Постанова
від 20.02.2022 по справі 922/3592/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3592/21

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" (вх. №3645 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 у справі № 922/3592/21,

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" (61100, м. Харків, проспект Петра Григоренка, буд. 14);

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за орендну плату за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 32000,00 грн, пеню за порушення строків орендної оплати за Договором у розмірі 979,45 грн, заборгованість за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 1808,53 грн та пеню за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 118,48 грн; витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 щодо своєчасного внесення орендної плати та відшкодування витрат за комунальні послуги.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 у справі №922/3592/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" на користь Спільного українсько-естонське підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" заборгованість з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 32000,00 грн, пеню за порушення строків орендної оплати за Договором у розмірі 979,45 грн, заборгованість за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 1382,37 грн, пеню за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 105,63 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2269,16 грн; в частині стягнення заборгованості за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги у розмірі 426,16 грн - закрито провадження; в частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 12,85 грн - відмовлено в задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 32000,00 грн місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів оплати відповідної суми заборгованості, позаяк надані платіжні доручення: №929 від 31.08.2021 на суму 12800,00 грн, №934 від 14.09.2021 на суму 12800,00 грн, в призначенні платежу містять посилання на договір, який не є предметом спору. При цьому, відповідачем не доведено, що між сторонами не було укладено інших договорів, ніж Договір оренди № 1-09 від 01.09.2020. Розглядаючи позовні вимог в частині стягнення заборгованості за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за договором у розмірі 1808,53 грн, суд першої інстанції зазначив, що після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 року суму у розмірі 426,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №935 від 14.09.2021, та передбачає необхідність закриття провадження у відповідній частині в порядку пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.В той же час, інші платежі були враховані позивачем під час розрахунку заборгованості. У зв`язку з чим визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за сплату комунальних послуг у розмірі 1382,37 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. Одночасно судом відмовлено в частині в частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 12,85 грн з огляду на неправильність її розрахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Двернофф" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" на користь Спільного українсько-естонське підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 32000,00 грн, пені за порушення строків орендної оплати за Договором у розмірі 979,45 грн, заборгованості за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 1382,37 грн, пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 105,63 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити задовольнити позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що зобов`язання про сплату орендної плати та комунальних послуг відповідачем виконані в повному обсязі. Апелянт вказує на помилкове неврахування судом наданих ним доказів оплати суми основної заборгованості, на підставі платіжних доручень: №929 від 31.08.2021 на суму 12800,00 грн, №934 від 14.09.2021 на суму 12800,00 грн, оскільки зазначення в призначенні платежу Договору №20-09/1 від 20.09.2016 зумовлено змістом укладеного договору з колишнім власником орендованого майна ТОВ «Роял Моторз». Окрім того, відповідач вважає, що звільняється від сплати орендної плати та комунальних послуг за січень 2021 року та квітень 2021 року, в період яких Постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 року встановлені обмеження провадження господарської діяльності. Однак, відповідач стверджує, що орендну плату за користування об`єктом договору, а саме нерухомим майном, в ці періоди сплачував, та вважає за доцільне зарахувати вже сплачені грошові кошти за оренду в період з 08.01.2021 року до 25.01.2021 року та з 11.04.2021 року до 06.05.2021 року в рахунок майбутніх платежів з орендної плати. Також, на думку відповідача, позовні вимоги щодо нарахування пені за порушення строків оплати орендної плати та пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги, задоволенню не підлягають, оскільки відповідні розрахунки пені, не відповідають вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме перевищують шість місяців від дня, коли зобов`язання по оплаті мали буту виконані.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 року у справі №922/3592/21; відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" про розгляд справи №922/3592/21 у судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін; постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 у справі №922/3592/21 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи; встановлено позивачу строк - не пізніше 15-ти днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3592/21.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №922/3592/21 отримана представником позивача - 28.12.2021, відповідача- 24.12.2021.

17.01.2022 від Спільного українсько-естонське підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№576), в якому позивач вказує про законність рішення суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів колегія суддів встановила такі обставини спору.

01.09.2020 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм,ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Двернофф" укладено Договір оренди №1-09 від 01.09.2020.

Згідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до умов цього Договору в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлова будівля), що знаходиться адресою АДРЕСА_1 , а саме: 30 м.кв. на 1-му поверсі (в подальшому Майно або Об`єкт оренди).

Нерухоме майно є власністю Орендодавця на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 3 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.0., зареєстрованого в реєстрі за №387.

Відповідно до:

- п. 2.3. Договору, об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем 01.09.2020.

- п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що за користуванням об`єктом оренди, орендар щомісячно, починаючи з дати передачі об`єкта оренди по Акту приймання-передачі, самостійно на підставі рахунку Орендодавця сплачує останньому орендну плату. Така оплата здійснюється не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця наступного за звітним, у відповідності та на умовах передбачених Договором.

-п. 3.2. Договору, сторони погодили загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за 1 календарний місяць становить 6400,00 (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1066,67 грн.

-п. 3.6. Договору, днем виконання зобов`язань по сплаті всіх платежів, є день зарахування суми платежу на розрахунковий рахунок орендодавця.

-п. 3.9. Договору, в разі виникнення переплати орендарем на користь орендодавця орендних та інших платежів, орендодавець зобов`язується повернути надмірно сплачену суму, або за погодженням сторін, зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

-п.4.1.2. Договору сторони погодили своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги згідно розд. 3 цього Договору. Щомісячно, до 5-го числа місяця, що спливає за звітним, повернути Орендодавцеві підписаним орендарем акт виконаних робіт (надання послуг). У випадку не надання зауважень до акту виконаних робіт (наданих послуг), останні вважаються такими, що надані належним чином.

-п.4.3.4 Договору, орендодавець зобов`язується надавати орендареві рахунки, Акти виконаних робіт на суму орендного платежу та розрахунки вартості витрат за комунальні послуги.

- п.6.1. Договору, за несвоєчасну оплату орендних платежів та відшкодування витрат за комунальні послуги орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

На виконання умов Договору, 01 вересня 2020 року сторони підписали Акт приймання - передачі нерухомого майна від 01.09.2020, відповідно до якого об`єкт оренди переданий орендодавцем орендарю в повному обсязі та стані, придатному для використання.

Як зазначив позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач оплатив рахунки по оплаті оренди за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 не у повному обсязі, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 32000,00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач оплатив рахунки по оплаті комунальних послуг за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 не у повному обсязі, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 1808,53 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду, в якому позивач просить стягнути з відповідача за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 32000,00 грн., пеню за порушення строків орендної оплати за Договором у розмірі 979,45 грн, заборгованість за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 1808,53 грн та пеню за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 118,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм,ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Двернофф" було укладено Договір оренди №1-09 від 01.09.2020 року, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлова будівля), що знаходиться адресою АДРЕСА_1 , а саме: 30 м кв. на 1-му поверсі (в подальшому Майно або Об`єкт оренди).

Згідно п. 3.2. Договору, загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за 1 календарний місяць становить 6400,00 (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1066,67 грн.

Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом приймання-передання орендованого майна від 01.09.2020, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін.

Судом встановлено, що з 01.09.2020 до моменту подачі позову до суду, позивачем виписано відповідачу рахунки по оплаті оренди на загальну суму 70400,00 грн, а саме:

рахунок на оплату №1484 від 30 вересня 2020 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №1664 від 31 жовтня 2020 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №1849 від 30 листопад 2020 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №2034 від 31 грудня 2020 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №139 від 31 січня 2021 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №308 від 28 лютого 2021 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №488 від 31 березня 2021 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №653 від 30 квітня 2021 року на суму 6400,00 грн;

рахунок на оплату №827 від 31 травня 2021 року на суму 6400,00грн;

рахунок на оплату №985 від 30 червня 2021 року на суму 6400,00грн;

рахунок на оплату №1166 від 31 липня 2021 року на суму 6400,00 грн.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач надав пояснення, в яких зазначив про відсутність заборгованості в частині оплати оренди за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 року та надав в підтвердження своїх доводів наступні платіжні доручення:

- платіжне доручення №844 від 29.01.2021 на суму 6400,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 1066,67 грн.;

- платіжне доручення №862 від 19.03.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн.;

платіжне доручення №882 від 20.04.2021 на суму 6400,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 1066,67 грн.;

- платіжне доручення №929 від 31.08.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн.;

- платіжне доручення №934 від 14.09.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн.

Досліджуючи відповідні докази на підтвердження обставини погашення заборгованості суд першої інстанції вказав про їх неналежність, оскільки спірні договірні відносини виникли між сторонами на підставі Договору оренди №1-09 від 01.09.2020 року, а в платіжних дорученнях, наданих відповідачем, в призначенні платежу вказана сплата за оренду приміщення за договором, котрий не є предметом спору, а саме за Договором №20-09/1 від 20.09.2016. При цьому, відповідачем не доведено, що між сторонами не було укладено інших договорів, ніж Договір оренди № 1-09 від 01.09.2020.

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач вказує, що зазначення в призначенні платежу Договору №20-09/1 від 20.09.2016 зумовлено тим, що на підстав даного правочину товариство орендувало відповідне майно у колишнього власника ТОВ «Роял Моторз».

На підтвердження існування правовідносин оренди нерухомого майна з колишнім власником ТОВ «Роял Моторз» апелянтом надано копію додаткової угоди від 26.06.2019 до договору оренди приміщення №20-09/1 від 20.09.2016, акт прийому-передачі від 01.07.2019.

Колегія суддів зазначає, що відповідні докази надані стороною лише на стадії апеляційного перегляду справи, а відтак в силу дії статті 269 ГПК України не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо неможливості врахування наданих відповідачем платіжних доручень на підтвердження обставини погашення заборгованості за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 з огляду на таке.

Так, місцевий господарський суд наголосив, що спірні договірні відносини виникли між сторонами на підставі Договору оренди №1-09 від 01.09.2020 року, а в платіжних дорученнях, наданих відповідачем, в призначенні платежу вказана сплата за оренду приміщення за договором, котрий не є предметом спору, а саме за Договором №20-09/1 від 20.09.2016.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу, що - платіжне доручення №844 від 29.01.2021 на суму 6400,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 1066,67 грн.;

- платіжне доручення №862 від 19.03.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн.;

платіжне доручення №882 від 20.04.2021 на суму 6400,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 1066,67 грн.;

були враховані самим же позивачем при формуванні остаточної суми заборгованості.

При зверненні з позовною заявою позивач надав довідки про зарахування коштів на особистий рахунок у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», в яких міститься інформація про перерахування йому коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Двернофф" за призначенням платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р.

Тобто, проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Двернофф" платежів за відповідним формулюванням його призначення визнавалось Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" в якості належної оплати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020.

При цьому, в обґрунтуванні позовної заяви Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" не зазначалось про існування інших правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Двернофф".

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№576 від 17.01.2022) Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" підтвердило як відсутність інших правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Двернофф", так і зарахування коштів за платіжним дорученням №929 від 31.08.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн;

- платіжним дорученням №934 від 14.09.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн, в якості повної оплати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020.

З огляду на викладене, висновок суду щодо неможливості врахування платіжного доручення №929 від 31.08.2021 на суму 12800,00 грн., призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн;

- платіжного дорученням №934 від 14.09.2021 на суму 12800,00 грн, призначення платежу : сплата за оренду приміщення згідно дог.№20-09/1 від 20.09.2016 р. у т.ч.ПДВ 20% - 2133,33 грн,

на підтвердження обставини погашення заборгованості за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 не може вважатись справедливим.

Ураховуючи надані платіжні доручення в якості доказів на підтвердження обставини погашення заборгованості за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020, колегія судів зазначає, що з останніх вбачається сплата відповідачем суми орендних платежів після звернення Спільного українсько-естонське підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" з позовною заявою та відкриття провадження у справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на викладене провадження в частині стягнення 25 600,00 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 підлягає закриттю в порядку пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Разом з тим відповідач у суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою вказує, що звільняється від сплати орендної плати в періоди з 08.01.2021 до 25.01.2021 та з 11.04.2021 до 06.05.2021, оскільки нежитлове приміщення було передано в оренду з метою здійснення господарської діяльності, однак у зв`язку із форс-мажорними обставинами, а саме пандемією коронавірусу та введенням в дію карантину на території України, відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність.

Вказане, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за період протягом якого майно не використовувалось у господарській діяльності.

Проте колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач зазначив про звернення до Харківської Торгово-промислової палати з метою отримання підтвердження факту форс-мажорної обставини, яка існувала у зв`язку з дією постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року.

На момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано доказів підтверджуючих факт форс-мажорної обставин в зазначені відповідачем періоди.

Відповідний сертифікат надано відповідачем лише при зверненні з апеляційною скаргою. Оскільки відповідний доказ надано стороною лише на стадії апеляційного перегляду справи, він не підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення.

Оскільки на момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано сертифікат Харківської Торгово-промислової палати на підтвердження факту форс-мажорної обставини, доводи щодо наявності підстав для звільнення його від сплати заборгованості за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 за період дії карантину є необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що договір оренди №1-09 від 01.09.2020 між сторонами укладено вже в період існування пандемії коронавірусу та введенням в дію карантину на території України. У зв`язку з чим відповідні обставини не є непередбачуваними та повинні були враховуватись стороною при укладенні даного правочину, що виключає їх форс-мажорний характер в розумінні ч.1 ст.263 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України.

Ураховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 в розмірі 6 400,00 грн. Отже, саме у розмірі 6400,00 грн підлягають задоволенню позовні вимоги в частині заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020; позовні вимоги в частині стягнення 25 600,00 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 підлягають закриттю в порядку пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 1808,53 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в період співпраці сторін, а саме з 01.09.2020 року до моменту подачі позову до суду, позивачем виписано відповідачу рахунки по оплаті комунальних послуг на загальну суму 2756,66 грн., що підтверджується наступними рахунками :

рахунок на оплату №1676 від 31 жовтня 2020 року на суму 154, 62 грн;

рахунок на оплату №1874 від 30 листопада 2020 року на суму 66,66 грн;

рахунок на оплату №2066 від 31 грудня 2020 року на суму 200,40 грн;

рахунок на оплату №144 від 31 січня 2021 року на суму 348,25 грн;

рахунок на оплату №317 від 28 лютого 2021 року на суму 542,54 грн;

рахунок на оплату №494 від 31 березня 2021 року на суму 881,47 грн;

рахунок на оплату №658 від 30 квітня 2021 року на суму 369,84 грн;

рахунок на оплату №832 від 31 травня 2021 року на суму 98,28 грн;

рахунок на оплату №991 від 30 червня 2021 року на суму 57,42 грн;

рахунок на оплату №1175 від 31 липня 2021 року на суму 37,18 грн;

За вищезазначеними рахунками, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач здійснив оплату частково, а саме у розмірі 948,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та зазначена сума була зарахована позивачем.

В той же час, у відзиві на позов відповідач вказує, що за його підрахунками відсутня заборгованість в частині оплати комунальних послуг за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 року та надає в підтвердження своїх доводів наступні платіжні доручення:

платіжне доручення №845 від 29.01.2021 на суму 66,66 грн, призначення платежу: відшкодування витрат згідно дог.№1-09 від 01 вересня 2020 року у т. ч. ПДВ 20% - 11,11 грн;

платіжне доручення №883 від 20.04.2021 на суму 881,47 грн, призначення платежу: відшкодування витрат згідно дог.№1-09 від 01 вересня 2020 року у т. ч. ПДВ 20% - 146,91 грн;

платіжне доручення №935 від 14.09.2021 на суму 426,16 грн, призначення платежу: відшкодування витрат згідно дог.№1-09 від 01.09.2020 року у т. ч. ПДВ 20% - 71,03 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 суму у розмірі 426,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням №935 від 14.09.2021. В той же час, інші платежі були враховані позивачем під час розрахунку заборгованості.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги сплату відповідачем суми заборгованості за комунальні послуги у розмірі 426,16 грн., суд першої інстанції дійшов законного висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК в частині позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за комунальні послуги за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 року у розмірі 426,16 грн.

У ході розгляду справи у суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою відповідач стверджує, що звільняється від сплати комунальних послуг в періоди з 08.01.2021 року до 25.01.2021 року та з 11.04.2021 року до 06.05.2021 року, оскільки нежитлове приміщення було передано в оренду з метою здійснення господарської діяльності, однак у зв`язку із форс-мажорними обставинами, а саме пандемією коронавірусу та введенням в дію карантину на території України, відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність.

Однак, з мотивів викладених вище колегія суддів визнає такі доводи апелянти необґрунтованими.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми комунальних послуг за Договором оренди №1-09 від 01.09.2020 року у розмірі 1382,37 грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за сплату комунальних послуг у розмірі 1382,37 грн належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків орендної оплати за Договором у розмірі 979,45 грн. та пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 118,48 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п.6.1. Договору, за несвоєчасну оплату орендних платежів та відшкодування витрат за комунальні послуги орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати оренди, позивачем було нараховано відповідачу пеню за порушення строків орендної оплати у розмірі 979,45 грн. (за період з 06.04.2021 по 20.08.2021 окремо по кожному зобов`язанню) та пеню за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 118,48 грн. (за період з 06.11.2020 по 20.08.2021 окремо по кожному зобов`язанню) .

Перевіривши правильність нарахування пені за порушення строків орендної оплати, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично правильно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків орендної оплати у розмірі 979,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, здійснивши перерахунок сум пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в наданих до суду розрахунках позивачем не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та нарахування здійснені за межами встановленого вказаною нормою строку.

За розрахунками суду, пеня за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у загальній сумі складає 105,63 грн. та саме ця сума є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. В частині стягнення пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги у розмірі 12,85 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості по сплаті оренди за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 6400,00 грн, позовні вимоги в частині стягнення 25 600,00 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 підлягають закриттю в порядку пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; стягнення пені за порушення строків орендної оплати за Договором у розмірі 979,45 грн; стягнення заборгованості за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 1382,37 грн та пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 105,63 грн; у частині стягнення заборгованості за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 426,16 грн провадження слід закрити за відсутністю предмету спору; позовні вимоги у частині стягнення пені за несвоєчасне відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором у розмірі 12,85 грн не підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про законність стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 32000,00 грн, замість 6400,00 грн, рішення в частині стягнення 25600,00 грн підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про закриття провадження в порядку пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в іншій частині рішення слід залишити без змін. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають частковому відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.4 ч.1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 у справі № 922/3592/21 скасувати в частині стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 1-09 від 01.09.2020 у розмірі 25600,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким закрити провадження в порядку пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Стягнути зі Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а, код ЄДРПОУ 21642228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Двернофф" (61100, м. Харків, проспект Петра Григоренка, буд. 14, код ЄДРПОУ 40809197) витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2519,70 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 21.02.2022

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян

Дата ухвалення рішення20.02.2022
Оприлюднено24.02.2022

Судовий реєстр по справі —922/3592/21

Постанова від 20.02.2022

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Ухвала від 20.12.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Ухвала від 01.12.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Россолов Вячеслав Володимирович

Рішення від 08.11.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Суслова В.В.

Ухвала від 08.09.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Суслова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні