Рішення

від 17.02.2022 по справі 140/13772/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13772/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокран" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокран" (далі ТОВ "Автокран", товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2021/000037/1 від 30 вересня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 липня 2021 року між ТОВ "Автокран" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Білорусь) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18, на виконання якого позивачем згідно з інвойсом №708 від 27 вересня 2021 року придбано кранову установку КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення за ціною 4700 дол. США.

Здійснюючи митне оформлення в режимі імпорту товару «кранової установки КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення, б/в, № XVN45717RE5000432», товариство 28 вересня 2021 року подало митну декларацію №UA205140/2021/061159, де в графі 42 вказано вартість товару у розмірі 4700 дол. США та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару за ціною контракту, що становить 134610,78 грн (еквівалентно 5050 дол. США). Однак відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 30 вересня 2021 року прийняв рішення №UA205140/2021/000037/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 15400 дол. США.

Позивач вважає рішення Волинської митниці №UA205140/2021/000037/1 від 30 вересня 2021 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Як зазначив позивач, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA205140/2021/061159 від 28 вересня 2021 року митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування (рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну, декларацію про походження товару, документи, що підтверджують вартість перевезення товару).

Посилання відповідача у спірному рішенні на нібито встановлені розбіжності (у преамбулі договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року продавець ОСОБА_1 , а в реквізитах договору продавець ПП «Ведитранс») є безпідставним, оскільки до митного органу разом з митною декларацією подано зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року, згідно з яким як у преамбулі, так і в реквізитах продавцем вказано - ФОП ОСОБА_1 та зазначено його адресу та банківський рахунок, які відповідають відомостям, відображеним у рахунку-фактурі (інвойсі) №23 від 10 вересня 2021 року.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на неподання до митного оформлення платіжного документу, позивач зазначає, що у п. 3.4 договору зазначено, що «товар повинен бути поставлений протягом 20-ти днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця у випадку 100% оплати за товар». Разом з тим, п. 5.1. договору зазначено, що «оплата за партію товару здійснюється згідно рахунків/інвойсів в строк не більше 10-ти календарних днів з дати поставки. Можлива передоплата». Таким чином зауваження митного органу є безпідставними та необгрунтованими, оскільки платіжний документ на товар не міг бути наданий митному органу при митному оформленні. Листом №1 від 30 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_1 підтвердив, що вказана поставка була здійснена на умовах післяоплати (протягом 10 днів), відповідно станом на 30 вересня 2021 року оплата проведена не була.

Таким чином, позивач вважає, що надані до митного оформлення документи в повній мірі відображають зовнішньоекономічну операцію, узгоджуються між собою та містять достатню інформацію про ввезений товар (кранову установку КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення, б/в, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 ). Відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару підлягає скасуванню.

Крім того, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством товапру від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення. На думку ТОВ "Автокран", відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом та безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позов від 09.12.2021 №527-7.3-10/15 відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно з МД №UA205140/2021/061159 від 28 вересня 2021 року митну вартість товару заявлено за основним методом визначення вартості за ціною договору на рівні 134610,78 грн (еквівалентно 5050 дол. США).

Під час проведення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №UA205140/2021/061159 від 28 вересня 2021 року, встановлено, що документи які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: в преамбулі договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року ФОП ОСОБА_1 , а в

реквізитах договору продавець - ПП «Ведитранс». Також відрізняються реквізити в рахунку-фактурі (інвойсі) №23 від 10 вересня 2021 року (адреса, номер банківського рахунку) від реквізитів зазначених в договорі купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року; Відповідно до п.3.4 договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року товар має бути поставлений на протязі 20 днів з моменту перерахування коштів на р/р продавця у випадку 100% передоплати за товар. При цьому, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення.

Представник відповідача зазначає, що з огляду на вказане, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларантом на вимогу митного органу для підтвердження митної вартості товару листом №1 від 29 вересня 2021 року надано: зовнішньоекономічний договір №18 від 29 липня 2021 року, де в реквізитах уже вказано продавець ФОП ОСОБА_1 ; лист від 30 вересня 2021 року №1 та висновок експерта №131/2020 від 30 вересня 2021 року. Однак, з додатку В вказаного висновку встановлено, що цінові пропозиції продажу подібних/аналогічних товарів з Інтернет ресурсу містять недоліки, зокрема подібні кранові установки потребують ремонту або не працюють 2011, 2012 та 2013 років. При цьому, не враховано, що оцінюваний товар 2014 року випуску не містить пошкоджень, і не потребує ремонту.

Відповідач зазначив, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У зв`язку з неподанням документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2021/000037/1 від 30 вересня 2021 року, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби яка становить 1,1 дол. США/кг за МД №UA102070/2021/001681 від 12 серпня 2021 року.

Декларантом товар оформлено у вільний обіг за МД №UA205140/2021/062840 від 30 вересня 2021 року з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Крім того, представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума є необґрунтованою.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити, а справу слухати з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду 01 лютого 2022 року надійшла відповідь на відзив у якій позивач заперечив доводи викладені представником відповідача у відзиві на позов та підтримав позицію викладену в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Вирішуючи клопотання представника відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорній справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадженя. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

29 липня 2021 року між ТОВ "Автокран" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Білорусь) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18, за умовами якого продавець зобов`язаний передати, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар в порядку і строки, передбачені даним договором, у відповідності до специфікацій або рахунків-фактур (інвойсів). Найменування кількість та ціна товару узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору аба рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною договору ( п. 2.1.-2.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2., 3.4., 3.6 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA склад продавця м. Молодечно згідно правил Iнкотермс-2020. Датою поставки товару вважається дата оформлення товарно-транспортної накладної. Товар повинен бути поставлений протягом 20-ти днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, у випадку 100% передоплати за товар. У випадку не поставки продукції в строк продавець зобов`язаний повернути кошти отримані за продукцію в строк 20-ти днів з моменту передоплати за поставку. Загальна вартість договору складає 380000 дол. США (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. договору оплата за партію товару здійснюється згідно з рахунків-фактур (інвойсів) у строк не більше 10-ти календарних днів з дати поставки товару. Можлива передоплата. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (а.с.21).

28 вересня 2021 року для митного оформлення в режимі імпорту товару за описом механічне обладнання призначене для монтажу на дорожніх автотранспортних засобах: кранова установка КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення, б/в, №XVN45717RE5000432 - 1 шт., встановлюється на кранову установку автокрана, виробник ОАО «Автокран» RU ТОВ "Автокран" подало митну декларацію №UA205140/2021/061159, в графі 42 якої вказано вартість товару у розмірі 4700 дол. США. В графі 45 зазначено митну вартість товару в сумі 134610,78 грн (еквівалентну 5050 дол. США), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту.

До митної декларації додавалися такі документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року; рахунок-фактура (інвойс) №23 від 10 вересня 2021 року; автотранспортна накладна від 17 вересня 2021 року б/н; декларація про походження товару №23 від 10 вересня 2021 року; договір про перевезення від 27 вересня 2021 року №2709; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №708 від 27 вересня 2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/09 від 27 вересня 2021 року; копія митної декларації країни відправлення №09119/270921/0048125 від 27 вересня 2021 року (а.с.16-21,27,95).

За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 29 вересня 2021 року надіслано електронне повідомлення та запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що імпортувались, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням) (а.с.99).

Листами від 29 та 30 вересня 2021 року декларант надав відповідачу пояснення та додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №23 від 10 вересня 2021 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року; лист від 30 вересня 2021 року №1 та висновок експерта №131/2020 від 30 вересня 2021 року (а.с.33-46). У листах зазначено, що ТОВ "Автокран" надано усі документи необхідні для митного оформлення товару та усі додаткові документи, на вимогу митного органу, просив прийняти рішення щодо митної вартості товару без врахування термінів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (а.с.28-31,108).

30 вересня 2021 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2021/000037/1 (а.с.11-12). Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в преамбулі договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року ФОП ОСОБА_1 , а в реквізитах договору продавець - ПП «Ведитранс». Також відрізняються реквізити в рахунку рахунку-фактурі (інвойсі) №23 від 10 вересня 2021 року (адреса, номер банківського рахунку) від реквізитів зазначених в договорі купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року; Відповідно до п. 3.4 договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року товар має бути поставлений на протязі 20 днів з моменту перерахування коштів на р/р продавця у випадку 100% передоплати за товар. При цьому, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Крім того, в додатку В до наданого висновку експерта №131/2020 від 30 вересня 2021 року цінові пропозиції продажу подібних/аналогічних товарів з Інтернет ресурсу містять недоліки, зокрема подібні кранові установки потребують ремонту або не працюють 2011, 2012 та 2013 років. При цьому, оцінюваний товар 2014 року випуску не містить пошкоджень, і не потребує ремонту.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 1,1 дол. США /кг за МД від 12 серпня 2021 року № UA102070/2021/001681.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/01868 (а.с.12-13).

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг за МД №UA205140/2021/062840 від 30 вересня 2021 року з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України (а.с.9-10).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару кранової установки КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення, б/в, №XVN45717RE5000432 за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ Автокран подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс), міжнародну транспортну накладну (CMR), документи, що підтверджують вартість перевезення товару).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №23 від 10 вересня 2021 року визначає вартість товару 4700 дол. США. У цьому документі зазначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Отже, вказаним документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 4700 дол. США та він не має будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості. (16,21).

Крім того, на підтвердження вартості перевезення товару митному органу було надано: договір-заявку на міжнародні перевезення від 27 вересня 2021 року №2709, укладений між ПП «Бакс Транс» (Білорусія) (перевізник) та ТОВ Автокран (замовник) на суму 600 дол. США; рахунок-фактуру ПП «Бакс Транс» про надання послуг з перевезення вантажу №708 від 27 вересня 2021 року на суму 600 дол. США; довідку перевізника ПП «Бакс Транс», що підтверджує вартість перевезення товару №27/09 від 27 вересня 2021 року, відповідно до якої транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем Mercedes-Benz AXOR AC 6427-5, Renders A 3828 E-5 за маршрутом: м. Молодечно (Білорусь) - п/п Доманово становлять 350 дол. США; п/п Доманово м. Луцьк (Україна) - 250 дол. США. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 350 дол. США (витрати з перевезення вантажу до кордону України) (а.с.19-20,27).

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №UA205140/2021/061159 від 28 вересня 2021 року митна вартість товару у розмірі 134610,78 грн (еквівалентно 5050 дол. США) включає вартість товару (4700 дол. США і вартість витрат на перевезення вантажу до кордону України (350 дол. США), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №UA205140/2021/061159 від 28 вересня 2021 року.

У графі 33 оскаржуваного рішення посадовою особою митного органу зазначено про наявність розбіжностей (у преамбулі договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року продавець ОСОБА_1 , а в реквізитах договору продавець ПП «Ведитранс») суд вважає є безпідставними, оскільки до митного органу разом з митною декларацією подано зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року, згідно з яким як у преамбулі, так і в реквізитах продавцем вказано - ФОП ОСОБА_1 та зазначено його адресу та банківський рахунок, які відповідають відомостям, відображеним у рахунку-фактурі (інвойсі) №23 від 10 вересня 2021 року.

Також суд зазначає, що з інших документів, поданих до митного оформлення (рахунок-фактура (інвойс) №23 від 10 вересня 2021 року, автотранспортна накладна від 17 вересня 2021 року б/н, копія митної декларації країни відправлення №09119/270921/0048125 від 27 вересня 2021 року) вбачається, що продавцем товару є ФОП ОСОБА_1 (Білорусія), а покупцем ТОВ Автокран. Усі товаросупровідні документи оформлені саме ФОП ОСОБА_1 , а тому відсутні сумніви щодо учасників зовнішньоекономічної операції.

Крім того, з наданого висновку судового експерта Мельника С.М. від 30 вересня 2021 року №131/2020, яким було проведено товарознавче дослідження товару: кранова установка КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення, б/в, №XVN45717RE5000432 вбачається, що вартість товару відповідає вартості, що зазначена у інвойсі та становить 4700 дол. США.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару, на неподання до митного оформлення платіжного документу, суд зазначає, що у п. 3.4 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу №18 від 29 липня 2021 року зазначено, що «товар повинен бути поставлений протягом 20-ти днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця у випадку 100% оплати за товар». Разом з тим, п. 5.1. договору зазначено, що «оплата за партію товару здійснюється згідно рахунків/інвойсів в строк не більше 10-ти календарних днів з дати поставки. Можлива передоплата». Таким чином зауваження митного органу є безпідставними та необгрунтованими, оскільки наявність оплати за товар на момент поставки товару не передбачена п. 5.1. договору, та як наслідок платіжний документ був відсутній та не міг бути наданий митному органу при митному оформленні. Листом №1 від 30 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_1 підтвердив, що вказана поставка була здійснена на умовах післяоплати (протягом 10 днів), відповідно станом на 30 вересня 2021 року оплата проведена не була (а.с.32).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. У наданому декларантом рахунку-фактурі (інвойсі) №23 від 10 вересня 2021 року вказана вартість товару (кранової установки КС-45717А-1Р, 2014 року виготовлення, б/в, № XVN45717RE5000432) з врахуванням понесених витрат на транспортування до кордону України відповідає митній вартості заявленій у митній декларації №UA205140/2021/061159 від 28 вересня 2021 року.

Тому жодних розбіжностей в поданих до митного оформлення документах немає, а твердження митного органу викладені в оскаржуваному рішенні щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2021/000037/1 від 30 вересня 2021 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне та з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта, і позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн

У поданому до суду 09 грудня 2021 року клопотанні про зменшення витрат на оплату правової допомоги відповідач заперечив щодо такого розміру судових витрат, вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність, просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 04 листопада 2021 року №04/11/21-02, укладеного між ТОВ Автокран (замовником) та адвокатським об`єднанням Преміум Сервіс (виконавцем) (а.с.51-52), акта надання послуг від 05 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 04 листопада 2021 року №04/11/21-02 на суму 5000,00 грн (а.с.53), платіжного доручення від 09 листопада 2021 року №4 на суму 5000,00 грн (а.с.54).

Як вбачається з акта надання послуг від 05 листопада 2021 року, виконавцем було виконано роботи (надано послуги), вартість 1 год. за які складає 1000,00 грн, а саме: надання правової інформації, консультацій роз`яснень (1,5 год) - 1500,00 грн; складання позовної заяви (3,5 год) - 3500,00 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача стосовно судових витрат, суд вважає, що загальна сума, заявлена до відшкодування 5000,00 грн, є необґрунтованою, неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті139 КАС України, та враховуючи заперечення відповідача, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову сплатив судовий збір у сумі 2270,00 грн згідно з платіжним дорученням від 11 листопада 2021 року №6 (а.с.8).

З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. Решту витрат покласти на позивача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокран" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці №UA205140/2021/000037/1 від 30 вересня 2021 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокран" судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокран" (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 4, код ЄДРПОУ 44341282).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Т.М. Димарчук