Рішення

від 20.02.2022 по справі 922/4689/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4689/21Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання: Стеріоні В.С.

за участю представників учасників справи:

позивача: Вітковська М.В., самопредставництво

відповідача: не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Антимонопольного комітету України, місто Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс", місто Харків, про стягнення штрафу та пені,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/4689/21.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Антимонопольний комітет України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс", про стягнення штрафу у розмірі 339 999,00 грн. та пені у розмірі 339 999,00 грн.

20 грудня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4689/21 підготовче провадження. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. До пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251, 165 Господарського процесуального кодексу України, для подачі відповідачем відзиву. При цьому відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд справи та як сторона у справі відповідач повинен було вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № Б-39/159-10. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 20 грудня 2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті. 31 січня 2022 року, протокольною ухвалою суду, на підставі пункту 18 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 2 статті 185, частини 5 статті 185, статей 195, 232 Господарського процесуального кодексу України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2022 року. 21 лютого 2022 року суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги. Відповідач свого уповноваженого представника не направив. 21 лютого 2022 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

За результатами розгляду справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 178-р від 30 березня 2021 року, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс" порушило законодавство про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до дотримання спільного підходу в ціноутворенні та спільних умов реалізації товару. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене в пункті 1 резолютивної частини рішення № 178-р від 30 березня 2021 року, відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс" накладено штраф у розмірі 339 999,00 грн. Вказане рішення було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс", проте не було вручено останньому та повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу адресата (тобто Антимонопольному комітету України) за закінченням терміну зберігання. Внаслідок неможливості вручити відповідачу поштове відправлення, на підставі частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач оприлюднив в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур`єр" від 01 липня 2021 року за №125 (6993) повідомлення про прийняте рішення, а відтак після спливу десятиденного строку з дня оприлюднення інформації, рішення вважається таким, що вручено відповідачу. Беручи до уваги вищезазначене, штраф підлягав сплаті відповідачем у строк до 10 вересня 2021 року (включно). Позивач вказує, що штраф у розмірі 339 999,00 грн., в порушення частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", станом на момент формування матеріалів позовної заяви відповідачем не сплачений. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування пені, у відповідності до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Приписами статті 4 Закону визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо. До статті 16 Закону державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. Відповідно до статті 22 Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Згідно статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Отже, відповідно до вищевказаних норм, Антимонопольний комітет України має право та наділений відповідними повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель, а також приймати рішення про визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення якого є обов`язковим для виконання, чим спростовуються доводи скаржника в цій частині апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" подання інформації Комітету в неповному обсязі у встановлені органами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами 1-3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Антимонопольного комітету України № 178-р від 30 березня 2021 року направлено відповідачу поштовим зв`язком та не отримано останнім, що послугувало підставою для позивача обрати інший спосіб повідомлення про прийдняте рішення. Так, 01 липня 2021 року позивач оприлюднив в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур`єр" за №125 (6993) про прийняте ним рішення, а відтак, відповідно до положення частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", днем вручення рішення є 11 липня 2021 року, з якого відліковується двомісячний строк на сплату штрафу, строк по якому мав присічну дату 10 вересня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Проте, відповідачем не було реалізоване його право оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, у межах якого і мали б бути досліджені та оцінені докази щодо підстав та мотивів за яким визначено відповідача порушником антимонопольного законодавства. Одночасно суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 927/914/18 зазначив, що звернення суб`єкта господарювання до господарського суду з позовом щодо визнання недійсним рішення органу АМК, яким притягнуто до відповідальності більше ніж одного суб`єкта господарювання, не є перешкодою для стягнення таким органом штрафу та пені з іншого суб`єкта господарювання, з огляду на те, що рішення органу АМК у частині, яка стосується цього суб`єкта, є чинним, проте ним у добровільному порядку не виконане, а пеня, як і штраф, має індивідуальний характер.

Антимонопольний комітет України у рішенні № 178-р визнав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс", як самостійний суб`єкт господарювання, вчинив порушення, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спричинило накладення на останнього, як самостійного суб`єкта господарювання, за вчинення зазначеного порушення штрафу у загальному розмірі 339 999,00 грн.

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 339 999,00 грн., накладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету України від 30 березня 2021 року за № 178-р, у двомісячний строк з дня вручення рішення про накладення штрафу (статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), оскільки станом на час розгляду справи спірний штраф відповідач не сплатив, докази протилежного до матеріалів справи не долучив. При цьому, сума штрафу була розраховано Антимонопольним комітетом України з урахуванням частини 5 статті 52 Закону України "Про антимонопольний комітет України", оскільки у позивача були відсутні дані з приводу доходу відповідача.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті відповідачем з метою вчасної оплати штрафу, накладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету України. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати всієї суми штрафу у строк встановлений Законом, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 339 999,00 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати останнім штрафу за період з 11 вересня 2021 року по 16 листопада 2021 року в розмірі 339 999,00 грн., враховуючи обмеження, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У відповідності до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи положення абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 339 999,00 грн. пені за наступним розрахунком: - сума штрафу, накладеного на відповідача становить 339 999,00 грн.; - період прострочення сплати штрафу з 11 вересня 2021 року по 16 листопада 2021 року, а відтак за розрахунком позивача відповідачем прострочено 67 днів, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 339 999,00 грн.; - позивачем враховано обмеження, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням АМК, у зв`язку з чим позивач визначив розмір пені в сумі 339 999,00 грн.

З огляду на допущення відповідачем порушення статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку та розміру нарахування, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені в розмірі 339 999,00 грн., що має своїм наслідком задоволення позову в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс" (61070, місто Харків, вулиця Роменська, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 39674987) штраф у розмірі 339 999,00 грн. та пеню у розмірі 339 999,00 грн., з їх зарахуванням в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA 278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету6 21081100.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Альянс" (61070, місто Харків, вулиця Роменська, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 39674987) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) 10199,97 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "22" лютого 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко