Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/20627/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/20627/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовомПриватного підприємства "ПРОМТЕК-ІННОВАЦІЯ"

до Приватного підприємства "ПРОМТЕК-ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 333 976, 44 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ПРОМТЕК-ІННОВАЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ПРОМТЕК-ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 333 976, 44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансової допомоги (безвідсоткової позики) №2/2018 від 24.09.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/20627/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.02.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.12.2021, направленою на адресу місцезнаходження Приватного підприємства "ПРОМТЕК-ІНЖИНІРИНГ", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 20.12.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2018 між Приватним підприємством "ПРОМТЕК-ІННОВАЦІЯ" (позикодавець, позивач) та Приватним підприємством "ПРОМТЕК-ІНЖИНІРИНГ" (позичальник, відповідач) укладений договір фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 (надалі договір-1), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику на суму 50 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений термін (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 2.1. договору позикодавець зобов`язаний перерахувати позичальнику на його банківський рахунок зазначену суму позики в до 30.09.2018р.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням позичальника протягом шести місяців вроздріб або всією сумою, але не пізніше 31.12.2018р. Зазначена сума безвідсоткової позики може бути повернута позичальником достроково.

Згідно із п. 3.1. договору передбачено, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1 суми позики у визначений в п. 2.2 термін, позичальник сплачує штраф за кожний день прострочення до дня її повернення позикодавцю. Розмір відсотків визначається обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 8.2. договір набирає сили з моменту передачі позикодавцем суми позики, зазначеної в п. 1.1 позичальнику чи перерахування відповідних коштів на його банківський рахунок.

Даний договір буде вважатися виконаним при виконанні сторонами взаємних зобов`язань (п. 8.3. договору).

Позивач на виконання умов договору фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018 перерахував відповідачу суму у розмірі 50 000,00 грн, в підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 109 від 25.109.2018 на суму 50 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткове повернення позики за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018 у сумі 40 000,00 грн, в підтвердження чого надав платіжне доручення №18 від 22.10.2019 на суму 40 000,00 грн.

Також, 17.10.2018 між Приватним підприємством "ПРОМТЕК-ІННОВАЦІЯ" (позикодавець, позивач) та Приватним підприємством "ПРОМТЕК-ІНЖИНІРИНГ" (позичальник, відповідач) укладений договір фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 (надалі договір-2), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику на суму 250 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений термін (п. 1.1. договору-2).

У відповідності до п. 2.1. договору-2 позикодавець зобов`язаний перерахувати позичальнику на його банківський рахунок зазначену суму позики до 27.10.2018р.

За змістом п. 2.2. договору-2 повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням позичальника протягом шести місяців вроздріб або всією сумою, але не пізніше 31.12.2018р. Зазначена сума безвідсоткової позики може бути повернута позичальником достроково.

Згідно із п. 3.1. договору-2 передбачено, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1 суми позики у визначений в п. 2.2 термін, позичальник сплачує штраф за кожний день прострочення до дня її повернення позикодавцю. Розмір відсотків визначається обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 8.2. договір-2 набирає сили з моменту передачі позикодавцем суми позики, зазначеної в п. 1.1 позичальнику чи перерахування відповідних коштів на його банківський рахунок.

Даний договір-2 буде вважатися виконаним при виконанні сторонами взаємних зобов`язань (п. 8.3. договору-2).

Позивач на виконання умов договору фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 від 17.10.2018 перерахував відповідачу суму у розмірі 250 000,00 грн, в підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 122 від 18.10.2018 на суму 100 000,00 грн та №123 від 22.10.2018 на суму 150 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не здійснив повернення позики за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 від 17.10.2018 у сумі 250 000,00 грн.

Оскільки, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, у строк визначений договором-1 та договором-2 (до 31.12.2018 року), суму фінансової допомоги у загальному розмірі 260 000,00 грн. позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018 та у розмірі 250 000,00 грн. за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 від 17.10.2018.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 867,95 грн (на суму боргу 10 000,00 грн), 3% річних у сумі 969,86 грн (на несвоєчасно сплачену суму боргу 40 000,00 грн), 3% річних у сумі 21 698,63 грн (на суму боргу 250 000,00 грн), та інфляційні втрати у сумі 1876,00 грн (на суму боргу 10 000,00 грн), інфляційні втрати у сумі 1664,00 грн (на несвоєчасно сплачену суму боргу 40 000,00 грн), інфляційні втрати у сумі 46 900,00 грн (на суму боргу 250 000,00 грн).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018 та договір фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 від 17.10.2018, згідно із яким позивач надав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 260 000,00 грн. (суму позики).

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договори позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Надання позики у сумі 300 000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №109 від 25.109.2018 на суму 50 000,00 грн, № 122 від 18.10.2018 на суму 100 000,00 грн та №123 від 22.10.2018 на суму 150 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.1. договору-1 та договору-2 сторони передбачили, що повернення суми позики може відбуватися за бажанням позичальника протягом шести місяців вроздріб або всією сумою, але не пізніше 31.12.2018р. Зазначена сума безвідсоткової позики може бути повернута позичальником достроково.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Позивачем здійснено часткове повернення позики за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018 у сумі 40 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №18 від 22.10.2019.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 260 000,00 грн (300 000,00 грн 40 000,00 грн).

Доказів повернення фінансової допомоги у сумі 260 000,00 грн відповідач не надав.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що відповідач умови договору-1 та договору-2 не виконав, суму фінансової допомоги у розмірі 10 000,00 грн за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018 та у розмірі 250 000,00 грн. за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 від 17.10.2018 в строк, передбачений договорами, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 260 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 867,95 грн за період з 01.01.2019 по 22.11.2021 (на суму боргу 10 000,00 грн), 3% річних у сумі 969,86 грн за період з 01.01.2019 по 22.10.2019 (на несвоєчасно сплачену суму боргу 40 000,00 грн), 3% річних у сумі 21 698,63 грн за період з 01.01.2019 по 22.11.2021 (на суму боргу 250 000,00 грн), та інфляційні втрати у сумі 1876,00 грн (на суму боргу 10 000,00 грн), інфляційні втрати у сумі 1664,00 грн (на несвоєчасно сплачену суму боргу 40 000,00 грн), інфляційні втрати у сумі 46 900,00 грн (на суму боргу 250 000,00 грн).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

З розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, позивач здійснює нарахування 3% річних у загальній сумі 23 536,44 грн за періоди: у сумі 867,95 грн - з 01.01.2019 по 22.11.2021 (на суму боргу 10 000,00 грн), у сумі 969,86 грн - з 01.01.2019 по 22.10.2019 (на несвоєчасно сплачену суму боргу 40 000,00 грн), у сумі 21 698,63 грн - з 01.01.2019 по 22.11.2021 (на суму боргу 250 000,00 грн).

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних становить у загальній сумі 23 536,44 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат становить: з 01.01.2019 по 22.11.2021 (на суму боргу 10 000,00 грн) 1852,50 грн, з 01.01.2019 по 22.10.2019 (на несвоєчасно сплачену суму боргу 40 000,00 грн) 1663,24 грн, з 01.01.2019 по 22.11.2021 (на суму боргу 250 000,00 грн) 46312,46 грн, а тому суд вимоги у цій частині задовольняє частково у загальному розмірі 49 828,20 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "ПРОМТЕК-ІННОВАЦІЯ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 33398,00 грн витрат на правову допомогу та 1500,00 грн фактичних витрат, з врахуванням заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів позовної заяви позивачем додані копії: договору про надання правової допомоги №35 від 04.11.2021, додаткову угоду №1-П від 04.11.2021 до договору №35 від 04.11.2021, попередній розрахунок, платіжне доручення №179 від 19.11.2021 про оплату позивачем на користь Адвокатського бюро «Лариси Чекмарьової» кошти у сумі 16 699,00 грн згідно договору №35 від 04.11.2021, платіжне доручення №6 від 01.02.2022 про оплату позивачем на користь Адвокатського бюро «Лариси Чекмарьової» кошти у сумі 16 699,00 грн згідно договору №35 від 04.11.2021, платіжне доручення №5 від 31.01.2022 про оплату позивачем на користь Адвокатського бюро «Лариси Чекмарьової» кошти у сумі 1500,00 грн згідно договору №35 від 04.11.2021, ордер серії ОД №694278 від 07.12.2021, рахунок №1-П від 02.02.2022, рахунок на оплату гонорару №3-П від 31.01.2022, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.11.2021, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №3-П від 31.01.2022, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №2-П від 31.01.2022, детальний опис робіт (наданих послуг).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правову допомогу по справі №910/20627/21.

Оскільки у позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 33 336,82 грн.

Окрім того, за розрахунком наявним в матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача розмір фактичних витрат понесених позивачем , що становить 1500,00 грн.

Однак, обґрунтувань щодо вказаних витрат та доказів на підтвердження понесених витрат у розмірі 1500,00 грн. позивач суду не надав.

Оскільки позивачем не надано жодного обґрунтування та доказів в підтвердження здійснення фактичних витрат у розмірі 1500,00 грн., то суд зазначає, що вказана сума не підлягає відшкодуванню на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ПРОМТЕК-ІНЖИНІРИНГ" (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 16; ідентифікаційний номер 14165733) на користь Приватного підприємства "ПРОМТЕК-ІННОВАЦІЯ" (65014, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРАЗЛІЇВСЬКА, будинок 24, ідентифікаційний код 34994763) основний борг у сумі 10 000,00 грн, який виник на підставі договору фінансової допомоги (безвідсоткової) №2/2018 від 24.09.2018, основний борг у сумі 250 000,00 грн, який виник на підставі договору фінансової допомоги (безвідсоткової) №3/2018 від 17.10.2018, 3% річних у сумі 23 536,44 грн, інфляційні втрати у сумі 49 828,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 33 336,82 грн та судовий збір у сумі 5000,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.02.2022.

СуддяО.В. Гулевець