Постанова

від 21.02.2022 по справі 314/3703/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.02.2022 Справа № 314/3703/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№314/3703/21 Головуючийу 1інстанції Кіяшко В.О.

Провадження № 22-ц/807/650/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зміну розміру аліментів

В обґрунтування позову зазначено, що протягом 2014-2015 років ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Вказані обставини встановлені рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 р. у справі №314/2892/17, яке набрало законної сили 15.11.2017 р.

Вільнянським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду від 21.09.2017 р. у справі №314/2892/17 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття.

Наразі виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні у Запорізькому районному ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ВП №55693004).

Згідно з розрахунком заборгованості №207/2 від 05.01.2021 р., складеним державним виконавцем Запорізького районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №55693004, з часу відкриття виконавчої провадження виконавцем здійснювалось стягнення аліментів із заробітної плати боржника та боржником виникнення поточної заборгованості не допускалося. Заборгованість існувала лише за період, до відкриття виконавчого провадження.

Проте, наразі у платника аліментів, позивача у даній справі, змінився фінансовий стан в бік погіршення, внаслідок відсутності постійного місця працевлаштування та стабільного доходу.

До 18 лютого 2021 року боржник стабільно працював та отримував заробітну плату, з якої здійснювались відрахування аліментів, в ПВП «Каскад-2001» (ЄДРПОУ 31425621).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19.07.2021 №2095/08-01-50-24, з лютого 2021 року (18.02.2021) ОСОБА_4 доходів не отримував.

ОСОБА_4 також має ще двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 07.07.2021, неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом із батьком ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 16.07.2021 №PC32FV5Q0V3QQ3J9, станом на 16.07.2021 ОСОБА_4 має заборгованість перед банком у розмірі 8 945,90 грн.

Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» від 16.07.2021 №ZA5-50.4/196, ОСОБА_4 має заборгованість перед цим банком за кредитним лімітом у розмірі 13 606,41 грн.

Наразі майновий стан платника аліментів значно погіршився, у зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження з 1/4 частини всього доходу платника аліментів на тверду грошову суму в розмірі 1300 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Вказані обставини встановлені рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 у справі №314/2892/17, яке набрало законної сили 15.11.2017.

Вільнянським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду від 21.09.2017 у справі №314/2892/17 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.07.2017 і до досягнеш дитиною повноліття.

Наразі виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні в Запорізькому районною ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ВП №55693004).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позову, зазначивши, що присудження аліментів у твердій грошовій сумі залежать виключно від волевиявлення одержувача та пов`язується з його диспозитивним правом на вибір способу присудження аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі) та пов`язується позицією сторони, яка зобов`язана сплачувати аліменти.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Зміна способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину з утримання у частці від доходу на визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, зі зміною фактичного розміру аліментів є одночасно й вимогою про зміну розміру аліментів, що регулюється ст. 192 СК України.

Матеріалами справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 у справі №314/2892/17, одержувачем аліментів у розмірі ј частини від усіх видів доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 , відповідно, є платником зазначених аліментів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на нерегулярний та мінливий дохід, а також на те, що зміна способу виконання обов`язку утримувати дитину (з частки від доходу на тверду грошову суму) може бути реалізована особою, на яку покладено обов`язок сплачувати аліменти як на підставу для визначення способу присудження аліментів у твердій грошовій сумі є помилковим.

Відповідно до змісту ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявоюодержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В силу зазначених статей, правом на звернення до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, зокрема й з частки від доходу на тверду грошову суму, наділений лише той із батьків, з яким проживає дитина. З урахуванням даних правовідносин саме ОСОБА_2 має право користуватися даним правом правом на зміну способу стягнення аліментів, оскільки неповнолітній ОСОБА_5 проживає зі своєю матір`ю, яка у свою чергу є одержувачем коштів на утримання дитини (аліментів).

Позивачем жодним чином не спростовано зазначену обставину та не надано жодних доказів на підтвердження факту проживання дитини разом із батьком.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Матеріали судової справи містять поштовий конверт із рекомендованим повідомленням, адресований ОСОБА_1 , на якому зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 4647).

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів спростовує твердження апелянта про неналежне повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Доводи апелянта про наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 відхиляються судовою колегією з огляду на їх безпідставність, оскільки зазначені обставини існували на момент прийняття судом рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Також судова колегія відхиляє посилання апелянта про наявність у нього заборгованості перед банком, як на підставу погіршення матеріального стану з огляду на те, що предметом судового розгляду та апеляційного перегляду у даній справі виступає зміна розміру аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму. Разом з тим, позивач не наділений правом звертатися до суду із даним позовом, оскільки він є платником, а не одержувачем аліментів відповідно до вимог, передбачених ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України. З урахуванням зазначеного, погіршення матеріального стану не може враховуватися судом як обставина, наявність якої наділяє платника аліментів правом, передбаченим ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмову в його задоволенні.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, які узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене вбачається, що судом у відповідності до вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2022 року.

Головуючий

Судді: