Рішення

від 21.02.2022 по справі 440/9150/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/9150/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Карлівської міської ради Полтавської області, яка полягає у не прийнятті рішення про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681200:00:003:0266 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- зобов`язати Карлівську міську раду Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681200:00:003:0266 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в порядку частини 7 статті 118 Земельного кодексу України розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681200:00:003:0266 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області, який після його погодження подано на затвердження відповідачу, але останнім не прийнято жодного рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач висловив заперечення проти задоволення позову зазначивши, що рішення за заявою позивача не прийнято, оскільки з 12.04.2021 сесії Карлівської міської ради не відбуваються.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України.

18.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Голобородківської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородківської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 15/.

У зв`язку з тим, що Голобородківська сільська рада в установлений Земельним кодексом України строк не прийняла рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту ОСОБА_1 14.01.2021 повідомила Голобородківську сільську раду про укладення договору щодо розроблення проекту землеустрою на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 17-20/.

ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03.) із земель, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в межах селища Голобородківське Полтавського району Полтавської області.

21.04.2021 відділом у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681200:00:003:0266 /а.с. 66/.

Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_3 погоджено вищевказаний проект землеустрою /а.с. 61-62/.

26.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03.) із земель, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в межах селища Голобородківське Полтавського району Полтавської області.

Водночас, Карлівською міською радою Полтавського району Полтавської області не прийнято жодного з рішень, передбачених Земельних кодексом України.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження проекту землеустрою та не передання земельної ділянки у власність, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 ЗК України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано заяву із документами, передбаченими статтею 118 Земельного кодексу України, а тому у відповідача виник обов`язок розглянути подану заяву у строки, встановлені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що позивач звернулася до відповідача із клопотанням, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення.

У той же час, як встановлено судом, рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою Карлівською міською радою не прийнято.

Таким чином, за наслідками розгляду клопотання позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Карлівської міської ради за наслідками розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.

Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17.

Таким чином з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Карлівської міської ради стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03.) із земель, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в межах селища Голобородківське Полтавського району Полтавської області, а також зобов`язати Карлівську міську раду Полтавської області у передбаченому Земельним кодексом України порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03.) із земель, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в межах селища Голобородківське Полтавського району Полтавської області.

Правові підстави для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою відсутні, оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17, постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №804/1077/18.

Таким чином, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн підтверджується квитанцією .

Зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

На підтвердження розміру витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 07.08.2021, квитанцію № 84 від 07.08.2021 про оплату юридичних послуг.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи та беручи до уваги часткове задоволення позову суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Підстави для встановлення судового контролю відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Карлівської міської ради Полтавської області ( вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 21046549) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Карлівської міської ради стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03.) із земель, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в межах селища Голобородківське Полтавського району Полтавської області.

Зобов`язати Карлівську міську раду Полтавської області у передбаченому Земельним кодексом України порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03.) із земель, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в межах селища Голобородківське Полтавського району Полтавської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко