Рішення

від 09.02.2022 по справі 910/15284/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2022Справа № 910/15284/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Барі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна

про стягнення 502434,15 грн.

за участі представників:

від позивача: Дремлюх О.М., адвокат;

від відповідача: Прищепа М.О., самопредставництво;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Барі звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна про стягнення заборгованості за договором поставки від 21.08.2020 № 1021/20 у сумі 502434,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

20.10.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що договір про відступлення права вимоги укладено без згоди відповідача всупереч умовам договору поставки та з перевищенням повноважень зі сторони ПП «Вінагробуд». Крім того, відповідач не був повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що умови договору поставки не містять будь-яких обмежень щодо заміни кредитора шляхом відступлення права вимоги. У той же час, первісний кредитор повідомляв відповідача про відступлення прав вимоги та відповідач даний договір не оскаржував, заперечень не висловлював.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 між Приватним підприємством «Вінагробуд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олам Україна (покупець) укладено договір поставки № 1021/20, за умовами якого мала бути поставлена пшениця 2-4 класу, 2020 року врожаю, у загальній кількості 250 тонн.

Відповідно до пункту 7.2 договору покупець здійснює оплату 80 % вартості поставленого (для поставок автотранспортом) або навантаженого на залізничні вагони (для поставок залізницею) товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів або копій зазначених у пункті документів.

Згідно з пунктом 7.3 договору остаточний платіж у розмірі різниці між вартістю поставленого в місце поставки товару та сумою, сплаченою відповідно до пункту 7.2 договору протягом 5 банківських днів з моменту здійснення поставки та отримання покупцем оригіналів або копій документів (за переліком).

Із матеріалів справи слідує, що продавець здійснив поставку відповідачу товару за договором на загальну суму 1 478 068,93 грн. за наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними: від 21.08.2020 № 147 на суму 176 217,36 грн., від 21.08.2020 № 148 на суму 172 733,11 грн., від 22.08.2020 № 154 на суму 158 507,70 грн., від 22.08.2020 № 155 на суму 144 314,86 грн., від 22.08.2020 № 149 на суму 153 483,68 грн., від 23.08.2020 № 150 на суму 148 304,95 грн., від 29.08.2020 № 172 на суму 524 507,27 грн.

Водночас, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково в розмірі 975 634,78 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становив 502 434,15 грн.

При цьому, між сторонами договору також підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на жовтень 2020 року, відповідно до якого залишок заборгованості за відповідачем становив 502434,15 грн.

Надалі, 13.04.2021 між ПП «Вінагробуд» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 21.08.2020 № 1021/20, укладеним між первісним кредитором та ТОВ Олам Україна (боржник).

Відповідно до пункту 1.2 договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом 15 календарних днів з моменту підписання даного договору шляхом поштового надсилання боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

14.04.2021 між ПП «Вінагробуд» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 13.04.2021 № 1, за якою відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передав новому кредитору, якій став і набув статуту кредитора за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020, укладеним між первісним кредитором та ТОВ Олам Україна (далі боржник) наступні документи: договір поставки № 1021/20 від 21.08.2020; видаткові накладні: від 21.08.2020 № 147 на суму 176 217,36 грн., від 21.08.2020 № 148 на суму 172 733,11 грн., від 22.08.2020 № 154 на суму 158 507,70 грн., від 22.08.2020 № 155 на суму 144 314,86 грн., від 22.08.2020 № 149 на суму 153 483,68 грн., від 23.08.2020 № 150 на суму 148 304,95 грн., від 29.08.2020 № 172 на суму 524 507,27 грн.; акт звірки взаємних розрахунків станом на жовтень 2020 року на суму 502 434,15 грн.; платіжні доручення та рахунки.

За положеннями пункту 1.1 додаткової угоди новий кредитор одержав (набув) право (замість первісного кредитора ПП «Вінагробуд») вимагати від боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна належного виконання всіх зобов`язань за основним договором на суму 502 434,15 грн.

Відтак, 19.04.2021 ПП «Вінагробуд» звернулося до відповідача з повідомленням про відступлення права вимоги за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020 на підставі укладеного з позивачем договору про відступлення права вимоги від 13.04.2021 № 1. Згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100200108789 дане повідомлення вручено відповідачу 28.04.2021 року.

Також, 21.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.04.2021 на суму 502 434,15 грн. щодо сплати боргу за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020. Дана вимога отримана відповідачем 28.04.2021 відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 2100200108886.

У відповідь на дану вимогу відповідач листом від 05.05.2021 повідомив про відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача.

Водночас, у листі від 12.05.2021 № 0512 позивач наголосив, що про відступлення прав вимоги відповідач повідомлявся відповідним повідомленням, направленим 19.04.2021 ПП «Вінагробуд». При цьому, позивач зазначив про готовність надати представнику відповідача оригінали документів щодо відступлення прав вимоги. Одночасно, позивач долучив до листа копії акту звірки між ПП «Вінагробуд» та відповідачем, повідомлення про відступлення прав вимоги ПП «Вінагробуд» із повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надалі, листом від 09.06.2021 № 0609 позивач зазначив, що про відступлення прав вимоги відповідача проінформовано повідомленням ПП «Вінагробуд» від 19.04.2021 та вимогою позивача від 20.04.2021 року. Також позивачем долучено акту звірки між ПП «Вінагробуд» та відповідачем, повідомлення про відступлення прав вимоги ПП «Вінагробуд» із повідомленням про вручення поштового відправлення, договору про відступлення прав вимоги між ПП «Вінагробуд» та позивачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в межах договору поставки № 1021/20 від 21.08.2020 ПП «Вінагробуд» поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 478 068,93 грн., з якої відповідачем сплачено 975 634,78 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становить 502 434,15 грн.

При цьому, між сторонами договору поставки № 1021/20 від 21.08.2020 також підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на жовтень 2020 року, відповідно до якого залишок заборгованості за відповідачем становив 502434,15 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Таким чином, на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги від 13.04.2021 № 1 (із додатковою угодою) до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020 на суму 502 434,15 грн.

Із матеріалів справи слідує, що ПП «Вінагробуд» звернулося 20.04.2021 до відповідача з повідомленням від 19.04.2021 про відступлення права вимоги за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020, що отримано відповідачем 28.04.2021 року. Крім того, 21.04.2021 позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою про погашення боргу за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020 на користь позивача, як нового кредитора, що також отримана відповідачем 28.04.2021 року.

Суд наголошує, що за положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У той же час, матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про відступлення позивачу права вимоги за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020 на суму 502 434,15 грн. Поряд із цим, заперечуючи проти наявності відомостей про заміну кредитора, відповідач погашення заборгованості за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020 первісному кредитору ПП «Вінагробуд», також не здійснив.

Судом також враховані заперечення відповідача щодо укладення договору про відступлення права вимоги від 13.04.2021 № 1 без згоди відповідача всупереч умовам договору поставки, з перевищенням повноважень зі сторони ПП «Вінагробуд» та з порушенням Закону України «Про інформацію».

Однак суд наголошує, що положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочинів, у зв`язку з чим у межах даного спору судом не досліджується правомірність укладення між ПП «Вінагробуд» та позивачем договору про відступлення права вимоги від 13.04.2021 № 1.

Так, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів визнання договору про відступлення права вимоги від 13.04.2021 № 1 недійсним у судовому порядку, та недійсність вказаного договору законом прямо також не встановлена.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог про стягнення з відповідача 502 434,15 грн. заборгованості за поставлений за договором поставки № 1021/20 від 21.08.2020 товар.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

При цьому, судом прийнято до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Барі задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22; ідентифікаційний код 33832039) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Барі (21000, м. Вінниця, вул. Магістратська, 158, прим. 2; ідентифікаційний код 30171114) 502434 (п`ятсот дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 15 коп. заборгованості, 30000 (тридцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 7536 (сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 51 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 21.02.2022 року.

Суддя К.В. Полякова