Рішення

від 21.02.2022 по справі 573/1134/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1134/21

Номер провадження 2/573/17/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2022 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ АФ «Вікторія» з позовом, в якому вказувала, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, площею 2,00 га, призначена для ведення особистого селянського господарства. 01 вересня 2011 року вона уклала з відповідачем договір оренди, відповідно до умов якого передала товариству в користування до 01 вересня 2021 року належну їй земельну ділянку. Після того, як вона повідомила ТОВ АФ «Вікторія» про те, що не має наміру продовжувати договір оренди, представник відповідача повідомив їй про підписану 01 січня 2017 року ніби то нею додаткову угоду до договору оренди. У березні 2021 року в Центрі надання адміністративних послуг вона отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого дізналася, що відповідно до вказаної додаткової угоди строк оренди продовжено до 31 серпня 2035 року. Вказану додаткову угоду вона не підписувала.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ АФ «Вікторія» повернути землю в її розпорядження, а також скасувати державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року її було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

23 липня 2021 року позивачка усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 23 липня 2021 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. У залученні Центру надання адміністративних послуг Білопільської РДА в якості третьої особи відмовлено.

13 серпня 2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якій він просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2021 року за клопотанням представника позивача було призначено почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження зупинене.

17 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання експерта про оплату експертизи та надання додаткових матеріалів для проведення дослідження, у зв`язку з чим ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року провадження в справі було відновлено.

10 листопада 2021 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв`язку з невиконанням його клопотання.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 29 листопада 2021 року за клопотання представника позивача в справі призначена почеркознавча експертиза, у зв`язку з чим провадження було зупинене.

05 січня 2022 року до суду надійшов висновок експерта, у зв`язку з чим було відновлене провадження в справі.

18 січня 2022 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона, посилаючись на обставини, викладені в первинній позовній заяві, а також на те, що державна реєстрація неукладеної нею додаткової угоди порушує її права як власника земельної ділянки, просила скасувати рішення державного реєстратора Куць С.М. від 28 серпня 2019 року, індексний номер 48408228, про державну реєстрацію додаткової угоди від 01 січня 2017 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ АФ «Вікторія» (а. с. 184-194).

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 31 січня 2022 року закрито підготовче провадження в справі та призначено її до розгляду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Нікітченко Є.В. не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Остання подала заяву про розгляд справи без їх участі, позов просить задовольнити (а. с. 212).

Представник відповідача ТОВ АФ «Вікторія» в судове засідання також не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 210). Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,00 га, з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, розташована на території Вирівської сільської ради Сумського району (а. с. 17-18).

01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Вікторія» було укладено договір оренди землі №4472, на підставі якого ОСОБА_1 передала агрофірмі в оренду зазначену вище земельну ділянку строком на 10 років (а. с. 10-14).

Цього ж дня були складені акти визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 15-16).

21 грудня 2012 року вказаний договір було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Білопільському районі Сумської області, про що в Державному реєстрі земель зроблено відповідний запис (а. с. 14).

02 листопада 2016 року право оренди за вказаним договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 21).

01 січня 2017 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2011 року №4472, відповідно до умов якої, серед іншого, продовжено строк дії основного договору до 31 серпня 2035 року (а. с. 123).

На підставі вказаної додаткової угоди державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради Сумської області Куць С.М. 28 серпня 2019 року ухвалено рішення з індексним номером 32175914 про реєстрацію змін до іншого речового права права оренди ТОВ АФ «Вікторія» земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:01:001:01117, належної ОСОБА_1 , зокрема, зміну строку дії речового права до 31 серпня 2035 року (а. с. 186 зв. - 188).

Відповідно до висновку експерта Сумського НДЕКЦ від 29 грудня 2021 року №СЕ-19/119-21/14042-ПЧ рукописний текст «МА 905811 від 20.01.2001 Білопільським РВ УМВС 2148811441 Білопільський р-н АДРЕСА_1 » та рукописний запис « ОСОБА_1 » в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ», у розділі «Реквізити сторін, та підписи сторін» у додатковій угоді від 01 січня 2017 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ АФ «Вікторія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, виконані не ОСОБА_1 , а іншою (ими) особою (ами). Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ», у розділі «Реквізити сторін, та підписи сторін» у додатковій угоді від 01 січня 2017 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ АФ «Вікторія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою (ими) особою (ами) (а. с. 159-176).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час укладення спірної додаткової угоди, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

З огляду на положення ч. 1 ст. 627 ЦК України, ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 вказаного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Таким чином, оскільки спірна додаткова угода до договору оренди земельної ділянки згідно з висновком експертизи позивачкою не підписана, вона є неукладеною між сторонами, внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про зміну іншого речового права на земельну ділянку позивачки, а саме: пролонгацію права оренди ТОВ АФ «Вікторія» згідно з вказаною додатковою угодою, із закінченням дії зазначеного права 31 серпня 2035 року, порушує права останньої, як власника земельної ділянки.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, яка діяла на час укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі та її державної реєстрації, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 1 статті 11 вказаного Закону встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом вказаної норми виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішення державного реєстратора є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 березня 2021 року в справах №704/587/17, №704/588/17, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/240/19.

З огляду на викладене, оскільки право оренди ТОВ АФ «Вікторія» на земельну ділянку відбулася на підставі додаткової угоди, яка, як встановлено вище, є недійсною, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Вікторія» спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, ця ділянка фактично не була передана в оренду, договір оренди вона не підписувала, а рішення державного реєстратора про реєстрацію зазначеного правочину порушує її права на користування та розпорядження належною їй власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 вересня 2020 року в справі №380/1405/17.

Що стосується доводів представника відповідача, що позивачкою пропущено строк позовної давності, початок перебігу якого слід обчислювати з моменту укладення спірного договору оренди землі, оскільки ОСОБА_1 отримувала плату за користування землею, то суд вважає, що вони є безпідставними та такими, що суперечать положенням ст. 261 ЦПК України.

Підставою позову є непідписання позивачкою спірного договору оренди землі, що вказує про відсутність волевиявлення на укладення договору. Тому для правильного вирішення питання про початок перебігу позовної давності є така фактична обставина, як момент, коли ОСОБА_1 довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що остання оспорюваний договір оренди не підписувала, то початок перебігу строку позовної давності в цьому випадку необхідно обчислювати не з дати його укладення, а з часу, коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року в справі №6-48цс15. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року в справі №575/476/16-ц не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції. Такий висновок викладено також і в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №146/1569/16-ц.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що 01 вересня 2011 року дійсно уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років. Оскільки вона не мала наміру продовжувати договірні стосунки з товариством, то в 2021 році з даного приводу звернулася до ТОВ АФ «Вікторія», коли й довідалася про існування спірної додаткової угоди. А в березні 2021 року в ЦНАП отримала інформацію щодо існування додаткової угоди та продовження строку основної угоди до 31 серпня 2035 року.

Оскільки відповідачем не доведено, що про порушення свого права ОСОБА_1 довідалася не в березні 2021 року, а раніше, тому суд дійшов висновку, що позов подано в межах строку позовної давності та він підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3158 грн. судових витрат (908 грн. судового збору (а. с. 33) + 2250 грн. витрати за експертизу (а. с. 154).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» (41854, Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, вул. Б. Рябоконь, 1) про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Сумської області Куць Світлани Миколаївни від 28 серпня 2019 року, індексний номер 32175914, про реєстрацію змін до іншого речового права права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, прийняте на підставі додаткової угоди б/н від 01 січня 2017 року до договору оренди землі, укладеного 01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія».

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністюАгрофірма «Вікторія»на користь ОСОБА_1 3158 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя