Рішення

від 21.02.2022 по справі 942/278/22

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 22.02.2022

ЄУ № 942/278/22

Провадження №2-о/942/82/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків),

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Риб`янцево Новопсковського району Луганської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Михайлівка Перевальського району Луганської області, причина смерті церебральний атеросклероз.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в смт. Михайлівка Перевальського району Луганської області померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 відбулася на тимчасово окупованій території України, заявник не може зареєструвати її смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану, у зв`язку з чим звертається до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 21.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження на 22.02.2022.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заявник в заяві просив справу розглядати без його участі.

Від представника заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі, заперечень не має, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 27.01.1999, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 від 11.10.1960, де в графі «Мати» вказана « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу).

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 27.01.1999, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Риб`янцево Новопсковського району Луганської області, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту смерті ОСОБА_3 заявник надав копію лікарського свідоцтва про смерть № 25 від 07.12.2021, виданого медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, згідно з яким ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт.Михайлівка Перевальського району Луганської області, причина смерті хронічна серцево-судинна недостатність, церебральний атеросклероз.

Також на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 заявником до матеріалів справи додано копію свідоцтва про смерть, виданого на тимчасово окупованій території, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Михайлівка Перевальського району Луганської області.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), задовольнити повністю.

Встановити,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,уродженка селаРиб`янцево Новопсковськогорайону Луганськоїобласті,громадянка України,яка булазареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Михайлівка Перевальського району Луганської області, причина смерті хронічна серцево-судинна недостатність, церебральний атеросклероз.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 27.01.1999, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), який розташований за адресою: вул. Українська, 51, смт. Новопсков Луганської області, код ЄДРПОУ 21758103.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька