Ухвала

від 17.02.2022 по справі 755/13874/14-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/13874/14-к

Провадження №: 1-кп/755/1178/20

"17" лютого 2022 р.

Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) в складі трьох суддів ОСОБА_1 (головуючий суддя), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , та його учасників представника ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС`Гуцола Р.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС» про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110040000190 від 22 березня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України, встановив:

ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС» в особі адвоката ОСОБА_8 звернулося до суду у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР 22.03.2013 за № 42013110040000190 з клопотанням про скасування арешту з майна, а саме будівлі реагентного господарства м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, літ. А, ТЗ з н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , причепу бортовий «ПЛ 01», н.з. НОМЕР_4 , котрий був накладений на підставі постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 від 29.09.2010, у порядку ст.ст. 79, 130 КПК (у редакції 1960 року), яке умотивоване в т.ч. тим, що (1) указане рішення слідчого не відповідає вимогам ст. 160 КПК (у редакції 1960 року), адже не містить дійсних мотивів його ухвалення; (2) наведене майно не відповідає критеріям «речових доказів» відповідно до ст. 78 КПК (у редакції 1960 року); (3) арештоване майно не відповідає критеріям ст. 170 КПК (у редакції 2012 року), зокрема, жодній посадовій особі ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС» пропідозру неповідомлялося, а тому у підсумку заявник констатує, що з його точки зору, такий арешт, застосовано не обгрунтовано, що, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 174 КПК (у редакції 2012 року), норм КПК у редакції 1960 року, указує на необхідність його скасування.

В судовому засіданні ОСОБА_8 та прокурор групи прокурорів прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 указане клопотання підтримали та уважали за слушне задовольнити з передумов указаних в останньому.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання заявника з огляду на те, що арештоване майно, згідно постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 від 29.09.2010, визнано речовим доказом та з метою його збереження, саме, як речового доказу, власне був застосований сам арешт. Доля речового доказу вирішується судом, в силу норм ст. 374 КПК, при ухвалені вироку у справі.

Суд заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали судового провадежння, приходить до наступного.

Щодо питання способу звернення

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ст. 1 КПК України).

Арешт майна,який заявникпросить скасувати,був накладенийу порядкуКПК уредакції 1960року підчас досудовогослідства та до дня набрання чинності КПК у редакції 2012 року.

Саме кримінальне провадження внесене до ЄРДР 22.03.2013 за № 42013110040000190 розглядаєтсья судом за правилами КПК у редакції 2012 року, так як Кримінально-процесуальний Кодекс України(у редакції 1960 року) втратив чинність на підставі Кодексу N 4651-VI (4651-17) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст.88.

Пункт 9 Розділ XІПерехідні положенняКПК (уредакції 2012року) передбачає,що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані підчас дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують своюдію домоменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Тобто, питання про скасування арешту з майна накладеного у порядку КПК в редакції 1960 року вирішується по суті, відповідно до положень пункту 9 Розділ XІ Перехідні положення КПК (у редакції 2012 року), у порядку норм КПК в редакції 1960 року, у той час, як саме звернення здійснюється/відбувається, згідно ст. 174 КПК (у редакції 2012 року).

Посилання заявника на пункт 21.4 постанови ВП ВС від 30.06.20 в справі № 727/2878/19 не є абсолютно ревалентними до обставин цієї справи, так як у ньому ідеться про арешт майна особи, яка не учасником кримінального провадження, а в даному провадженні ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС» є цивільним позивачем та згідно п. 25) ч. 1 ст. 3 КПК учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник.

Та і не заперечується судом сам факт необхідності звернення до суду у порядку ст. 174 КПК (у редакції 2012 року), про який власне ідеться в указаній постанові ВП ВС, Суд акцентував увагу тільки, що мотиви звернення поданого в указаний спосіб мають ураховувати у собі положення пункту 9 Розділ XІ Перехідні положення КПК (у редакції 2012 року).

Щодо питання по суті

Згідно постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 від 29.09.2010, з урахуванням норм ст.ст. 79, 130 КПК (у редакції 1960 року), указане майно визнано речовим доказом та на нього накладений арешт з метою його збереження, як речового доказу.

Заявник порушує питання про скасування арешту з майна, як такого, що накладений необгрунтовано.

У якості необгрунтовансоті арешту наводяться такі аргументи: (1) указане рішення слідчого відповідає вимогам ст. 160 КПК (у редакції 1960 року), адже не містить дійсних мотивів його ухвалення; (2) наведене майно не відповідає критеріям «речових доказів» відповідно до ст. 78 КПК (у редакції 1960 року); (3) арештоване майно не відповідає критеріям ст. 170 КПК (у редакції 2012 року), зокрема, жодній посадовій особі ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС» про підозру не повідомлялося.

Згідно ст. 26 КПК у редакції 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно розглянувши звернення заявника у межах порушених ним питань Суд не убачає підстав для його задоволення.

Так, щодо питання відповідності майна критеріям речових доказів, то Суд зауважує, що останнє, в силу норм КПК 1960 року, віднесено до дискреційних повноважень слідчого, а тому воно не може підлягати оцінці на цій стадії розгляду справи, так як, згідно, що до КПК 1960 року, так і КПК 2012 року, доля речових доказів вирішується судом лише на стадії ухвалення кінцевого судового рішення у справі у т.ч. вироку.

Тобто, інакше кажучи, КПК не наділяє Суд правом скасувати з певного майна статус речового доказу набутий за процесуальним рішенням слідчого, однак наділяє компетенцію вирішити тільки подальшу долю речового доказу на відповідній стадії процесу.

Тим паче, що аргументи слідчого указані у постанові не можливо сприймати, як такі, що не відповідали фактичним обставинам справи станом на дату ухвалення рішення, адже сама постанова відповідає критеріям «обґрунтованості».

Так, слідство проводилось за фактом того, що «… 03.08.2010 на підставі підробленого ОСОБА_7 . Протоколу Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Нафтохімімпекс» (код ЄДРПОУ 23537671), в органах державної влади було змінено генерального директора ЗАТ «Нафтохімімпекс», в результаті чого ОСОБА_7 шляхом обману заволодів майном ЗАТ «Нафтохімімпекс» балансова вартість якого, згідно довідки № 362, станом на 02.08.2010 становила 1868400 гривень…».

Відповідно до ст. 78 КПК 1960 року речовими доказами є в т.ч. предмети, які були об`єктом злочинних дій, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності, що указує на відповідність арештованого майна, ураховуючи характери фабули описуваного злочину, критеріям ст. 78 указаного Кодексу станом на дату ухвалення рішення про визнання його речовим доказом.

Згідно ст. 81 КПК 1960 року питанняпро речовідокази вирішується вироком, ухвалою чипостановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурорапро закриттясправи,при цьому: 5) гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям.

Щодо питання скасування арешту, то слід акцентувати увагу, що аби надати відповідь на нього слід установити порядок скасування з арешту майна, що визначений у КПК 1960 року.

Адже, пункт 9 Розділ XІПерехідні положенняКПК (уредакції 2012року) передбачає,що арешт майна застосований під час досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх скасування у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Так,уКПК (в редакції 1960 року) порядок скасування арешту на майно було передбачено таким чином (1) на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України1960року, або (2) судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України1960року, (3) під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України1960року, або (4) судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України1960року.

В цій справі жодна з обставин визначених ст.ст. 126, 253, 324, 409, 411 КПК (у редакції 1960 року), в цей період, не є дійсною, а тому і відсутні процесуальні можливості врегулювання цього питання, адже воно може бути вирішене, в силу норм пункту 9 Розділ XІПерехідні положенняКПК (уредакції 2012року)та статті 324 КПК України1960року, під час ухвалення вироку.

Сама потреба в арешті майна з метою збереження речового доказу є дійсною в тому числі і в ключі норм КПК 2012 року та обумовлюється необхідністю збереження такого майна, аби убезпечити його від приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В цей час триває розгляд кримінального провадження у відношенні обвинуваченого за викладеними фактами, тобто в т.ч. щодо заволодіння майном ЗАТ «Нафтохімімпекс».

Частиною 1статті 115 ЦК Українипередбачено,що господарськетовариство євласником:майна,переданого йомуучасниками товариствау власністьяк вкладдо статутного(складеного)капіталу;продукції,виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

А тому виходячи з фабули обвинувачення сприймати потребу відсутньою передумов об`єктивного характеру немає, адже ідеться про заволодіння товариством до майна якого, у силу норм ЦК, відноситься і інше майно набуте таким товариством.

Рішення господарських суддів, про які указує цивільний позивач в позовній заяві до звернення не додано, а тому, в силу ст. 22 КПК (у реадкції 2012 року), Суд позбавлений змоги розглянути питання потреби через призму фактичних даних установлених в ході господарських спорів між цивільним позивачем, потерпілим та цивільним відповідачем.

Відповідно розглянувши звернення заявника у межах порушених ним питань Суд не убачає підстав для його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України (у редакції 2012 року) Суд постановив:

відмовити у задоволенні клопотання ЗАТ «НАФТОХІМІМПЕКС» про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2013 року за № 42013110040000190.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:30 год. 18.02.2022.

С у д д і :

ОСОБА_10