Рішення

від 21.02.2022 по справі 908/3668/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/197/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 Справа № 908/3668/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнитреид», (69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, кв. 3)

про стягнення 1424,54 грн.

14.12.2021 до господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя вих. б/н від 14.12.2021 (вх. № 3931/08-07/21 від 14.12.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнитреид», м. Запоріжжя про стягнення 1424,54 грн., яка складається з 787,39 грн. пені, 170,01 грн. 3 % річних та 467,14 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 справу № 908/3668/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2021 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3668/21 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/197/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 230, 275, 276 ГК України, положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, та Закону України «Про ринок електричної енергії». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 17.09.2018 № 14800. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії призвело до утворення у останнього заборгованості з оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії за період з 01.03.2020 по 17.04.2020 в розмірі 3655,50 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2021 у справі № 908/2270/21 задоволені позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ТОВ «Юнитреид» про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії в сумі 3655,50 грн., стягнуто з відповідача 3655,50 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та 2270,00 грн. судового збору. Відповідач стягнуту за рішенням суду заборгованість добровільно не сплатив. Зазначене свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 787,39 грн. пені та 170,01 грн. 3 % річних за прострочення оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії, які нарахована за період з 12.05.2020 по 30.11.2021, а також суми 467,14 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з червня 2020 року по листопад 2021 року включно. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2021 у справі № 908/3668/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 13.01.2022 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок.

Відповідно до безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який роздрукований судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнитреид» (ідентифікаційний код юридичної особи 39281520) є: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, кв. 3, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 29.12.2021 про відкриття провадження у справі № 908/3668/21, яка направлялася відповідачу на адресу його зареєстрованого місця знаходження юридичної особи, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3668/21.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 29.12.2021 у справі № 908/3668/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 28.01.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 22.02.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2021 по справі № 908/2270/21 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнитреид» про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії в сумі 3655,50 грн., стягнуто з відповідача 3655,50 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та 2270,00 грн. судового збору.

Рішенням суду у справі № 908/2270/221 встановлено, що 17.09.2018 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «Асан» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 14800.

23.07.2020 змінилась назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «Асан» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнитреид», а також змінилась адреса з: 69002, м Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 40/7, кв. 40, на: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, кв. 3. При цьому, код ЄДРПОУ 39281520 залишився без змін.

Згідно з Розділом 1 Договору про постачання Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».

Відповідно до положень п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

У зв`язку з чим, згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 зі споживачами електричної енергії укладались договори до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання.

Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, (надалі Правила або ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподіл е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідча: про його бажання: укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання е/енергії.

Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правам, та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Пунктами 1, 2 Постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 4 цієї Постанови зазначено, що ця Постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019.

Отже, з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договір про розподіл), який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі.

Приєднання відбулося на умовах чинного Договору про постачання електричної енергії від 17.09.2018 № 14800 щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Згідно з 1.1. Договору про розподіл цей Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком №1 до цього Договору.

В підтвердження приєднання відповідачем до Договору про розподіл свідчить оплата рахунків ОСР, які отримувалися особисто представником відповідача.

Згідно з п. 2.1. Договору про розподіл Оператор системи надає Споживачу послуги розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом, системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 1403.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об`єктом споживача, який є Додатком № 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Задовольняючі позовні вимоги у справі № 908/2270/21 судом встановлено, що у зв`язку із порушенням умов Договору в частині своєчасної та повної оплати послуг з розподілу електричної енергії у відповідача виник борг за розподіл електричної енергії за період з 01.03.2020 по 17.04.2020 в сумі 3655,50 грн.

При цьому, в рішенні суду зазначено, що за березень 2020 року розрахунок суми боргу за розподіл електричної енергії виконано у відповідності до зафіксованих показів приладу обліку з урахуванням даних зазначених в табл. 1 п. 6 Додатку № 5 до Договору про постачання, що склало 3750 кВт/г на суму 2908,57 грн. Рахунок № 14800/3 від 31.03.2020 на суму 2908,57 грн. отриманий 30.04.2020 безпосередньо керівником підприємства Абросимовим Є.В., повноваження якого підтверджені наказом від 09.10.2015 про призначення на посаду директора, випискою та витягом з ЄДР щодо ТОВ «Юнитреид».

За період з 01.04.2020 по 17.04.2020 розрахунок суми боргу за розподіл електричної енергії виконано у відповідності до зафіксованих показів приладу обліку з урахуванням даних зазначених в табл. 1 п. 6 Додатку № 5 до Договору про постачання, що склало 963 кВт/г на суму 746,93 грн.

Рахунок № 14800/4 від 30.04.2020 на суму 764,93 грн. отриманий 06.05.2020 також безпосередньо керівником підприємства Абросимовим Є.В.

Таким чином, сума боргу за надання послуг з розподілу електричної енергії за період з 01.03.2020 по 17.04.2020 на час винесення судом рішення у справі № 908/2270/21 склала 3655,50 грн. за 4713 кВт/г.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2021 по справі № 908/2270/21 сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили.

30.11.2021 на примусове виконання рішення суду від 13.10.2021 у справі № 908/2270/21 господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

Відповідач стягнуту за рішенням суду від 13.10.2021 у справі № 908/2270/21 заборгованість добровільно не сплатив.

В грудні 2021 року позивач ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму 1424,54 грн., з яких:

- 787,39 грн. пеня, нарахована за період з 12.05.2020 по 30.11.2021;

- 170,01 грн. 3% річних, нараховані за період з 12.05.2020 по 30.11.2021;

- 467,14 грн. інфляційні нарахування, нараховані за період з 01.06.2020 по 30.11.2021.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Судове рішення у справі № 908/2270/21 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед позивачем за Договором про розподіл електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті в пункті 2.3 укладеного сторонами Договору про розподіл електричної енергії сторонами узгоджено, що Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком №4 «Порядок розрахунків».

Згідно з п. 5.3. Договору тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в Додатку № 4 «Порядок розрахунків».

Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до Договору визначено, що за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» («Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період ОСР») та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача (п. 1.7.).

Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи (п. 1.9.).

У відповідності до п. 6.2. Договору Споживач зобов`язується виконувати умови цього Договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов Договору.

Згідно з ч. 1 п. 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.

В свою чергу, відповідно до ч., ч. 1, 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ Споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 8.5 Договору про розподіл узгоджено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Строк позовної давності до вимог про стягнення пені збільшується за домовленістю сторін та установлюється в 3 роки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому приписами вказаної норми закону передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Приймаючи до уваги, що пунктом 8.5 Договору розподілу сторони передбачили, що пеня нараховується за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати, суд вважає, що сторони погодили у Договорі інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж встановлено законом.

Таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 787/39 грн., нарахованої за загальний період з 12.05.2020 по 30.11.2021, у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання пред`явлена позивачем до стягнення правомірно і обґрунтовано.

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірено розрахунок пені, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 787,39 грн. пені заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач, у зв`язку із тим, що відповідач не сплатив заборгованість стягнуту рішенням господарського суду у справі № 908/2270/21, просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування за порушення грошових зобов`язань з оплати наданих послуг по розподілу електричної енергії за період з 01.03.2020 по 17.04.2020.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахування вищенаведених обставин справи, факт прострочення оплати наданих послуг по розподілу електричної енергії за період з 01.03.2020 по 17.04.2020 встановлено в рішенні господарського суду Запорізької області по справі № 908/2270/21.

За розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 170,01 грн. за період з 12.05.2020 по 30.11.2021.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 170,01 грн. 3 % річних судом задовольняється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 467,14 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з червня 2020 по листопад 2021 включно.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 467,14 грн. інфляційних нарахувань задовольняється судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував, свого контррозрахунку сум, заявлених до стягнення, суду також не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнитреид», м. Запоріжжя про стягнення 1424,54 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнитреид», (69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, кв. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39281520) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Метабанк», МФО 313582) 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 39 коп. пені, 170 (сто сімдесят) грн. 01 коп. 3 % річних, 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 22» лютого 2022 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.