Постанова

від 13.02.2022 по справі 910/15847/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. Справа№ 910/15847/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦТРАНС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021, повний текст складено та підписано 30.09.2021

у справі № 910/15847/20 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦТРАНС"

до 1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг

2. Державної казначейської служби України

за участю Київської міської прокуратури

про стягнення 3 064 425,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦТРАНС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (надалі - відповідач-1), 2) Державної казначейської служби України (надалі - відповідач-2) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 3 064 425, 53 грн.

Позов з посиланням на ст. 170, 1173, 1192 Цивільного кодексу України, мотивовано тим, що в зв`язку з незатвердженням відповідачем-1 у період з 04.11.2012 по 27.08.2014 тарифів на послуги з захоронення побутових відходів, позивачем було понесено збитки через подорожчання пального в розмірі 2 589 175, 20 грн та в зв`язку зі сплатою екологічного податку в розмірі 475 250, 33 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 закрито провадження в справі №910/15847/20 в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. У задоволенні іншої частини позову відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "КИЇВСПЕЦТРАНС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/15847/20 скасувати повністю та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає про не застосування до спірних правовідносин висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також висновків у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 19.12.2018 у справі №910/22630/17, від 23.05.2018 у справі №920/316/17.

Скаржник наполягає, що в порушення норм процесуального права судом не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; судом залишено поза увагою той факт, що виключно за умови встановлення відповідачем-1 економічно обґрунтованого тарифу позивач міг уникнути заподіяної шкоди. Реальні збитки настали саме в результаті бездіяльності комісії.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15847/20 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/15847/20. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.

10.11.2021 матеріали справи №910/15847/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15847/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/15847/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.12.2021 о 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.12.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв,клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 08.12.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, від 17.01.2022 розгляд справи відкладався до на 14.02.2022 на 14:20 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Київська міська прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін частині відмови у задоволені первісного позову, як правильне та обґрунтоване.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 14.02.2022 з`явився представник позивача та прокурор.

Відповідач-1 та відповідач-2 до судового засідання не з`явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 14.02.2022 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

06.04.2020 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі №826/8758/18 задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс", визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання комунальних послуг, щодо встановлення тарифів на послуги ПрАТ "Київспецтранс" з захоронення побутових відходів.

Так, адміністративним судом, зокрема, було зазначено: «що захоронення побутових відходів - це вид господарської діяльності, який відноситься до сфери діяльності суб`єктів природної монополії, та те, що ПрАТ «Київспецтранс» обслуговує населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб та об`єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік, що відповідачем не заперечувалось, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, щодо того, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг мала встановити для позивача тарифи на послуги з захоронення побутових відходів, чого нею зроблено не було, та таким чином допущено бездіяльність, яка порушує права та законні інтереси ПрАТ «Київспецтранс»».

Вказане рішення набрало законної сили 11.05.2020.

Після ухвалення рішення, ПрАТ «Київспецтранс`звернувся до господарського суду з даним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання комунальних послуг та Державної казначейської служби України, в якому зазначає, що в зв`язку з незатвердженням у період з 04.11.2012 по 27.08.2014 тарифів на послуги з захоронення побутових відходів ним, згідно власного розрахунку, було понесено збитки через подорожчання пального в розмірі 2 589 175,20 грн та в зв`язку зі сплатою екологічного податку в розмірі 475 250,33 грн.

Наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та завданою позивачу шкодою останній обґрунтував тим, що виключно за умови встановлення відповідачем економічно обґрунтованого тарифу позивач міг уникнути заподіяної шкоди, - вчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок із постачальником природного газу.

З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування йому шкоди, яка завдана протиправною бездіяльністю відповідача на підставі статті 1173 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача-1 - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг суд встановив наступне.

Як установлено судом, після відкриття провадження в справі (26.10.2020), а також закриття підготовчого провадження (02.06.2021) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.06.2021 внесено запис за №1000681110007028800 про припинення відповідача-1 - Національної комісії, що здійснює державне регулювання комунальних послуг.

Судом враховано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що відсутні відомості про дані юридичних осіб-правонаступників відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на встановлене, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідача-1 припинено 30.06.2021, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі №910/15847/20 в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Що стосується заявлених позовних вимог до відповідача-2 - Державної казначейської служби України суд встановив наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.11.2019 у справі 242/4741/16-ц, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Враховуючи викладене вище, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне також зазначити, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Суд зазначає, що інформація щодо ліквідації та припинення Національної комісії, що здійснює державне регулювання комунальних послуг є загальнодоступною та загальновідомою, однак позивачем не заявлялось клопотання про заміну відповідача.

У доводах апеляційної скарги позивач як і під час розгляду справи у суді першої інстанції серед іншого наголошував, що належним відповідачем у справі є саме Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та наполягає про розгляд даного спору відносно означеного ним відповідача. Однак, поза увагою скаржника залишено те, що 02.06.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.06.2021 внесено запис за №1000681110007028800 про припинення відповідача-1 - Національної комісії, що здійснює державне регулювання комунальних послуг. Тому суд першої інстнції, встановивши зазначені обставини справи, обґрунтовано закрив провадження в справі №910/15847/20 в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також висновків у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 19.12.2018 у справі №910/22630/17, від 23.05.2018 у справі №920/316/17, відхиляються апеляційним судом, оскільки названі судові рішення не є релевантними для справи, що розглядається, зважаючи на відмінний зміст спірних правовідносин та фактично встановлені обставини у цих справах.

Щодо доводів скаржника про переривання позовної давності та заяв учасників справи про сплив строку позовної давності колегія суддів зауважує, що з огляду на висновки суду щодо наявності самостійних підстав для відмови в задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог, підстави для задоволення заяв про застосування строків позовної давності відсутні, відповідно аргументи скаржника в цій частині також відхиляються судом.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржниками не наведено.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів позивача за первісним позовом суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/15847/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.02.2022.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков