Рішення

від 21.02.2022 по справі 240/31795/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/31795/21

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області № Ф-234315-51 від 24.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в сумі 37 788 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень) 74 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено спірну вимогу про сплату боргу № Ф-234315-51від 24.02.2021 на суму 37 788,74 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані сплачуватиєдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (за 2017 рік). У 2018 - 2019 роках такі платники зобов`язані сплачувати єдиний внесок до 20 числа місяця, що настає за закінченням кварталу, тобто щокварталу. Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується недоїмка, яка виникла за рахунок самостійних нарахувань за період 2017 - 2020 рр. Вважає, що ГУ ДПС у Житомирській області правомірно в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021 №Ф-234315-51 на суму 37778,74 грн.

Ухвалою судді від 24.01.2022 продовжено строк розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. Витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії таких документів: відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за оспорюваний період (з 2017 року по листопад 2021 року); довідку за формою ОК-5 за аналогічний період .

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 11.05.2005 було здійснено державну реєстрацію підприємницької діяльності та було взято на облік в контролюючих органах, як фізичну особу - підприємця на загальній системі оподаткування.

Відповідно до відомостей, одержаних від державного реєстратора в електронному вигляді, 30.09.2021 до Єдиного державного реєстру внесено запис про Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується недоїмка, яка виникла за рахунок самостійних нарахувань за період 2017 - 2020 рр.

Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість на загальну суму 37788,74 грн,, яка виникла за рахунок нарахувань:

-за 2017 рік на суму 8448грн,, по терміну сплати 09.02.2018

-за січень-березень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.04.2018;

-за квітень-червень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.07.2018;

-за липень-вересень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.10.2018;

-за жовтень-грудень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 21.01.2019;

-за січень-березень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019;

-за квітень-червень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019;

-за липень-вересень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019;

-за жовтень-грудень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020.

Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» та від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року ФОП ОСОБА_2 було централізовано нараховано єдиного внеску:

-за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020;

- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020;

-за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020;

-за жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00грн. по терміну сплати 19.01.2021.

ГУ ДПС у Житомирській області в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021 №Ф-234315-51 на суму 37778,74 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування позивачеві боргу з ЄСВ за період з 2017 по листопад 2020 рр., суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд звертає увагу, що пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Так, встановлено судом з матеріалів справи, позивач з 01.08.2017 по 25.05.2018 року перебувала у трудових відносинах із ТОВ «ЄВРО-ВОЛИНЬ» (код: 33864521); з 06.06.2018 по вересень 2021 року перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Континент-Х» (код: 37755786)

Судом встановлено, що роботодавцями - ТОВ «ЄВРО-ВОЛИНЬ», з ТОВ «Континент-Х» за позивача, яка працювала на даних підприємствах, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, копією трудової книжки, довідкою форми ОК-5 Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей відносно позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, вказані вище юридичні особи як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату за 2017-2021 роки, сплачували за неї як страхувальники єдиний соціальний внесок.

Доказів отримання позивачем доходів у вказаний період від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

При цьому, суд враховує, що 30.09.2021 до ЄДР було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

Відповідно, встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що у період, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, остання перебувала у трудових відносинах як найманий працівник та за неї роботодавцем сплачувався єдиний внесок.

Також, матеріали справи не містять доказів, що у спірних періодах позивачем здійснювалась підприємницька діяльність та отримувався дохід від неї.

Відтак, приймаючи до уваги правові висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та які є повністю застосовними до спірних правовідносин в межах даної адміністративної справи, суд зазначає, що нарахування контролюючим органом сум з ЄСВ позивачеві у спірний період було протиправним, оскільки таке нарахування та сплата відповідних сум ЄСВ здійснювалась роботодавцем позивача, чим власне досягалась мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розумінні Закону №2464-VI.

В іншому випадку, подвійна сплата ЄСВ за нарахованими контролюючим органом сумами суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, відтак, позивач не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464.

З огляду на зазначене, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за період 2017 - 2020 рр., тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-234315-51 від 24.02.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області № Ф-234315-51 від 24.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в сумі 37 788 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень) 74 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 22.02.2022 року.

Суддя О.Г. Попова