Рішення

від 20.02.2022 по справі 916/3892/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3892/21Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3892/21

за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кано Трейд» (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, буд.5/3, прим. 156, код ЄДРПОУ 40055495)

про стягнення 134 907.66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

17.12.2021 Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кано Трейд», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 128570,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 1695,54 грн, 3% річних у розмірі 1139,97 грн, пеню у розмірі 3501,25 грн, а також судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем прийнятих на себе за договором оренди землі від 24.03.2020 зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Так, позивач зазначає, що 24.03.2020 між Одеською міською радою та ТОВ «Кано Трейд» укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прибережна, 17, загальною площею 44726,0 кв.м., для експлуатації та обслуговування об`єктів медичного та фізкультурно-оздоровчого призначення, строком на 20 років.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 зазначеного договору оренди землі від 24.03.2020 орендна плата за земельну ділянку площею 4,4726 га розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 192856,15 грн. на рік.

З урахуванням положень договору фінансовим відділом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради складений розрахунок заборгованості ТОВ «Кано Трейд» по орендній платі за договором оренди землі від 24.03.2020 року та розрахована орендна плата за період з 01.02.2021 року по 30.09.2021 року із розрахунку 16 071,35 грн. щомісячно.

За ствердженням позивача, внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язку по сплаті орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ТОВ «Кано Трейд» направлено претензію від 13.08.2021 за № 01-13/628 року щодо необхідності сплатити заборгованість за договором оренди землі від 24.03.2020, проте, незважаючи на вищевказану претензію Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, ТОВ «Кано Трейд» не виконує обов`язки за договором оренди землі від 24.03.2020 щодо сплати орендної плати у визначеному розмірі, у зв`язку із чим у останнього утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 в розмірі 128570,80 грн.

Окрім того, у зв`язку з невиконанням орендарем умов вказаного договору фінансовим відділом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради нараховано ТОВ «Кано Трейд» та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 695,64 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1139,97 грн. та пеню в розмірі 3501,25 грн.

10.01.2022 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради надано до Господарського суду Одеської області пояснення (вх. № 446/22), відповідно до яких 24.03.2020 між Одеською міською радою та ТОВ «Кано Трейд» укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 44726,0 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прибережна, 17, кадастровий номер: 5110136900:50:015:0049, терміном на 20 років, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель, зареєстрований в державному реєстрі земель від 24.03.2020 № 2060950351101.

Як вказує третя особа, відповідно до п. 2.2. договору, на земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «Кано Трейд», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 858500851101, державна реєстрація права власності на 1/2 частку якого проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33205310, дата державної реєстрації: 10.09.2019, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.03.2018 Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстру за № 344.

При цьому, об`єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «Кано Трейд», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 858500851101, державна реєстрація права власності на 1/2 частку якого проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33205271, дата державної реєстрації: 10.09.2019, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.03.2018 Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстру за № 345.

Департамент земельних ресурсів ОМР підтверджує, що на підставі положень договору та чинного законодавства, для врегулювання спору у досудовому порядку, Департаментом направлено на адресу ТОВ «Кано Трейд» претензію від 13.08.2021 № 01-13/628 з пропозицією у місячний термін сплатити заборгованість за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 24.03.2020. Між тим, орендар не виконує обов`язки за договором щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021 позовна заява вх.№4019/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

22.12.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№4019/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3892/21. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін та роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Також, цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Про судовий розгляд справи № 916/3892/21 сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали суду від 22.12.2021 на юридичну адресу відповідачу та на адресу електронної пошти позивачу та третій особі.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 у справі № 916/3892/21 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, буд.5/3, прим. 156, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки ухвали з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка».

14.01.2022 за вх. № 959/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою про вручення 05.01.2022 представнику відповідача відповідної ухвали суду.

Крім того, 10.01.2022 від ТОВ «Кано Трейд» до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх. № 478/22), відповідно до якої відповідач просив надати можливість представнику підприємства ознайомитись, зробити витяги, копії необхідних документів та зняти фотокопії з матеріалів справи № 916/3892/21. Вказана заява судом була задоволена та надано представнику відповідача матеріали справи № 916/3892/21 для ознайомлення 18.01.2022.

Отже, відповідач обізнаний про розгляд справи № 916/3892/21, а судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

21.02.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

24.03.2020 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Кано Трейд» (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до.1.1 якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №5582-VII від 11.12.2019 передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 4.4726 га, місце розташування: Одеська область, місто Одеса, вулиця Прибережна, 17.

Відповідно до п. 1.2. Договору зазначена земельна ділянка сформована із земель комунальної власності Територіальної громади міста Одеси. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у м.Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, дата державної реєстрації земельної ділянки 02.12.2019, кадастровий номер 5110136900:50:015:0049.

На земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомого майна, що належить Орендарю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 858500851101, державна реєстрація права власності на 1/2 (одну другу) частку якого проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33205310, дата державної реєстрації: 10.09.2019, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.03.2018 року Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстру за № 344.

Об`єкт нерухомого майна, що належить Орендарю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 858500851101, державна реєстрація права власності на 1/2 (одну другу) частку якого проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33205271, дата державної реєстрації: 10.09.2019 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.03.2018 року Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстру за № 345 (п.2.2 Договору).

За умовами п.2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день укладення договору становить 6 428 538,35 грн, з урахуванням індексації за 2019 рік, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м.Одеси №2479 від 04.12.2019, складеного Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Пунктом 3.1. погоджено, що Договір укладено на 20 (двадцять) років, для експлуатації та обслуговування об`єктів медичного та фізкультурно-оздоровчого призначення.

Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата за земельну ділянку площею 4,4726 га розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 192 856,15 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі.

У п.4.2 Договору сторони домовилися, що розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, у порядку визначеному законодавством.

Згідно п.4.3 Договору орендна плата сплачується Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на Банк Казначейства України.

Відповідно до п.4.4 Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умовами п. 4.7. Договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується Орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.

Пунктами 5.1.-5.2. Договори сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду Орендарю, для експлуатації та обслуговування об`єктів медичного та фізкультурно-оздоровчого призначення. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі оздоровчого призначення, вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - D.06.03 (для інших оздоровчих цілей).

Об`єкт оренди за цим договором вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (п. 6.1. Договору від 24.03.2020).

Підпунктом 9.1.2. пункту 9.1. Договору встановлено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його нотаріального посвідчення. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (п. 14.1. Договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 77.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 04.03.2020 № 726, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Плієва, 2, за кадастровим номером 5110137300:07:002:0018 площею 11694 кв.м, складає -7887815,18 грн.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 04.12.2019 № 2479, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:50:015:0049, площею 44726 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Прибережна, 17, складає 6 428 538,35 грн.

Орендна плата за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 розрахована Одеською міською радою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 192856,15 грн. на рік, 16071,35 грн щомісячно.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1695,64 грн., 3% річних в розмірі 1139,97 та пеню у розмірі 3501,25 грн.

13.08.2021 на адресу відповідача було направлено претензію за №01-13/628 з розрахунком орендної плати, однак відповідач заборгованість по оренді не сплатив, що стало причиною спору.

Неналежне виконання ТОВ «Кано Тейд» своїх зобов`язань за договором оренди землі від 24.03.2020 і стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною 1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 216, ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойка (пеня) штраф, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 14.1.136. Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно із пунктом 14.1.147 статті 147 Податкового Кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п. 288.4 ст. 288 розділу XIII „Плата за землю Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Для визначення орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі

Положенням статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно ст.13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до ч.2 ст.20 «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що між Одеською міською радою та ТОВ «Кано Трейд» укладено договір оренди землі від 24.03.2020 щодо земельної ділянки площею 4,4726 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вул. Прибережна, 17 та встановлено його зобов`язання щодо щомісячного внесення орендної плати протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, з аналізу чинного законодавства України вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як на час укладання договору оренди земельної ділянки, так і на час виникнення спору, обов`язковим елементом визначення розміру орендних платежів була нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Враховуючи надані позивачем докази, суд робить висновок, що у відповідача виникло право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:50:015:0049 в м.Одеса, вул. Прибережна, 17, загальною площею 4,4726 га з моменту вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно 24.03.2020.

Відтак, з 24.03.2020 у орендаря виникає обов`язок зі сплати орендної плати за землю відповідно до договору оренди землі від 24.03.2020.

Таким чином, з огляду на положення п.4.1, 4.4 договору, суд вважає розрахунок позовних вимог, згідно з яким річна орендна плата за 2021 рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 192856,15 грн., таким, що складений арифметично та методологічно вірно.

Станом на день розгляду справи доказів виконання грошового обов`язку зі сплати орендних платежів у визначеній сумі відповідач не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 в сумі 128570,80 грн.

Несвоєчасність сплати орендних платежів за договором оренди землі від 24.03.2020 згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, а сам відповідач визнається таким, що прострочив його виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї інфляційної індексації та пені.

Відповідно до правової позиції постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 визначено, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно правової позиції, а саме постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16 визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1695, 64 грн. та 3% річних у розмірі 1139,97 грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На даний час нарахування пені визначено п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за суми грошового зобов`язання, визначеного п.п.129.1.1 п.129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.

За встановлених обставин, враховуючи положення договору оренди землі від 24.03.2020 та чинне законодавство, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди землі позивачем також обґрунтовано нарахована пеня у відповідному розмірі.

Наданий позивачем розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, арифметично та методологічно складений правильно, судом перевірений, а відповідачем у встановленому порядку не спростований. У зв`язку з чим пеня підлягає стягненню в заявлені сумі 3501,25 грн.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За розгляд даного позову позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270,00 грн.

Внаслідок повного задоволення позовних вимог позивача стягненню з відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України на користь позивача підлягає сплачений останнім судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 232, 233, 236-240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кано Трейд» (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, буд.5/3, прим. 156, код ЄДРПОУ 40055495) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 128 570 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 80 коп., інфляційні втрати в розмірі 1695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) грн. 54 коп., 3% річних в розмірі 1139 (одна тисяча сто тридцять дев`ять) грн. 97 коп., пеню в розмірі 3501 (три тисячі п`ятсот одна) грн. 25 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський