Постанова

від 13.02.2022 по справі 922/552/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/552/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх. № 3960 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/552/21 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., повний текст рішення складено 10.12.2021)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області м. Харків,

до Приватного підприємства "Гранпри 2016", м. Харків,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків,

про стягнення 143965,03 грн, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути орендоване майно,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд:

1) стягнути з Приватного підприємства "Гранпри 2016" 143 965,03 грн, з яких: 129 391,20 грн - заборгованість з орендної плати; 5516,44 грн - пеня; 9057,39 грн - штраф;

2) розірвати договір оренди №6122-Н від 10.06.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Гранпри 2016" щодо строкового платного користування державним окремим індивідуально визначеним майном: одноповерхової будівлі гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е-1) загальною площею 486,20 кв.м, за адресою: м. Харків, пр.-т Науки, буд. 20, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (балансоутримувач);

3) зобов`язати Приватне підприємство "Гранпри 2016" вчинити певні дії, а саме: повернути державне окремо індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е-1) загальною площею 486,20 кв.м, за адресою: м.Харків, пр.-т Науки, буд. 20, шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем - Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 4; код ЄДРПОУ 02071205).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач, як орендар державного майна, підпадає під дію пункту з додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, яким його звільнено від орендної плати на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Оскільки позивач вимагає стягнення боргу за період на який відповідача звільнено від сплати орендної плати на підставі вказаних положень Закону, позов в частині стягнення 29391,20 грн заборгованості з орендної плати та нарахованих в зв`язку з її несплатою 5516,44 грн пені та 9057,39 грн штрафу не підлягає задоволенню. Враховуючи те, що судом не встановлено фактів істотного порушення відповідачем умов договору, зокрема щодо несплати орендної плати більше ніж протягом трьох місяців, як на цьому наполягає позивач, суд не знайшов правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди №6122-Н від 10.06.2016 та в частині зобов`язання відповідача повернути орендоване майно.

22.12.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду подало апеляційну скаргу на вказане рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/552/21, в якій просить:

1) здійснити заміну позивача у справі №922/552/21 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області;

2) скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/552/21 повністю;

3) прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області: стягнути з Приватного підприємства "Гранпри 2016" заборгованість з орендної плати у розмірі 129391,20 грн, пеню у розмірі 5516,44 грн, штраф у розмірі 9057,39 грн;

4) розірвати договір оренди №6122-Н від 10.06.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Гранпри 2016" щодо строкового платного користування державним окремим індивідуально визначеним майном: одноповерхової будівлі гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е-1) загальною площею 486,20 кв. м., за адресою: м. Харків, пр.-т Науки, буд. 20, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна;

5) зобов`язати Приватне підприємство "Гранпри 2016" вчинити певні дії, а саме: повернути державне окремо індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е-1) загальною площею 486,20 кв.м, за адресою: м.Харків, пр.-т Науки, буд. 20, шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем - Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 4; код ЄДРПОУ 02071205).

6) стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 10215,00 грн.

Скарга обґрунтована тим, що судом неправильно розтлумачено зміст постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020. У додатку №2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу визначено орендні ставки за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням. Вказує, що згідно цього додатку (п.8) майстерні, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів не відносяться до об`єктів побутового обслуговування населення. А в договорі оренди вказаний саме цей вид діяльності орендаря, що передбачає орендну ставку у розмірі 20%, на яку погодився відповідач. Такий вид діяльності, як розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення, було визначено Методикою окремо і орендна ставка за таке використання орендованого майна встановлена у розмірі 5% (п.21 додатку №2 Методики). Укладаючи договір оренди №6121-Н від 10.06.2016, регіональне відділення і ПП «Гранпри 2016» домовились про умови договору оренди, зокрема щодо мети використання орендованого майна (розміщення автомийки та майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів) та розміру орендної ставки (20%), яка значно вища, ніж орендна ставка за оренду нерухомого майна з метою побутового обслуговування населення (5%).

Зазначає, що за змістом Галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської солідарності України від 19.02.2002 №52, автомийка не відноситься до сфери побутового обслуговування, що також є метою використання державного майна за договором оренди №6122-Н від 10.06.2016.

11.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№277), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено переліку послуг, які можуть бути віднесені до категорії побутового обслуговування населення. Зазначення в п.1.1. Податкового кодексу України, що останній регулює відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, не може обмежувати його застосування до інших подібних за змістом цивільних відносин, з огляду на положення ст.8 ЦК України та ч.10 ст.11 ГПК України. Звертає увагу, що саме на державу та уповноважені органи покладено обов`язок із запровадження чітких та прозорих процедур відносно алгоритму звільнення орендної плати під час дії карантинних обмежень. Такий обов`язок обумовлено принципами правової визначеності належного урядування. Також просить відмовити у заміні позивача з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській області на Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Також просив здійснити заміну позивача у справі №922/552/21 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив відмовити у заміні позивача з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській області на Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про заміну сторони, зазначає наступне.

Наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичної особи публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Відповідно до п.2 наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Наказом Фонду державного майна України від 02.07.2019 № 639 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях визначено 02.07.2019.

Згідно абзацу 2 п. 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2019 № 487, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Згідно офіційних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ: 23148337, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області припинене як юридична особа з 06.03.2020, за рішенням засновників.

Відповідно до наказів Фонду державного майна України від 12.05.2021 № 774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області", від 13.05.2021 №783 "Про утворення юридичної особи", утворено нову юридичну особу - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду держмайна України по Харківській області зареєстроване як юридична особа з 14.05.2021.

Статтею 109 ЦК України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Відповідно до п.1 наказу Фонду державного майна України від 12.05.2021 № 774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області" вирішено виділити зі складу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях нову юридичну особу- Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, до якої за розподільчим балансом перейде частина майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях.

Пунктом 2 цього Наказу вирішено створити комісію з виділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області зі складу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях, призначивши її головою Дудченко Н.В. -в.о. начальника Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях.

Пунктом 1 наказу Фонду державного майна України від 13.05.2021 № 783 "Про утворення юридичної особи" вирішено утворити нову юридичну особу- Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях.

Пунктом 2 вказаного Наказу голові комісії з виділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області зі складу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях визначено затвердити розподільчий баланс між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області.

В розподільчому балансу від 13.05.2021 зазначено, що разом з майном передаються документація, інвентаризаційні описи та залишки по бухгалтерських рахунках.

Документація передавалась за: актом приймання-передавання справ (документів) від однієї установи до іншої від 17.05.2021 № 1; описом справ до акту приймання-передавання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях; переліку діючих договорів оренди, укладених та погоджених регіональним відділенням, по яким об`єкти оренди розташовані у Харківській області; описом справ юридичного відділу до акту приймання-передавання.

Так, відповідно до акту від 17.05.2021 №1 приймання-передачі справ (документів) від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області передано справи (документи) відповідно до опису справ в кількості 2653 шт., зокрема і документи, що стосуються справи № 922/552/21.

Відповідно до ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на встановлені обставини, наявні всі підстави для заміни сторони (позивача) у справі №922/552/21 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 43023403) на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.06.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, як орендодавцем, та ПП «Гранпри 2016», як орендарем, укладено договір оренди № 6122-Н, за умовами якого (в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019 до договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: одноповерхову будівлю гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е-1), загальною площею 486,2 кв.м, за адресою: м.Харків, пр.-т Науки, 20, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (ідентифікаційний номер: 02071205), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 11.03.2019 і становить за незалежною оцінкою 1 353 000 грн без ПДВ.

Згідно з п.1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення автомийки та майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (додаток № 1).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.05.2019) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку квітень 2019 (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 22980,48 грн, орендна плата за перший місяць перерахунку травень 2019, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за травень 2019 (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 10.05.2019 до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.

Згідно з п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до вимог діючої методики у співвідношенні:

-безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами, у розмірі 50%;

-на рахунок, визначений балансоутримувачем, у розмірі 50%.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За змістом п.3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати, заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з положеннями 5.3 договору орендар зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

У відповідності з п.5.9 договору орендар зобов`язався проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

На виконання умов п.2.1 договору 10.06.2016 між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Додатковою угодою № 2 від 30.05.2019 до договору продовжено строк дії договору до 10.05.2031.

Листом за №4 від 13.04.2020, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, відповідач звернувся до позивача з проханням про не нарахування орендної плати за користування приміщенням з 12.03.2020 та на весь час проведення карантину, а також просив на наступні 6 місяців після закінчення карантину зменшити орендну ставку.

Позивач у відповідь листом від 22.06.2020 №17-03-02-05687 у задоволенні даної заяви відмовив, посилаючись на те, що постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 не містить прямої заборони використання орендованого майна під розміщення автомийки та майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, а будь-яких інших належних та допустимих доказів заборони доступу орендаря до орендованого майна до регіонального відділення не надано.

Листом від 06.10.2020 за №17-03-02-08902 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості з орендної плати перед Державним бюджетом України, пені та штрафу. До вказаного листа додав акт звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах за вищевказаним договором.

Листом-зверненням від 16.11.2020 за №07/11 відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору оренди нерухомого майна шляхом укладення додаткової угоди в частині звільнення орендаря від орендної плати на період дії карантинних обмежень.

Вказана пропозиція була залишена позивачем без задоволення, про що він повідомив відповідача листом №17-0302-10594 від 03.12.2020.

З цих підстав відповідач у даній справі звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в межах справи № 922/3735/20 про визнання укладеною додаткової угоди про звільнення орендаря державного майна від сплати орендної плати у зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України № 611 щодо звільнення від сплати орендної плати з 12.03.2020 по дату закінчення карантину за договором оренди від 10.06.2016 № 6122-Н.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 922/3735/20 позов задоволено частково. Визнано укладеною між відповідачем та позивачем додаткову угоду про звільнення орендаря державного майна від сплати орендної плати у зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України № 611 щодо звільнення від сплати орендної плати з 12.03.2020 по дату закінчення карантину за договором оренди від 10.06.2016 № 6122-Н, в редакції зазначеній в резолютивній частині рішення суду. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 у справі № 922/3735/20 постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2021 у справі № 922/3735/20 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди №6122-Н від 10.06.2016 та повернення державного майна.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч п.5.3 та п.5.9 договору належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з лютого 2020 по грудень 2020 року в розмірі 129 391,20 грн.

У зв`язку з несплатою орендних платежів позивач в порядку, визначеному п.3.7 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 25.07.2020 по 25.01.2021 у розмірі 5516,44 грн та на підставі п.3.8 договору - штраф у розмірі 9057,39 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист за №17-03-02-00740 від 27.01.2021 з вимогою про сплату існуючої заборгованості за договором оренди № 6122-Н від 10.06.2016 у розмірі 129 391,20 грн та штрафних санкцій, до якого додав акт звірки розрахунків за укладеним між сторонами договором станом на 25.01.2021.

Однак, дані вимоги відповідачем виконані не були, існуюча заборгованість з орендної плати не сплачена.

Як зазначає позивач, факт невиконання відповідачем обов`язків, встановлених п.5.3, 5.9 договору щодо сплати орендної плати, дають Регіональному відділенню підстави вимагати розірвання договору оренди №6122-Н від 10.06.2016.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договір є договором оренди державного майна, тому, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

Згідно з ч.1, 4 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору,

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом не правильно розтлумачено зміст постанови Кабінету Міністрів України №211 від 15.07.2020. Вказує, що у додатку №2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу визначено орендні ставки за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням. Згідно цього додатку (п.8) майстерні, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів не відноситься до об`єктів побутового обслуговування населення. За змістом Галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування» автомийка не відноситься до сфери побутового обслуговування, що також є метою використання державного майна за договором оренди №6122-Н від 10.06.2016.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 за №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з якою на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин та заборонено, зокрема, до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.

Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 11.05.2020 №349, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236 дію карантину було продовжено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК України, частин 4 та 6 статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Пунктом 3 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 встановлено перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном. До них, зокрема, віднесено орендарів, які орендують приміщення з метою побутового обслуговування населення.

Однак, зазначена постанова не містить визначеного переліку послуг, які можуть бути віднесені до категорії побутового обслуговування населення.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що відповідно до Галузевого класифікатора "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування", послугу з технічного обслуговування та ремонту автомобілів віднесено до діяльності, яка пов`язана із наданням побутових послуг населенню. Відповідно до п.п. 20 п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України під побутовими послугами населенню розуміються такі види послуг: зокрема, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що як вбачається зі змісту положення про Галузеву класифікацію послуг і продукції у сфері побутового обслуговування, вона не призначена для визначення орендної ставки для розрахунку орендної плати за користування орендованим майном, та, крім того, автомийка не відноситься до сфери побутового обслуговування.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Тобто, норми цього кодексу регулюють відносини зі справляння податків і зборів.

Приписами п.п.20 п.291.7 ст.191 Податкового кодексу України, на який посилається суд в своєму рішенні, визначено що для цілей цієї глави під побутовими послугами, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг, як технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням.

Однак, зазначена стаття знаходиться в главі 1 розділу XIV та присвячена спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, яку можуть обрати лише фізичні особи-підприємці, тоді як відповідач є юридичною особою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 659) було визначене, що до послуг побутового обслуговування населення, зокрема відноситься технічне обслуговування та ремонт автомобілів за індивідуальним замовленням.

Вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1258, яка також визначала перелік платних побутових послуг, відповідно до яких входило технічне обслуговувані та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням.

Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1258 також втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 919 (919-2015-П) від 11.11.2015.

Таким чином, станом на теперішній час Кабінетом Міністрів України не визначено переліку послуг, які можуть бути віднесені до категорії побутового обслуговування населення, а п.291.7 ст.291 Податкового кодексу України присвячений спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, до якої відповідач не відноситься.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 було затверджено «Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», яка була чинною на момент укладення договору оренди.

У додатку №2 до Методики визначено орендні ставки за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначення, згідно з яким, зокрема (п.8) майстерні, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів сплачують орендну ставку у розмірі 20%.

Такий вид діяльності, як розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення визначено Методикою окремо (п.21) і орендна ставка за таке використання орендованого майна встановлена у розмірі 5%.

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі оренди (п.1.2) визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення автомийки та майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, що передано в оренду ПП «Гранпри 2016», встановлено оренду ставку у розмірі 20%.

Таким чином, укладаючи договір оренди, сторони домовились про умови договору оренди, зокрема щодо мети використання орендованого майна та розміру орендної ставки (20%), яка значно вища, ніж орендна ставка за оренду нерухомого майна з метою побутового обслуговування населення (5%).

За таких обставин, колегія суддів вважає неправомірними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач у даній справі, як орендар державного майна, підпадає під дію пункту з додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, яким його звільнено від орендної плати на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та штрафу, та як похідних вимог про розірвання договору оренди та повернення державного майна, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Як вже зазначалося, п. 3.1. договору оренди № 6122-Н від 10.06.2016 (в редакції додаткової угоди № 1) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку квітень 2019 (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 22980,48 грн, орендна плата за перший місяць перерахунку травень 2019, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за травень 2019 (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 10.05.2019 до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за орендоване майно за період з лютого по грудень 2020 року, вимога позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 129 391,20 грн за вказаний період є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з положеннями ст.610 ЦК України та ст.216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Як вже зазначалося п.9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За змістом п.3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати, заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивачем за порушення умов договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 55516,44 грн за період з 25.07.2020 по 25.01.2021 та штраф у розмірі 9057,39 грн.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з орендної плати, пені та штрафу підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди №6122-Н від 10.06.2016 та повернення державного майна, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.3, 4 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, з настанням правових наслідків, передбачених ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Аналогічні положення закріплені п. 10.6 договору оренди, яким зокрема встановлено, що чинність цього договору може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Частиною 1 ст.25 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, верховенство права є одним з основних принципів (засад) господарського судочинства.

Зміст цього принципу полягає в тому, що верховенство права є засобом для досягнення внутрішньої мети права і правової системи загалом - забезпечення пріоритету природних прав людини. Принцип верховенства права є істотною характеристикою співвідношення між людиною і державою. За допомогою його дії діяльність держави спрямовується на виконання мети - утвердження і забезпечення прав людини.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, зокрема за якою ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування".

Означений принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішній спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18.

Колегія суддів зазначає, що запровадивши нормативне регулювання процедур звільнення наймачів від сплати за оренду державного майна, державні органи не встановили чіткі правила щодо реалізації прав орендарів, зокрема не визначили як чіткого переліку послуг, які можуть бути віднесені до категорії побутового обслуговування, так і банкетної (відсилочної) норми щодо визначення побутового обслуговування, яка могла б бути застосована для цілей цього нормативного акту.

Враховуючи те, що постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 не містить чіткого переліку послуг, які можуть бути віднесені до категорії побутового обслуговування населення, а постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 659), від 29.12.2010 № 1258, на які послався суд першої інстанції, втратили чинність, а відповідач помилково відніс себе до переліку осіб, які звільнені від сплати орендної плати, що підтверджується діями які здійснені ним з метою врегулювання даного питання, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем не допущено істотного порушення умов договору в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, на яку послався позивач в обґрунтування позовної заяви, тому вимога позивача про розірвання договору оренди задоволенню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що вимога щодо повернення державного майна є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Оскільки у розірванні договору оренди судом відмовлено, дана вимога також не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/552/21 слід скасувати, як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, з прийняттям нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/552/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Гранпри 2016» (61023, м.Харків, вул.Мироносицька, 81 А, кв.11, ідентифікаційний код 40284289) заборгованість з орендної плати у розмірі 129 391,20 грн, пеню у сумі 5516,44 грн, штраф у сумі 9057,39 грн на користь Державного бюджету (UA758999980313020093000020649, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080200, банк отримувача: Казначейство України, код ЄДРПОУ 37874947).

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 43023403).

В іншій частині позову відмовити.

Справу №922/552/21 повернути до Господарського суду Харківської області для видачі наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.02.2022

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна