Рішення

від 21.02.2022 по справі 263/11716/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/11716/21

Провадження № 2/263/576/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.

при секретарі Цуцкіні С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Маріупольського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Турченко Тетяни Павлівни про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Маріупольського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Турченко Т.П. про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 01 вересня 2020 року вона звернулась до Першої маріупольської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до постанови державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Турченко Т.П. від 23 липня 2021 року вих. № 1441/02-31 спадкову справу заведено 01 вересня 2020 року на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, після у постанові зазначено, що спадкоємиць звернулася до нотаріальної контори із заявою 08 грудня 2020 року. Підставою для відмови державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Турченко Т.П. у видачі свідоцтва про право на спадщину зазначено, що спадкоємцем не було прийнято заходів, які свідчили про виправлення помилок у актовому записі, що підтверджують відомості з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження, отримані нотаріусом 26 травня 2021 року, сформований Витяг № 00030906411, станом на 23 лютого 2021 року сформований Витяг № 00031790460, де міститься лише запис про народження ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що постанова державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Турченко Т.П. підлягає скасуванню, посилаючись на наступне. Згідно зі свідоцтвом про право власності від 26 жовтня 1995 року, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 . Вказує, що вона є єдиним спадкоємцем, який подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, подавши відповідний пакет документів. В оскаржуваній постанові у якості підстави для відмови у видачі свідоцтва зазначено, що позивачка є усиновленою дитиною, та не є спадкоємцем першої черги після своїх батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . На підставі вище викладеного, позивач просила скасувати постанову державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Турченко Т.П. від 23 липня 2021 року вих. № 1441/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії; зобов`язати державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Турченко Т.П. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Державним нотаріусом Першої маріупольської нотаріальної контори Маріупольського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Турченко Т.П. надані письмові пояснення, у яких зазначила, що у провадженні Першої маріупольської нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 366/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , спадкову справу заведено на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_1 . Для встановлення факту родинних відносин між спадкоємицею ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 надано: паспорт спадкоємиці, що встановлює її особу, свідоцтво про її народження, а також нотаріусом були використані відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження спадкоємиці № 529 від 31 травня 1958 року, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції. Згідно із повним Витягом ДРАЦ № 000288222421, сформованим станом на 08 грудня 2020 року встановлено, що народження спадкоємиці зареєстровано за датою народження від 28 квітня 1958 року, що не відповідає даним, зазначеним у паспорті серії НОМЕР_1 , виданому Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 27 квітня 2001 року, та у її свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому міським ЗАГС м. Станіслав 28 грудня 1958 року, де вона значиться із датою народження від 28 червня 1958 року. 08 грудня 2020 року спадкоємиці запропоновано звернутися до органу ДРАЦС з метою виправлення її дати народження, якщо це є помилка. 23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори знов, та, як з`ясувалось, розбіжності щодо дати народження спадкоємиці, зазначені у поданих нею документах та у Державному реєстрі актів цивільного стану про її народження, мають ті ж самі розбіжності. На вимогу спадкоємиці нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 липня 2021 року за вих. № 1441/02-31 у відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Справу просила розглянути без участі представника нотаріальної контори.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, та витребувані судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 969.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис № 2303.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 529.

Зі змісту оскаржуваної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 липня 2021 року № 1441/02-31 убачається, що у провадженні Першої маріупольської нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 366/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , спадкову справу заведено на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_1 01 вересня 2020 року. Спадкоємцем ОСОБА_1 надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане міським ЗАГСом м. Станіслава від 28 липня 1958 року, у якому дата народження її вказана « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що не співпадає з відомостями у актовому записі про народження щодо вказаної особи № 529 від 31 травня 1958 року, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, у якому зазначено, що дитина народилася « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як « ОСОБА_1 », прізвище ім`я були змінені на « ОСОБА_1 », у зв`язку із усиновленням її ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (витяг з ДРАЦС № 00028822421, сформований станом на 08 грудня 2020 року). Інша інформація щодо актового запису про народження, схожих з ОСОБА_1 не знайдено. Спадкоємцем не прийнято заходів щодо виправлення помилки у актовому записі. При зверненні до нотаріуса 23 липня 2021 року ОСОБА_1 нотаріусом роз`яснено про те, що розбіжності у даті народження залишились існуючими станом на 23 липня 2021 року, що унеможливлює встановити безспірність факту родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем, тому у відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» прийнято рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат», та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частина 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Закон України «Про нотаріат» поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Як вбачається з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону України «Про нотаріат», не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених 49 Закону України «Про нотаріат» на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

За змістом пункту 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до ст.49 Закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 50 Закону, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Із витребуваних ухвалою суду відомостей з Відділу ДРАЦС у м. Івано-Франківськ стосовно надання інформації щодо відомостей, на підставі яких до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вносилися зміни та надання належним чином посвідченої копії рішення суду про усиновлення ОСОБА_1 , а також копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 08.12.2020 року, надано відповідь, що в архіві відділу наявні актові записи про: народження № 529 від 31.05.1958 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (до змін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); про усиновлення № 16 від 28.07.1958 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також повідомлено, що державна реєстрація усиновлення проведена відповідно до рішення міськвиконкому № 824 від 22.07.1958 року, проте даний документ знищений.

Стаття 4 Закону України «Про нотаріат» надає право нотаріусу витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Указане свідчить, що нотаріус мала право витребувати інформацію від Відділу ДРАЦС у м. Івано-Франківськ, якщо у неї виникли сумніви у даті народження спадкоємця.

У будь-якому випадку, ОСОБА_1 надала нотаріусу свідоцтво про народження, яке підтверджує її родинний зв`язок із спадкодавцем.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1260 ЦК України у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не повинна була вживати додаткових заходів щодо виправлення/усунення помилок, або розбіжностей у місяці її народження у паспорті громадянина України та у Державному реєстрі актів цивільного стану, і нотаріус не був позбавлений права витребувати архівні відомості, а також можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що нотаріус передчасно дійшла висновку про відмову у видачі свідоцтва про спадщину, а тому винесена постанова підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання державного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, суд виходить з наступного.

Так, Конституцією України закріплені принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Про це йдеться і в Рішенні Конституційного Суду України у справі про фінансування судів від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. Тобто, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Зміст наведених правових норм і рішень Конституційного Суду України у їх системному зв`язку дає суду підстави для висновку, що жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, окрім нотаріуса або в сільських населених пунктах - посадової особи органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини, не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно Закону України «Про нотаріат» належать до компетенції нотаріуса, в тому числі і судами, про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрацію нерухомого майна.

Даний висновок зроблено правовою позицією викладеною у Постанові об`єднаної палати КЦС ВС у справі № 473/1878/19 від 01 березня 2021 року, яку вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із вищевикладеного, беручи до уваги той факт, що суд не наділений повноваженнями зобов`язувати нотаріуса на здійснення конкретних нотаріальних дій із зазначенням конкретного рішення, суд дійти висновку про відмову у цій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Маріупольського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Турченко Тетяни Павлівни про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного нотаріуса Першої маріупольської нотаріальної контори Маріупольського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Турченко Тетяни Павлівни від 23 липня 2021 року вих. № 1441/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Державний нотаріус Першої маріупольської нотаріальної контори Маріупольського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Турченко Тетяна Павлівна, ЄДРПОУ 02888337, юридична адреса: пр. Металургів, 21, м. Маріуполь, Донецька область, 87555, тел. (0629) 47-44-79.

Суддя Є.С. Ікорська