Постанова

від 21.02.2022 по справі 130/1507/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/1507/21

Провадження № 22-ц/801/197/2022

Категорія: 63

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 рокуСправа № 130/1507/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.,

за участі секретаря Ліннік Я. С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Жмеринкакомунсервіс», про зобов`язання виключити житло із числа службових,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою їх представником адвокатом Смірновим Сергієм Михайловичем, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 25 листопада 2021 року суддею цього суду Заярним А. М., дата складання його повного тексту не відома,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Жмеринкакомунсервіс» (далі КП «Жмеринкакомунсервіс»), про зобов`язання виключити житло із числа службових, мотивуючи його тим, що рішенням Жмеринського міського суду Вінницької області від 18 листопада 1994 року виселено ОСОБА_3 із службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов`язано МВ УЖКГ укласти з ОСОБА_4 договір найму цієї квартири. Вказаним рішенням встановлені обставини, які не підлягають доказуванню, зокрема щодо проживання позивачів у спірній квартирі з 21 червня 1990 року.

Рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської Ради народних депутатів № 14 від 25 січня1996 року вирішено вказану вище квартиру рахувати за ОСОБА_4

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 18 червня 2003 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвища на « ОСОБА_6 ».

12 травня 2021 року позивачами подано до виконавчого комітету Жмеринської міської ради заяву з проханням виключити спірну квартиру із числа службових та надати дозвіл на її приватизацію, у задоволенні якої було відмовлено у зв`язку з можливістю вирішення такого питання лише на підставі клопотання від Жмеринського МВ УЖКГ, а в разі його ліквідації, від його правонаступника, яке до виконавчого комітету не надходило.

Проте, КП «МПЖКГ» було ліквідовано, документи про його майно на зберігання в архівний відділ не надходили, а після ліквідації будинок АДРЕСА_2 було передано на баланс КП «Жмеринкакомунсервіс».

Пославшись на викладене та на те, що ліквідація організації, якою було визнано квартиру як службову, свідчить про те, що потреба у її використанні як службової відпала, і можливість подання клопотання про виключення її із числа службових відсутня, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд зобов`язати виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області прийняти рішення про виключення з числа службових житлової однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , куди вселені на підставі ордеру № 253 Жмеринської міської Ради народних депутатів від 21 червня 1990 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів № 92 від 14 червня 1990 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Жмеринського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від25листопада 2021року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивачі, пославшись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, водночас виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області подано до апеляційного суду лист, у якому зазначено, що відповідач визнає право позивачів на приватизацію житла та підтримує їх апеляційну скаргу (а. с. 88-89).

КП «Жмеринкакомунсервіс» подало до суду пояснення, у яких зазначило, що спірна квартира перебуває у його управлінні, проте воно не є правонаступником КП «МПЖКГ», а тому не має законних підстав для звернення до виконавчого комітету з клопотанням про виключення житла з числа службового. Водночас, підприємство не заперечує право позивачів на приватизацію спірної квартири, тому підтримує апеляційну скаргу та не заперечує проти її задоволення.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської Ради народних депутатів від 14 червня 1990 року № 92 було вирішено в службову квартиру АДРЕСА_3 , житлова площа 17,04 кв. м, вселити слюсаря-сантехніка МВУ ЖКГ ОСОБА_3 , склад сім`ї 3 чол, що підтверджується архівним витягом з цього рішення за № 01-14-65 від 14 лютого 2014 року (а. с. 17).

Відповідно до копії ордеру від 21 червня 1990 року № 253, виданого Радою народних депутатів, ОСОБА_3 видано ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_3 . До складу сім`ї входили: ОСОБА_3 наймач; ОСОБА_4 дружина та ОСОБА_2 син (а.с.16).

Рішенням Жмеринського міського суду Вінницької області від 18 листопада 1994 року у справі № 2-375/1994 р. виселено ОСОБА_3 із службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов`язано МВ УЖКГ укласти з ОСОБА_4 договір найму цієї квартири (а. с. 18).

Рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської Ради народних депутатів від 25 січня 1996 року № 14 було вирішено на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду від 18 листопада 1995 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 рахувати за ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 виселити без надання другого житлового приміщення, що підтверджується архівним витягом з цього рішення за № 01-14-66 від 14 лютого 2014 року (а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 20).

18 червня 2003 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а. с. 21)

З рішення 20 сесії 4 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області від 11 листопада 2004 року «Про підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством та про створення міського комунального підприємства» видно, що Комунальне підприємство «Жмеринкакомунсервіс» створено без будь якого злиття, приєднання, поділу або перетворення. Підприємство наділено статутним фондом за рахунок коштів місцевого бюджету та основними засобами, виділеними зі складу Жмеринського міського комунального підприємства житлово-комунального господарства (МПЖКГ) (а. с. 28-29).

Рішенням 32 сесії 4 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області № 537 від 18 січня 2006 року «Про передачу комунального майна» основні та оборотні фонди (тобто майно) було вилучено з статутного фонду МПЖКГ та передано до статутного фонду КП «Жмеринкакомунсервіс» (а. с. 30).

Згідно додатку № 1 (основні засоби, які вилучаються із статутного фонду МПЖКГ) до вказаного рішення, під № 19 значиться будинок АДРЕСА_2 . Згідно додатку № 3 (основні засоби, що передаються до статутного фонду КП «Жмеринкакомунсервіс») до цього рішення, під № 19 значиться будинок АДРЕСА_2 (а. с. 31-41).

КП «Жмеринкакомунсерві» не заперечувало проти прийняття на технічне обслуговування житлового фонду, який вилучався зі Статутного фонду МП ЖКГ (а. с. 42).

З запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань видно, що Комунальне підприємство «Міське підприємство житлово-комунального господарства» (код ЄДРПОУ 03338969) ліквідовано, припинення юридичної особи відбулося у зв`язку із банкрутством на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року у справі № 15/26/2012/5003 (а. с.23).

02липня 2014року ПАТ«Державний ощаднийбанк України»листом за№ 238повідомило,що ОСОБА_1 житловий чек на приватизацію не використовувала, інформація щодо ОСОБА_2 відсутня (а. с. 49-50).

Відповідно до архівної довідки № 01-11-2/47 від 20 квітня 2021 року, виданої архівним відділом виконавчого комітету Жмеринської міської ради, документи про майно «Жмеринського міського підприємство житлово-комунального господарства» (в минулому МВУЖКГ) на зберігання в архівний відділ не надходили (а. с. 24).

22 квітня 2021 року Комунальне підприємство «Жмеринкакомунсервіс» надало лист за № 93 про те, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває в управлінні підприємства. Відповідно до п. 1.1 Статуту «Міське комунальне підприємство «Жмеринкакомунсервіс» утворено рішенням 20 сесії 4 скликання Жмеринської міської ради від 11 листопада 2004 року», п. 1.3. «Міське комунальне підприємство «Жмеринкакомунсервіс» є юридичною особою. Права та обов`язки набуває з дня його державної реєстрації (а. с. 26).

20 травня 2021 року виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області у листі за № 881/00257 роз`яснив позивачам порядок виключення житла із числа службових, а саме порядок передачі у приватну спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 та про необхідність надання до виконкому клопотання про виключення житла з числа службових Жмеринським МВ УЖКГ, а в разі його ліквідації його правонаступником (а. с. 22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в будинку АДРЕСА_3 , та сплачують комунальні послуги, що підтверджується довідками постачальників послуг (а. с. 43-48).

12 травня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 видано технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_3 (а. с. 51-52).

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 118 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із ч. 2 ст. 121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 (із змінами), жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Подання такого клопотання є правом підприємства, установи, організації.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема того, що будинок АДРЕСА_2 знаходиться на балансі КП «Жмеринкакомунсервіс», яким не порушувалось питання про виключення цього житла з числа службових, на засіданні виконавчого комітету Жмеринської міської ради таке питання не розглядалося та жодного рішення не приймалося, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки факт довгострокового проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 01 грудня 2021 року у справі № 760/31360/19, від 14 липня 2021 року у справі № 212/6481/19.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційним судом відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником адвокатом Смірновим Сергієм Михайловичем, залишити без задоволення, рішення Жмеринського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від25листопада 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2022 року.