Рішення

від 20.02.2022 по справі 170/741/21

ШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/741/21

Позовне провадження Провадження № 2/170/29/22

Рядок - 76

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2022 року смт Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі головуючого судді Жевнєрової Н.В., за участю секретаря Остапчук Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей», Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» від 08.11.2021 №217к «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків», допуск до виконання посадових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

17.11.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 вересня 2005 року вона працює прибиральницею службових приміщень Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей», що підтверджується записами трудової книжки. 01 листопада 2021 року вона отримала повідомлення за підписом директора закладу, у якому їй запропоновано надати документ, що підтверджує наявність у неї профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідку про наявність абсолютних протипоказань для вакцинації і їй повідомлено, що якщо вона до 05 листопада 2021 року не надасть одного із зазначених документів, то з 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи, без збереження заробітної плати. Отримуючи вказане повідомлення, вона в усній формі повідомила директора, що

вакцинуватись не буде і примусити її до цього він не має права.

Вказану вимогу керівника позивач вважає незаконною, оскільки інформація про стан її здоров`я є приватною і конфіденційною, що гарантовано ст. 6 Європейської хартії з прав пацієнтів, ст. 32 Конституції України, ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1 Законом України від 19.11.1992 "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Крім того,позивач вказує,що 19березня 2021року ЗУ№ 1353-ІХвнесено змінидо ст.9-2ЗУ №4613«Про лікарськізасоби»,якими звільненовід відповідальностівиробника та/абовласника реєстраційногопосвідчення,включаючи їхпрацівників,медичних працівниківта іншихосіб,залучених доздійснення заходів,пов`язанихіз вакцинацією,за будь-якінаслідки,спричинені застосуваннямтаких вакцинчи іншихмедичних імунобіологічнихпрепаратів дляспецифічної профілактикикоронавірусної хворобиСОVID-19. Ні виробниквакцини,ні державане даєгарантій відсутностібудь-якихускладнень абонегативних наслідківпісля щеплення,а такожне несутьвідповідальності заздоров`яі життяпацієнта.Вказана інформаціядає їйпідстави недовіряти запровадженій вУкраїні вакцинаціїпроти коронавірусноїінфекції,викликаної вірусомSАRS-СоV-2,та відмовлятисявід будь-якихмедичних втручань. Крім цього,Дорожньою картоюз впровадженнявакцини відгострої респіраторноїхвороби СОVID-19,спричиненої коронавірусомSАRS-СоV-2,і проведеннямасової вакцинаціїу відповідьна пандеміюСОVID-19в Україніу 2021-2022роках,затвердженою наказомМіністерства охорониздоров`явід 24.12.2020№3018(уредакції наказуМіністерства охорониздоров`явід 09.02.2021),встановлено,що вакцинаціявід коронавірусноїхвороби СОVID-19в Україніє добровільноюдля всіхгруп населеннята професійнихгруп. Таким,чином,згідно зчинним законодавствомУкраїни інормами міжнародногоправа,примус доекспериментального медичноговтручання єнеприпустимим,а відмовавід участів медичнихекспериментах неможе бутипідставою длявідсторонення відроботи та/абопозбавлення заробітноїплати. Враховуючи викладене, у роботодавця немає правових підстав примушувати працівників вакцинуватися від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 або вимагати надавати довідку про наявність абсолютних протипоказань для вакцинації.

Позивач стверджує, що вказані вимоги законодавства її керівником враховано не було, а винесений ним всупереч вимогам ст. 46 КЗпП України, яка не передбачає такої підстави відсторонення, наказ про відсторонення її від роботи позбавив її можливості заробляти собі на життя та можливості забезпечувати належний рівень життя своїй неповнолітній дитині, яку вона виховує одна.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати незаконним і скасувати наказ директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» від 08.11.2021 №217к «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків», поновити її на роботі прибиральниці службових приміщень Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» та стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з її незаконним відстороненням від виконання обов`язків, починаючи з 08.11.2021 по дату набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 24.01.2022 за заявою позивача до участі у справі залучено співвідповідача Відділ освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області.

Відповідачі у справі Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» та Відділ освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, кожен зокрема, належним чином повідомлені про розгляд справи, відзив на позов, заяви, клопотання суду не надали.

Клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні до суду не надійшли, тому суд вважає за можливе розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працює прибиральницею службових приміщень Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей». 01.11.2021 позивач була ознайомлена з повідомленням про обов`язкове щеплення, що підтверджується копією трудової книжки позивача, витягом з реєстру юридичних осіб щодо відповідача, повідомленням (а.с. 13-16).

Наказом директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» від 08.11.2021 №217к «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків», виданим на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказу МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 01.11.2021, прибиральника службових приміщень ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 13).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 10 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких, зокрема, вказано: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Зазначений наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактичноз прийняттямвідповідного наказуМОЗ Україниправове регулюваннята визначеннятих профілактичнихщеплень,які єобов`язковими,не змінилось,а відтаквідсторонення працівника,який івходить доПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням,затвердженого наказомМОЗ Українивід 04.10.2021№2153є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, належать повноваження визначати перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, що відповідно зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п. 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ України 16.09.2011 №595 (у редакції наказу МОЗ України 11.08.2014 №551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16.09.2011 року №595 (у редакції наказу МОЗ України від 11.08.2014 №551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання відповідача на необхідність надання позивачем доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у тому числі, з посиланням на конкретні дати, є незаконним.

Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел. Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

Тобто адресована відповідачем вимога до позивача щодо надання конфіденційної інформації є незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем.

В будь-якому випадку відповідач, здійснюючи відсторонення позивача, повинен був діяти відповідно до закону, зокрема, відповідно до ст. 46 КЗпП України.

Крім того положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному позивачем наказі посилання, як на підставу його винесення, на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він однозначно є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В той же час МОЗ України на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи, не затверджено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» від 08.11.2021 №217к «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків» про відсторонення її від роботи є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання в оспорюваному наказі відповідача на п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, зі змісту якої, серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення, визначену п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу юридичну силу, ніж закон, і не може змінювати правове регулювання, визначене законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236 слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку, з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування, КМУ в даній постанові мав би зазначити про це.

Суд, вирішуючи питання щодо вимог позивача про поновлення її на роботі та стягнення з відповідача на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, виходить з таких норм права та мотивів їх застосування.

Судом установлено, що позивача ОСОБА_1 з роботи не звільнено, а відсторонено від виконання службових обов`язків на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Тому суд вважає, що належним способом захисту трудового права позивача буде не поновлення її на роботі, а допуск її до виконання службових обов`язків після скасування наказу про її відсторонення від виконання таких службових обов`язків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідна норма щодо незаконного відсторонення працівника від роботи у законі відсутня. Однак відсторонення, хоча і має тимчасовий характер у порівнянні зі звільненням, проте за своєю суттю є такою ж фактичною втратою роботи та відповідної заробітної плати, а також позбавляє працівника можливості отримати будь-яку соціальну допомогу, оскільки особа вважається працевлаштованою. Тому, застосовуючи ч. 1 ст. 235 КЗпП України за аналогією закону, порушене право ОСОБА_1 слід відновити і негайно допустити її до виконання обов`язків прибиральника службових приміщень.

Як визначено в ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника, з метою компенсації працівнику втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові, зокрема, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

Судом установлено, що в період з дня відсторонення позивача від роботи, тобто з 08.11.2021, їй було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом установлено, що в порушення вимог ст. 46 КЗпП роботодавець з власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, то внаслідок скасування наказу про незаконне відсторонення позивач підлягає допуску до виконання службових обов`язків за посадою, на якій вона працює, і з відповідача, який є розпорядником бюджетних коштів, слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним відстороненням, розрахунок якого слід здійснити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку, за період з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу. У вказаному випадку згідно з абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівнику за час вимушеного прогулу слід брати за основу робочі дні.

Відповідно до виданої відділом освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області та наданої суду довідки про доходи ОСОБА_1 від 09.11.2021 року №101, за останні два фактично відпрацьовані два місяці, що передували відстороненню, тобто за вересень і жовтень 2021 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну пату на загальну суму 10500 грн. Також позивач повідомила, що у період з 04 по 11 жовтня 2021 вона фактично не працювала, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Таким чином згідно з нормами тривалості робочого часу, визначеними відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 3501-06/219 вiд 12.08.2020 року «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2021 рік», протягом вересня і жовтня 2021 року ОСОБА_1 фактично відпрацювала 36 робочих днів. Тому середньоденний заробіток позивача становить 10500 грн./36 робочих днів=291,67 грн.

Відповідно до норм тривалості робочого часу, визначених на підставі листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 3501-06/219 вiд 12.08.2020 року «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2021 рік» та листа Міністерства економіки України від 19.08.2021 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2022 рік», вимушений прогул ОСОБА_1 за період з 08 листопада 2021 року по 21 лютого 2022 року включно становить 73 робочих дні.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 291,67х73=21291,91 грн., і вказану суму слід стягнути з відповідача відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 .

Таким чином позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

При подачі позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплачувала, тому відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області слід стягнути в дохід держави судовий збір за три позовні вимоги у розмірі 2724 грн.

На підставі статей 5, 46, 94, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 19, 23, 7680, 141, 258259, 263265, 268, 273279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним і скасувати наказ директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» від 08.11.2021 №217к «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків» щодо ОСОБА_1 .

Допустити ОСОБА_1 до виконання обов`язків прибиральниці службових приміщень Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей».

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з її відстороненням від виконання обов`язків, починаючи з 08.11.2021 по 21.02.2022 включно у розмірі 21291,91 грн (двадцять одна тисяча двісті дев`яносто одна гривня 91 копійка).

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області в дохід держави судовий збір в розмірі 2 724,00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині допуску ОСОБА_1 до виконання обов`язків прибиральниці службових приміщень Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Шацький ліцей» та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Н.В.Жевнєрова Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова