08.2019 у цивільній справі №747/245/19, від 21.08.2019 у цивільній справі №747/287/19, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення реальних збитків та упущеної вигоди, розмір яких підтверджено висновком судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду має бути залишене без змін, виходячи з наступного.

В оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції надано належну оцінку доводам відповідача, які з аналогічним обґрунтуванням викладено також, і в апеляційній скарзі, такі судом першої інстанції аргументовано відхилені, з чим апеляційний господарський суд погоджується та не вбачає порушень у застосуванні норм права, на які посилається скаржник.

Так, змістом судових рішень в цивільних справах №747/245/19, №747/287/19 спростовуються твердження відповідача, що він не обробляв земельні ділянки, не засівав їх, не збирав урожай, та з цих підстав не завдавав майнової шкоди позивачу, як законному користувачу (орендарю) земельних ділянок.

Представником СТОВ Агрофірма «Зоря» під час судового розгляду вказаних цивільних справ підтверджено, що з 25.04.2019 спірні земельні ділянки перебували у обробітку СТОВ Агрофірма «Зоря» (абз. 3, 9 стор. 4 рішення Талалаївського районного суду від 22.08.2019 у справі № 747/245/19; абз. 2, 9 стор. 4 рішення Талалаївського районного суду від 21.08.2019 у справі № 747/287/19); а факт знищення СТОВ Агрофірма «Зоря» межових знаків та засівання земельних ділянок у періоді з 20.04.2019 по 25.04.2019 встановлено у вказаних справах на підставі показань свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно визначення наведеного у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Знищення межових знаків та проведення обробітку земельних ділянок відповідачем за відсутності зареєстрованого права на користування цими земельними ділянками при обізнаності передачі їх в оренду ФГ «Логвиненка М.М.» згідно з договорами оренди від 18.10.2018, від 19.02.2019 (що відповідно підтверджується змістом позовних заяв СТОВ Агрофірма «Зоря», що розглядались у справах №747/245/19, №747/287/19 про отримання останнім відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.03.2019 та 24.04.2019) є самовільним зайняттям земельних ділянок та свідчить про неправомірність дій відповідача, наслідком яких стало заподіяння збитків позивачу ФГ «Логвиненка М.М.» у вигляді прямих збитків пов`язаних з проведенням сільськогосподарських робіт з підготовки земельних ділянок до посіву кукурудзи, та упущеної вигоди - неодержаного доходу, який мав би бути реально отриманий фермерським господарством у разі реалізації продукції кукурудзи за мінусом затрат на вирощування, збір та реалізацію.

При цьому, твердження апелянта про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2019 за заявою ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, не свідчать про достовірно підтверджену відсутність його вини у зайнятті земельних ділянок позивача, оскільки такі обставини (відсутність вини відповідача у самовільному зайнятті земельних ділянок) не встановлювались при винесенні постанови, а підставою закриття кримінального провадження постановою начальника СВ Талалаївського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області були обставини відсутності завдання істотної (значної) шкоди (відсутність складу злочину за ст. 197-1 КК України).

Обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з посиланням на відповідну судову практику, доводи відповідача про не надання до суду доказів розміру збитків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, при встановленні обставин, що позивач звертався до Талалаївської районної державної адміністрації з заявою про визначення збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки, в якій позивач просив провести розрахунок завданих ФГ «Логвиненка М.М» збитків у формі реальних збитків та неодержаного доходу (упущеної вигоди) виходячи з фактичних даних, які обґрунтовані даними бухгалтерського обліку та звітності; до матеріалів справи залучено відповідь №01-20/761 від 28.05.2020 Талалаївської районної державної адміністраціі.

У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Заперечення апелянта щодо неналежного способу захисту порушеного права позивачем, підлягають відхиленню, право вибору способу захисту належить саме позивачу, який звернувся з позовом про стягнення збитків обґрунтовуючи своє порушене право наявністю таких наслідків (збитків) через неправомірні дії відповідача.

На час вчинення протиправних дій відповідачем 25.04.2019 договори оренди, укладені відповідачем, були припинені у зв`язку із закінченням строку їх дії; право користування на умовах оренди цими ділянками належним чином оформлене та зареєстровано за позивачем. Окрім того, в цій частині слушними є посилання позивача на те, що вжиття заходів щодо відновлення порушеного права шляхом збору врожаю, засіяного на земельних ділянках позивача, призвело б до нових судових спорів з відповідачем.

На підтвердження завдання майнової шкоди позивач надав суду належні, допустимі та достовірні докази, а не теоретичне обґрунтування.

Розрахунок реальних збитків та упущеної вигоди проведений на підставі первинних документів позивача, які залучені до матеріалів справи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, а також під час проведення судово-економічної експертизи Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із складанням висновку №2794/279.5/20-24 від 28.07.2020.

Необгрунтованими визнаються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано документів, які підтверджують наявність сільськогосподарської техніки, яка здійснює обробіток та посів земельних ділянок та перебуває на праві приватної власності чи договорів на надання сільськогосподарських послуг або оренди техніки; які підтверджують факт наявності товарно-матеріальних цінностей на складі, а саме, добрив, насіння, засобів захисту рослин; які б підтвердили наявність складів для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а висновок експерта є недостовірним доказом, при встановленні наступного.

Позивачем надані документи, підтверджуючі придбання добрив та засобів захисту рослин, зокрема щодо ціни для обрахування затрат позивача по земельних ділянках, які стосуються даного спору, а тому твердження позивача, що такі документи по кількості придбання не підтверджують можливість позивача обробити загальний обсяг земельних ділянок, не можуть бути підставою для встановлення неповноти, недостовірності наданих доказів, виходячи з предмету заявленого позову в межах здійсненого обрахунку завданих збитків.

В свою чергу, наявність ресурсів для обробки загальних площ земельних ділянок позивача підтверджено первинними документами, зокрема, оборотно-сальдовими відомостями по товарно-матеріальних рахунках щодо їх залишку та використання у господарстві, які досліджувались при проведенні експертизи і такі дані відповідачем не спростовані.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження видачі та використання товарно-матеріальних цінностей в тому числі при виконанні робіт на спірних земельних ділянках, а саме: облікові листи трактористів-машиністів (форма 67-Б) на виконання робіт з дискування, оранки, культивації, обприскування, внесення мінеральних добрив, які містять відомості про оплату праці та витрати палива, де визначені площа і ділянки, на яких проведені сільськогосподарські роботи; акт № 1 витрати насіння і садибного матеріалу (форма № ВЗСГ-4), акти № 1, № 8 про використання мінеральних добрив, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (форма № ВЗСГ-3); оборотні відомості по товарно-матеріальних рахунках щодо насіння кукурудзи, мінеральних добрив та засобів захисту рослин.

На підтвердження і обґрунтування норм внесення добрив, засобів захисту рослин, позивачем до позову надано наказ № 9 по господарству та Положення розрахунку відрядних розцінок для польових робіт, норми виробітку та норми витрат палива, добрив, насіння, зведений аналіз спостережних листів щодо норм витрат палива при використанні сільськогосподарських машин та обладнання при проведенні сільськогосподарських робіт.

Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24 встановлено розмір документально підтверджених витрат (реальних збитків) позивача, які виникли внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,7975 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1087, площею 3,48 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, площею 3,0 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, розташованих на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області у сумі 75 630, 25 грн.

При цьому, до реальних збитків ФГ «Логвиненка М.М.» у зв`язку із займанням земельних ділянок СТОВ Агрофірма «Зоря» загальною площею 11,27 га віднесені витрати, пов`язані із підготовкою земельної ділянки до посіву, зокрема: дискування, культивація, внесення мінеральних добрив та оранка.

Реальні витрати позивача підтверджені документально, зокрема наданими до справи первинними документами, їх понесення позивачем саме при здійсненні підготовчих робіт до посіву не спростовано під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також і під час апеляційного перегляду судового рішення.

Інші витрати на: посів кукурудзи, збирання врожаю, витрати на перевезення зерна з поля до елеватора, витрати на перевезення зерна в порт кваліфікуються, як не понесені витрати при визначенні упущеної вигоди (недоотриманого прибутку), які розраховані як різниця між недоотриманим доходом та не понесеними витратами за відповідний період; розмір умовно розрахованої упущеної вигоди (недоотриманий ФГ «Логвиненка М.М.» прибуток) визначений в сумі 260 809, 34 грн.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Розрахунок упущеної вигоди по сумі, заявленій до стягнення в межах даної справи, здійснено на підставі первинних бухгалтерських документів, підтверджено документально висновком судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24.

Посилання апелянта на невідповідність показників врожайності кукурудзи, якими керувався експерт при здійсненні розрахунку упущеної вигоди (11,9 т на 1 га), даним оприлюдненим на сайті Головного управління статистики у Чернігівській області «Виробництво сільськогосподарських культур за категоріями господарств у 2019 році» (середня врожайність кукурудзи становить 7,95 т на 1 га), не свідчить про невірне здійснення обрахунку упущеної вигоди, оскільки в даному випадку, вартість неодержаних доходів (упущеної вигоди) обчислювалась за ринковими цінами з урахуванням середньої врожайності кукурудзи саме у позивача, що підтверджено довідкою форми № 29-сг річна станом на 01.12.2019 (звітність до територіального органу Держстату).

В даному випадку, обґрунтованими в цій частині є доводи позивача з посиланням на п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, за приписами якої:

- при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення…

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

В контексті зазначеного, суд приймає до уваги заперечення апелянта щодо необхідності врахування витрат мінеральних добрив при досягненні відповідного рівня врожайності кукурудзи, однак реальність отримання позивачем доходу на визначеному рівні підтверджено документально, зокрема:

- відповідно до Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019 року (форми № 29-сг річна) середня врожайність кукурудзи у позивача в 2019 році становила 11, 9 т на 1 га.

При цьому, досягнення відповідного рівня врожайності не залежить лише від кількості внесених добрив КАС-32, оскільки відповідно до наукових досліджень, на які посилається апелянт, а також і виходячи зі змісту наданого апелянтом листа Української лабораторії якості і безпеки продукції агропромислового комплексу Національного університету біоресурсів і природокористування України (вих. 0037 від 17.03.2021):

мають враховуватись і інші чинники, а саме актуальні дані щодо родючості грунтів за основними показниками: рівень рН, вміст гумусу (органічна речовина), азот (легкогідролізований або сумарний вміст нітратного й амонійного азоту) рухомий фосфор та обмінний калій, належна і своєчасна підготовка грунту, сівозміна полів, система живлення та захисту рослин, погодні умови, сорт насіння кукурудзи та ряд інших факторів, що мали місце у досліджуваному періоді.

Надати відповідні відомості щодо сівозміни полів, системи живлення та захисту рослин, щодо стану грунтів на земельних ділянках зайнятих відповідачем у 2019 році, які були б достовірними та актуальними на дату обробітку землі не видається за реальне, тому доводи відповідача про недостовірність висновку проведеної експертизи за замовленням позивача через некомпетентність експерта у питаннях сільськогосподарського виробництва підлягають відхиленню.

В даному випадку, дослідження експертом проводилось на предмет підтвердження документально можливості ФГ «Логвиненка М.М.» у 2019 році отримати дохід від вирощування кукурудзи на полях загальною площею 11, 27 га, на здійснення розрахунку упущеної вигоди не вплинуло відсутність у експерта спеціальних знань у сфері сільськогосподарського виробництва.

Скаржником не наведено свого розрахунку упущеної вигоди, зокрема із витратами на внесення добрив задля досягнення відповідного рівня врожайності, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для проведення у справі комплексної судової експертизи із залученням фахівців із спеціальними знаннями із Національного університету біоресурсів і природокористування України та Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, у зв`язку з чим у призначенні експертизи апеляційним судом було відмовлено 17.02.2022.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судова колегія звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

Оскільки упущена вигода є категорією, розрахунок якої потребує урахування значної кількості чинників, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.

За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.

Визначена за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24 сума неотриманого позивачем доходу (вигоди) не є абстрактною (підтверджена первинними документами, які актуальні та стосуються спірних відносин), виходячи із стандарту вірогідності доказів є доведеною із розумним рівнем впевненості, оскільки дійсно могла бути отримана позивачем при умові відсутності протиправних дій відповідача у вигляді самовільного зайняття земельних ділянок.

Оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, враховуючи протиправність поведінки відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок, обґрунтованими визнаються висновки суду першої інстанції про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення реальних збитків та упущеної вигоди, розмір яких підтверджено висновком судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.07.2020 №2794/2795/20-24.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, який обгрунтовано їх відхилив і такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача реальних збитків у сумі 75 630, 25 грн. та упущеної вигоди у сумі 260 809, 34 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, такі не спростовують зроблених судом висновків про обґрунтованість позовних вимог, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/777/20 ухвалене з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» не підлягає задоволенню.

Застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі № 927/777/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/777/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ».

4. Матеріали справи № 927/777/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.02.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська