Рішення

від 15.02.2022 по справі 234/9635/21

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/9635/21

Провадження № 2/234/206/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лутай А.М.

при секретарі Коханової Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_2 про визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 26.07.2021 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказуючи, щоз 1990 року працював у Донецькому національному медичному університеті. В 2021 році, відповідно до наказу № 06/01/14-п від 01 червня 2021 року, з ним укладено трудовий договір на умовах контракту на посаду першого проректора з науково - педагогічної роботи Донецького національного медичного університету з 01.06.2021 року строком на п`ять років. 29.06.2021 року за наказом ректора ОСОБА_2 № 241 від 29.06.2021 року позивач був звільнений з формулюванням: «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України». З зазначеним наказом він не погоджується, оскільки він є незаконним, а звільнення безпідставним, факти трудових порушень, які зазначені в наказі, не відповідають дійсності та є надуманими. Свої вимоги мотивує тим, що під час перебування на посаді першого проректора з науково - педагогічної роботи він з 29 червня 2021 року по 09 липня 2021 року перебував на лікуванні, про що своєчасно було повідомлено адміністрацію університету, відповідно до листка-непрацездатності повинен стати до роботи 10 липня 2021 року. 02 липня 2021 року він отримав листа від Донецького національного медичного університету, за підписом Петра Кондратенка від 30.06.2021 року за № 1004, яким його повідомлено про необхідність одержати трудову книжку у зв`язку зі звільненням. Проте, з наказом про звільнення № 241 від 29.06.2021 р. він був ознайомлений лише 08.07.2021 року, коли, під час перебування в Донецькому національному медичному університеті йому була видана трудова книжка. Видаючи 29 червня 2021 року наказ № 241 про звільнення його з посади першого проректора з науково-педагогічної роботи Донецького національного медичного університету через одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступника керівника установи, згідно пункту 1 статті 41 КЗпП України, ректором Донецького національного медичного університету Петром Кондратенком, всупереч вимог, зазначених в статті 40 КЗпП України, проведено звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності. Крім того зазначає, що провівши звільнення його з посади першого проректора з науково - педагогічної роботи Донецького національного медичного університету через одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступника керівника установи відповідач не обґрунтував свою позицію в чому саме полягає грубе порушення трудових обов`язків. Перед виданням освоюваного наказу від 29 червня 2021 року № 241 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач не відібрав від нього письмових пояснень, не повідомив, чим обумовлюється одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступника керівника установи, не ознайомив з документами, які могли би бути підставою для видання наказу про звільнення. Вказує, що інформація, яка наводиться відповідачем в преамбулі цього наказу, про те, що 16.06.2021 р. МОЗ України видано наказ № 23-о, відповідно до якого ОСОБА_2 поновлено на посаді ректора Донецького національного медичного університету йому ( ОСОБА_1 ) особисто була невідома. Його не було ознайомлено з цим наказом, ані МОЗ України, ані виконуючим обов`язки ректора професором ОСОБА_3 , ані ректором ОСОБА_2 . Натомість, канцелярією ДНМУ, 29.06.2021 р. за вхідним номером 885, отримано наказ МОЗУ № 27-о від 23 червня 2021 року за підписом ОСОБА_4 про увільнення ОСОБА_3 від виконання обов`язків ректора Донецького національного медичного університету. З цим наказом ректор ОСОБА_5 ознайомлений 29.06.2021 р. о 13 годині 25 хв., тобто у другій половині дня його ( ОСОБА_1 ) звільнення. На цей час, тобто 29.06.2021р. виконуюча обов`язки ректора ОСОБА_3 вже була звільнена Кондратенком наказами № 224 та № 234 від 23.06.2021 р. Таким чином, другий пункт наказу МОЗУ № 27-о від 23 червня 2021 року, який приписує ОСОБА_3 передати, а ОСОБА_2 прийняти справи Донецького національного медичного університету, про що скласти акт прийому передачі справ, копію якого надати до Управління внутрішнього аудиту, відповідачем не виконано. Під час виконання пункту 2 наказу МОЗ України № 27-о від 23 червня 2021 року, відповідач мав би вирішити усі питання, що стосуються зміни керівництва ДНМУ, в тому числі, щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але він цього не зробив. Натомість у преамбулі до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач звинувачує в.о. ректора Єрмолаєву, яку він вже на той час, звільнив, у блокуванні роботи університету, про нібито якесь розпорядження першому проректору подати неправдиву заяву про виконання реєстраційних дій, про порушення законодавства Державним реєстратором, про наслідки дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які насправді є наслідками невиконання відповідачем пункту 2 наказу МОЗ України № 27-о від 23.06.2021 року. Звертає увагу суду на те, що припущення відповідача, які викладено у преамбулі наказу «Про звільнення ОСОБА_1 », як факти протиправних дій ОСОБА_3 , Державного реєстратора та ОСОБА_1 по-перше, не відповідають дійсності, та, по-друге, не були оскаржені відповідачем будь яким зверненням до правоохоронних органів, Міністерства Юстиції України чи до суду. Правову оцінку діяльності чи бездіяльності громадян в Україні, в тому числі посадових осіб, надає виключно суд. Таким чином, вважає інформацію, що надана у наказі «Про звільнення ОСОБА_1 » виключно інсинуацією відповідача. Жодних підстав для його звільнення ані в наказі № 241, ані в будь-яких інших документах відповідачем не надано. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати дії ректора ОСОБА_2 щодо звільнення першого проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 неправомірними; скасувати наказ Донецького національного медичного університету від 29 червня 2021 року № 241 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи в Донецькому національному медичному університеті; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 червня 2021 до дня поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 02.08.2021 по вказаній позовній заяві відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22 вересня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, щодоводи позивача стосовно того, що 29.06.2021 року він знаходився на лікарняному, тобто в період його непрацездатності і повинен був приступити до виконання обов`язків 10 липня 2021 року, спростовуються тим, що позивач ОСОБА_1 29.06.2021 року був працездатний, оскільки приймав участь у Конференції трудового колективу, що підтверджується матеріалами відеозапису та свідками, які також приймали участь в зазначеній конференції, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . Конференція трудового колективу проводилась в період часу з 15-00 до 18-00 години 29.06.2021 року, таким чином, ОСОБА_1 не міг бути на лікарняному взагалі. Щодо посилання позивача на те, що в Наказі про звільнення немає обґрунтування прийнятого рішення, відповідач вказує, що 25.06.2021 року, ректор ДНМУ ОСОБА_2 , перебуваючи у державного реєстратора, для внесення відомостей щодо зміни керівника університету, був повідомлений, що зазначені дії неможливо провести, оскільки реєстр ДНМУ заблокований внаслідок подання представником університету заяви про проведення реєстраційних дій. В цей же день, в приміщенні аудиторії 405 була проведена нарада керівників підрозділів, на якій був також присутній ОСОБА_1 . Під час наради, останній пояснив, що він 17.06.2021 року звертався до державного реєстратора з заявою про надання права другого підпису проректору з економіки та АХЧ ОСОБА_7 , однак жодних наказів з цього приводу з боку керівництва університету він не отримував. Проректор з економіки та АХЧ ОСОБА_7 на вказаній нараді пояснив, що він не був обізнаний з приводу надання йому права підпису керівництвом університету. В цей же день, позивач був ознайомлений з Наказом «Про завершення реєстраційних дій в управлінні реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради» щодо закінчення реєстраційних дій для скорішого їх завершення. Однак, останній відмовився надавати пояснення з цього приводу та виконувати зазначений наказ, що підтверджується письмовими доказами. Таким чином, позивач знав про підстави звільнення та йому була надана можливість надати пояснення з цього приводу. Крім того, реєстраційні дії були заблоковані внаслідок поданням з боку позивача ОСОБА_1 неповного пакету документів державному реєстратору, а саме, лише заяву, внаслідок чого, реєстр був заблокований строком до 2 липня 2021 року. Результатом зазначених дій з боку позивача було: несвоєчасна виплата заробітної плати в Донецькому національному медичному університеті, несвоєчасна видача дипломів, крім того, були звернення працівників університету до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Крім того, вказує, що ректор Донецького національного медичного університету Кондратенко Петро Геннадійович Наказом МОЗ № 23-о був поновлений на посаді ректора на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполь. Також Наказом № 27-о від 23.06.2021 року була увільнена від виконання обов`язків ректора ОСОБА_3 та зобов`язана передати повноваження для виконання ОСОБА_2 . Зазначений Наказ був з мокрою печаткою наданий ОСОБА_2 в м. Київ, що підтверджується також заявою до Краматорського РУП ГУНП України в Донецькій області з боку ОСОБА_3 при здійсненні виїзду правоохоронців до приміщення університету, де в кабінеті ректора ОСОБА_2 останній надав зазначений Наказ для ознайомлення працівникам поліції. Таким чином, ОСОБА_2 мав всі владні повноваження щодо здійснення функцій ректора в Донецькому національному медичному університеті з 23.06.2021 року. Враховуючи наведене, вважає, що позов ОСОБА_1 щодо визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу та поновлення на роботі є необґрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

16.02.2022 року від позивача ОСОБА_8 до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких останній пояснив, що в ході судового розгляду відповідачем 10 грудня 2021 року видано наказ, за підписом виконуючого обов`язки ректора, професора Олександра Герасименка №12/10/1-п "Про поновлення на роботі", яким позивача поновлено на роботі, на посаді першого проректора науково-педагогічно роботи. Із вказаним наказом його ознайомлено шляхом надсилання його фото на номер мобільного телефону. Вказує, що у період з 13 грудня 2021 по 24 грудня 2021 року він перебував на амбулаторному лікуванні, а з 24 грудня 2021 по 3 січня 2022 року на стаціонарному лікуванні. 04 січня 2021 року він прибув на робоче місце у м. Краматорськ, де йому вручили наказ від 10 грудня 2021 року, трудової книжки не прийняли, до роботи не допустили. Тобто відповідач не виконав власного наказу №12/10/1-п "Про поновлення на роботі" від 10 грудня 2021 року, не вніс запису про поновлення на роботі до трудової книжки, не допустив позивача фактично до роботи. Зазначає, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. У даній справі внесення запису до трудової книжки позивача та фактичний допуск його до роботи не відбувся ще й тому, що посаду першого проректора з науково-педагогічної роботи, після звільнення позивача займав ОСОБА_6 , який виконує обов`язки ректора університету. А поновлення позивача на роботі потягнуло би його звільнення. Для уникнення цього ОСОБА_6 подає до МОЗУ неправдиві відомості про те, що є рішення суду про поновлення позивача на роботі, про те, що він сам себе перевів з посади першого проректора з науково-педагогічної роботи на посаду проректора з науково-педагогічної та виховної роботи та про те, що його нібито поновлено на посаді з 01 грудня 2021 року. Про це свідчить лист МОЗУ за підписом заступника Міністра від 14.01.2022 року № 11.3-15/959/2-22. Доказом того, що його фактично не поновлено на роботі вважає наказ №12/17/2-3 від 17 грудня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України», обґрунтований тим, що «16.06.2021 року МОЗ України видано наказ №23-о, відповідно до якого ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді ректора Донецького національного медичного університету 23.06.2020 року. Знаючи про це, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, з ціллю блокування роботи університету, в.о. ректора ОСОБА_3 дала розпорядження першому проректору науково-педагогічної роботи ДНМУ ОСОБА_1 подати для державної реєстрації (м. Краматорськ) неправдиву заяву про виконання реєстраційних дій внесення до ЄДР в якості другого підписанта проректора з економіки та АГР ОСОБА_7 . При цьому умисно не виконано оплату реєстраційних дій. Держреєстратором в порушення законодавства таку заяву прийнято, при цьому у зв`язку не оплатою адміністративного бору, державним реєстратором заблоковано внесення інших змін до ЄДР на 15 днів. Не внесення змін у ЄДР про керівника закладу приведе до неможливості своєчасно внести необхідні зміни про керівника ДНМУ у ЄДЕБО і відповідно отримати від СДЕБО серії і номери дипломів та видати дипломи випускникам ДНМУ. Крім того, неможливо надати нотаріально завірену картку і зразками підписів та відбитку гербової печатки університету, що тягне за собою блокування рахунків університету Казначейською службою. Відповідно все це приведе до затримки у видачі співробітникам університету заробітної плати та студентам стипендії. Дії ОСОБА_1 направленні на навмисну зупинку діяльності університету.» Тобто, наказ № 12/17/2-3 від 17.12.2021 року дублює наказ № 241 від 29.06.2021 року в частині формулювання підстав звільнення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. В судове засідання призначене на 16.02.2022 року не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача Донецького національного медичного університету - Пашкевич С.В. та ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. В судове засідання призначене на 16.02.2022 представники відповідача не з`явилися. Від ОСОБА_9 надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без участі представника Донецького національного медичного університету. В заяві також зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_8 на теперішній час не виплачений.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 233 КЗпПУ України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У ст. 23 КЗпП України зазначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Трудовий договірз ініціатививласника абоуповноваженого ниморгану можебути розірваний,зокрема,у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України).

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ДНМУ відповідно до Наказу № 06/01/14-п від 01 червня 2021 року, укладено трудовий договір (контракт) на посаду першого проректора з науково - педагогічної роботи Донецького національного медичного університету з 01.06 2021 року строком до 31.05.2026 року.

29.06.2021 року Наказом ректора Донецького національного медичного університету ОСОБА_2 № 241 від 29.06.2021 року ОСОБА_1 був звільнений з формулюванням: «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України».

Проте, 10 грудня 2021 року в.о. ректора Донецького національного медичного університету О. Герасименко видано Наказ №12/10/1-п про поновлення на роботі, відповідно до якого скасовано вищезазначений Наказ №241 від 29.06.2021, ОСОБА_1 поновлено на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи ректорату на ставку Донецького національного медичного університету з 30.06.2021 року.

Крім того, в зазначену Наказі надано розпорядження бухгалтерській службі зробити відповідний розрахунок та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. При виплаті утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Цього ж дня на адресу ОСОБА_1 направлено письмове повідомлення про ознайомлення з Наказом № 12/10/1-п від 10.12.2021 року.

Законодавством України не обмежується право роботодавця самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач визнав, що здійснив незаконне звільнення ОСОБА_1 , та відновив права позивача шляхом видання Наказу №12/10/1-п від 10.12.2021 «Про поновлення на роботі» з часу винесення наказу про звільнення.

Наступне звільненняпозивача ОСОБА_1 з посади першого проректора з науково-педагогічної роботи Донецького національного медичного університету, яке відбулося вже 17 грудня 2021 року на підставі Наказу в.о. ректора Донецького національного медичного університету О.Герасименко №12/17/2-3, не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ скасовано до дня ухвалення судом рішення по справі, та позивача поновлено на роботі з дня незаконного звільнення, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу про звільнення, та поновлення його на роботі, необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до п.8 р.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як зазначив представник відповідача у своїй заяві, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 не виплачений, а тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за рішенням суду.

Відповідно до довідки Донецького національного медичного університету № ДОН 313 від 08.07.2021 року нарахована заробітна плата позивача у квітні 2021 року склала 23077,81 грн., у травні 2021 року 39231,51 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 1684,04 грн. = (23077,81 грн. + 39231,51 грн.) / 37 днів (кількість робочих днів у квітні та травні 2021 року).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 193664,60 грн = 1684,04 грн. (середньоденна заробітна плата) х 115 дні (кількість робочих днів з 30.06.2021 по 16.02.2022 включно), без урахування обов`язкових податків та зборів.

Згідно з п.2 ч.1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того, відповідно дост. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі908,00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_2 про визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698, юридична адреса: 84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 27), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за часвимушеного прогулуза періодз 30червня 2021року по10грудня 2021року урозмірі 193664,60грн (стодев`яносто тритисячі шістсотшістдесят чотиригрн 60коп), без урахування обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698, юридична адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27), на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 16.02.2022 року.

Головуючий суддя А.М.Лутай