Рішення

від 13.02.2022 по справі 916/3032/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3032/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Глотов О.В. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунальної установи „Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку до товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм лайт про розірвання договору та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа „Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку (далі по тексту Центр реабілітації) звернулась до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм лайт (далі по тексту ТОВ „Прайм лайт) про розірвання договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р., укладеного між сторонами, та стягнення із відповідача заборгованості у загальному розмірі 66 150,38 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 60 816,00 грн., пені у розмірі 1 091,12 грн., штрафу у розмірі 4 243,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №95 від 06.07.2021р. зобов`язань в частині поставки на користь позивача нафтопродуктів на умовах, визначених договором.

ТОВ „Прайм лайт у поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечувало проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження відмови у заправленні транспортних засобів останнього поливом на підставі талонів, які були видані відповідачем на виконання умов договору №95 від 06.07.2021р. При цьому, відповідачем зазначено про відсутність підстав для врахування складених позивачем в односторонньому порядку актів про відмову у видачі нафтопродукти по бланкам-дозволам. ТОВ „Прайм лайт також було вказано, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є завищеними, а, отже, наявні підстав для їх зменшення судом на підставі клопотання відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.07.2021р. між ТОВ „Прайм лайт (Учасник, далі по тексту Постачальник) та Центром реабілітації (Замовник) було укладено договір на поставку нафтопродуктів №95, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого учасник зобов`язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати Замовнику нафтопродукти на АЗС Постачальника з використанням карток/ талонів/ скретч-карток/ бланків дозволів на відпуск товару, а Замовник зобов`язується прийняти товар від Постачальника відповідно до специфікації (додаток №1), який є невід`ємною частиною даного договору та оплатити його вартість на умовах цього договору. Кількість товару (об`єм товарної партії) погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар.

Згідно з п. 2.1 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. загальна сума договору становить 238 723,20 грн., в тому числі ПДВ: 39 787,20 грн.

Умовами п. 3.1 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. після погодження сторонами номіналу та кількості товару (товарної партії) шляхом підписанням відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі на картки/ талони/ скретч-картки/ бланки дозволи на нафтопродукти, Постачальник передає Замовнику товар, а саме: бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо, встановленої форми відповідного номіналу. Картки/ талони/ скретч-картки/ бланки дозволи на нафтопродукти виготовляються на паперовому носії, глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою пластиковому носії, містить емблему торгової марки (при наявності), вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку/ талон/ скретч-картку/ бланк дозвіл нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Передача Замовнику карток/ талонів/ скретч-карток/ бланків дозволів на нафтопродукти торгової марки, здійснюється по місцезнаходженню офісу Замовника за адресою: м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип, 3-А, уповноваженій особі Замовника. Право власності на товар переходить до Замовника у момент підписання сторонами видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.2 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. товар видається Замовнику лише на підставі та в обмін на картку/ талон/ скретч-картку/ бланк дозвіл на нафтопродукти, видану Постачальником Замовнику на умовах, передбачених п. 3.1. даного договору. Картка/ талон/ скретч-картка/ бланк дозвіл на нафтопродукти є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем знаходження товару (АЗС). Картка/ талон/ скретч- картка/ бланк дозвіл на нафтопродукти не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС картку/ талон/ скретч-картку/ бланк дозвіл на нафтопродукти. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки/ талону/ скретч-картки/ бланку дозволу на нафтопродукти та на підставі цього здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості. При видачі товару, картка/ талон/ скретч-картка/ бланк дозвіл на нафтопродукти залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Замовником товару відповідного асортименту та кількості.

Згідно з п. п. 3.3, 3.6 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. з метою належного виконання своїх зобов`язань щодо фактичної передачі (видачі) товару Замовнику, Постачальник має право залучати необхідну кількість третіх осіб - підприємств, які мають відповідні права на експлуатацію АЗС (необхідних площ АЗС) і на виконання договірних відносин з Постачальником, забезпечують фактичну передачу (видачу) товару Замовнику при пред`явленні останнім картки/ талону/ скретч-картки/ бланку дозволу на нафтопродукти. Товари, отримані Замовником від користувача АЗС, що підтверджується чеком касового апарату (РРО), вважаються фактично виданими Постачальником Замовнику згідно умов цього договору. Видача (передача) товару Замовнику здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) Користувача (ів) АЗС, перелік яких узгоджується сторонами у додатку №2 до цього договору.

Положеннями п. 6.1 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. врегульовано, що АЗС Користувача здійснює відвантаження нафтопродуктів цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через паливо роздавальні колонки в порядку черги.

Відповідно до п. 7.2 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. за порушення порядку відвантаження нафтопродуктів відповідно до умов договору з учасника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості предмета закупівлі за кожну прострочену добу, а за прострочення більше, ніж на 24 години додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов`язань по цьому договору.

У додатку №1 (специфікація) до договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. сторонами було погоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю, загальну суму товару.

При цьому, перелік автозаправних станцій (АЗС), на яких здійснюється передача товару, був визначений сторонами у додатку №2 до договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р.

Слід зазначити, що з довідки №552/02 від 15.06.2021р., виданої ТОВ „Прайм лайт, вбачається, що останнє використовує як власне обладнання та матеріально-технічну базу, так і залучене на підставі відповідних договорів, зокрема, розгалужену мережу АЗС партнера ТОВ „Оптіма рітейл, з яким відповідач уклав договір поставки нафтопродуктів №1/02-1 від 01.02.2021р.

16.07.2021р. між сторонами по справі було підписано видаткову накладну №386 на поставку ТОВ „Прайм лайт бензину А-92, бензину А-95, дизельного палива, загальною кількістю 3600 л загальною вартістю 62 856,00 грн.

На підставі платіжного доручення №1118 від 21.07.2021р. Центром реабілітації на виконання договору №95 від 06.07.2021р. було перераховано на рахунок ТОВ „Прайм лайт грошові кошти у розмірі 62 856,00 грн.

З наданих Центром реабілітації накладних від 28.07.2021р., 03.08.2021р., 09.08.2021р., 10.08.2021р., та фіскальних чеків вбачається, що позивачем було заправлено транспортні засоби пальним обсягом 80 л., вартість якого складає 2040,00 грн. При цьому, позивачем було розраховано вартість пального за цінами, які були вказані сторонами у специфікації та видатковій накладній №386 від 16.07.2021р.

13.08.2021р. та 16.08.2021р. представниками Центру реабілітації було складено акти №1, 2, 3, 4 про відмову на відпуск нафтопродуктів на АСЗ (sunoil) по бланкам-дозволам. При цьому, у трьох актах розписався представник АЗС, вказавши, що відмова у відпуску нафтопродуктів пов`язана із відсутністю коштів на рахунку емітента. Крім того, на підтвердження відмови видати нафтопродукти водієм транспортного засобу, який належить позивачу, було складено службові записки, адресовані директору Центру реабілітації, про неможливість заправити транспортний засіб.

16.08.2021р. Центр реабілітації звернувся до ТОВ „Прайм лайт із листом №132-01-21/01, відповідно до якого позивачем було повідомлено про відмову працівників АЗС заправити транспорті засоби позивача. Посилаючись на викладені обставини, Центр реабілітації просив вжити заходів для належного виконання зобов`язань за договором №95 від 06.07.2021р., а саме: відпустити пальне за оплаченими бланками-дозволами.

Листом №716/01 від 17.08.2021р. ТОВ „Прайм лайт у відповідь на звернення Центру реабілітації за №132-01-21/01 від 16.08.2021р. було підтверджено наявність зобов`язань за договором №95 від 06.07.2021р. та зазначено, що про усунення технічних несправностей та відновлення безперебійного процесу постачання позивач буде повідомлений додатково.

Листом №133-01-21/01 від 20.08.2021р. Центр реабілітації повторно повідомляв ТОВ „Прайм лайт про наявність невиконаних зобов`язань за договором №95 від 06.07.2021р. та відсутність у позивача можливості заправити власні транспортні засоби у зв`язку з чим позивач просив вирішити питання щодо повернення коштів у розмірі 60 816,00 грн. за невикористані бланки-дозволи. До вказаного листа позивачем було додано додаткову угоду №1 про розірвання договору №95 від 06.07.2021р., підписану Центром реабілітації.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Прайм лайт позивачем було наголошено, що він значною мірою був позбавлений того, на що розраховував під час укладання договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за умовами договору зобов`язань. Посилаючись на викладені обставини, Центр реабілітації просив суд розірвати договір, стягнути із відповідача грошові кошти за невикористані бланки-дозволи, а також штрафні санкції.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 06.07.2021р. між ТОВ „Прайм лайт та Центром реабілітації було укладено договір на поставку нафтопродуктів №95, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити нафтопродукти шляхом видачі бланків-дозволів, які могли бути реалізовані позивачем на АЗС, перелік яких був визначений у додатку №2 до договору.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №95 від 06.07.2021р., Центром реабілітації було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 62 856,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1118 від 21.07.2021р. Проте, Центр реабілітації за бланками-дозволами отримало паливо лише на суму 2040,00 грн., що підтверджується наданими позивачем накладними.

Слід зазначити, що, в даному випадку, підписання сторонами видаткової накладної №386 від 16.07.2021р. на суму 62 856,00 грн. не свідчить про фактичну передачу товару, оскільки згідно умов п. 3.1 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. шляхом підписання видаткової накладної сторони погоджують лише номінал та кількість товару. Таким чином, зобов`язання ТОВ „Прайм лайт вважаються належним чином виконаними у випадку фактичного отримання позивачем палива на відповідних АЗС.

Як зазначалось вище по тексту рішення, листом №132-01-21/01 від 16.08.2021р. Центром реабілітації було повідомлено ТОВ „Прайм лайт про неможливість отримання палива на АЗС. У відповідь на вказане звернення ТОВ „Прайм лайт листом №716/01 від 17.08.2021р. було повідомлено, що про усунення технічних несправностей та відновлення безперебійного процесу постачання позивач буде повідомлений додатково.

Враховуючи наявний в матеріалах справи лист ТОВ „Прайм лайт за №716/01 від 17.08.2021р., господарський суд доходить висновку про обізнаність відповідача із фактом неможливості реалізації Центром реабілітації бланків-дозволу, а, отже, і отримання палива. Проте, незважаючи на обставини, викладені у вказаному листі, ТОВ „Прайм лайт у відзиві на позов стверджувало про відсутність належних доказів на підтвердження неможливості отримання пального на АЗС. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що поведінка ТОВ „Прайм лайт не відповідає попереднім заявам, які були зроблені до моменту звернення Центром реабілітації до господарського суду із даним позовом.

Верховним Судом у постанові від 24.10.2019р. по справі № 904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Господарський суд зауважує, що питання необхідності застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) у випадку, якщо поведінка сторони не відповідає її попереднім заявам неодноразово досліджувалось Верховним Судом у постанові від 06.12.2019. по справі №910/353/19, у постанові від 07.11.2019р. по справі №910/12484/18, у постанові від 14.05.2020р. по справі №910/7515/19, у постанові від 19.02.2020р. по справі №915/411/19.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 28.01.2020р. по справі №910/15489/18 також було наголошено про необхідність надання оцінки поведінці сторін з урахуванням принципу добросовісності, з якого походить доктрина contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), під час вирішення питання наявності правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору підряду.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) під час дослідження питання виконання ТОВ „Прайм лайт зобов`язань за договором на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи визнання відповідачем обставин неможливості отримання позивачем палива за бланками-дозволами у листі №716/01 від 17.08.2021р., враховуючи ненадання взагалі будь-яких доказів, зокрема, пояснень АЗС про наявність у Центу реабілітації можливості отримати паливо за бланками-дозволами, господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р.

При цьому, господарським судом було також враховано складені Центом реабілітації в односторонньому порядку акти про відмову на відпуск нафтопродуктів на АСЗ, оскільки: по-перше, умовами договору №95 від 06.07.2021р. не передбачено обов`язків сторін з складання актів; по-друге, відповідач, який територіально знаходиться у м. Львові, вочевидь не міг забезпечити оперативне прибуття власного представника для складення акту; по-третє, бланки-дозволи могли бути реалізовані на АЗС, з якими відповідач співпрацює, а отже, останній не був позбавлений можливості звернутись до власного контрагента з метою з`ясування всіх обставин, чого ТОВ „Прайм лайт зроблено не було.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судової палати у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач належним чином не виконав прийняті на себе за договором №95 від 06.07.2021р. зобов`язання щодо забезпечення позивачу можливості фактично отримати пальне за бланками-дозволами. За переконанням суду, така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляє Центр реабілітації того, на що позивач розраховував при укладенні договору, у зв`язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов`язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору поставки №95 від 06.07.2021р. з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав.

Враховуючи невиконання прийнятих ТОВ „Прайм лайт на себе зобов`язань за договором на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р., керуючись приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якою надано покупцю право вимагати повернення попередньої оплати товару у випадку, якщо товар не був переданий у встановлений строк, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 60 816,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р. за порушення порядку відвантаження нафтопродуктів відповідно до умов договору з учасника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості предмета закупівлі за кожну прострочену добу, а за прострочення більше, ніж на 24 години додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов`язань по цьому договору.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 1 091,12 грн., яка була розрахована за період з 13.09.2021р. по 01.10.2021р., та штрафу у розмірі 4 243,26 грн., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Центром реабілітації до ТОВ „Прайм лайт позовних вимог у названій частині.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вимоги ст. 551 ЦК України, ст. 233 Господарського кодексу України, якими суду надано право зменшувати штрафні санкції лише у випадку, якщо їх розмір є надмірно великим, приймаючи до уваги нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій, розмір яких вочевидь не є надмірним, підстави для задоволення заявленого ТОВ „Прайм лайт клопотання відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог комунальної установи „Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку до товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм лайт шляхом розірвання договору на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р., укладеного між сторонами, та стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 60 816,00 грн., пені у розмірі 1 091,12 грн., штрафу у розмірі 4 243,26 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору, сплата якого ухвалою суду від 11.10.2021р. була відстрочена до ухвалення рішення, та який був сплачений позивачем 22.12.2021р., що підтверджується платіжним дорученням №2396, покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір на поставку нафтопродуктів №95 від 06.07.2021р., укладений між комунальною установою „Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку /65074, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 3-А; ідентифікаційний код 25948289/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Прайм лайт /79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б; ідентифікаційний код 42151468/.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм лайт /79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б; ідентифікаційний код 42151468/ на користь комунальної установи „Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку /65074, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 3-А; ідентифікаційний код 25948289/ суму основного боргу у розмірі 60 816,00 грн. /шістдесят тисяч вісімсот шістнадцять грн. 00 коп./, пеню у розмірі 1 091,12 грн. /одна тисяча дев`яносто одна грн. 12 коп./, штраф у розмірі 4 243,26 грн. /чотири тисячі двісті сорок три грн. 26 коп./, судовий збір у розмірі 4540,00 грн. /чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя С.П. Желєзна