Ухвала

від 20.02.2022 по справі 320/2195/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 лютого 2022 року Київ №320/2195/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву Садівничого товариства "Медик" до Державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка Олексія Віталійовича про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Садівниче товариство "Медик" з позовом до Державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка Олексія Віталійовича, в якому просить суд:

- визнати протиправною реєстраційну дію від 22.07.2021 №1003 3410 2000 0007 256, проведену державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленком Олексієм Віталійовичем;

- скасувати реєстраційну дію від 22.07.2021 №1003 3410 2000 0007 256, проведену державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленком Олексієм Віталійовичем.

У позовній заяві зазначає, що Садівничому товариству "Медик" стало відомо про те, що під час здійснення державної реєстрації юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик", порушено права позивача та допущено порушення положень п. 10, 14 розд. 2 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, п. 8, п. 10-3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", положень Закону України "Про кооперацію".

Державним реєстратором Гавриленком О.В. при здійсненні державної реєстрації новоствореної юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру запис про скорочене найменування юридичної особи - СТ "Медик", що є тотожним скороченому найменуванню позивача, що як юридична особа зареєстрована раніше.

Крім того, зазначає, що відповідачем не було належним чином перевірено подані для реєстрації Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик" документи, що призвело до вчинення незаконної реєстраційної дії.

Так, в протоколі установчих зборів засновників обслуговуючого кооперативу вказано в якості засновників наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Однак, в порушення зазначених правових норм, в заяву щодо державної реєстрації юридичної особи, яка була подана державному реєстратору. інформація про фізичних осіб-засновників кооперативу у визначеному законом обсязі (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер картки платника податків, серія та номер паспорта) - не внесена.

Натомість, в графі інформації щодо засновника-юридичної особи вказано "Фізичні особи члени обслуговуючого кооперативу". Даний запис не відповідає вимогам законодавства.

Зазначає, що Протокол установчих зборів засновників Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик" №1 від 22.07.2021 не відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про кооперацію". Крім того, Статут обслуговуючого кооперативу не містить складу його засновників, як це передбачено вимогами статті 8 Закону України "Про кооперацію", і відповідно не відповідає чинному законодавству.

Із урахуванням викладеного, просить суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановлений законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що юридична особа зобов`язана мати найменування. Найменування юридичної особи є одним з основних ознак ідентифікації такого суб`єкта. Крім повного найменування, юридична особа господарське товариство може мати скорочене найменування, а також комерційне (фірмове) найменування (ст. 2 Закону №1576-ХІІ, ст. 90 ЦКУ, ст. 159 ГКУ).

Найменування юридичної особи вказується в Єдиному державному реєстрі (далі ЄДР) (ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" (далі Закон №755-IV), ст. 90 ЦКУ) та міститься у всіх документах, згідно яких підприємство має право вести свою господарську діяльність: установчих документах, свідченнях, виписках, витягів, ліцензіях, дозвільних документах. Крім того, найменування підприємства є одним з основних реквізитів при укладанні договорів і оформленні первинних документів.

Частиною першою статті 90 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Відповідно до частини третьої статті 90 Цивільного кодексу України, найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Згідно з статтею 23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів та установ) та назву.

Відповідно до вимог ст.159 ГКУ, суб`єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.

Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім`я.

Відомості про комерційне найменування суб`єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб`єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб`єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

У разі якщо комерційне найменування суб`єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов`язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин.

Як слідує зі змісту позовної заяви, виникнення спірних правовідносин у цій справі обумовлено незгодою позивача Садівничого товариства "Медик" з реєстраційними діями та рішенням від 22.07.2021 №1003 3410 2000 0007 256 Державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка Олексія Віталійовича щодо здійснення державної реєстрації юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик", оскільки скорочене найменування позивача та Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик"є тотожним, а також з тим, що Протокол установчих зборів та Статут Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик" не відповідають вимогам Закону України "Про кооперацію".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний спір виник у зв`язку зі створенням юридичної особи (Обслуговуючого кооперативу "СТ "Медик"), а тому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, вчиняючи реєстраційну дію від 22.07.2021 №1003 3410 2000 0007 256, не мав публічно-правових відносин з позивачем.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №П/811/1296/17, від 05 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а.

Таким чином, суд, ураховуючи зміст спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, у відкритті провадження у цій справі належить відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Садівничого товариства "Медик" до Державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка Олексія Віталійовича про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії.

Роз`яснити позивачеві, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

СуддяБасай О.В.