Рішення від 07.02.2022 по справі 910/17763/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2022Справа № 910/17763/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-промислова компанія Альтеко

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Мора В.М. (адвокат);

від відповідача Бондарець Р.Б. (адвокат).

В судовому засіданні 08.02.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 22.02.2022 року.

СУТЬ СПОРУ:

02 листопада 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" (позивач) надійшла позовна заява № 379 від 22.10.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" (відповідач) про стягнення 2 591 560,79 грн. (два мільйони п`ятсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот шістдесят гривень 79 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлений за видатковими накладними № РН-0002421, № РН-0002422, № РН-0002423 від 01.12.2020 року товар та надані за актом № ОУ-0000000000107 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.12.2020 року послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 03.11.2021 року по 12.11.2021 року на лікарняному та з 15.11.2021 року по 19.11.2021 року на навчанні, питання щодо залишення позовної заяви без руху суд вирішує у перший робочий день - 22.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року у справі № 910/17763/21 позовну заяву № 379 від 22.10.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481521978 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року у справі № 910/17763/21 вручено уповноваженому представнику позивача - 30.11.2021 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 06.12.2021 року (включно).

02.12.2021 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" надійшла заява № 406 від 26.11.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17763/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2021 року.

В підготовчому засіданні 23.12.2021 року судом оголошувалася перерва.

30.12.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків-фактур та не надано доказів отримання відповідачем вимоги про виконання зобов`язання по оплаті.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 13.01.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17763/21 до судового розгляду по суті на 08.02.2022 року.

27.01.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 24/01-2022 від 24.01.2022 року, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що відповідач не оспорює та не спростовує факт отримання товару та послуг з його транспортування. Товар та послуги відповідачем прийняті без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем умов договору.

В судовому засіданні 08.02.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-промислова компанія Альтеко (надалі відповідач, покупець, замовник) укладено договір поставки продукції № 19-10/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити покупцеві асфальтобетонну суміш (товар) відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору загальна сума договору визначається сумою видаткових накладних.

В п. 2.3. договору визначено, що замовник проводить попередню оплату в розмірі 100% вартості замовленого товару у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що доставка товару здійснюється, як само вивозом та і з наданням транспортних послуг постачальника. Вартість наданих послуг визначається на підставі правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

За умовами п. 4.3. договору приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється сторонами на складі постачальника відповідно до товаросупровідних документів: видаткова накладна; товаротранспортна накладна; паспорт якості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині фінансових та інших зобов`язань сторін до повного їх виконання.

На виконання умов договору № 19-10/1 від 23.11.2020 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 2 868 842,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0002421 від 01.12.2020 року на суму 71 282,52 грн., № РН-0002422 від 01.12.2020 року на суму 2 725 920,00 грн., № РН-0002423 від 01.12.2020 року на суму 71 640,00 грн. Крім того, на виконання умов договору № 19-10/1 від 23.11.2020 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування товару, що підтверджується актом № ОУ-0000000000107 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.12.2020 року на суму 22 718,27 грн.

Товар за видатковими накладними та послуги за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за якістю та кількістю прийняті відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних та акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).

За отриманий товар та надані послуги відповідач розрахувався лише частково на суму 300 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 2 591 560,79 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати заборгованості за отриманий товар та надані послуги 08.10.2021 року звернувся до відповідача з вимогою № 374 від 08.10.2021 року про сплату заборгованості в розмірі 2 591 560,79 грн. Факт направлення вимоги підтверджується фіскальними чеками від 08.10.2021 року, накладними № 0308706011964, № 0308706011956 та описами вкладення у цінний лист від 08.10.2021 року. Означена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 19-10/1 від 23.11.2020 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 2 868 842,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0002421 від 01.12.2020 року на суму 71 282,52 грн., № РН-0002422 від 01.12.2020 року на суму 2 725 920,00 грн., № РН-0002423 від 01.12.2020 року на суму 71 640,00 грн.

Також на виконання умов договору № 19-10/1 від 23.11.2020 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування товару, що підтверджується актом № ОУ-0000000000107 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.12.2020 року на суму 22 718,27 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3. договору визначено, що замовник проводить попередню оплату в розмірі 100% вартості замовленого товару у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умова укладеного між сторонами договору щодо обов`язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку-фактури не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Отже, виставлення позивачем рахунку-фактури не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за отримані товар та послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 910/13527/17.

Надававши правову кваліфікацію договірним правовідносинам сторін та наданим доказам, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про необгрунтованість даного позову з підстав неотримання відповідачем рахунків-фактур на оплату не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом обставин.

Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом за отримані товар та послуги відповідач розрахувався частково у розмірі 300 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2 591 560,79 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 2 591 560,79 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар та надані послуги, прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки продукції № 19-10/1 від 23.11.2020 року у розмірі 2 591 560,79 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 38 873,41 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-промислова компанія Альтеко (ідентифікаційний код 42656486, адреса: 02055, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30, оф. 640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд (ідентифікаційний код 25298093, адреса: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 31-А) грошові кошти: основного боргу 2 591 560,79 грн. (два мільйони п`ятсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот шістдесят гривень 79 копійок) та судовий збір 38 873,41 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят три гривні 41 копійка).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.02.2022р.

СуддяО.В. Котков