Рішення

від 21.02.2022 по справі 440/10533/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/10533/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської' селищної ради Полтавського району Полтавської області від 5 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Кустолове Перше";

- зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, в межах с. Кустолове Перше Полтавського району, Полтавської області .

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Кустолове Перше Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5323483403:03:001:0053, цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, належить до комунальної власності Новосанжарської селищної ради. Оскільки бажана земельна ділянка, вказана позивачем у позові, має цільове призначення для ведення фермерського господарства, і відповідно до норм ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу не може передаватися у приватну власність.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для відмови у наданні дозволу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської об`єднаної територіальної громади із заявою (вхідний №19 від 20.01.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області .

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 рішенням 7 позачергової сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області від 04.03.2021 №53 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 " вирішено відмовити в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту с. Кустолове Перше Полтавської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивач не погодився з вказаним рішенням 7 позачергової сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області від 04.03.2021 №53 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ", у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі № 440/2777/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області від 04 березня 2021 року №53 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ". Зобов`язано Новосанжарську селищну раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний №19 від 20 січня 2021 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області повторно розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства та прийняторішення одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №192 від 05 серпня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Кустолове Перше» згідно із статтями 12, 122, 123 Земельного кодексу України, пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким відмовлено у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно з даними Державного земельного кадастру обліковується для товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Позивач не погодився з відмовою Новосанжарської селищної ради у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із п. «б» ч.1 ст.81, п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із клопотанням та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку. При поданні клопотання особа самостійно визначає бажане місце розташування земельної ділянки та її розмір (площу) в межах встановлених пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України максимальних її розмірів. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Тобто Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Подана позивачем заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам Земельного кодексу України та до неї надано повний пакет документів, який давав змогу визначити як місце розташування земельної ділянки так і її розмір.

Судовим розглядом встановлено, що в обґрунтування оскаржуваного рішення зазначено про те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка обліковується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і відповідно не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства.

Надаючи оцінку такій підставі для відмови у наданні дозволу суд зважає на таке.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 1, 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Суд зауважує, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5323483403:03:001:0053, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на Класифікацію видів цільового призначення земель, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі зазначено, що до видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема належать землі: для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ 01.03 та для ведення фермерського господарства код КВЦПЗ 01.02.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Таким чином, КВЦПЗ застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі та використовується для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначені для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства та для ведення фермерського господарства, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення". При цьому, передача громадянам України вказаних земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства), здійснюється без зміни цільового призначення.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5323483403:03:001:0053, належить до земель сільськогосподарського призначення. Код КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, фактично останній просить змінити не цільове призначення вказаної земельної ділянки, а лише змінити вид цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ).

Разом з тим, оскаржуване рішення відповідача не містить жодних обґрунтувань щодо неможливості зміни КВЦПЗ вказаної земельної ділянки.

Як вже зазначено вище, згідно з положеннями Земельного кодексу України, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, при цьому відмовляючи у зміні виду цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ), відповідач має навести вичерпний перелік підстав для відмови.

Крім того, в оскарженому рішенні зазначено, що спірна земельна ділянка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, що не відповідає дійсності.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що приймаючи рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №192 від 05 серпня 2021 року відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Новосанжарської селищної ради надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, суд виходить з такого.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №812/1312/18.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, зважаючи на те, що спірне рішення не містить обґрунтованих пояснень та будь-яких конкретних доводів стосовно того, що обрана заявником земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не містить вичерпного переліку підстав для відмови у зміні виду цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ), а також зважаючи на, те, що відповідач повторно протиправно відмовляє позивачу у наданні дозволу суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, в межах с. Кустолове Перше Полтавського району, Полтавської області.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Незалежності, 41, смт Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 21044987) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської' селищної ради Полтавського району Полтавської області від 5 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Кустолове Перше".

Зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, в межах с. Кустолове Перше Полтавського району, Полтавської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко