Рішення

від 16.02.2022 по справі 329/1108/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№329/1108/21

ЄУН № 329/1108/21

Провадження № 2/329/234/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Синяк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області про тлумачення заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2 який за життя склав на його користь заповіт, розпорядившись сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0082708, виданим Чернігівською райдержадміністрацією.

Позивач, як спадкоємець за заповітом, не може оформити свої спадкові права на зазначене нерухоме майно, позаяк його батько отримав взамін сертифікату Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 009012.

Просить здійснити тлумачення зазначеного заповіту таким чином, що майно, яке входить до складу спадщини належне ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0082708, виданий Чернігівською райдержадміністрацією, відповідає майну, на яке ОСОБА_2 видано 15 вересня 2003 року Державний акт на право власності на землю серії ІІ-ЗП № 009012, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 287 на земельну ділянку, площею 5.80 гектарів, розташованої на території Стульнівської сільської ради.

Заявою позов підтримав, просить задовольнити, провести розгляд справи без його участі.

Представник відповідача заявою не заперечує проти задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 (а.с.6).

За життя ОСОБА_2 07.03.2003 року склав заповіт, посвідчений Стульнівським сільським головою Псьол А.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 196, яким заповів ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0082708 виданий Чернігівською райдержадміністрацією та майновий пай (а.с. 7).

Згідно копії спадкової справи (а.с. 21-28), наданої в.о. завідувача Чернігівської державної нотаріальної контори Зиріною О.Ю., після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 (а.с.23).

Відповідно до копії розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 17 липня 2003 року № 176 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам колишнього КСП «Батьківщина» та додатку до нього, ОСОБА_2 у власність передано земельну частку (пай) площею 5.80 га. (а.с.10-11).

За повідомленням відділу № 3 управління у Бердянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.09.2021 року в результаті розпаювання КСП «Батьківщина» ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) ЗП № 0082708. З відповідного сертифікату ОСОБА_2 виділено в натурі земельну ділянку та згідно розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 17.07.2003 року № 176 земельну ділянку передано у власність державний акт серія ІІ-ЗП 009012 (а.с. 12).

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 009012 від 15 вересня 2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5.80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації від 17 липня 2003 № 176 (а.с.8).

В судовому засіданні встановлено, що перешкодою позивачу у реалізації спадкових прав в передбаченому законодавством нотаріальному порядку є неможливість правильного визначення складу спадкового майна, так як позивачу був наданий нотаріусу Державний акт серії ІІ-ЗП № 009012, що підтверджує право власності на земельну ділянку площею 5.80 га спадкодавця, в той час, як у заповіті вказано саме сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0082708, внаслідок чого нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно за заповітом (а.с. 9).

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною п`ятою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Проте, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

При цьому, зміст статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Зі змісту заповіту вбачається, що об`єктом спадкування спадкодавець визначив сертифікат на право на земельну ділянку (пай), що в розумінні положень земельного законодавства, чинного на момент укладення заповіту, є правовстановлюючим документом на реалізацію його володільцем права вимоги на відведення земельної частки в натурі.

Разом із тим 15.09.2003р., вже після складання заповіту, спадкодавець самостійно реалізував свої права на отримання земельної ділянки, право власності на яку підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 009012.

З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки,

За життя спадкодавець не скористався правом, передбаченим статтею 1254 ЦК України, згідно з якою заповідач мав право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт чи внести до заповіту зміни.

Отже, текст заповіту щодо належного спадкодавцеві права на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії ЗП №0082708 є чітким та зрозумілим.

Ураховуючи, що текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для тлумачення тексту заповітуспадкодавця від 07.03.2003р., тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Викладеним позивач як спадкоємець 1 черги не позбавляється права спадкування за законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст.5,12,76-81,89,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області про тлумачення заповіту.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду впродовж 30 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Чернігівська селищна рада Бердянського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04352351, місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, смт Чернігівка, вул. Українська, буд. 57.

Суддя: Д.О. Покопцева