ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2022 року Справа № 923/1617/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", м. Львів
до відповідача: Малого колективного підприємства "Орбіта", м. Херсон
про стягнення заборгованості у розмірі 177408,00 грн
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (код ЄДРПОУ 37171990) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Малого комунального підприємства «Орбіта» (код ЄДРПОУ 14122362) про стягнення заборгованості у розмірі 177 408, 00 грн, з якої заборгованість за не повернуту тару (вартість кеги ) - 44 352, 00 грн, штраф за неповернення тари - 133 056, 00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 10.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 10.12.2021 року зокрема була надіслана на адресу і відповідача рекомендованим листом та повернулась на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, вищевказана ухвала була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ І. КУЛИКА, будинок 143 Б.
Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 та ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд
в с т а н о в и в:
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (далі за текстом рішення - Постачальник, позивач) та Малим колективним підприємством «Орбіта» (далі за текстом рішення - Покупець, відповідач) укладено Договори поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083 та від 22.02.2021 року № Х-05063, згідно яких Постачальник передає у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується оплачувати отриманий Товар та своєчасно повертати тару на умовах визначених Договором.
До договору поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083 додано Додаток № 1, що є по суті довіреністю №1 від 25.01.2018 року, за якою визначено, що керівник Малого колективного підприємства «Орбіта» засвідчує відбиток печатки і (або) штампу, а також особисті підписи осіб, яким довіряє отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до накладних. Відповідно такою особою визначено Марковського Андрія Владиславовича.
До договору поставки товару від 22.02.2021 року № Х-05063 додано Додаток № 1, що є по суті довіреністю №1 від 22.02.2021 року, за якою визначено, що керівник Малого колективного підприємства «Орбіта» засвідчує відбиток печатки і (або) штампу, а також особисті підписи осіб, яким довіряє отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до накладних. Відповідно такими особами визначено Марковського Андрія Владиславовича та Кіяшко Аліну Володимирівну.
Пункт 3.7. договорів поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083, від 22.02.2021 року № Х-05063 встановлює що тара, в якій надходить Товар (ящики, кеги, вуглекислі балони, піддони), є зворотною тарою та повинна бути повернена силами та за рахунок Покупця в повному обсязі, у термін не більш, ніж 7 (сім) календарних днів, з моменту отримання Товару з тарою.
Пункт 3.9. договорів поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083, від 22.02.2021 року № Х-05063 встановлює що вартість зворотної тари вказується в накладних та (або) в прейскурантах та (або) в товаротранспортних накладних та (або) в даному Договорі.
Так, позивач стверджує, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не повернув зворотню тару, в якій поставлявся товар.
Позивач зазначає, що згідно останнього підписаного 10 січня 2019 року Акту звірки взаємних розрахунків між Постачальником і Покупцем, у розпорядженні Покупця знаходилось 20 (двадцять) кег Постачальника - 17 штук по 50 л та 3 штуки по 30 л, які Покупець отримував разом з товаром, але своєчасно їх не повернув.
Позивач стверджує, що тара надходила разом з товаром, про що свідчать товарно-транспортні накладні: № НХН -012146 від 26.01.2018 року, № НХН-035183 від 07.03.2018 року, № НХН-056713 від 11.04.2018 року, № НХН-101851 від 12.06.2018 року, № НХН- 151774 від 03.08.18 року.
Суд констатує, що вищезазначені товарно-транспортні накладні були укладені на підставі саме договору поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083.
Позивач зазначає, що відповідачем повернуто було тільки 7 кег, а саме - 5 кег по 50 л та 2 кеги по 30 л.
Відповідно до п.7.6. договорів поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083, від 22.02.2021 року № Х-05063, за втрату, пошкодження, неповернення або прострочення повернення зворотної тари, після закінчення терміну, передбаченого п.3.7. Договору, Покупець сплачує штраф у розмірі 150% від вартості зворотної тари, а у випадку прострочення повернення більше п`ятнадцяти календарних днів - 300% від вартості зворотної тари.
Згідно до п. 7.7. договору поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083, у разі втрати, пошкодження або неповернення тари, Покупець крім штрафу, оплачує Постачальнику також вартість тари з ПДВ, виходячи з нижченаведеного:
- вартість однієї кеги (50 літрів) становить 1920,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн, включаючи ПДВ, або на розсуд Постачальника 112,00 (сто дванадцять) Євро, разом з ПДВ;
- вартість однієї кеги (30 літрів) становить 1920,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн,, включаючи ПДВ, або на розсуд Постачальника 112,00 (сто дванадцять) Євро, разом з ПДВ.
Згідно до п. 7.7. договору поставки товару від 22.02.2021 року № Х-05063, у разі втрати, пошкодження або неповернення тари, Покупець крім штрафу, оплачує Постачальнику також вартість тари з ПДВ, виходячи з нижченаведеного: вартість однієї кеги 30л - 2 880 грн., вартість однієї кеги 50 л - 3 456 грн.
Позивач стверджує, що станом на 16 вересня 2021 р. Покупцем не повернуто Постачальнику - «Партнер Дістрібьюшн» - 13 шт кег ( 1шт- 30л, 12шт - 50л.), в грошовому еквіваленті даний борг складає - 44 352, 00 (сорок чотири тисячі триста п`ятдесят дві ) грн.
Так, позивач надав суду Акт звірки взаєморозрахунків по заставній тарі між позивачем та відповідачем станом на 06.09.2021, за яким не повернуто покупцем 13 шт кег. При цьому, позивач зазначає, що підписувати Акт звірки щодо наявної заборгованості у відповідача в особі керівника (директора Марковського А.В.) - станом на 06.09.2021 року останній відмовився, мотивуючи тим, що немає чим віддавати даний борг.
Посилаючись на п.7.7. зазначених договорів та прострочення відповідачем повернення тари більше п`ятнадцяти календарних днів, позивач нарахував штраф у розмірі 300% від вартості зворотної тари, що склав 133 056,00 грн.
При цьому, здійснюючи розрахунок загальної вартості неповернутої тари та штрафних санкцій, позивач використовув за основу вартість однієї кеги 30л - 2 880 грн., вартість однієї кеги 50 л - 3 456 грн., тобто встановлені умови договору від 22.02.2021 року № Х-05063.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявність укладених між сторонами справи договорів поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083 та від 22.02.2021 року № Х-05063, свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Позивач стверджує, що у відповідача є не виконане зобов`язання по поверненню тари, в якій поставлявся позивачем товар на виконання договорів від 25.01.2018 року № X-02083 та від 22.02.2021 року № Х-05063.
Так, на підтвердження того, що відповідач не повернув позивачу 13 штук кег (1шт -30л, 12 шт - 50л), останній надав суду акти звірки взаєморозрахунків по заставній тарі між позивачем та відповідачем станом на 10.01.2019 та станом на 06.09.2021.
У той же час, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88 первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Згідно з п.2.4. вищезазначеного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Дослідивши наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків по заставній тарі між позивачем та відповідачем станом на 10.01.2019 за період 01.12.2018 по 10.01.2019, судом встановлено, що в акті відсутнє посилання на конкретний укладений з відповідачем договір, що породжує для сторін певні зобов`язання. При цьому, не зважаючи на наявність підпису і печатки відповідача на такому акті, інформація, що відображена в акті не підтверджена первинними документами.
Надані позивачем товарно-транспортні накладні (на підставі саме договору поставки № Х-02083 від 25.01.2018 року) № НХН -012146 від 26.01.2018 року, № НХН-035183 від 07.03.2018 року, № НХН-056713 від 11.04.2018 року, № НХН-101851 від 12.06.2018 року, № НХН- 151774 від 03.08.18 року складені до періоду (за 01.12.2018 - 10.01.2019) зазначеного в вищевказаному акті та за який проведена звірка взаєморозрахунків по заставній тарі.
Крім того, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять в собі даних, які б давали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції саме зі сторони відповідача. Так, відповідно до довіреності №1 від 25.01.2018 року (До договору поставки товару від 25.01.2018 року № X-02083 додано Додаток № 1) саме Марковському Андрію Владиславовичу довірено отримання товарно-матеріальних цінностей. Проте, в жодній із наданих позивачем товарно-транспортних накладних не зазначено, що товар отримано такою особою (її посаду, прізвище), а наявний на накладних наглядно неоднаковий підпис не скріплений печаткою відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані первинні документи не можуть достовірно свідчити про отримання від позивача товару уповноваженою на це особою зі сторони відповідача.
Дослідивши наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків по заставній тарі між позивачем та відповідачем станом на 06.09.2021 за період 01.01.2020 по 06.09.2021, судом встановлено, що в акті відсутнє посилання на конкретний укладений з відповідачем договір, що породжує для сторін певні зобов`язання. Такий акт не містить підпису відповідача, а інформація, що відображена в акті не підтверджена жодними первинними документами.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підставі яких можна встановити факт щодо неповернення відповідачем тари за спірними договорами та відповідно невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Наявність у відповідача заборгованості (неповернутої тари) за актами звірки взаєморозрахунків не підтверджена первинними документами, а відтак такі акти звірки не можуть вважатися належними та допустимими доказами, на підставі яких можливе стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 177 408, 00 грн, з якої заборгованість за не повернуту тару (вартість кеги ) - 44 352, 00 грн, штраф за неповернення тари - 133 056, 00 грн.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
у х в а л и в:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 22.02.2022
Суддя В.П.Ярошенко
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 21.02.2022 |
Оприлюднено | 24.02.2022 |
Номер документу | 103486815 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Херсонської області
Ярошенко В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні