Рішення

від 21.02.2022 по справі 440/8671/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8671/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 16 липня 2021 року "Про розгляд листа гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1419, для ведення «особистого селянського господарства» за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області та передачі у власність;

- зобов`язати Великобагачанську селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1419, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області та передати у власність.

Позивач обґрунтовував позов посиланням на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Крім того зазначив, що відповідач невірно послався у спірному рішенні на те, що дана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №001991 від 30.08.2002 року виданого Великобагачанському комбінату комунальних підприємств. Наголошував, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5320255100:00:008:1419, отже, державним кадастровим реєстратором Відділу у Кагарлицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області перевірено проект землеустрою на відповідність Закону. Правильним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача затвердити такий проект землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративний справі, вирішено розгляд справи проводити за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

У відзиві на позовну заяву представник Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що бажана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №001991 від 30.08.2002 року виданого Великобагачанському комбінату комунальних підприємств. Зазначав, що рішенням 1 сесії 24 скликання Великобагачанської селищної ради від 09 квітня 2002 року «Про затвердження технічної документації з виготовлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землею Великобагачанського комбінату комунальних підприємств, передачу земель в постійне користування і виготовлення державного акту на право постійного користуваня землею», затверджено технічну документацію, виготовлену ТОВ «Геосвіт» та зареєстрано Великобагачанський комбінат комунальних підприємств як землекористувача та видано в установленому законом порядку Державні акти на право постійного користування землею на кожне цільове призначення. 30 серпня 2002 року Великобагачанському комбінату комунальних підприємств видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ПЛ №001991 на земельну ділянку площею 9,7127 гектарів, відповідно до рішення 1 сесії 24 скликання Великобагачанської селищної ради. Відповідач зазначив, що вказаного Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №001991 від 30.08.2002 року у нього в наявності немає.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача стверджував, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що зазначена земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Великобагачанського комбінату комунальних підприємств.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Наказом Головного управління Держгеокаждастру у Полтавській області від 05 травня 2021 року №3254-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пунктів.

За заявою ОСОБА_1 від 17 травня 2021 року та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою, ТОВ «Компанія ТЕРРА-Макс», ОСОБА_2 у 2021 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.

11 червня 2021 року відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320255100:00:008:1419, що підтверджено копією витягу з ДЗК.

Позивач звернувся до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області зі заявою про затвердження проекту землеустрою, проте відповідач рішенням від 16 липня 2021 року відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що дана земельна перебуває в постійному користуванні на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №001991 від 30.08.2002 року, виданого Великобагачанському комбінату комунальних підприємств.

Не погодившись з рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд дійшов натупних виновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з частинами 8, 9, 10 статті 186 ЗК України підставою для відмови затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 16 липня 2021 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність спірного рішення селищної ради критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1419 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, відповідач посилався на те, що дана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №001991 від 30.08.2002 року виданого Великобагачанському комбінату комунальних підприємств.

Надаючи правову оцінку зазначеній підставі відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою суд зважає на таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок №1051), передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

- здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ТОВ "ТЕРРА-МАКС", в Державному земельному кадастрі була зареєстрована земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Миргородський район, на території Великобагачанської селищної ради, площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 16.00. Для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320255100:00:008:1419, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3222988962021, сформованим 11 червня 2021 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Таким чином, державним кадастровим реєстратором не встановлено розташування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1419, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідачем до суду не надано копії Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №001991 від 30 серпня 2002 року виданого Великобагачанському комбінату комунальних підприємств.

Отже, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255100:00:008:1419 накладається на іншу земельну ділянку, яка перебуває корстуванні Великобагачанського комбінату комунальних підприємств.

За визначенням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стверджуючи у оскаржуваному рішенні про те, що земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні Великобагачанським комбінатом комунальних підприємств, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, усупереч частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255100:00:008:1419 накладається на іншу земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні інших громадян або юридичних осіб.

За встановлених обставин справи та наведених норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1419, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У спірних правовідносинах відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Також, виходячи із принципу верховенства права, Верховний Суд відмітив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування". Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти у найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв`язку із зазначеним, суд погоджується із обраним позивачем належним способом захисту його порушеного права та вважає за необхідне зобов`язати Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:008:1419 на території Великобагачанської селищної ради.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №101;3273312918 від 01 серпня 2021 року.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 16 липня 2021 року "Про розгляд листа гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1419 гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області та передати її у власність гр. ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів складення повного судового рішення.

Cуддя К.І. Клочко