Рішення

від 16.02.2022 по справі 922/5112/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/5112/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", м.Київ, до Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д.", м.Харків, про стягнення 36390,95 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", м.Київ, 28.12.2021 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д.", м.Харків, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36390,95 грн, з яких: основного боргу - 24169,20 грн; штрафу 15% -03625,35 грн; 3% річних - 361,94 грн; інфляційного збільшення - 4009,69 грн; пені - 4224,77 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору №2407/13 від 17.11.2016 та приписів чинного законодавства, не отримав рахунки-фактури від позивача та не здійснив оплату за надані позивачем послуги за період з 14.12.2018 по 14.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2021 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/5112/21; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання, яке відбулося 17.02.2022, представники сторін не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Копія ухвали від 27.01.2022 про відкладення розгляду справи на 17.02.2022, а також копія ухвали від 28.12.2021 про відкриття провадження у справі, надіслані на адресу відповідача, повернуті до суду без вручення адресатові у зв`язку з його відсутністю за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.11.2016 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивач) та Приватним підприємством "Арабіка", яке в подальшому перейменоване в Приватне підприємство "Церера Л.Т.Д" (відповідач) було укладено Договір № 2407/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва.

Регулювання правовідносин, пов`язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві здійснюється на підставі:

- Закону України "Про рекламу" (далі - Закон),

- "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила),

- "Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок), іншими нормативними актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону та п. 3 Типових правил, розміщення зовнішньої реклами населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Типовими правилами, право тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

На підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) між позивачем та відповідачем було підписано Адресні програми, які є невід`ємною частиною Договору, згідно з якими відповідачу надано право на тимчасове користування місцями.

Відповідно до п. 1.1 Договору, на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами па певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві (відповідачу) надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного утримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

В свою чергу, відповідач зобов`язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.7 Договору, розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно з п. 6.8 Договору, плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору, відповідач зобов`язався не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Проте, в порушення зазначених вище пунктів Договору відповідач не здійснив розрахунків за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно з рахунками-фактурами за період з 14.12.2018 по 14.04.2019, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 24169,20 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Факт надання відповідачу права тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за Договором № 2407/13 від 17.11.2016 та їх вартість підтверджується матеріалами справи.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами Договору (п. 5.2.3) та є таким, що настав.

При цьому, факт неотримання рахунку не звільняє відповідача, як розповсюджувача зовнішньої реклами, від здійснення оплати за право тимчасового користування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24169,20 грн основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору сторони встановили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків вони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. Договору, позивач має право застосовувати до відповідача, зокрема, такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За умовами п. 7.3 Договору, позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми.

На підставі вищевказаних норм закону та умов Договору, позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який вона сплачується, інфляційного збільшення, 3% річних від простроченої суми та штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4224,77 грн; інфляційного збільшення в розмірі 4009,69 грн; 3% річних у розмірі 361,94 грн та штрафу в розмірі 3625,35 грн законними і обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 36390,95 грн, у тому числі: основний борг в розмірі 24169,20 грн; пеня в розмірі 4224,77 грн; інфляційне збільшення в розмірі 4009,69 грн; 3% річних у розмірі 361,94 грн та штраф у розмірі 3625,35 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши правову оцінку обставинам, встановленим на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д." (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 2/56; код ЄДРПОУ: 32248183) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8; код ЄДРПОУ: 26199714) - заборгованість у розмірі 36390,95 грн (у тому числі: основний борг у розмірі 24169,20 грн; штраф 15% - 3625,35 грн; 3% річних - 361,94 грн; інфляційне збільшення - 4009,69 грн; пеню - 4224,77 грн), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "22" лютого 2022 р.

СуддяН.М. Кухар