Рішення

від 09.02.2022 по справі 905/2162/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2022 Справа №905/2162/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засіданняПавлюкові Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 70; код ЄДРПОУ 33852448)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» (87510, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Керченська, 51; код ЄДРПОУ 43076827)

про зобов`язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД»:

- обмежити доступ осіб до комплексу будівель і споруд за адресою: місто Маріуполь, вулиця Кафайська, 69 шляхом закриття дверних та віконних прорізів, монтажу віконних решіток, огородження будівлі сигнальними стрічками або іншими попереджувальними знаками;

- привести вказаний комплекс будівель та споруд до вимог пунктів 5.3.2.7.7, 5.3.3.1, 5.3.3.2 Державних будівельних норм «В.1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації»;

- привести комплекс будівель і споруд до вимог підпункту 11.14 пункту 11 Правил благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 30.06.2021 № 8/8-707.

Позов обґрунтовано тим, що 30.07.2021 відбулось комісійне обстеження нежитлового комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя. За результатами обстеження складено акт комісійного обстеження від 30.07.2021, у якому встановлено, що комплекс будівель і споруд Маріупольського хлібозаводу № 2, загальною площею 5318.2 кв.м. за вказаною адресою належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД». У будівлях та спорудах, що знаходяться на території, на час обстеження відсутні двері та вікна, мають місце наскрізні вхідні пройми. Стіни будівель знаходяться у напівзруйнованому, аварійному стані. Сигнальні або інші попередження щодо обмеження входу до будівель відсутні. Санітарний стан комплексу будівель і споруд та прилеглої території є незадовільним, прилегла територія забруднена побутовими відходами та іншим сміттям, що погіршує екологічну ситуацію та призводить до порушення Правил благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 30.06.2021 № 8/8-707.

Позивач зазначає, що стан будівель і споруд не відповідає вимогам ДБН «В. 1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації», а експлуатація власником даного комплексу будівель і споруд без дотримання будівельних норм призводить до ризиків тілесних ушкоджень.

Правовою підставою позову визначено статті 13, 41, 145 Конституції України, частину п`яту статті 16, статтю 18-1, пункт 7 статті 30, підпункт 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтю 319 Цивільного кодексу України, статті 2, 74, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/2162/21, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.12.2021, встановлено строк сторонам для подання до суду заяв по суті справи, доказів.

Ухвалою суду від 09.12.2021 відкладено розгляд справи на 28.12.2021 о 12-30 год; продовжено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

На електронну пошту суду 21.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.12.2021, який не скріплений кваліфікованим електронним підписом (КЕП).

Частиною восьмою статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Означений відзив на позовну заяву, який надійшов на електронну пошту 21.12.2021, не скріплений кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області від 21.12.2021 за № 04-18/9528.

Заяви, клопотання та інші звернення без накладення КЕП, не можуть вважатися оригіналом документа, оскільки суд позбавлений можливості ідентифікувати автора електронного документа.

До Господарського суду Донецької області 28.12.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» адвоката Овсій Д.Ю. надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.12.2021, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований наступним:

-відповідач не має можливості обмежити доступ до комплексу об`єктів житлової нерухомості загальною площею 5318.2 кв.м., які розташовані в межах земельної ділянки не порушуючи прав власників інших об`єктів нерухомого майна, що знаходиться на території земельної ділянки;

-позивач не наводить жодних доводів на обґрунтування того, які саме права позивача (індивідуально-виражені) були порушені діями/бездіяльністю відповідача, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю та порушенням конкретних прав позивача;

-у позивача відсутні повноваження на прийняття зазначених в акті обстеження рішень та зобов`язання відповідача вчиняти вказані дії.

Листом Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 повідомлено сторін, що у зв`язку із запровадженням дистанційної роботи судді Фурсової С.М., судове засідання, призначене на 28.12.2021 о 12:30 год. відбудеться 27.01.2022 о 12:30 год.

На електронну пошту суду 24.01.2022 від Маріупольської міської ради Донецької області надійшла відповідь на відзив за № 1273/2022 від 21.01.2022, в якій викладено пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Аналогічна за змістом відповідь на відзив надійшла на поштову адресу суду 01.02.2022.

Ухвалою суду від 27.01.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.02.2022.

У судове засідання 10.02.2022 представники сторін не з`явились. Про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.

Від представника Маріупольської міської ради Донецької області Балджи К.В. засобами електронного зв`язку 10.02.2022 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з її перебуванням на лікарняному.

Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з частинами першої, третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, суд виходить з того, що у даному випадку позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка за № 291115182 від 17.12.2021) встановлено, що за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Кафайська, 69, розташований комплекс будівель і споруд загальною площею 5318.2 кв.м. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 27.06.2019 за договором купівлі-продажу, серія та номер 416, видавник: приватний нотаріус Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Ходаріна Ольга Сергіївна. Власник нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД», код ЄДРПОУ 43076827.

Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 30.06.2021 за № 8/8-707 затверджено Правила благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади.

Розпорядженням міського голови міста Маріуполя Донецької області від 09.07.2021 за № 237-р створено тимчасову комісію з обстеження нежитлової будівлі за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя у складі комісії, який затверджено додатком до даного розпорядження; доручено тимчасовій комісії в термін до 15.07.2021 здійснити заходи з обстеження відповідних нежитлових будівель, про що скласти акт.

Підставою для прийняття даного розпорядження є неодноразові звернення жителів територіальної громади міста Маріуполя з приводу занедбаних нежитлових будівель у Центральному та Кальміуському районах міста.

Листом від 15.07.2021 за № 26.5-45991-26.1 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» про те, що 30.07.2021 о 09:00 год. відбудеться комісійне обстеження нежитлового приміщення за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя.

30.07.2021 відбулось комісійне обстеження нежитлового комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя. За результатами обстеження складено акт комісійного обстеження від 30.07.2021, у якому встановлено наступне.

Комплекс будівель і споруд Маріупольського хлібозаводу № 2, загальною площею 5318.2 кв.м. за адресою: вулиця Кафайська, 69, починаючи з 27.06.2019 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД». У будівлях та спорудах, що знаходяться на території, на час обстеження відсутні двері та вікна, мають місце наскрізні вхідні пройми. Стіни будівель знаходяться у напівзруйнованому, аварійному стані. Сигнальні або інші попередження щодо обмеження входу до будівель відсутні.

Санітарний стан комплексу будівель і споруд та прилеглої території є незадовільним, прилегла територія забруднена побутовими відходами та іншим сміттям, що погіршує екологічну ситуацію. Так, відповідно до пункту 11 Правил благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 30.06.2021 за № 8/8-707, підприємства, установи й організації всіх форм власності, фізичні особи-підприємці, фізичні особи на власних та закріплених територіях повинні здійснювати увесь комплекс робіт, спрямованих на забезпечення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених засаджень, а саме: здійснення утримання в належному стані фасадів, будівель, огорож, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та інших споруд, а також елементів благоустрою з дотриманням встановлених норм та правил, їх своєчасне очищення, у тому числі від оголошень, фарбування, ремонтування, відновлення (підпункт 11.14).

Стан будівель і споруд не відповідає вимогам ДБН «В. 1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації». Експлуатація власником відповідного комплексу будівель і споруд порушує наступні пункти ДБН: пункт 5.3.2.7.7, згідно з яким вікна та двері повинні обладнуватись запобіжними шпінгалетами та петлями; пункт 5.3.3.1, згідно з яким ризик прямих впливів стосується поранення чи смерті користувачів, що перебувають всередині чи ззовні будівельного об`єкта через випадкові чи невипадкові контакти (впливи, зіткнення) з будівельним об`єктом або його частинами елементами); пункт 5.3.3.2, згідно з яким ризик прямого впливу стосується контактів користувачів з падаючими елементами, складовими частинами будівельного об`єкта. Додаток «В» до ДБН «Ризик падіння через зміни в рівні та раптові зниження», передбачає встановлення огорож відповідної висоти, цілісності, міцності та опору щодо сходження.

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради від 28.07.2021 за № 24.3/29114 повідомлено, що у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, який ведеться з 2011 року та Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, відсутня інформація щодо об`єктів будівництва розташованих за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста.

Згідно з листом Головного управління містобудування і архітектури від 29.07.2021 за № 30/29379 повідомлено, що за адресою: вулиця Кафайська, 69 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва не надавались.

Листом від 30.07.2021 за № 26.5-50039-26.1 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» про те, що 30.07.2021 о 09:00 год. відбулось комісійне обстеження комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя та надіслано копію акту комісійного обстеження від 30.07.2021.

У вказаному листі з посланням на зміст акту обстеження зазначено, що за результатами комісійного обстеження власнику будівлі рекомендовано: протягом двох місяців з дня складення акту обмежити доступ осіб до комплексу будівель і споруд за адресою: місто Маріуполь, вулиця Кафайська, 69 шляхом закриття дверних та віконних прорізів, монтажу віконних решіток, огородження будівлі сигнальними стрічками або іншими попереджувальними знаками; привести вищевказаний комплекс будівель та споруд до вимог пунктів 5.3.2.7.7, .5.3.3.1, 5.3.3.2 Державних будівельних норм «ДБН «В. 1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації»; привести будівлю до вимог підпункту 11.14 пункту 11 Правил благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 30.06.2021 за № 8/8-707.

22.09.2021 повторно направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» з описом вкладення копію листа від 30.07.2021 за № 26.5-50039-26.1 та копію акту комісійного обстеження від 30.07.2021.

Листом від 17.09.2021 за № 26.5-61693-26.7.1 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» про те, що 12.10.2021 о 10:00 год. відбудеться повторне комісійне обстеження нежитлового приміщення за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя.

12.10.2021 о 10:00 год. відбулось повторне комісійне обстеження нежитлового приміщення за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя. За результатами повторного обстеження складено акт комісійного обстеження, згідно з яким встановлено, що порушення вказані в акті комісійного обстеження від 30.07.2021, власником комплексу будівель і споруд Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» не усунуто.

Листом від 25.10.2021 за № 26.5-71432-26.7.1 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» про те, що 12.10.2021 о 10:00 год. відбулось повторне комісійне обстеження комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя та надіслано копію акту повторно комісійного обстеження від 12.10.2021.

Позивач вважає, що експлуатація Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя без дотримання норм та правил призводить до ризиків тілесних ушкоджень, що й зумовило звернення до суду з даним позовом.

Відповідач повністю заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви прийняття судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Маріупольська міська рада Донецької області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів» тощо.

Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів».

За визначенням статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; утримання в належному стані території використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою; заходи з благоустрою населених пунктів роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема:

-забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

-організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

-здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо;

- визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;

-видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Згідно з частиною першою статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим-четвертим частини першої цієї статті, а саме дозвіл на порушення об`єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються: особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту; у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Згідно з положеннями частини першої статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

З метою реалізації своїх повноважень щодо затвердження правил благоустрою населеного пункту рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 30.06.2021 за № 8/8-707 затверджено Правила благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади (далі Правила благоустрою).

Правила благоустрою є місцевим нормативно-правовим актом, який встановлює вимоги щодо благоустрою та утримання території об`єктів благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні основи благоустрою території. Правила благоустрою є обов`язковими для виконання всіма розміщеними на території Маріупольської міської територіальної громади, зокрема, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування.

Дія Правила благоустрою поширюються на відносини, що виникають у сфері благоустрою і спрямовуються на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення міської територіальної громади.

Посилаючись на підпункт 11.14 пункту 11 розділу ІІІ Правила благоустрою, позивач зазначає, що підприємства, установи й організації всіх форм власності, фізичні особи-підприємці, фізичні особи на власних та закріплених територіях повинні здійснювати увесь комплекс робіт, спрямованих на забезпечення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених засаджень, а саме: здійснення утримання в належному стані фасадів, будівель, огорож, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та інших споруд, а також елементів благоустрою з дотриманням встановлених норм та правил, їх своєчасне очищення, у тому числі від оголошень, фарбування, ремонтування, відновлення.

Правила благоустрою містять загальнообов`язкові на території Маріупольської міської територіальної громади норми, порушення яких тягне за собою адміністративну відповідальність на підставі статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 6 Правил благоустрою).

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами (частина перша статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів (частина друга статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

-проведення перевірок території;

-розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

-участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

-подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на території міста Маріуполя за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя, розташований комплекс будівель і споруд Маріупольського хлібозаводу № 2, що знаходиться у вкрай занедбаному стані, на який постійно скаржиться громадськість міста. Скарги від жителів територіальної громади обґрунтовано аварійним станом комплексу будівель і споруд, який не відповідає вимогам ДБН «В. 1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації», занепокоєнням місцевих жителів щодо власної безпеки та санітарного стану прилеглих територій.

Так, на підставі розпорядженням міського голови міста Маріуполя Донецької області від 09.07.2021 за № 237-р створено тимчасову комісію з обстеження нежитлової будівлі за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя у складі комісії, якій в термін до 15.07.2021 необхідно здійснити заходи з обстеження відповідних нежитлових будівель, про що скласти акт.

За результатами проведення обстежень складено відповідні акт від 30.07.2021 та від 12.10.2021.

Суд зазначає, що комісійне обстеження проведено та акти обстеження складені поза межами строків, визначеного розпорядження від 09.07.2021 за № 237-р для здійснення відповідних заходів. Позивачем не доведено того, що відповідач чинив перешкоди даній комісії в обстеженні нежитлових будівель і споруд, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження продовження строку для здійснення заходів з обстеження тимчасовою комісією нежитлової будівлі за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районі міста Маріуполя.

Позивачем з посиланням на частину четверту статті 11 Закону України «Про будівельні норми» зазначено, що державний контроль за дотриманням суб`єктами містобудування будівельних норм здійснюють, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про будівельні норми» державний контроль за дотриманням суб`єктами містобудування будівельних норм здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до компетенції щодо об`єктів, визначених пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів):

-виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

-виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

-центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (ССЗ), розташованих у межах населених пунктів;

Отже, повноваження виконавчих органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад щодо контролю додержання будівельних норм обмежуються їх компетенцією щодо об`єктів, визначених пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач зазначає, що будівельні роботи на об`єкті нерухомості відповідачем не здійснюються. Сам відповідач цього не заперечує.

Поряд з цим, Державні будівельні норми «В.1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації», на які посилається позивач, у пункті 1.2 визначають, що положення цих норм використовуються при створенні технічних завдань на розробку регламентних технічних умов і будівельних норм.

Відповідач наголосив на відсутності можливості обмежити доступ до комплексу об`єктів житлової нерухомості, загальною площею 5318.2 кв.м., які розташовані в межах земельної ділянки не порушуючи прав власників інших об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на території земельної ділянки.

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на території земельної ділянки за адресою: місто Маріуполь, вулиця Кафайська, будинок 69 знаходяться:

-сховище № 18057, загальною площею 269.7 кв.м., власник Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945

-комплекс об`єктів житлової нерухомості, загальною площею 5318.2 кв.м., власник Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД»;

-нежитлова будівля, загальною площею 54.8 кв.м., власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», код ЄДРПОУ 37121709.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом статті 319 Цивільного кодексу України власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Разом з тим, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи.

Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 322 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд також враховує, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Суд наголошує, що у статті 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Одночасно за правилом частини другої статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У наведеній нормі права закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно неодмінно має статися.

Таким чином, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Звертаючись до суду із вказаним позовом та посилаючись на порушення відповідачем державних будівельних норм та Правила благоустрою території Маріупольської міської територіальної громади, позивачем не доведено суду на підтвердження своїх вимог того, що стан комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя несе загрозу та зумовлює існування небезпеки або загрози для життя та здоров`я людей або наявність інших обставин, що могли б призвести до неповоротних наслідків.

Суд також зауважує, що доказами в обґрунтування своєї позиції позивач зазначає акти комісійного обстеження нежитлового приміщення відповідача від 30.07.2021 та від 12.10.2021, які складені тимчасовою комісією поза межами строків, визначених для здійснення відповідних заходів. Будь-яких доказів, що підтверджують продовження повноважень тимчасової комісії до матеріалів справи не надано.

Таким чином, акти комісійного обстеження від 30.07.2021 та від 12.10.2021, не можуть слугувати належним доказом фіксування порушень відповідачем державних будівельних норм та Правил благоустрою, про які стверджує Маріупольська міська рада Донецької області.

Суд не приймає до уваги надані позивачем фотографії, оскільки на них містяться лише зображення невідомого місця (споруд), без будь-яких ідентифікуючих ознак (інформації щодо прив`язки до місця, дати та часу здійснення такої фіксації тощо), які б дозволили однозначно стверджувати, що це саме споруди і будівлі відповідача за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя. При цьому, на вказаних фотографіях відсутній напис, засвідчений підписом уповноваженої особи, про те, що згадані фотографії є додатком до певного документа та інше, що позбавляє суд можливості розглядати їх як речовий доказ відповідно до вимог статті 93 ГПК України.

Тим більше, наявні в матеріалах справи звернення та листи, які містять підписи мешканців щодо благоустрою будівель і споруд за адресою: вулиця Кафайська, 69 у Центральному районіміста Маріуполя, не може слугувати беззаперечним доказом недотримання відповідачем державних будівельних норм та Правил благоустрою, у тому числі, з тих підстав, що за вказаною адресою розташовані інші об`єкти нерухомості, які належать іншим особам.

Разом з цим, до матеріалів справи позивачем не надано доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів та/або внесення припису про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, який залишився б невиконаним тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша, друга статті 4 ГПК України).

Відповідно до статей 1, 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 145 Конституції України територіальна громада це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Представницький орган місцевого самоврядування це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Для реалізації органом місцевого самоврядування права на звернення до суду він повинен обґрунтовувати, що таке звернення має на меті захист інтересів територіально громади у відповідних правовідносинах чи необхідне для належної реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування.

Зміст статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 129 Конституції України та пунктом 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Європейського суду з прав людини нагадував, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду (пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жук проти України» від 21.10.2010).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Належність доказів це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

За змістом частини першої статті 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача, відповідача надано можливість їх представникам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» про зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

У задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 10.02.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022.

Позивач: Маріупольська міська рада Донецької області (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 70; код ЄДРПОУ 33852448)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛД ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» (87510, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Керченська, 51; код ЄДРПОУ 43076827)

Суддя С.М. Фурсова