Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/20894/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/20894/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ-КИЇВ"

про стягнення 131 242,57 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ-КИЇВ" про стягнення 131 242,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №ДНП-2019-12/17 від 24.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

26.01.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява відповідача, в якій останній повідомив про не отримання позовної зави з додатками та перебування позивача та відповідач на стадії узгодження мирової угоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 20.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105491784900.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (позивачем, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР-ІНВЕСТ" (сторона-2) укладений договір №ДНП-2019-12/17 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, за умовами п. 1.1 якого сторона 1 передає за плату стороні 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Подільський р-н, на розі вул. Червонопільської та пров. Бестужева, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 27 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1 договору).

Сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору (п.2.2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

Щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень (п. 3.4 договору).

За змістом п. 4.2. та 4.3. договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 31,01 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5,17 грн. Загальна ціна договору становить 1009412,71 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 168 235,45 грн, з яких Векспл 917 647,92 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 152941,32 грн. та Праз 91 764,79 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15 294,13 грн.

Оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (п. 4.5. договору).

Відповідно до п.5.2 договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування. (п.п.7.1,7.2 договору).

24.12.2019 сторонами договору було підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика на 30 машино-місць за адресою: м. Київ, Подільський р-н, на розі вул. Червонопільської та пров. Бестужева.

22.03.2021 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР-ІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ-КИЇВ" (позивачем, сторона-3) укладена додаткова угода №2 про зміну сторони договору від 24.12.2019 №ДНП-2019-12/17, відповідно до якої сторони погодили, що сторона-3 змінює сторону-2 за договором, сторона-2 втрачає право вимагати від сторони-1 виконання своїх обов`язків, що виникають з договору, а сторона-3 набуває прав та починає нести обов`язки та відповідальність за їх невиконання за договором.

Додаткова угода набуває чинності з 01.04.2021 (п. 5 додаткової угоди).

В обґрунтування вимог, позивач вказує, що останнім були надані відповідачу послуги з надання майданчика для експлуатації з червня 2021 року по жовтень 2021 року на загальну суму 128 102,31 грн, та на виконання умов договору позивачем складено акти надання послуг №3721 від 30.06.2021 на суму 25 118,10 грн, №4136 від 31.07.2021 на суму 25 955,37 грн, №4691 від 31.08.2021 на суму 25 955,37 грн, №5288 від 30.09.2021 на суму 25118,10 грн, №5872 від 31.10.2021 на суму 25 955,37 грн, які підписані лише з боку позивача.

Однак, відповідач оплати вартості послуг у повному розмірі не виконав, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 122 102,31 грн, з урахування часткової оплати у розмірі 6000,00 грн.

12.11.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 053/05-5286 про сплату заборгованості за договором №ДНП-2019-12/17 від 24.12.2019 у розмірі 122 102,31 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 6344,51 грн, інфляційні втрати у сумі 1653,72 грн, 3% річних у сумі 1142,03 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №ДНП 2019-12/17 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 24.12.2019 позивач надав для експлуатації відповідачу фіксовані місця для паркування на певний строк та за відповідну плату.

На виконання умов договору позивачем складено та підписано акти надання послуг №3721 від 30.06.2021 на суму 25 118,10 грн, №4136 від 31.07.2021 на суму 25 955,37 грн, №4691 від 31.08.2021 на суму 25 955,37 грн, №5288 від 30.09.2021 на суму 25118,10 грн, №5872 від 31.10.2021 на суму 25 955,37 грн.

Акти надання послуг №3721 від 30.06.2021 на суму 25 118,10 грн, №4136 від 31.07.2021 на суму 25 955,37 грн, №4691 від 31.08.2021 на суму 25 955,37 грн, №5288 від 30.09.2021 на суму 25118,10 грн, №5872 від 31.10.2021 на суму 25 955,37 грн підписані лише з боку позивача.

Судом враховано, що сторони погодили у пункті 3.4 договору, що сторони щомісяця до 10-го числа підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Таким чином, акти надання послуг №3721 від 30.06.2021 на суму 25 118,10 грн, №4136 від 31.07.2021 на суму 25 955,37 грн, №4691 від 31.08.2021 на суму 25 955,37 грн, №5288 від 30.09.2021 на суму 25118,10 грн, №5872 від 31.10.2021 на суму 25 955,37 грн, з огляду на умови пункту 3.4 договору, вважаються такими, що підписані відповідачем без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.5. договору сторони погодили, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання з оплати за експлуатацію фіксованих місць паркування з червня 2021 року по жовтень 2021 року у сумі 122 102,31 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 122 102,31 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 6344,51 грн, інфляційні втрати у сумі 1653,72 грн, 3% річних у сумі 1142,03 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.2. договору сторони погодили, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 6344,51 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє повністю.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що сума 3% річних становить 1142,03 грн та інфляційних втрат становить 1653,72 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ-КИЇВ" про стягнення 131 242,57 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ-КИЇВ" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 60, ідентифікаційний код 37818161) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вулиця ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6; ідентифікаційний код 35210739) заборгованість у сумі 122102,31 грн., пеню у сумі 6 344,51 грн., інфляційні втрати у сумі 1 653,72 грн. та 3% річних у сумі 1 142,03 грн., судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.02.2022.

СуддяО.В. Гулевець