Ухвала

від 20.02.2022 по справі 947/2169/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/2169/22

Провадження № 4-с/947/22/22

УХВАЛА

21.02.2022 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за скаргою

ОСОБА_1

на бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби

в місті Одеса Південного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції (м. Одеса)

Кочмар Владислава Вікторовича

про визнання бездіяльності протиправною,

ВС Т А Н О В И В :

19.01.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кочмар Владислава Вікторовича про бездіяльності протиправною, що полягає у невиконанні ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі №947/28798/21 та не скасуванні постанови від 29.08.2012 року винесеної в рамках примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 в рамках виконавчого провадження №29981527 та не знятті арешту і заборони відчуження нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаної скарги було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.01.2022 року вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

07.02.2022 року до суду надійшов відзив на скаргу, в якому представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на те, що спірне виконавче провадження в рамках якого було винесено постанову про накладення арешту і заборону відчуження нерухомого майна, наразі не триває та знищено, однак судовий наказ не виконано, постанови про арешт майна боржника не оскаржені боржником та не скасовані судом, за наслідком чого відсутні підстави для скасування арешту.

В судове засідання сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.

Однак, 21.02.2022 року до суду надійшла заява від представника скаржника про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності.

Приймаючи строки розгляду справи, за вищевикладених обставин, судом було ухвалено здійснити розгляд скарги за відсутності сторін по справі в судовому засіданні 21.02.2022 року.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 14.11.2011 року перебувало виконавче провадження №29981527 з примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 від 22.04.2010 року виданого Київським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 137764,98 грн., на користь ПАТ «Марфін банк».

22.11.201 року на підставі постанови державного виконавця Стоянова Р.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2011 року в рамках виконавчого провадження №29981527, внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборонвідчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта реєстратором Одеською філією державного підприємства « Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про арешт нерухомогомайна, реєстраційний номер обтяження 11873473,обтяжувачем якого є Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, код: 35048821, 65065, Одеська обл.., м. Одеса, вул. генерала Петрова, 1, власником якого є ОСОБА_1

29.08.2012 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції що діяв на той час).

Інших виконавчих проваджень по виконанню даного виконавчого листа не було.

23.09.2021 року в інтересах ОСОБА_1 звернулась адвокат Шалько О.А. із скаргою на бездіяльність державного виконавця, про визнання відмови у скасуванні арешту незаконною та зняття арешту.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року задоволено частково скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересовані особи В.о. начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) Дмитренко Оксана Юріївна, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966) на бездіяльність державного виконавця, про визнання відмови у скасуванні арешту незаконною та зняття арешт.

Знято арешт та заборону відчуження з всього нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 29981527, (реєстраційний номер обтяження : 11873473 від 22.11.2011).

Визначено порядок виконання рішення, а саме що рішення, після набрання законної сили, є підставою дляПершого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса)скасувати постанови від 29.08.2012 року винесеної в рамках примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 у виконавчому провадженні №29981527.

Відмовлено у задоволені вимог про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавцяПершого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) про не зняття арештупри повернення виконавчого документу та визнання незаконною відмови у скасуванні арешту.

В ухвалі суду зазначено, що ухваланабираєзаконної сили з моменту підписання суддею повного тексту, який в свою чергу виготовлений - 01.11.2021 року.

Отже, ухвала Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21 набрала законної сили 01.11.2021 року.

Представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась 08.12.2021 року до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) з заявою від 07.12.2021 року про виконання вказаної ухвали суду.

Однак, листом Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса), за підписом начальника відділу Владислава Кочмара, від 15.12.2021 року за вих. №65471 повідомлено, що відділом державної виконавчої служби було подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21, за наслідком чого зняття арешту порушить право апеляційного оскарження гарантованого ЦПК України.

В подальшому, як встановлено судом, ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21, та зупинено виконання ухвали суду до розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Будучи незгодним з вказаним рішенням Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) щодо невиконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21, ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з цією скаргою.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 261ЦПК України,ухвала набираєзаконної силинегайно післяїї проголошення,якщо іншене передбаченоцим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Статтею 453 ЦПК України передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Отже законодавством не передбачено підстав не набрання чи зупиненням дії ухвали суду за наслідком розгляду скарги на дії державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України, з підстав подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами. Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов`язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов`язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб`єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

За наслідком чого вбачається, що ухвала Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21, яка набрала законної сили 01.11.2021 року, як вид судового рішення, підлягала обов`язковому виконанню станом на момент подання ОСОБА_1 , через представника, заяви до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) від 07.12.2021 року, а саме станом на 08.12.2021 року, приймаючи те, що дію ухвали суду було зупинено Одеським апеляційним судом 19.01.2022 року.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За наслідком викладеного судом встановлено, що станом на момент надання Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) відповіді з невиконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21, а саме станом на 15.12.2021 року, в діях начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) наявна бездіяльність з невиконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі №947/28798/21 та не скасуванні постанови від 29.08.2012 року винесеної в рамках примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 в рамках виконавчого провадження №29981527 та не знятті арешту і заборони відчуження нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , що є порушенням прав та інтересів останнього.

Стосовно доводів державного виконавця про наявність підстав для не зняття арешту в рамках спірного виконавчого провадження, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначене питання є предметом спору в рамках розгляду скарги, за розглядом якої постановлено ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі 947/28798/21, та наразі яка перебуває на перегляді в суді апеляційної інстанції.

Статтею 451ЦПК Українипередбачено,що зарезультатами розглядускарги судпостановляє ухвалу. Уразі встановленняобґрунтованості скаргисуд визнаєоскаржувані рішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кочмар Владислава Вікторовича є обґрунтованою та підлягає до часткового задоволення.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 81, 84, 89, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 набездіяльність начальникаПершого Київськоговідділу державноївиконавчої службив містіОдеса Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Кочмар ВладиславаВікторовича провизнання бездіяльностіпротиправною задовольнити частково.

Визнати бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кочмар Владислава Вікторовича, що полягає у: невиконанні ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2021 року по справі №947/28798/21; не скасуванні постанови від 29.08.2012 року винесеної в рамках виконавчого провадження №29981527 з примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 від 22.04.2010 року, виданого Київським районним судом міста Одеси; не знятті арешту і заборони відчуження нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , станом на 15.12.2021 року неправомірною.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.