Постанова

від 16.02.2022 по справі 541/1813/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1813/19 Номер провадження 22-ц/814/81/22Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І.,Чумак О.В.

Секретар Міщенко Я.О.

За участю : представника відповідача - Головного управлінняДержгеокадастру уПолтавській області Миколаєнко А.В.

представника відповідача ТОВ «Господар» - адв. Павлюка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименко Олександра Володимировича

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 10 липня 2014 року та пізніше, 12 грудня 2014 року, він звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району, однак листом за №31-16-0.4-5742/2-14 від 14 серпня 2014 року та листом за №31-16-0.4-847/2-15 від 31 січня 2015 року у задоволенні поданих ним клопотань йому було відмовлено.

Зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі №816/2053/15, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року залишена без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області, викладеного у листі за №31-16-0.4-847/2-15 від 31.01.2015 року, задоволено, вказане рішення визнано протиправним, у результаті чого його скасовано.

Вважає, що, починаючи з 23 листопада 2015 року його клопотання від 12 грудня 2014 року мало б бути розглянуто ГУ Держземагенства у Полтавській області, а цього останнім не було зроблено .

25 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ « Господар » та:

- визнати незаконним і скасувати наказ ГУ ДГК у Полтавській області №8434 СГ від 06 грудня 2018 року, скасувати запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0391 та визнати припиненими усі речові права, їх обтяження, зареєстровані щодо цієї земельної ділянки, в тому числі й право оренди ТОВ «Господар »;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ ДГК у Полтавській області №3623 СГ від 23 травня 2019 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району та області Голуб М.С. №47240872 від 06 червня 2019 року / т.1, а.с.193-195/.

Ухвалою Шишацького районногосуду Полтавськоїобласті від 30 березня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 прийнято до розгляду, до участі у справі в порядку ч.1 ст.51 ЦПК України за клопотанням останнього залучено ТОВ «Господар», роз`яснено відповідачам право подати відзив на позов / т.1, а.с.207/.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар»,державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни, про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права, - відмовлено.

Судові витрати у справі, що пов`язані зі сплатою судового збору, покладено на позивача ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар », КОД ЄДРПОУ 32191226, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.00 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник позивача адвокат Якименко О.В., який, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги вказує, що, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що з моменту скасування постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2015 року по справі №816/2053/15 рішення ГУ Держземагенства про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, таке клопотання є таким, що не розглянуто.

Також, зауважує, що судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що саме бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, призвело до того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати земельну ділянку в оренду, у зв`язку із тим, що ГУ Держгеокадастру, діючи недобросовісно по відношенню до нього, надало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому передало її у власність ОСОБА_2 .

Вказує, що в ході судового розгляду, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не було надано жодного доказу того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , не є частиною земельної ділянки, щодо якої позивачем подавалось клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзив надав представник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, який вважає скаргу не обґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким , що відповідає законодавству України.

Вважає, що позивач, розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами на власний розсуд, не виконав вимог закону щодо належного обгрунтування та доказування позову, грунтувався на недопустимих у доказуванні припущеннях, які не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 двічі звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Так, 10 липня 2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 123,3 га, для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району.

Листом від 14 серпня 2014 року за №31-16-0.4-5742/2-14 Головне управління Держземагенства у Полтавській області залишило без задоволення клопотання ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року, у зв`язку з тим, що наданий заявником графічний матеріал не дає можливості визначити межі земельної ділянки та відповідно її правовий статус /т.1, а.с.18/.

Також встановлено, що 12 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області / т.1, а.с.19/.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання заступником начальника Головного управління Держземагенства у Полтавській області Шилом О.Г. прийнято рішення, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15 про залишення клопотання без задоволення / т.1, а.с.23/.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі №816/2053/15, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року залишена без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Полтавській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Держземагенства у Полтавській області, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, у частині вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено.

Після цього позивач більше не скористався своїми правами та не звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з подібними клопотаннями.

Відтак, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, виходив з того, що позивачем не було повторно подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, не замовлено розробку проекту землеустрою з використанням правила «мовчазної згоди», а також, не було оскаржено бездіяльність органу виконавчої влади з метою отримання відповідного рішення - наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статями 123,124 ЗК України.

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні ззазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.

Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_1 повторно невживалось будь-яких заходівз подальшогооформлення певнихправ наземельну ділянку, тавраховуючи,що ГУ Держземагентства у Полтавській області, а згодом і ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, не були зобов`язані самостійно вчиняти дії на користь Позивача, у тому числі і направлені на отримання ним спірної земельної ділянки, - місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що ГУ Держгеокадастру, діючи недобросовісно по відношенню до нього, надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому передав її у власність ОСОБА_2 , суд оцінює критично з урахуванням наведеного вище.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , який являється учасником бойових дій, звернувшись 21 листопада 2018 року з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, отримав дозвіл на розроблення даної документації /наказ ГУ Держгеокадасту у Полтавській області за №8434-СГ від 06 грудня 2018 року/ /т.1, а.с.33-34/, та в подальшому замовник виготовив на його замовлення проект землеустрою.

Також, судом установлено, що 16 травня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадасту у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо надання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0391, площею 2 га, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області /т.1, а.с.36/.

Наказом ГУ Держгеокадасту у Полтавській області за №3623-СГ від 23 травня 2019 року затверджено зазначений проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_2 /т.1, а.с.37/.

Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування /крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок/ та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.9 ст.118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймє рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведеного вбачається, що, земельна ділянка, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер та визначено фактичні межі, натомість, спірна земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж та кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах.

У свою чергу, позивачем не наведено належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки щодо якої останнім була подана заява.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 , набуваючи право власності на земельну ділянку, не знав і не міг знати про можливу недобросовісну поведінку органу влади, - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Господар» та Державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М.С., оскільки позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягає порушення його прав цими особами у зв`язку з отриманням в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0384 площею 2 га, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області, та державною реєстрацією права власності та права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

При цьому, з урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позову, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як встановлено судом позивач у справі, ОСОБА_1 , не набув права власності чи користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим його права та інтереси щодо спірної земельної ділянки не порушені, а тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог. Позовні вимоги до ТОВ «Господар» є похідними від первісних позовних вимог та матеріали справи не містять доказів про порушення прав позивача відповідачем ТОВ «Господар» та державним реєстратором Голуб М.С., відповідно, відтак, підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду апеляційним судом не вбачається.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката ЯкименкоОлександра Володимировича на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун

СУДДІ: Л.І.Пилипчук

О.В. Чумак