Рішення

від 20.02.2022 по справі 909/1151/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1151/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндер П.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

до відповідача: Громадська організація "Обласна спілка учасників антитерористичної операції" вул. Є. Коновальця, буд. 13, кв.17,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в сумі 80 831 грн 09 коп.

без виклику представників сторін

встановив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ГО "Обласна спілка учасників антитерористичної операції"(далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 80831,09грн.., з них: 67578,04грн. - основний борг, 4171,69грн. 3% річних та 9081,36грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії №386 від 29.03.2018року.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29.11.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Однак поштове відправлення не було вручено відповідачу та було повернуто до суду із відміткою на довідці відділення поштового «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст.242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у п.п. 17.1 п.17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний за змістом висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 27.10.2020 по справі.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України визнано , що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Між Державним міським підприємством Івано-Франківськтеплокомуненерго (по договору виробник/по справі позивач) та Громадською організацією «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» укладено договір про постачання теплової енергії №386 від 29 березня 2018 року (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами Договору, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомунснсрго" зобов`язувалось постачати ГО «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» (далі - Відповідач) теплову енергію у відповідності з умовами договору, а Споживач зобов`язувався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надавало послуги теплопостачання до нежитлового приміщення по вул. Нова, 19а, м. Івано-Франківськ.

У відповідності із п.5.8 Договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках:

- з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури.

На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур.

У зв`язку із закінченням договору безоплатного користування (позички) №ДП-102 від 17 березня 2016 року, укладеного між ГО «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» та Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, 31.10.2020 року підписано акт прийому-передачі від користувача до позичкодавця нежитлових приміщень, розташованих у будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Нова, 19А.

Враховуючи те, що дія договору безоплатного користування (позички) №ДП-102 від 17 березня 2016 року закінчилась, нежитлове приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Нова, 19А передано позичкодавцю, відповідно і розірвано договір №386 від 29 березня 2018 року про постачання теплової енергії та припинено нарахування плати за надані-отримані послуги.

Однак, неналежне виконання Відповідачем умов договору призвело до утворення заборгованості перед Позивачем у сумі 67 578,04 гри., яка станом на 01.11.2021р. не погашена.

11 червня 2020 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось до ГО «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» з претензією №21П-2/20 сплатити кошти в сумі 64416,63 грн. на розрахунковий рахунок підприємства. 14 квітня 2021 року підприємство повторно звернулось до ГО «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» з претензією №28П-2/21 сплатити кошти в сумі 67 578,04 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.

Однак, вимоги позивача відповідач не виконав, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

З урахуванням наведених обставин, суд враховує наступне.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи між сторонами укладено Договір про постачання теплової енергії №386 від 29.03.2018, який, за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-903 Цивільного кодексу України.

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про постачання теплової енергії №386 від 29.03.2018 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур.

Як зазначалось вище, строки та порядок оплати поставленої теплової енергії сторонами обумовлено в п. 5.8 Договору.

В порушення вказаного договору відповідач оплату послуг за поставку теплової енергії згідно долучених до матеріалів справи рахунків-фактур не здійснив.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок оплати відповідачем за надані позивачем послуги встановлено пунктом 5.8. Договору, зокрема:

- з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання фактури;

- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведено та встановлення судом факту не виконання відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 67578,04грн. - основного боргу та таких, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 4171,69. - 3 % річних та 9081,36грн. - інфляційні.

Враховуючи встановлення судом обставин прострочення виконання договірних зобов`язань по оплаті послуг, наданих позивачем послуг по постачанню електричної енергії, з відповідача належить стягнути 4171,69. - 3 % річних та 9081,36грн - інфляційні, які у відповідності до здійсненого судом перерахунку є арифметично правильними.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованості с сумі 80831,09грн.., з них: 67578,04грн.. - основний борг, 4171,69грн. 3% річних та 9081,36грн. - інфляційні.

Судовий збір, за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст, 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. 173, 233 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Громадської організації «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» про стягнення 80831,09грн.., з них: 67578,04грн.. - основний борг, 4171,69грн. 3% річних та 9081,36грн. - інфляційні - задовольнити.

Стягнути з Громадської організації «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» (вул. Є. Коновальпя, 13в кв. 17 м. Івано-Франківськ, 76018 код ЄДРПОУ 40020441) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-а, м.Івано-Франківськ,76009, код 03346058) - 80831,09грн. заборгованості, з якої 67 578,04грн.. - основний борг, 4 171,69грн. 3% річних та 9 081,36грн. - інфляційні втрати та 2270,00грн. - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.02.2022

Суддя Шкіндер П.А.