Рішення

від 20.02.2022 по справі 520/28557/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.02.2022 р. справа №520/28557/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Головного управління Національної поліції в Харківській області,прозобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову з недоліками були отримані судом 10.12.2021р. Позов був прийнятий до розгляду 19.01.2022р. після усунення недоліків. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 21.02.2022р.

Позивач, громадянин ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) зобов`язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції у Харківській області видати наказ по особовому складу про присвоєння дільничному інспектору міліції ОСОБА_1 , як працівнику міліції, чергових спеціальний звання - капітан міліції з дати не пізніше звернення до відповідачів з запитом про отримання інформації з цього приводу з 02.12.2021 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114; 2) зобов`язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області видати наказ по особовому складу про присвоєння дільничному інспектору міліції ОСОБА_1 , як працівнику міліції, чергового спеціального звання - майор міліції з дати не пізніше звернення до відповідачів з запитом про отримання інформації з цього приводу з 02.12.2021 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114; 3) стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції у Харківської області на користь ОСОБА_1 720.000,00грн. відшкодування моральної шкоди.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що станом на 02.12.2021р. має право на присвоєння спеціального звання - «капітан міліції» та спеціального звання - «майор міліції», проте унаслідок бездіяльності органів публічної адміністрації і досі перебуває у спеціальному званні «старший лейтенант міліції», котре було присвоєно ще 02.06.2008р.

Відповідачі, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі за текстом - Ліквідаційна комісія) та Головне управління Національної поліції у Харківській області (далі за текстом - ГУ НП області), з поданим позовом не погодились.

Аргументуючи заперечення проти позову, відповідач - ГУ НП в Харківській області зазначив, що не має управлінської компетенції на присвоєння будь-яких спеціальних звань атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Аргументуючи заперечення проти позову, відповідач - Ліквідаційна комісія ГУМВСУ в Харківській області зазначив, що чергові спеціальні звання особам начальницького складу органів внутрішніх справ присвоюються у послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню за займаною штатною посадою, закінченню строку вислуги у попередньому званні, наявності позитивної атестації. Наголошував, що оскільки заявник не обіймає жодної штатної посади та не має позитивної атестації, то відсутні правові підстави для присвоєння чергового спеціального звання начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, з 02.04.2007р. по 05.11.2015р. проходив безперервну службу в органах внутрішніх справ України.

Спеціальне звання начальницького складу органів внутрішніх справ - «старший лейтенант міліції» було присвоєно заявнику наказом ГУ МВСУ в Харківській області від 02.06.2008р. №214 о/с.

Постановою старшого слідчого прокуратури Жовтневого району від 30.07.2010р., погодженою прокурором Жовтневого району міста Харкова 30.07.2010р., заявник як обвинувачений у кримінальній справі №57080516, порушеній 01.08.2008р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, був відсторонений від посади ДІМ Харківського РВ УМВСУ в Харківській області.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.11.2015р. була скасована постанова старшого слідчого прокуратури Жовтневого району від 30.07.2010р., погоджена прокурором Жовтневого району міста Харкова 30.07.2010р., якою заявник як обвинувачений у кримінальній справі №57080516, порушеній 01.08.2008р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, був відсторонений від посади ДІМ Харківського РВ УМВСУ в Харківській області.

Отже, протягом періоду часу 30.07.2010р.-05.11.2015р. заявник був відсторонений від штатної посади в структурі органу внутрішніх справ України як обвинувачений у кримінальній справі №57080516, порушеній 01.08.2008р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

ГУ МВСУ в Харківській області відносно заявника було видано наказ про звільнення, а саме - від 05.11.2015р. №594 о/с.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. у справі №820/11676/15 було скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 05.11.2015 року №594 о/с; поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Згодом, ГУ МВСУ в Харківській області відносно заявника було видано новий наказ про звільнення, а саме - від 17.08.2018р. №73.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019р. у справі №520/8684/18 було скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 17.08.2018 №73 о/с про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 (М-131385), дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 року з прийняттям відповідного рішення; поновлено ОСОБА_1 (М НОМЕР_1 ) на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Згодом, ГУ МВСУ в Харківській області відносно заявника було видано новий наказ про звільнення, а саме - від 19.04.2019р. №81 о/с.

У межах справи №520/2147/19 заявником були заявлені вимоги: 1) визнати незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-131385/з 22.04.2019 у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (скорочення штатів та скасувати наказ про його звільнення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19.04.2019 №81 о/с; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області; 3) зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції; 4) визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) щодо невиплати грошового забезпечення за час перебування в трудових відносинах незаконними; 5) стягнути з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2019 року по 27 травня 2019 року в розмірі 13589,40 грн., але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду; 6) стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) на користь ОСОБА_1 150228 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. у справі №520/2147/19 були визнані незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22.04.2019 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Однак, постановою Верховного Суду від 22.10.2020р. по справі №520/5147/19 (адміністративне провадження № К/9901/34903/19) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року і постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 року у частині відмови у задоволенні позову були скасовані із ухваленням в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову. Скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19 квітня 2019 року №81 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 22 квітня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 23 квітня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 (25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. моральної шкоди. Адміністративну справу №520/5147/19 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Харківського окружного адміністративного суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згодом, ГУ МВСУ в Харківській області відносно заявника було видано новий наказ про звільнення, а саме - від 03.02.2021р. №100 о/с.

У межах справи №520/3633/21 заявником були заявлені вимоги: 1) визнати незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-131385/ з 03.02.2021 у запас Збройних Сил згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 10 рок. 10 міс. 20 дн., у пільговому обчисленні - 12 рок. 11 міс. 27 дн.; підстава: наказ МВС від 06.11.2015 №1388, скасувавши наказ про його звільнення Головного управління МВС України в Харківській області від 03.02.2021 №100 о/с; 2) поновити з 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області або на посаду поліцейського в органах Національної поліції відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, з вислугою років в органах внутрішніх справ, яка складає станом на 03 лютого 2021 року: у календарному обчисленні - 18 років 10 місяців 5 днів, пільговому обчисленні - 25 років 9 місяців 7 днів; 3) відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України встановити наступний порядок і строк виконання рішення: Головному управлінню Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ видати наказ про його призначення на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції, а Головному управлінню МВС України в Харківській області видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, у строк 2 (двох) місяців з моменту набрання законної сили рішення суду; 4) визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати грошового забезпечення за час перебування в трудових відносинах незаконними та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року в розмірі 22 474,2 грн., але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду; 5) стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 500 000 (п`ятсот тисяч ) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. у справі №520/3633/21 було скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 03.02.2021 року № 100 о/с (по особовому складу) про звільнення у запас Збройних Сил України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-131385), дільничого інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, з 03.02.2021 року; 2) поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 04.02.2021 року; стягнуто з Головного управління МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 року по 24.05.2021 року у розмірі 4485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 80 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди; в задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021р. у справі №520/3633/21 було скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. у справі №520/3633/21; прийнято нове рішення; скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 03.02.2021 року № 100 о/с (по особовому складу) про звільнення у запас Збройних Сил України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-131385), дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, з 03.02.2021 року; 2) поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 04.02.2021 року; 3) стягнуто з Головного управління МВС України в Харківській області (61002, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 08592313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 року по 24.05.2021 року у розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 40108599) запропонувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Окремим письмовим зверненням у грудні 2021р. заявник звернувся до ГУ МВСУ в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії з приводу присвоєння чергового спеціального звання начальницького складу органів внутрішніх справ «капітан міліції» та з приводу присвоєння чергового спеціального звання начальницького складу органів внутрішніх справ «майор міліції».

У відповідь на це звернення відповідачем - Ліквідаційною комісією ГУ МВСУ в Харківській області було видано лист від 08.12.2021р. №П-1062/119-12-2021, де зазначив, що заявнику не присвоювалось ані чергове спеціальне звання начальницького складу органів внутрішніх справ «капітан міліції», ані чергове спеціальне звання начальницького складу органів внутрішніх справ «майор міліції».

Стверджуючи про невідповідність закону управлінських волевиявлень органів публічної адміністрації з приводу присвоєння чергових спеціальних звань начальницького складу органів внутрішніх справ, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

За приписами ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд відмічає, що суспільні відносини з приводу проходження служби в органах внутрішніх справ України були унормовані приписами Закону України від 20.12.1990р. №565-XII "Про міліцію", а також приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затверджено постановою КМ УРСР від 29.07.1991р. №114; далі за текстом - Положення №114).

Частиною 1 ст.18 Закону України від 20.12.1990р. №565-XII "Про міліцію" передбачено, що Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.28 Положення №114 чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою, після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні та при позитивній атестації.

Звідси слідує, що чергове спеціальне звання особи начальницького складу підлягає присвоєнню за одночасного існування таких обставин як: 1) знаходження особи на штатній посаді органу внутрішніх справ; 2) відповідність чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою; 3) закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні; 4) наявність позитивної атестації.

Згідно з п.48 Положення №114 атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Оскільки протягом періоду часу 30.07.2010р.-05.11.2015р. заявник був відсторонений від штатної посади в структурі органу внутрішніх справ України як обвинувачений у кримінальній справі №57080516, порушеній 01.08.2008р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, то на протязі цього часу ГУ МВСУ в Харківській області об`єктивно було позбавлено можливості скласти відносно заявника позитивну атестацію, адже заявник не виконував службових обов`язків за будь-якої штатною посадою.

Тому, слід визнати підставним посилання відповідача - Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській області на норми Правил складання атестації відносно працівника органу внутрішніх справ у цілях присвоєння чергового спеціального звання начальницького складу органів внутрішніх справ були передбачені Порядком присвоєння спеціальних звань та подання до МВС матеріалів для їх присвоєння (затверджений наказом МВС України від 01.10.2008р. №520) як на перешкоду у складані позитивної атестації відносно заявника.

Окрім того, відповідно до п.5 розділу ХІ Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" з 07.11.2015р. втратив чинність Закон України від 20.12.1990р. №565-XII "Про міліцію".

Отже, у силу ст.18 Закону України від 20.12.1990р. №565-XII "Про міліцію" з 07.11.2015р. для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ утратили чинність норми Положення №114.

Таким чином, з 07.11.2015р. присвоєння будь-яких спеціальних звань осіб начальницького складу органів внутрішніх справ України є об`єктивно неможливим, позаяк відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи публічної адміністрації повинні діяти на підставі, у межах та у спосіб, що визначені законом, а з 07.11.2015р. відсутній діючий акт права з приводу присвоєння спеціальних звань осіб начальницького складу органів внутрішніх справ України.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п.18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати у межах даного спору загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

При цьому, суд зважає, що окрім перелічених вище форм проявів - управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації може бути також реалізовано і у формі відмови як шляхом складання письмового листа (тобто вчинення письмової відмови), так і шляхом скоєння вчинку із певною документальною фіксацією (тобто вчинення дієвої відмови).

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога приватної особи про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога приватної особи про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, листом.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах орган публічної адміністрації - Ліквідаційна комісія ГУ МВСУ в Харківській області забезпечив дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, адже протягом періоду часу 30.07.2010р.-05.11.2015р. не мав фізичної змоги легально провести позитивну атестацію заявника у звязку із відстороненням від штатної посади в структурі органу внутрішніх справ України як обвинуваченого у кримінальній справі №57080516, порушеній 01.08.2008р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, а з 07.11.2015р. не мав фізичної змоги ініціювати процедуру присвоєння заявнику чергового спеціального звання особи начальницького складу органів внутрішніх справ України у зв`язку із втратою чинності Законом України від 20.12.1990р. №565-XII "Про міліцію" та нормами Положення №114.

Відповідач - ГУ НП в Харківській області у спірних правовідносинах не вдавався до порушення прав та інтересів заявника, позаяк у силу приписів Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" не наділений владною управлінською компетенцією на присвоєння спеціальних звань осіб начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів.

У ході розгляду справи факт порушення з боку відповідачів - органів публічної адміністрації прав та інтересів заявника у сфері присвоєння спеціального звання особи начальницького складу органів внутрішніх справ України слід визнати недоведеним, позаяк управлінські волевиявлення відповідачів з даного питання узгоджуються із змістом нормативного регламентування та обставинами спірних правовідносин, до погіршення правового становища заявника не призводять.

Наведене є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Вирішуючи спір за епізодом стягнення 720.000,00грн. моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами абз.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 17.03.2020р. по справі №815/5826/16: 1) згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; 2) під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі; 3) п.5 цієї постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; 4) аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Відповідність закону управлінських волевиявлень відповідачів - органів публічної адміністрації виключає задоволення позову за цим епізодом.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував діючі механізми зясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні міркування та мотиви з приводу тлумачення змісту норм права, оцінки обставин спору та доводів сторін.

Вирішуючи клопотання відповідача - Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській обалсті про залишення позову без розгляду суд зазначає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.01.2022р. у справі №159/2372/17: 1) суд, отримавши позов, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи; 2) у разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду; 3) у випадку, коли суб`єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб`єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Відсутність порушених прав та ущемлених інтересів заявника у спірних правовідносинах, а також зміст самостійно сформульованих заявником вимог позову виключає задоволення даного клопотання.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.121-123, 132-139, 143, 149, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Клопотання відповідача - Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській області про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Позов - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (код за ЄДРПОУ - 26255795, місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету - 21081100) суму судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп., оплата якого була відстрочена ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. по справі №520/28557/21 до ухвалення рішення по суті позову.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко